Рішення

від 11.03.2020 по справі 280/5667/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2020 року Справа № 280/5667/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача - Бобир В.В.

представника відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОД ГРУП ЛТД" (вул.Складська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69083, код ЄДРПОУ 40740827)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОД ГРУП ЛТД (далі - ТОВ ПРОД ГРРУП ЛТД , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.07.2019 № 0011241407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 350 438, 75 грн., в тому числі: податкове зобов`язання з податку на прибуток - 280 351 грн., та штрафні санкції - 70 087,75 грн., від 30.07.2019 №0011251407, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток у розмірі - 215 631 грн. та від 30.07.2019 №0011261407, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 501 930 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з листопада 2016 року по березень 2019 року, за результатами перевірки складено Акт №363/08-01-14-07/40740827 від 19.06.2019 року. На підставі акту винесено вказані податкові повідомлення-рішення. В якості аргументів своїх хибних висновків Відповідач посилається на факт ненадання підприємством під час перевірки товарно - транспортних накладних стосовно транспортування товарів від постачальника - ТОВ ПРОГАГРОХОЛДИНГ до покупця ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД та документів з якості на товар, а також те, що його контрагент є фігурантом у кримінальних провадженнях. Позивач зазначає, що транспортування придбаних у ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ товарів (пшениця м`яких сортів), за умовами Договору поставки КП-18/05-05 від 05.05.2018 та Додатку № 1 до нього здійснювалось за рахунок постачальника, за адресою: Україна, Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, буд. 4, де було отримано Позивачем, саме у місці наступної поставки такого товару, визначеному у Договорі комісії №К-18/05-05 від 05.05.2018, за яким, Комісіонер ТОВ СІНТЕЗА ДС (код ЄДРПОУ 40338297) за дорученням Комітента ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД , повинен здійснити від свого імені реалізацію такої продукції. Факт отримання товару ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД наразі підтверджуються, оформленими належним чином видатковими накладними, дослідженими Відповідачем під час проведення перевірки та зазначеними у акті. А факт подальшого отримання товарів в зазначеному вище місці поставки Комісіонером ТОВ СІНТЕЗА ДС підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі товару №1 від 16.05.18, №2 від 17.05.18, №3 від 18.05.18, №4 від 19.05.18, №5 від 20.05.18, № 6 від 21.05.18. В зв`язку з відсутністю транспортних витрат у Позивача, повним виконанням ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ своїх зобов`язань щодо поставки товару в повному обсязі та отриманням такого товару наступним контрагентом Позивача ТОВ СИНТЕЗА ДС , ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД не отримувало товарно транспортні накладні. Стосовно безпідставних аргументів Відповідача, що до не надання на перевірку документів з якості на товар, прошу звернути увагу на той факт, що п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Сертифікати якості на товари та інші такого виду документи, не є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов`язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій. Такі документи, як сертифікати якості на товари, згідно до ст.83 ПК України, не входять до кола матеріалів, які є підставами для висновків під час перевірки, та у відповідності до ст.85 ПК України не обов`язкові для надання платником податків під час перевірки. Крім цього, хибними є аргументи Відповідача, побудовані на підставі аналізу баз даних ЄРПН та АРМ Митниця про те, що ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ не є виробником сільськогосподарської продукції, про не підтвердження постачання пшениці м`яких сортів на адресу ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ його контрагентом ТОВ С.К.С. та іншими постачальниками по ланцюгу, що зазначені підприємства здійснюють придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики про те їх обсяги та властивості не відповідають їх матеріально - технічним та технологічним можливостям. Адже в даному разі, базуючись лише на відомостях баз даних контролюючого органу, без проведення документальних перевірок фінансово - господарської діяльності зазначених підприємств, без дослідження місць та обставин проведення господарських операцій, отримання пояснень відповідальних осіб, робити висновки що до можливості постачання зазначених товарів, не можливо. До того ж відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної з цього приводу у справах № 817/1339/17 від 31.07.2018 та № 805/3360/17-а від 27.11.2018, № 804/939/16 від 20.03.2018 посилання контролюючого органу на податкову інформацію не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. З приводу посилань Відповідача стосовно того, що контрагенти Позивача фігурують у кримінальних провадженнях за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212 КК України, необхідно зазначити, що в акті перевірки податковим органом не наведено жодного доказу з матеріалів справи, або рішення слідчого, які б доводили відсутність постачання товарів на адресу Позивача чи інші порушення з його боку. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постанові по справі №822/2198/17 від 12.06.2018. Він звернув увагу на те, що наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів підприємства не є підставою для визнання операцій нереальними. Якщо контролюючий орган посилається на відкрите кримінальне провадження як на доказ, то він повинен надати підтвердження причетності підприємства до злочинів, щодо яких здійснюються кримінальні провадження. Окрім цього необхідно зауважити, що відповідно до чинного законодавства та судової практики, лише вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, та матеріали кримінального провадження, якими встановлено діяння, що впливають на визначення грошових зобов`язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Ухвалою від 21.11.2019 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 10.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 08 01.2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 26.12.2019 надав до суду відзив, у якому пояснює, що між ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД (Покупець) та ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ (Постачальник) оформлено договір поставки КП-18/05-05 від 05.05.2018, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар (пшеницю м`яких сортів). При цьому до перевірки Позивачем не надано товарно-транспортні накладні стосовно транспортування товару від Постачальника до Покупця та сертифікати якості товару, постачальник ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ не має відповідних матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності та є фігурантом кримінального провадження за №4201800000002390 за ознаками ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 209, ч.3 ст. 212 КК України. Виходячи з вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

08.01.2020 Ухвалою суду зупинено провадження у справі до 24 лютого 2020 року, для надання сторонам часу для примирення. Наступне підготовче судове засідання призначено на 24.02.2020 року о 15:30 годині.

24.02.2020 провадження по справі поновлено.

Відповідно до Ухвали від 24.02.2020 підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті 11.03.2020 року о 10:00 годині.

У судове засідання представник позивача з`явився, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, однак підтвердження повноважень щодо здійснення самопредставництва до суду не надав.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Запорізькій області у період з 05.06.2019 по 11.06.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, показників декларацій з податку на додану вартість за період з листопада 2016 року по березень 2019 року та фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 1 квартал 2019 року. За результатами перевірки було складено Акт №363/08-01-14-07/40740827 від 19.06.2019, який отримано посадовими особами підприємства 02.07.2019 року.

Як зазначено у висновку акту перевірки було встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2018 рік, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 280 351 грн., та завищено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування за 1 кв. 2019 року на суму 215 631,00 грн. та п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством у липні 2018 року завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 501 930,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що між ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД (Покупець) та ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ (Постачальник) оформлено договір поставки КП-18/05-05 від 05.05.2018, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар (пшеницю м`яких сортів).

Відповідно до Договору поставки КП-18/05-05 від 05.05.2018 та Додатку № 1 до нього здійснювалось за рахунок постачальника, за адресою: Україна, Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, буд.4. Отримання товару ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД відбулось на підставі видаткових накладних, складених ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ від 05.06.2018 року. Також ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ зареєстровано в ЄРПН за фактом постачання товару податкову накладну № 4 від 21.05.2018 року.

Також 05.05.2018 між ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД (Комітент) та ТОВ СІНТЕЗА ДС (Комісіонер) укладено Договір комісії №К-18/05-05 від 05.05.2018, відповідно до якого за яким, Комісіонер за дорученням Комітента, повинен здійснити від свого імені реалізацію такої продукції. Відповідно до додаткової угоди №1 Договору комісії №К-18/05-05 від 05.05.2018 отримання товару ТОВ СІНТЕЗА ДС відбулося за адресою: Україна, Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, буд.4. відповідно до Актів прийому-передачі товару №1 від 16.05.18, №2 від 17.05.18, №3 від 18.05.18, №4 від 19.05.18, №5 від 20.05.18, № 6 від 21.05.2018 року.

В основу порушення вказаних норм податкового законодавства покладено висновки щодо нереальність придбання у травні 2018 року ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД у ТОВ ПРОМАГРОХОЛДИНГ - пшениці м`яких сортів за договором поставки №КП-18/05-05 від 05.05.2018 року та у зв`язку з цим винесені податкові повідомлення рішення за формою Р , за №0011241407 від 30.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі: податкове зобов`язання - 280 351,00 грн. та штрафні санкції - 70 087,75 грн.; №0011251407 від 30.07.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі - 215 631,00 грн.; №0011261407 від 30.07.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 501 930,00 грн.

Підставою для звернення до суду стала незгода з податковими повідомленнями рішеннями №0011241407 від 30.07.2019 , №0011251407 від 30.07.2019 , №0011261407 від 30.07.2019 року.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України N 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Так, згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (абзац другий підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (абзац третій підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Отже, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до статті 1 Закону N 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За приписами статті 3 Закону України N 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).

У відповідності до частини першої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до такого.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД (Покупець) та ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ (Постачальник) оформлено договір поставки КП-18/05-05 від 05.05.2018, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар (пшеницю м`яких сортів).

Відповідно до Договору поставки КП-18/05-05 від 05.05.2018 та Додатку № 1 до нього здійснювалось за рахунок постачальника, за адресою: Україна, Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, буд.4. Отримання товару ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД відбулось на підставі видаткових накладних, складених ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ від 05.06.2018 року. Також ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ зареєстровано в ЄРПН за фактом постачання товару податкову накладну № 4 від 21.05.2018 року.

Наведені вище документи, які були додані до матеріалів справи та проаналізовані судом під час прийняття рішення по справі, свідчать про реальність здійснених операцій між позивачем та його контрагентами.

Щодо транспортування придбаних у ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ товарів (пшениця м`яких сортів) та суд дійшов висновку, що за умовами Договору поставки КП-18/05-05 від 05.05.2018 та Додатку № 1 до нього здійснювалось за рахунок постачальника, за адресою: Україна, Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, буд.4, де останній було отримано Позивачем, саме у місці наступної поставки такого товару, визначеному у Договорі комісії №К-18/05-05 від 05.05.2018, за яким, Комісіонер ТОВ СІНТЕЗА ДС за дорученням Комітента ТОВ ПРОД ГРУП ЛТД , повинен здійснити від свого імені реалізацію такої продукції. Отже аргументи податкового органу про відсутність товарно - транспортних накладних та зауваження щодо відсутності в розпорядженні Позивача об`єктів промислової нерухомості на зазначеній вище адресі безпідставні, адже поставка товару здійснювалась в місці його послідуючої передачі з метою подальшої реалізації.

Стосовно ненадання на перевірку документів з якості на товар, судом встановлено, що відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Сертифікати якості на товари та інші такого виду документи, не є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов`язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій. Такі документи, як сертифікати якості на товари, згідно до ст.83 ПК України, не входять до кола матеріалів, які є підставами для висновків під час перевірки, та у відповідності до ст.85 ПК України не обов`язкові для надання платником податків під час перевірки.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.08.2018 по справі №806/1437/14, податкове законодавство не ставить право платника на формування податкової вигоди у залежність від наявності у нього таких документів, як сертифікати якості на товари.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених статті 228 Цивільного кодексу України та статей 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі N 21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно посилань на фігурування постачальника ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ у кримінальному проваджені № 4201800000002390 за ознаками ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 209, ч.3 ст. 212 КК України суд дійшов висновку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частина перша статті 72 вказаного Кодексу визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до частини першої статті 18 Кримінального кодексу України суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Тобто, згідно норм Кримінального кодексу саме фізична, а не юридична особа є суб`єктом злочину.

Обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов`язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Відповідачем ненаведено жодного доказу з матеріалів справи, або рішення слідчого, які б доводили відсутність постачання товарів на адресу Позивача чи інші порушення з його боку. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постанові по справі №822/2198/17 від 12.06.2018. Відповідно до якого наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів підприємства не є підставою для визнання операцій нереальними. Якщо контролюючий орган посилається на відкрите кримінальне провадження як на доказ, то він повинен надати підтвердження причетності підприємства до злочинів, щодо яких здійснюються кримінальні провадження. Окрім цього необхідно зауважити, що відповідно до чинного законодавства та судової практики, лише вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, та матеріали кримінального провадження, якими встановлено діяння, що впливають на визначення грошових зобов`язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу з`ясування обставин справи.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Висновки про те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення не підтверджені відповідачем та не приймаються судом, з огляду на той факт, що чинним законодавством для контрагентів не передбачено необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів, тощо, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов укладених з позивачем договорів, що в свою чергу виключає залежність реальності виконання договірних зобов`язань від даних умов.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентом.

Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ ПРОМАГРОХОЛДІНГ були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на податок на додану вартість, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 30.07.2019 №0011241407, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 30.07.2019 №0011251407, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 30.07.2019 №0011261407, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОД ГРУП ЛТД" (вул. Складська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69083, код ЄДРПОУ 40740827) сплачену суму судового збору в розмірі 16020,00 (шістнадцять тисяч двадцять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2020.

Суддя А.В. Сіпака