Постанова

від 21.10.2020 по справі 460/3683/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3683/19 пров. № А/857/4927/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Матковської З.М., Улицького В.З.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Щербаков В.В., м. Рівне) у справі № 460/3683/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Реал Форест Груп до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Реал Форест Груп звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2019 №0001691202, №0001711202 та №0001721202.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ФОРЕСТ ГРУП" (вул. Гетьмана Мазепи, 4а/6а, офіс 411, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 41848111) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, код ЄДРПОУ 43142449) - задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0001691202, №0001711202 та №0001721202 від 09.08.2019.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ФОРЕСТ ГРУП" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у сумі 3336,31 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що 12.07.2019 позивач у встановленому законом порядку надіслав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2019 року (а.с. 28-34), що підтверджується відповідними квитанціями №1 і №2 (а.с. 26-27). Платником у цьому документі було зазначено неправильну адресу.

Листом від 17.07.2019 № 8381/10/17-00-12-02-05 відповідач не визнав його податковою звітністю у зв`язку з неправильним зазначенням платником свого місцезнаходження.

18.07.2019, посадовою особою відповідача була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2019 року про що складений акт № 943/17-00-12-02/41078398 від 18.07.2019.

Контролюючим органом встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.187 ст. 187, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) у розмірі 152199 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 12926 грн.

Зі змісту акту перевірки (а.с. 16-19) видно, що контролюючим органом встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 152199 грн. (113524 грн. + 1066 грн. + 50535 грн.), що виникло внаслідок:

-заниження позивачем податкового зобов`язання за травень 2019 року, а саме не включено до складу податкових зобов`язань податкові накладні по взаєморозрахунках з ТОВ "Барлінек Інвест" на суму ПДВ 113524,3 грн.

-включення ТОВ "РЕАЛ ФОРЕСТ ГРУП" до складу податкового кредиту за травень 2019 року податкових накладних, які не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1066 грн.

-не відображення платником податків у поданій декларації даних щодо зменшення залишку від`ємного значення у розмірі 50535 грн. згідно з винесеним податковим повідомленням-рішенням форми "В-4" №0000921202 від 11.05.2019.

Також, податковим органом у акті констатовано завищення платником від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 12926 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем, 09.08.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення:

1. № 0001721202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 114590 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 57295 грн. (а.с. 23-24);

2. №0001721202, яким зменшений розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12926 (а.с.25)грн.;

3. № 0001691202, яким зменшений розмір від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 37609 грн.

Згідно із пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити перевірки камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (абз.1).

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абз.2).

Відповідно до пунктів 76.1, 76.2 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки, у разі встановлення порушень, складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 187.1 статті 187 ПК України Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 200.1. Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз. 3 п.201.10 ст. 201 ПК України).

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару/послуг до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичного придбання такого товару; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, податкова накладна, складена та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Судом першої інстанції з`ясовано, що всі податкові накладні від контрагентів-постачальників позивача на підставі позивач сформував бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 152199 грн зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів про те, що по ним відмовлено у реєстрації або їх реєстрація зупинена у встановленому законом відповідач суду не надав.

Зі змісту акту перевірки не видно, що контролюючий орган ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем і його постачальниками згідно з такими накладними, а тому суд не вважає за необхідне досліджувати первинні бухгалтерські документи щодо їх здійснення.

Разом з тим, позивач самостійно у встановленому законом порядку виправив допущені ним помилки у податковій декларації і подав 12.07.2019 уточнюючий розрахунок за травень 2019 року. Платником у цьому документі було зазначено неправильну адресу, що не заперечується сторонами. Листом від 17.07.2019 відповідач не визнав його податковою звітністю у зв`язку з неправильним зазначенням платником місцезнаходження платника податків.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 (далі - Порядок № 1492).

Згідно з пункту 10 розділу І Порядку № 1492 встановлено, що до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

У відповідності до пунктів 1, 2, розділу ІV Порядку № 1492 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Так, обов`язок виправлення помилок з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, самостійно виявлених платником податку у поданій у минулих податкових періодах податковій декларації, встановлено пунктом 50.1 ПК України.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Ця норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з абзацом 8 пункту 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такий обов`язковий реквізит, як місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України затвердженими наказом ДПС України від 14.06.2012 №516 ( пунктом 14. 4) передбачено, що у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв`язку), заповненої з порушеннями пп. 48.3 - 48.4 ст. 48 Кодексу, такий орган ДПС зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у встановлений законом строк.

Відповідно до підпункту 4.14.3 пункту 4.14 таких Рекомендацій Інспектори, що здійснюють приймання податкової звітності, попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм чинного податкового законодавства.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО", попереджено про можливість невизнання".

З аналізу зазначених правових положень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у разі виявлення у податковій звітності платника (в електронному вигляді) недоліків щодо заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України зобов`язаний надіслати йому квитанцію про відмову у її прийнятті для їх усунення і лише після цього може не визнати таку декларацію податковою звітністю за умови наполягання декларанта на її прийнятті. Відтак, контролюючий орган не дотримався визначеної законом процедури відхилення уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість і безпідставно не врахував його під час проведення камеральної перевірки.

Також у акті перевірки вказано, що платником віднесено до складу податкового кредиту у травні 2019 року податкову накладну на ПДВ у сумі 1066 грн. від постачальника з ІПН НОМЕР_1 , яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів щодо самого факту існування такої накладної і наявності будь-яких господарських відносин між позивачем і контрагентом з зазначеним вище ІПН. Тому суд вважає, що висновки щодо завищення платником податкового кредиту за травень 2019 року на суму 1066 грн. є необґрунтованими.

Щодо відхилення у розмірі 50535 грн., яке стало наслідком винесення податкового повідомлення-рішення форми "В4" №0000921202 від 11.05.2019 слід зазначити, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі № 460/1950/19, яке набрало законної сили 14.02.2020 таке рішення відповідача було визнано протиправним та скасоване.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, позивач правильно не зменшив розмір залишку від`ємного значення на суму 50535 грн., оскільки рішення, яке було підставою для вчинення ним таких дій було протиправним.

З огляду на зазначені обставини висновки викладені відповідачем у акті перевірки є помилковими і не доведені відповідачем належними і допустимими доказами.

Взявши до уваги викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування, не підтвердив належними, допустимими та достатніми доказами порушення позивачем податкового законодавства, та не довів підстав для винесення ним податкових повідомлень-рішень.

Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року у справі № 460/3683/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді З. М. Матковська В. З. Улицький