Постанова

від 18.03.2020 по справі 520/7450/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 р. Справа № 520/7450/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року по справі № 520/7450/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна фурнітура" до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дверна фурнітура" звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/001821/2 від 18.03.2019 р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2019/00814 від 18.03.2019 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна фурнітура" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 р., відповідача Харківську митницю ДФС замінено правонаступником Слобожанською митницею Держмитслужби.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 р. апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року по справі № 520/7450/19 залишено без змін.

Позивач звернулася до Другого апеляційного адміністративного суду з заявою про відшкодування судових витрат на професійну допомогу, в якій просив: вирішити питання щодо відшкодування судових витрат на користь позивача, пов`язаних з апеляційним розглядом адміністративної справи, а саме, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув питання про розподіл судових витрат по справі без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши заяву про відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, частково задовольняє вказану заяву з наступних підстав.

Відповідно до пп. "в" п. 4 ч. 1 ст. 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. (справа № 820/4263/17).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати професійної правової допомоги подано копії наступних документів: договір № 141 про надання правової допомоги від 03.07.2019 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дверна фурнітура" та адвокатським об`єднання АО ЦЕНТР ЗАХИСТУ ПРАВА в особі Грінцова О.В., додаткову угоду від 09.12.2019 р., специфікацію виконаних робіт (наданих послуг) та витраченого часу № 141/2-с, а саме: ознайомлення зі змістом апеляційної скарги - 1500 грн., підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу в адміністративній справі - 3500 грн., складання та подання до суду заяви про розподіл судових витрат 1000 грн., участь адвоката та представництво клієнта у судовому засіданні - 1000 грн., акт виконаних робіт (наданих послуг) № 141/2-а від 11.12.2019 р. по справі № 520/7450/19, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 803 від 07.10.2010 р., копію платіжного доручення № 520 від 11.12.2019 р. на суму 7000 грн.

Таким чином, оскільки позивачем надано необхідні докази на підтвердження з оплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для ухвалення додаткової постанови та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати та понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 252, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна фурнітура" задовольнити.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна фурнітура" (пр. Московський, б. 199 Б, офіс. 716, м. Харків, код 41779593) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, 16-б, м. Харків, 61003, код 43332958) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В.

Повний текст додаткової постанови виготовлений 23.03.2020 року