Рішення

від 20.03.2020 по справі 460/3683/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2020 року м. Рівне №460/3683/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ТОВ "Реал Форест Груп" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Форест Груп" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2019 №0001691202, №0001711202 та №0001721202.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в липні 2019 року відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2019 року. З її результатами був складений акт, а на підставі нього були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки щодо встановлених порушень та прийнятими в зв`язку із вказаними порушеннями податкових повідомлень-рішень. При цьому стверджує про відсутність у своїх діях будь-яких правопорушень у сфері податкового законодавства. Вказує, всі податкові накладні його контрагентів зареєстровані у встановленому законом порядку. Відхилення у сумі 113524 грн зазначене в акті перевірки спростовуються поданим ним уточнюючим розрахунком, який безпідставно не прийнятий відповідачем. Також зауважив, що розбіжності по накладній у сумі 1066 грн від постачальника з ІПН НОМЕР_1 , яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних у нього немає, оскільки контрагента з такими реквізитами у нього не було. Щодо відхилення у розмірі 50535 грн зазначене в акті, яке стало наслідком винесення податкового повідомлення-рішення форми В4 №0000921202 від 11.05.2019 зазначив, що таке рішення контролюючого органу скасоване судом. Відтак, вважає, що висновки акту є помилковими і необґрунтованими, а тому просить суд позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов в якому зазначив, що дійсно, у позивача була проведена перевірка, за результатами якої складений акт і на підставі висновків акту прийняті податкові повідомлення-рішення. В ході її здійснення були виявлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, які відображені у акті. Зокрема завищення ним суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) у розмірі 152199 грн, а також завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 12926 грн. На підставі висновків акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, які є правомірними. З тих підстав просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду від 02.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

21.12.2019 від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просить допустити процесуальне правонаступництво Головного управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області.

Розглянувши подане клопотання, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності (абз.4 п.2 Постанови).

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.07.2019 зареєстровано юридичну особу - Головне управління ДПС у Рівненській області, запис №16081020000015074.

Частиною 1 статті 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача підлягає до задоволення шляхом процесуального правонаступництва Головного управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Судом встановлено, що ТОВ Реал Форест Груп (код ЄДРПОУ 41078398) є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис від 12.01.2017 року № 16081020000013161 і є платником ПДВ (а.с. 9-15).

12.07.2019 позивач у встановленому законом порядку надіслав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2019 року (а.с. 28-34), що підтверджується відповідними квитанціями №1 і №2 (а.с. 26-27). Платником у цьому документі було зазначено неправильну адресу, що не заперечується сторонами.

Листом від 17.07.2019 № 8381/10/17-00-12-02-05 відповідач не визнав його податковою звітністю у зв`язку з неправильним зазначенням платником свого місцезнаходження.

18.07.2019, посадовою особою відповідача була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2019 року про що складений акт № 943/17-00-12-02/41078398 від 18.07.2019.

Згідно із висновками акту перевірки, контролюючим органом встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.187 ст. 187, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) у розмірі 152199 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 12926 грн.

З його змісту (а.с. 16-19) вбачається, що контролюючим органом встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 152199 грн. (113524 грн. + 1066 грн. + 50535 грн.), що виникло внаслідок:

-заниження позивачем податкового зобов`язання за травень 2019 року, а саме не включено до складу податкових зобов`язань податкові накладні по взаєморозрахунках з ТОВ Барлінек Інвест на суму ПДВ 113524,3 грн.

-включення ТОВ РЕАЛ ФОРЕСТ ГРУП до складу податкового кредиту за травень 2019 року податкових накладних, які не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1066 грн.

-не відображення платником податків у поданій декларації даних щодо зменшення залишку від`ємного значення у розмірі 50535 грн. згідно з винесеним податковим повідомленням-рішенням форми В-4 №0000921202 від 11.05.2019.

Поряд з цим, податковим органом у акті констатовано завищення платником від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 12926 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем, 09.08.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення:

1. № 0001721202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 114590 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 57295 грн. (а.с. 23-24);

2. №0001721202, яким зменшений розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12926 (а.с.25)грн.;

3. № 0001691202, яким зменшений розмір від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 37609(а.с. 22)грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно із пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити перевірки камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (абз.1).

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абз.2).

Відповідно до пунктів 76.1, 76.2 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки, у разі встановлення порушень, складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 187.1 статті 187 ПК України Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 200.1. Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз. 3 п.201.10 ст. 201 ПК України).

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару/послуг до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичного придбання такого товару; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, податкова накладна, складена та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Суть спору полягає у наявності чи відсутності права у відповідача на бюджетне відшкодування з ПДВ за травень 2019 року.

Так, судом з`ясовано, що всі податкові накладні від контрагентів-постачальників позивача на підставі позивач сформував бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 152199 грн зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів про те, що по ним відмовлено у реєстрації або їх реєстрація зупинена у встановленому законом відповідач суду не надав.

Зі змісту акту перевірки не вбачається, що контролюючий орган ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем і його постачальниками згідно з такими накладними, а тому суд не вважає за необхідне досліджувати первинні бухгалтерські документи щодо їх здійснення.

Разом з тим, позивач самостійно у встановленому законом порядку виправив допущені ним помилки у податковій декларації і подав 12.07.2019 уточнюючий розрахунок за травень 2019 року. Платником у цьому документі було зазначено неправильну адресу, що не заперечується сторонами. Листом від 17.07.2019 відповідач не визнав його податковою звітністю у зв`язку з неправильним зазначенням платником місцезнаходження платника податків. Щодо таких обставин слід зазначити таке.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 (далі - Порядок № 1492).

Згідно з пункту 10 розділу І Порядку № 1492 встановлено, що до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

У відповідності до пунктів 1, 2, розділу ІV Порядку № 1492 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Так, обов`язок виправлення помилок з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, самостійно виявлених платником податку у поданій у минулих податкових періодах податковій декларації, встановлено пунктом 50.1 ПК України.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Ця норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з абзацом 8 пункту 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такий обов`язковий реквізит, як місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України затвердженими наказом ДПС України від 14.06.2012 №516 ( пунктом 14. 4) передбачено, що у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв`язку), заповненої з порушеннями пп. 48.3 - 48.4 ст. 48 Кодексу, такий орган ДПС зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у встановлений законом строк.

Відповідно до підпункту 4.14.3 пункту 4.14 таких Рекомендацій Інспектори, що здійснюють приймання податкової звітності, попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм чинного податкового законодавства.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО", попереджено про можливість невизнання".

З аналізу зазначених правових положень суд дійшов висновку, що відповідач у разі виявлення у податковій звітності платника (в електронному вигляді) недоліків щодо заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України зобов`язаний надіслати йому квитанцію про відмову у її прийнятті для їх усунення і лише після цього може не визнати таку декларацію податковою звітністю за умови наполягання декларанта на її прийнятті.

Відтак, суд вважає, що контролюючий орган не дотримався визначеної законом процедури відхилення уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість і безпідставно не врахував його під час проведення камеральної перевірки.

З огляду на наведене розбіжність на суму ПДВ 113524 грн., яка встановлена актом проведеної перевірки була самостійно усунута позивачем, однак такі обставини не були враховані відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень.

Також у акті перевірки вказано, що платником віднесено до складу податкового кредиту у травні 2019 року податкову накладну на ПДВ у сумі 1066 грн. від постачальника з ІПН НОМЕР_1 , яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів щодо самого факту існування такої накладної і наявності будь-яких господарських відносин між позивачем і контрагентом з зазначеним вище ІПН. Тому суд вважає, що висновки щодо завищення платником податкового кредиту за травень 2019 року на суму 1066 грн. є необґрунтованими.

Щодо відхилення у розмірі 50535 грн., яке стало наслідком винесення податкового повідомлення-рішення форми В4 №0000921202 від 11.05.2019, то зауважує наступне.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі № 460/1950/19, яке набрало законної сили 14.02.2020 таке рішення відповідача було визнано протиправним та скасоване.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, позивач правильно не зменшив розмір залишку від`ємного значення на суму 50535 грн., оскільки рішення, яке було підставою для вчинення ним таких дій було протиправним.

З огляду на зазначені обставини висновки викладені відповідачем у акті перевірки є помилковими і не доведені відповідачем належними і допустимими доказами.

Отже, позивач мав достатні правові підстави для віднесення суми від`ємного значення 232338 грн., а відтак і до формування ним бюджетного відшкодування у сумі 152199 грн.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Тому інші аргументи та доводи сторін не оцінюються судом, позаяк не мають вирішального впливу на вирішення даного спору та не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи надані сторонами докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд враховує прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої при оцінці доказів Суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Кобець проти України", "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування, не підтвердив належними, допустимими та достатніми доказами порушення позивачем податкового законодавства, та не довів "поза розумним сумнівом" підстав для винесення ним податкових повідомлень-рішень.

Як вже зазначалось вище, відповідачем у справі не надано суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві та встановлені у ході судового розгляду обставини справи.

Таким чином, за результатом розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість позовні вимоги грунтуються на нормах матеріального закону та відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, що дає суду підстави для задоволення позову повністю.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.4).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Допустити заміну відповідача Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449).

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РЕАЛ ФОРЕСТ ГРУП (вул. Гетьмана Мазепи, 4а/6а, офіс 411, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 41848111) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, код ЄДРПОУ 43142449) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області податкові повідомлення-рішення №0001691202, №0001711202 та №0001721202 від 09.08.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РЕАЛ ФОРЕСТ ГРУП за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у сумі 3336,31 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 20 березня 2020 року.

Суддя Щербаков В.В.