Постанова

від 10.03.2020 по справі 2а-15175/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2020 року

Київ

справа №2а-15175/11/2670

касаційне провадження №К/9901/9095/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Офіс) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2014 (суддя - Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді - Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго (далі - Товариство) до Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Товариство звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - Інспекція), правонаступником якої є Офіс, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення 16.05.2011 № 0000304110/0.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 21.04.2011 № 186/41-10/00131305, на підставі висновків якої та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Інспекцією було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ Енергомашпром , ТОВ С.Дж.Р.Груп , ТОВ Лісенергомонтаж , які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій та, відповідно, надають Товариству право на формування валових витрат, з урахуванням того, що придбаний у зазначених контрагентів товари (роботи, послуги)були використані Товариством у власній господарській діяльності та на виконання рішень Київської міської ради від 26.09.2002 № 47/207, від 25.12.2008 № 1051.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23.12.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення 16.05.2011 № 0000304110/0.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: Товариство підтвердило факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ Енергомашпром , ТОВ С.Дж.Р.Груп , ТОВ Лісенергомонтаж належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, з урахуванням того, що: посилання податкового органу на кримінальні справи, порушені стосовно посадових осіб товариств, з якими Товариство не мало фінансово-господарських взаємовідносин, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; доказів визнання судом недійсними договорів, укладених Товариством із ТОВ Лісенергомонтаж , ТОВ С.Дж.Р.Груп та ТОВ Енергомашпром , податковий орган не надав; постановою Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2011 №1-п-32/11 ОСОБА_1 (директора ТОВ С.Дж.Р.Груп ) було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України (а не за статтею 191 Кримінального кодексу України, як зазначав податковий орган), в мотивувальній частині якої зазначено, що досудовим слідством встановлено, що від імені ТОВ С.Дж.Р.Груп укладено з суб`єктами господарювання ряд правочинів, які носили безтоварний характер. Однак, серед таких суб`єктів господарювання відсутнє Товариство.

Офіс оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.04.2015 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди неповно дослідили докази у даній справі, що призвело до неповного з`ясування усіх обставин справи та постановлення рішення, яке суперечить вимогам закону. Зокрема, скаржник вказує на те, що за висновками актів перевірок податкових органів, на обліку у яких перебувають ТОВ Лісенергомонтаж та ТОВ С.Дж.Р.Груп , зазначеними суб`єктами господарювання були допущені порушення податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами, зокрема, укладені нікчемні правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, що свідчить про те, що укладені Товариством із ТОВ Лісенергомонтаж та ТОВ С.Дж.Р.Груп також порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою отримання податкової вигоди. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм податкового законодавства та змісту акту перевірки.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.03.2020 прийняв касаційну скаргу Офісу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 10.03.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, результати якої оформлені актом від 21.04.2011 № 186/41-10/00131305, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік на 809554,00 грн., за 3 квартали 2010 року - на 1378065,00 грн. та зменшено суму від`ємного значення за 2008 рік на 3176377,00 грн.

Зокрема, а акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно сформувало валові витрати по господарських операціях із ТОВ Енергомашпром , ТОВ С.Дж.Р.Груп , ТОВ Лісенергомонтаж , оскільки: відповідно до інформації, отриманої 14.02.2011від ГВ ПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, ТОВ Лісенергомонтаж перераховувало кошти на субпідрядні роботи підприємствам ТОВ БКФ Альтаїр , ТОВ НВФ Техприлад та ТОВ НВП Славута , які згідно кримінальної справи № 70-00501 створені з метою прикриття незаконної діяльності; стосовно контрагента ТОВ Енергомашпром , а саме стосовно директора ТОВ Промторг-1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтями 205, 358 Кримінального кодексу України; в провадженні слідчого управління ПМ ДПА знаходиться кримінальна справа№ 69-107, порушена стосовно директора ТОВ С.Дж.Р.Груп - ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 № 0000304110/0, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1605081,00 грн., у тому числі: 1284065,00 грн. - за основним платежем, 321016,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування), та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції між Товариством та ТОВ Енергомашпром , ТОВ С.Дж.Р.Груп , ТОВ Лісенергомонтаж для визначення валових витрат мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Зокрема, суди встановили, що між ТОВ Енергомашпром (постачальник) та Товариством (покупець) були укладені наступні договори: договір №616/ТЕЦ-6-09 від 07.08.2009, предметом якого є придбання продукції виробничо-технічного призначення - пакетів набивки холодного прошарку регенеративного обертаючого повітря підігрівача - 98 котла ТГМП-344А; договір поставки №960/бмтз-09 від 08.12.2009, предметом якого є постачання комплекту ролико-втулкових ланцюгів. На підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів, позивач надав: специфікації, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передавання, податкові накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери, технічні завдання. Крім того, позивачем надано копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а також копії податкових декларацій ТОВ Енергомашпром з податку на додану вартість з додатком №5 (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), з яких вбачається, що контрагент задекларував податкові зобов`язання за результатами господарських операцій, здійснених із Товариством. На підтвердження проведення розрахунків із ТОВ Енергомашпром позивач надав копії банківських виписок та платіжних доручень.

Також, судами було встановлено, що 17.09.2009 між ТОВ С.Дж.Р.Груп (підрядник) та Товариством (замовник) був укладений договір №430/ЖТЕ-60-09 на комплекс робіт з капітального ремонту покриття покрівлі котельні за адресою вул. Червонопільська, 5а. Виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів, а саме: календарного плану на комплекс робіт з капітального ремонту, договірної ціни, локального кошторису, дефектного акта, протоколу погодження договірної ціни, довідки про вартість виконаних робіт, акта приймання виконаних підрядних робіт, підсумкової відомості ресурсів, податкових накладних. На підтвердження проведення розрахунків із ТОВ С.Дж.Р.Груп за виконані підрядні роботи згідно договору №430/ЖТЕ-60-09 від 17.06.2009 позивач надав копії банківських виписок та платіжних доручень.

Крім того, судами було встановлено, між ТОВ Лісенергомонтаж (підрядник) та Товариством (замовник) були укладені договори: №03-01/1вп/08 від 21.03.2008, №03-01/9вп/07 від 02.10.2007, №03-01/12вп/07 від 21.11.2007, №03-01/9вп/08 від 30.09.2008, №03-01/1вп/07 від 23.04.2007 на виконання робіт з відновлення благоустрою об`єктів після усунення пошкоджень на теплових мережах; №83/Б-08 від 09.06.2008, предметом якого є виконання будівельно-монтажних та пусконаладжувальних робіт; №267-07 від 26.12.2007, предметом якого є роботи з відновлення покриття реконструкції теплових мереж; №210/Т-07 від 01.10.2007, №167-07 від 31.07.2007 предметом яких є постачання обладнання і матеріалів, виконання будівельно-монтажних та пусконаладжувальних робіт; №216/ТРМ-03-04-09 від 17.04.2009, №217/ТРМ-03-01-09 від 17.04.2009, №221/ТРМ-03-01-09 від 17.04.2009, №335/ТРМ-03-01-09 від 22.03.2009, №334/ТРМ-03-01-09 від 22.03.2009, предметом яких є на виконання робіт з відновлення асфальтобетонного покриття. На підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів, позивач надав копії первинних документів, а саме: додаткових угод, актів приймання-передавання обладнання, довідок про вартість виконаних робіт, зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва, протоколи оцінки тендерних пропозицій, листів погодження, податкових накладних. Крім того, в матеріалах справи наявні копії листів ТОВ Лісенергомонтаж , адресованих позивачу, з проханням відпустити щебінь та пісок, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, накладних на відпуск. Позивач також надав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки ТОВ Лісенергомонтаж , виданий терміном дії з 23.07.2004 по 23.07.2009, свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість, ліцензію на здійснення будівельної діяльності.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Товариство правомірно сформувало валові витрати по господарських операціях із вказаними вище контрагентами.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що: постановою Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2011 №1-п-32/11 ОСОБА_1 (директора ТОВ С.Дж.Р.Груп ) було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, в мотивувальній частині якої зазначено, що дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, оскільки він, будучи службовою особаю - директором ТОВ С.Дж.Р.Груп неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, скоїв службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки. Досудовим слідством встановлено, що від імені ТОВ С.Дж.Р.Груп було укладено з суб`єктами господарювання ряд правочинів, які носили безтоварний характер, однак, серед таких суб`єктів господарювання відсутнє Товариство; посилання податкового органу на кримінальні справи, порушені стосовно посадових осіб товариств, з якими Товариство не мало фінансово-господарських взаємовідносин, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Офісу підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2014 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду