Рішення

від 23.03.2020 по справі 200/13322/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 р. Справа№200/13322/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень в особі Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка виразилась в невиплаті з квітня 2017 року по теперішній час заборгованості пенсійної виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 належної пенсії з моменту припинення цих виплат, тобто з квітня 2017 року по теперішній час,

- відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати заборгованості по пенсії у межах суми за один місяць,

- скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 69 від 28.12.2017 року про відмову в призначені пенсії на пільгових умовах,

- зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 до пільгового стажу по Списку № 1 за періоди роботи: з 22.09.1988 р. по 31.08.1989 р.; 10.09.1989 р. по 31.03.1990 р.; 16.05.1990 р. по 31.08.1990 р.; з 10.09.1990 р. по 31.05.1991 р.; з 25.06.1991 р. по 30.06.1991 р.; з 02.07.1991 р. по 31.08.1991 р.; з 10.09.1991 р. по 30.09.1991 р.; з 04.10. 1991 р. по 31.01.1992 р.; з 26.02.1992р. по 29.02.1992 р.; з 07.03.1992 р. по 31.03.1992 р.; з 27.04.1992 р. по 30.04.1992 р.; з 22.05.1992 р. по 12.09.1994 р. в СП "Шахта "Вуглегірська" ДП "Орджонікідзевугілля",

- зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу по Списку № 1 за періоди роботи: з 22.09.1988 р. по 31.08.1989 р.; 10.09.1989 р. по 31.03.1990 р.; 16.05.1990 р. по 31.08.1990 р.; з 10.09.1990р. по 31.05.1991 р.; з 25.06.1991 р. по 30.06.1991 р.; з 02.07.1991 р. по 31.08.1991р.; з 10.09.1991 р. по 30.09.1991р.; з 04.10.1991 р. по 31.01.1992 р.; з 26.02.1992 р. по 29.02.1992 р.; з 07.03.1992 р. по 31.03.1992 р.; з 27.04.1992р. по 30.04.1992 р.; з 22.05.1992 р. по 12.09.1994 р. в СП "Шахта "Вуглегірська" ДП "Орджонікідзевугілля" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 з періоду подачі заяви до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії на пільгових умовах, а саме з 13.09.2016 року,

- стягнути з Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області усі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Листом №10274/03 від 24.03.2017 року відповідач повідомив, що перевірити пільгову довідку №178 від 03.10.2014 року СП Шахта Вуглегірська ДП Орджонікідзевугілля не має можливості та на цій підставі пенсія тимчасово призупинена з 01.04.2017 року. 28.12.2017 року відповідачем прийнято рішення про відмову в перерахунку пільгової пенсії, оскільки здійснити перевірку пільгового стажу за довідкою №178 від 03.10.2014 року не має можливості. Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців СП Шахта Вуглегірська ДП Орджонікідзевугілля зареєстровано у м. Вуглегірськ, який знаходиться на непідконтрольній Українській владі території. Пенсійні виплати по теперішній час не відновлені.

Позивач вважає рішення відповідача неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року відкрито провадження у справі № 200/13322/19-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Управління із заявою від 13.09.2016р. №4611 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 28.12.2017 року Слов`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було прийнято Рішення № 69 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 21.03.2017 року СП Шахта Вуглегірська ДП Орджонікідзевугідля зареєстровано у м. Вуглегірськ, тобто здійснити перевірку пільгової довідки № 178 від 03.10.2014 року не має можливості. У зв`язку з вище вказаним, періоди роботи з 22.09.1988 р. по 31.08.1990 р., з 10.09.1990 р. по 31.05.1991 р. по 30.06.1991 р., з 02.07.1991р. по 31.08.1991 р., з 10.09.1991р. по 30.09.1991 р., з 04.10.1991 р. по 31.01.1992 р., з 26.02.1992 р. по 29.02.1992 р., з 07.03.1992 р. по 31.03.1992 р., з 27.04.1992 р. по 30.04.1992р., з 22.05.1992 р. по 12.09.1994р. в СП Шахта Вуглегірська ДП Орджонікідзевугілля не зараховано до пільгового стажу по списку № 1.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає про наступне.

В силу приписів статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до положень частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частини 3 статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В клопотанні відповідача не наведені конкретні обставини, що ускладнюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Крім того, відповідачем надано відзив на позовну заяву та матеріали пенсійної справи позивача. Ознайомившись із матеріалами справи, враховуючи категорію справи та характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

05 березня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано уточнений відзив на адміністративний позов, в якому зазначено про те, що згідно заяви №4611 від 13.09.2016 року, ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 13.09.2016 року. В березні 2017 року було додатково перевірено пенсійну справу. Спірні періоди не зараховано до пільгового стажу за списком №1, оскільки здійснити перевірку пільгової довідки №178 від 03.10.2014 року не має можливості. У зв`язку з перевіркою пенсійної справи виплату пенсії зупинено з 01.04.2017 року як помилково призначену, та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з 13.09.2016 року.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 26 грудня 1997 року Єнакіївським МВ УМВС України у Донецькій області), внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 листопада 2016 року № 48621, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37803258) - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 13 вересня 2016 року звернувся до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком за списком №1.

Згідно протоколу управління від 20.09.2016 року №4611, позивачу призначено пенсію за віком за списком №1 з 13.09.2016 року.

З розрахунку стажу вбачається, що окрім інших періодів відповідачем зараховано до стажу за сп.1-Шахтарі наступні періоди: з 22.09.1988 р. по 31.08.1989 р.; 10.09.1989 р. по 31.03.1990 р.; 16.05.1990 р. по 31.08.1990 р.; з 10.09.1990 р. по 31.05.1991р.; з 25.06.1991 р. по 30.06.1991р.; з 02.07.1991 р. по 31.08.1991 р.; з 10.09.1991 р. по 30.09.1991р.; з 04.10. 1991 р. по 31.01.1992 р.; з 26.02.1992 р. по 29.02.1992 р.; з 07.03.1992 р. по 31.03.1992 р.; з 27.04.1992 р. по 30.04.1992р.; з 22.05.1992 р. по 12.09.1994 р.

28.09.2016 року позивач звернувся до управління з заявою про перерахунок пенсії.

Згідно розпорядження управління від 10.10.2016 року позивачу здійснено перерахунок пенсії через зміну надбавки. До розпорядження про перерахунок пенсії додано розрахунок стажу, в якому також зазначені наступні періоди за сп.1-Шахтарі: з 22.09.1988 р. по 31.08.1989 р.; 10.09.1989 р. по 31.03.1990 р.; 16.05.1990 р. по 31.08.1990 р.; з 10.09.1990 р. по 31.05.1991р.; з 25.06.1991 р. по 30.06.1991р.; з 02.07.1991 р. по 31.08.1991 р.; з 10.09.1991 р. по 30.09.1991р.; з 04.10. 1991 р. по 31.01.1992 р.; з 26.02.1992 р. по 29.02.1992 р.; з 07.03.1992 р. по 31.03.1992 р.; з 27.04.1992 р. по 30.04.1992р.; з 22.05.1992 р. по 12.09.1994 р.

Як вбачається з повідомлення управління, викладеного у листі від 24.03.2017 року №10274/03, СП Шахта Вуглегірська ДП Орджонікідзевугілля (ЄДРПОУ 26351719) зареєстровано у м. Вуглегірськ, який є в переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тобто, здійснити перевірку пільгової довідки № 178 від 03.10.2014р., виданої СП "Шахта "Вуглегірська" ДП "Орджонікідзевугілля" не має можливості. Виплата пенсії тимчасово призупинена з 01.04.2017р. до з`ясування.

У матеріалах справи наявне розпорядження управління на ОСОБА_1 , з якого вбачається, що управлінням внесено причину зняття 9 до з`ясування з 01.04.2017 року (пільгові довідки не має можливості перевірити).

Рішенням Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.12.2017 року № 69, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, так як на момент звернення 13.09.2016 року не має необхідного пільгового стажу. В обґрунтування рішення, відповідачем зазначено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.03.2017р. СП Шахта Вуглегірська ДП Орджонікідзевугілля (ЄДРПОУ 26351719) зареєстровано у м. Вуглегірськ, тобто здійснити перевірку пільгової довідки № 178 від 03.10.2014 року, не має можливості, у зв`язку з вище вказаним періоди роботи з 22.09.1988р. по 31.08.1989р., з 10.09.1989р. по 31.03.1990р., з 16.05.1990р. по 31.08. 1990р.. з 10.09.1990р. по 31.05.1991р., з 25.06.1991р. по 30.06.1991р., з 02.07.1991р. по 31.08.1991р., з 10.09.1991р. по 30.09.1991р., з 04.10.1991р. по 31.01.1992р., з 26.02.1992р. по 29.02.1992р., з 07.03.1992р. по 31.03.1992р., з 27.04.1992р. по 30.04.1992р., з 22.05.1992р. по 12.09.1994р. в СП Шахта Вуглегірська ДП Орджонікідзевугілля не зараховано до пільгового стажу по Списку №1. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 37 років 08 місяців 16 днів.

Як вбачається з розрахунку стажу до рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 28.12.2017 року, позивачу зараховано вищезазначені періоди лише до страхового стажу, пільговий стаж відсутній.

Окрім того, відповідачем до матеріалів справи додано розпорядження управління без дати та номеру, з якого вбачається, що протоколом №11-12/33-19 від 27.08.2019 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО прийнято рішення про поновлення соціальної виплати ВПО ОСОБА_1 .

На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року, відповідачем надана Довідка про нарахування та виплату пенсії на ОСОБА_1 , з якої вбачається, що позивачу управлінням здійснювалась виплата пенсії з вересня 2016 року по березень 2017 року (включно), з квітня 2017 року припинено виплату пенсії, за липень 2017 року виплачено пенсію у розмірі 2 857,69 грн., з серпня 2017 року знову припинено виплату пенсії, за період з лютого 2018 року по квітень 2018 року (включно) виплачено пенсію, з травня 2018 року припинено нарахування та виплату пенсії.

Аналогічні періоди виплати пенсії та припинення її виплати зазначені у витягу з пенсійної бази ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії (аналітика нарахувань) пенсійної справи ОСОБА_1 .

Отже, судом встановлено, що позивачу за результатом розгляду його заяви про призначення пенсії за віком за списком №1 було призначено пенсію, яка виплачувалась до 01.04.2017 року. За періоди з квітня 2017 року по червень 2017 року, з серпня 2017 року по січень 2018 року нараховано, але не виплачено заборгованість з пенсійних виплат, з травня 2018 року припинено нарахування та виплату пенсії. Рішенням управління від 28.12.2017 року № 69 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ( далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення .

За приписами пункту першого частини другої статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За змістом статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 22.09.1988р. по 31.08.1989р., з 10.09.1989р. по 31.03.1990р., з 16.05.1990р. по 31.08. 1990р.. з 10.09.1990р. по 31.05.1991р., з 25.06.1991р. по 30.06.1991р., з 02.07.1991р. по 31.08.1991р., з 10.09.1991р. по 30.09.1991р., з 04.10.1991р. по 31.01.1992р., з 26.02.1992р. по 29.02.1992р., з 07.03.1992р. по 31.03.1992р., з 27.04.1992р. по 30.04.1992р., з 22.05.1992р. по 12.09.1994р. в СП Шахта Вуглегірська ДП Орджонікідзевугілля слугувала неможливість здійснити перевірку пільгової довідки № 178 від 03.10.2014 року, оскільки підприємство розташовано на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

У трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 містяться наступні записи щодо спірних періодів праці:

- 22.09.1988 року позивач прийнятий учнем гірника підземного на Шахту Вуглегірська п/о Орджонікідзевугілля (наказ від 22.09.1988 року №508к),

- 27.10.1988 року позивач переведений гірником підземним з повним робочим днем під землею (наказ від 27.10.1988 року),

- 11.11.1988 року позивач переведений учнем забійника на ОМ підземним з повним робочим днем під землею (наказ від 27.10.1988 року №603к),

- 09.02.1989 року позивач переведений забійником підземним з повним робочим днем в шахті VI розряду (наказ від 09.02.1989 року №99),

- 12.09.1994 року позивач звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (наказ від 13.09.1994 року №264к).

Вивченням змісту трудової книжки позивача судом встановлено, що в ній наявні відповідні записи, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача за спірні періоди, а тому записів, наявних в трудовій книжці достатньо для зарахування такого спірного стажу позивача.

Відповідачем не надані докази того, що записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні.

Окрім того, відповідачем до відзиву була додана довідка від 03.10.2014 року №178, видана Структурним підрозділом Шахта Вуглегірська Державного підприємства Орджонікідзевугілля ОСОБА_2 Валерію Вікторовичу, з якої вбачається, що він працював повний робочий день на шахті Вуглегірська п/о Орджонікідзевугілля та виконував гірничі роботи з повним робочим днем в шахті з 22.09.1988 року по 27.10.1988 року за професією учень гірника підземного, з 27.10.1988 року по 11.11.1988 року за професією гірника підземного, з 11.11.1988 року по 09.02.1989 року за професією учень забійника на ОМ підземний, з 09.02.1989 року по 12.09.1994 року за професією забійника на ОМ підземний, що передбачено списком 1 розділ 1 підрозділ 1 Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, постановою КМУ від 11.03.1994 року №162. У додаткових відомостях зазначено: Атестація робочих місць: наказ від 02.11.1993 року №421.

Довідками про заробітну плату від 03.10.2014 року №101, від 04.10.2014 року №184 підтверджується нарахування позивачу заробітної плати за період з вересня 1988 року по грудень 1992 року та з січня 1993 року по вересень 1994 року.

У довідці від 03.10.2014 року №180 зазначено записи про прогули, безоплатні відпустки та інші відволікання за період з 1993 року по 1994 роки.

Щодо не врахування довідки Структурного підрозділу Шахта Вуглегірська Державного підприємства Орджонікідзевугілля від 03.10.2014 року №178, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Положеннями частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить у залежність особу щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та призначення пенсії. За таких обставин посилання відповідача на неможливість здійснити перевірку пільгової довідки № 178 від 03.10.2014 року, суд не приймає до уваги.

При цьому, суд зазначає, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий пільговий стаж роботи. Крім того, громадянин не може нести особисту відповідальність за те, що відбувається на території вказаної Донецької області, та не може відповідати за діяльність інших осіб.

Відомості, наведені у вказаній довідці повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_1 , довідка засвідчена підписом в.о. директора шахти, в.о. начальника відділу праці та заробітної плати, в.о. начальника відділу кадрів.

Суд зазначає, у вищевказаній довідці зазначено наступні відомості: анкетні дані особи на ім`я якої видано довідку, найменування підприємства де особа працювала повний робочий день під землею, професію (посаду), вид робіт, яку виконувала особа, період виконання робіт та додаткові відомості (про перебування особи в безоплатній відпустці, участь у страйках), які необхідно враховувати при призначенні пенсії.

Окрім того, у позивача відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цій довідці.

Таким чином, протиправність дій відповідача полягає в тому, що попри наявність записів у трудовій книжці позивача про час та умови праці, наявність довідок про підтвердження пільгового стажу, які були достатніми відомостями для призначення пільгової пенсії, він не зважив на них.

У даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв`язку з знаходженням підприємства на території, непідконтрольній Українській владі та не перереєстрації його на території підконтрольній українській владі.

В контексті викладеного, суд вважає, що відповідачем неправомірно винесено рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії №69 від 28.12.2017 року з підстав того, що здійснити перевірку пільгової довідки № 178 від 03.10.2014 року немає можливості, у зв`язку з чим періоди роботи з 22.09.1988р. по 31.08.1989р., з 10.09.1989р. по 31.03.1990р., з 16.05.1990р. по 31.08. 1990р., з 10.09.1990р. по 31.05.1991р., з 25.06.1991р. по 30.06.1991р., з 02.07.1991р. по 31.08.1991р., з 10.09.1991р. по 30.09.1991р., з 04.10.1991р. по 31.01.1992р., з 26.02.1992р. по 29.02.1992р., з 07.03.1992р. по 31.03.1992р., з 27.04.1992р. по 30.04.1992р., з 22.05.1992р. по 12.09.1994р. в СП Шахта Вуглегірська ДП Орджонікідзевугілля не зараховано до пільгового стажу по Списку №1.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем винесено рішення №69 про відмову в призначенні позивачу пенсії - 28.12.2017 року, при цьому виплату пенсії позивачу припинено з 01 квітня 2017 року.

Також, суд вважає неприйнятними посилання відповідача на рішення №69 від 28.12.2017 року як на підставу про відмову в призначенні пенсії, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується, що незважаючи на прийняте спірне рішення відповідача, позивачу здійснювалися пенсійні виплати за період з лютого 2018 року по квітень 2018 року, що дає суду вважати, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії було прийнято формально, без додержання будь-яких правових підстав для прийняття зазначеного рішення.

У зв`язку з чим, рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії №69 від 28.12.2017 року підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України , п.59 рішення у справі Мельниченко проти України , п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Andrejeva v. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі "Будченко проти України" (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи, що своїм рішенням №69 від 28.12.2017 року відповідач відмовив позивачу у зарахуванні до пільгового стажу певних періодів роботи, незважаючи на те, що пенсію вже було призначено та зараховано до пільгового стажу за сп.1-Шахтарі періоди роботи в СП "Шахта "Вуглегірська" ДП "Орджонікідзевугілля": з 22.09.1988 р. по 31.08.1989 р.; 10.09.1989 р. по 31.03.1990 р.; 16.05.1990 р. по 31.08.1990 р.; з 10.09.1990 р. по 31.05.1991р.; з 25.06.1991 р. по 30.06.1991р.; з 02.07.1991 р. по 31.08.1991 р.; з 10.09.1991 р. по 30.09.1991р.; з 04.10. 1991 р. по 31.01.1992 р.; з 26.02.1992 р. по 29.02.1992 р.; з 07.03.1992 р. по 31.03.1992 р.; з 27.04.1992 р. по 30.04.1992р.; з 22.05.1992 р. по 12.09.1994 р., при цьому також здійснювалися пенсійні виплати, суд вважає за необхідне обрати спосіб захисту, який є необхідним для відновлення порушеного права позивача.

Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням способу захисту порушених прав позивача, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішенні відповідача № 69 від 28.12.2017 року про відмову в призначені позивачу пенсії на пільгових умовах, визнанні протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.04.2017 року та зобов`язання відповідача відновити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01 травня 2018 року та сплатити заборгованість з пенсійних виплат, яка утворилась за період з квітня 2017 року по червень 2017 року, з серпня 2017 року по січень 2018 року.

Вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу спірні періоди та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням періодів роботи за списком №1 в СП "Шахта "Вуглегірська" ДП "Орджонікідзевугілля": з 22.09.1988 р. по 31.08.1989 р.; 10.09.1989 р. по 31.03.1990 р.; 16.05.1990 р. по 31.08.1990 р.; з 10.09.1990 р. по 31.05.1991р.; з 25.06.1991 р. по 30.06.1991р.; з 02.07.1991 р. по 31.08.1991 р.; з 10.09.1991 р. по 30.09.1991р.; з 04.10. 1991 р. по 31.01.1992 р.; з 26.02.1992 р. по 29.02.1992 р.; з 07.03.1992 р. по 31.03.1992 р.; з 27.04.1992 р. по 30.04.1992р.; з 22.05.1992 р. по 12.09.1994 р., задоволенню не підлягають, оскільки як було встановлено судом під час розгляду справи, позивачу при призначенні пенсії вже були зараховані до пільгового стажу вищезазначені періоди та скасування рішення відповідача № 69 від 28.12.2017 року про відмову в призначені позивачу пенсії на пільгових умовах є належним способом захисту.

Суд звертає увагу відповідача на те, що спірні періоди роботи позивача в СП "Шахта "Вуглегірська" ДП "Орджонікідзевугілля" правомірно були враховані ним під час призначення позивачу пенсії з 13.09.2016 року.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд вважає таку позицію необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до норм частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення та строки перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Згідно ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Відповідно до статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, невиплата пенсії позивачу є протиправними діями суб`єкта владних повноважень - Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у зв`язку з чим, відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Отже, згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.

Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються:

1) дата і місце його ухвалення;

2) найменування суду;

3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;

4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

5) номер справи;

6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи;

7) вимоги позивача;

8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.

В описовій частині рішення зазначаються:

1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;

2) заяви, клопотання учасників справи;

3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

У резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;

2) розподіл судових витрат;

3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. квитанцією від 15.01.2020 року за подання до суду адміністративного позову до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 69 від 28.12.2017 року про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Визнати протиправними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2017 року.

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна,3) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) пенсії з 01 травня 2018 року та сплатити заборгованість з пенсійних виплат, яка утворилась за період з квітня 2017 року по червень 2017 року, з серпня 2017 року по січень 2018 року.

Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна,3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 23 березня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова