Постанова

від 17.03.2020 по справі 520/6543/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 р.Справа № 520/6543/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року, (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., повний текст складено 21.10.2019 року) по справі № 520/6543/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Транс Сервіс"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛК Транс Сервіс" (далі - ТОВ "ЛК Транс Сервіс", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.05.2019 р. №00000901412, №00000911412.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 р. позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.05.2019 р. №00000901412, №00000911412.

Головне управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги та невірно застосував приписи п.п.14.11, 14.1.36 п.14.1. ст.14, п.198,п.198.3.,п.198.6 ст.198, господарські взаємовідносини позивача з контрагентами носять безтоварний характер, оскільки встановлено реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документального оформленого попереднього придбання, отже джерело походження товару , реалізованого на адресу позивача невідомо, а отже не можливий рух по всьому ланцюгу постачання у зв`язку з відсутністю факту його законного введення в обіг або реально задекларованого виробництва.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 р. замінено первісного відповідача по справі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування зазначає, що твердження контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу 17.03.2020р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області з 26.04.2019 р. по 07.05.2019 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛК Транс Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками: ПП "Юнісвіт" за серпень 2018 р., ТОВ "Саргас 2016" за січень, березень 2018 р., ТОВ "Харківський Завод Феросплавів" за лютий 2018 р., ТОВ "К`ю партс" за травень, червень 2018 р., ПП "Фостерс" за вересень 2018 р., ТОВ "СМТ Торг" за жовтень 2018 р., а також даних щодо реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт від 10.05.2019 р. №1585/20-40-14-12-09/39107309 (т. 1 а.с. 13-31).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. "а" п. 198.1, абз. 1 та 2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього в сумі 416638 грн., в тому числі на 34451 грн. за січень 2018 р., на 134330 грн. за лютий 2018 р., на 21136 за березень 2018 р., на 21960 грн. за травень 2018 р., на 86612 грн. за червень 2018 р., на 32500 грн. за серпень 2018 р., на 47849 грн. за вересень 2018 р., на 37800 грн. за жовтень 2018 р., в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 307775 грн., в тому числі на 34451 грн. за січень 2018 р., на 134330 грн. за лютий 2018 р., на 21136 грн. за березень 2018 р., на 21960 грн. за травень 2018 р., на 32500 грн. серпень 2018 р., на 47849 грн. за вересень 2018 р., на 15529 грн. за жовтень 2018 р.;

- завищено від`ємне значення на загальну суму 108883 грн., в тому числі на 86612 грн. за червень 2018 р. та на 22271 грн. за жовтень 2018 р.

30.05.2019 р. ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00000901412, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 384693,75 грн. (за основним платежем - 307755 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 76938,75 грн.);

- №00000911412, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 108883 грн.

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарської операції з контрагентами належними первинними документами, а тому відсутні підстави для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що в перевіряємому позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "Фостерс", ТОВ "СМТ Торг", ТОВ "К`ю партс", ПП "Юнісвіт", ТОВ "Саргас 2016", ТОВ "Харківський Завод Феросплавів".

24.09.2018 р. між позивачем (покупець) та ПП "Фостерс"(постачальник) укладено договір поставки №2409/18, відповідно до умов якого позивач придбав сектор червячний (т. 1 а.с 67-68).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: специфікацію, рахунок на оплату, платіжне доручення, , видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну ( т. 1 а. с. 69-73).

01.10.2018 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "СМТ Торг" (постачальник) укладено договір поставки №0110/18, відповідно до умов якого позивач придбав сектор черв`ячний у вартості, кількості та кресленому номері, визначених у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного договору (т. 1 а.с. 74-75).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: специфікацію, рахунок на оплату, платіжне доручення, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну ( т. 1 а. с. 75-79).

02.05.2018 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "К`ю партс" (постачальник) укладено договір поставки №0205-18, відповідно до умов якого позивач придбав круг сталевий, кришку трипільну у власність покупцеві (т. 1 а.с. 80-81).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: специфікації, рахунки на оплату, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (т. 1 а. с. 82-91).

17.08.2018 р. між позивачем (покупець) та ПП "Юнісвіт" (постачальник) укладено договір поставки №11, відповідно до умов якого позивач придбав шайбу тарільчату у власність покупцеві, асортимент, кількість і ціна якого вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 92-93).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: специфікацію, рахунок на оплату, платіжне доручення, видаткова накладна, товарно-транспортну накладну, податкову накладну (т. 1 а. с. 94 - 98).

10.01.2018 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Саргас 2016" (постачальник) укладено договір поставки №1001/18, відповідно до умов якого позивач придбав круг стальний, найменування, ціна, кількість та кресельні номери якого обумовлені у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного договору (т. 1 а.с 99-100).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: специфікації, рахунки на оплату, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкову накладну (т. 1 а. с. 101 -110).

19.02.2018 р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Харківський Завод Феросплавів" (виконавець) укладено договір №19/02, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати роботу по виготовленню деталей (послугу механічної обробки кришки кріпильної), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконати роботи (т. 1 а.с. 111).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: специфікацію, рахунок на оплату, платіжне доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкову накладну (т. 1 а. с. 112 - 130).

Судом встановлено, що основним видом діяльності підприємства позивача є виробництво чавуну сталі та феросплавів, позивач для здійснення господарської діяльності використовує нежитлове приміщення, що підтверджується договором оренди № 91-17 від 01.05.2017 р. (т. 1 а.с. 63-66).

Придбаний товар та отримані послуги оплачено позивачем в безготівковий спосіб та оприбутковано на балансі підприємства, про що зроблено запис в регістрах бухгалтерського обліку. Вартість отриманих послуг віднесено позивачем до складу витрат на збут, що в бухгалтерському обліку відображено записом "Дт 93 " Витрати на збут" К-т 631 " Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Придбані за вказаними господарськими операціями товари та послуги позивач використав при здійснені своєї поточної діяльності , що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, даними бухгалтерського обліку та зафіксовано в акті перевірки.

Зокрема в акті перевірки податковим органом зазначено, що товари, отримані від контрагентів позивача, оприбутковано на балансовому рахунку 281 " Товари на складі" та згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 станом на кінець перевіряємого періоду товар рахується на Дебету рахунку 281 "Товари на складі"

На підставі податковий накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем за результатами господарських операцій сформовано податковий кредит, який відображено в податкових деклараціям з ПДВ за відповідні звітні періоди, а саме за січень, лютий, березень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень 2018р.

Податковий орган в обґрунтування висновків про нереальність господарських операцій зазначає, що джерело походження товару та послуг , реалізованих на адресу позивач невідомо, а отже неможливий рух товару по всьому ланцюгу постачання у зв`язку з відсутністю факту (джерела ) його законного ведення в обіг або реально задекларованого виробництва.

Відповідач стверджує, що з початку діяльності ПП "Фостерс", ТОВ "СМТ Торг", ТОВ "К`ю партс", ПП "Юнісвіт", ТОВ "Саргас 2016", ТОВ "Харківський Завод Феросплавів" у цих підприємств відсутнє придбання товару за номенклатурою, в подальшому зазначеною в податкових накладних , виписаних на адресу ТОВ "ЛК Транс Сервіс".

Колегія суддів зазначає, що зазначені висновки не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та які надавалися відповідачем.

Так із акту перевірки вбачається, що відповідач не досліджував фактичний та документальний зміст господарських операцій позивача з його контрагентами, а обмежився лише дослідженням податкової та господарської дисципліни контрагентами на підставі отриманої податкової інформації.

Судом встановлено, що податковим органом враховано узагальнена податкова інформація, складена ГУ ДФС в Харківській області за звітний період декларування ПДВ щодо:

- ПП "Форест" - серпень 2018р. від 28.12.2018р. № 216/200-40-57-05 -33 /40479838

-ТОВ "К`ю партс" - травень -липень 2018р. від 07.09.2018р. № 700/20-40-14-12-12 та від 20.09.2018р. № 744/20-40-14-12-12

- ПП "Юнісвіт"- серпень 2018р. від 28.12.2918р. № 216/20-40-57-05-33/40479838

-ТОВ "Саргас 2016"- січень- липень 2018р. від 07.09.2018р. № 42/20-40-12-14-17/40791211

-ТОВ "Харківський Завод Феросплавів" - січень-липень 2018р. від 30.11.2018р. № 137/-40-12-14-17/41121191 (т.1 а.с.195-214)

Отже , згідно наданих доказів податковим органом досліджувалася вибіркова інформація щодо руху товару лише за певний період 2018р.

Таким чином відсутність відомостей щодо придбання контрагентами позивача товару, який в подальшому було реалізовано позивачу, в період зазначений в узагальненій довідці, не є беззаперечним свідченням про його відсутність у контрактів взагалі.

Доводи апеляційної скарги, з посиланням на інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних, що у підприємств ПП "Фостерс", ТОВ "К`ю партс", ПП "Юнісвіт", ТОВ "Саргас 2016", ТОВ "Харківський завод феросплавів" з початку діяльності відсутнє придбання товару за номенклатурою, в подальшому зазначеною в податкових накладних виписаних на адресу позивача, колегія суддів вважає не обґрунтованими.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб , фізичних осіб -підприємців та громадських формувань вбачається, що датою реєстрації ПП "Фостерс" є 17.05.2016р., ТОВ "К`ю партс" - 29.07.2009р., ПП "Юнісвіт"- 30.05.2016р, ТОВ "Саргас 2016" - 30.08.2016р., ТОВ "Харківський завод феросплавів"- 02.02.2016р.

Проте доказів, яків б свідчили про перевірку податковим органом відомостей щодо реєстрацій податкових накладних з початку створення цих підприємств , податковим органом не надано.

Колегія суддів зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Крім того, під час складання податкової інформації податковим органом не використовувалися та не аналізувалася первинні документи платника податків, а отже інформаційно-аналітичних баз контролюючого органу не відповідає критерію юридичної визначеності та не може бути належним доказом в розумінні процесуального законодавства.

Зазначене відповідає правовій позиції , викладеній в постанові Верховного Суду від 12.06.2018р. по справі № 826/16272/13-а.

Судами констатовано, що контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Крім того, які вірно встановлено судом частина податкового кредиту у сумі 226722,00 грн., сформована товариством по податкових накладних, зареєстрованих контрагентами-постачальниками після 22.03.2018 року, тобто під час дії положення п. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до абзацу 3 якого податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що спірні податкові накладні, за якими відповідач частково не визнає право позивача на формування податкового кредиту, були належним чином зареєстровані контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних, зауважень до таких накладних під час реєстрації у контролюючого органу не було. Відсутні у контролюючого органу зауваження і відносно декларування контрагентом позивача податкових зобов`язань з ПДВ та щодо сплати таких.

Доводи апеляційної скарги, що у ТОВ "СМТ Торг" (контрагент позивач) наявне придбання товару у ТОВ " Санглас", який в подальшому продано позивачу, проте у ТОВ " Санглас" з початку діяльності відсутнє придбання цього товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доказів зазначено відповідачем не надано.

Крім того неможливість встановити джерела придбання товарів по ланцюгу постачання не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги , що ТОВ "Саргас 2016" не знаходиться за податковою адресою, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду щодо здійснення спірних господарських операцій, з наступних підстав.

Так в узагальненій податковій інформацій від 07.09.2018р. складеною ГУ ДФС у Харківській області зазначено, що податкова адреса ТОВ " Саргас 2016" : м.Харків, вул. Академіка Павлова, 120. Не повідомлено про зміну місця знаходження ( Довідка про встановлення місцезнаходження платника податків за податковою адресою оперативним підрозділом територіального органу ДВС від 09.08.2018р. )

Проте зазначена довідка не надавалася ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Отже доводи податкового органу про не знаходження контрагента позивача за місцем реєстрації, колегія суддів вважає такими, що не спростовують факту здійснення господарської операції, тому як виїзд за податковою адресою здійснено в часі пізніше, ніж відбувалася господарська операція, відповідачем не надано доказів кого саме було опитано при виїзді за податковими адресами та в який час відбувався виїзд.

Крім зазначеного, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання.

Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань, безпосередньо пов`язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та оплати товарів підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується належними первинними документами.

Станом на дату вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а види діяльності контрагентів відповідають змісту договорів, укладених з позивачем.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст.74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Проте контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 30.05.2019 р. №00000901412, №00000911412 є протиправними та правомірно скасовані судом.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року по справі № 520/6543/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 23.03.2020 року