Постанова

від 23.03.2020 по справі 420/5225/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5225/19 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.,

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та про зобов`язання повторно розглянути заяву

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду першої інстанції з позовом до Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області (далі - Новобілярська селищна рада) в якому просила визнати протиправним та скасувати:

- рішення №531 - VII від 10.07.2019 року про відмову в укладанні тимчасового договору майнового найму: (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності у зв`язку з відсутністю майнового найму (покриття) та про відмову в укладанні договору на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності в смт. Нові Біляри, Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту) у зв`язку з розташуванням тимчасової споруди на приватній території;

- зобов`язати повторно розглянути по суті заяву про укладання тимчасового договору майнового найму та договору на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарної тимчасової споруди.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 пояснила, що, з метою здійснення підприємницької діяльності, вона отримала паспорт прив`язки для встановлення тимчасової споруди на території Новобілярської селищної ради.

Далі, нею була подана заява та наданий пакет документів для укладання з Новобілярською селищною радою тимчасового договору майнового найму (покриття) для проведення благоустрою прилеглої території та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди.

10.07.2019 року Новобілярська селищна рада прийняла рішення № 531-VІІ про відмову в укладенні тимчасового договору найму: (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності у зв`язку з відсутністю майнового найму (покриття) та про відмову в укладанні договору на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності в смт. Нові Біляри, Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту) у зв`язку з розташуванням тимчасової споруди на приватній території.

Позивач вважає, що відмова в укладенні договору майнового найму призводить до порушення встановлених державних стандартів, норм та правил у сфері благоустрою населених пунктів, передбачених Законом України Про благоустрій населених пунктів та обмежує її у праві на здійснення підприємницької діяльності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) осіб, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Новобілярської селищної ради № 18 від 23.04.2019 року Про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності та паспортом прив`язки від 17.04.2019 року, що був виданий позивачці, передбачалося розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці площею 0,0469 га з кадастровим номером: 5122755400:01:002:0241, що перебуває в приватній власності.

Наведені обставини, на думку суду першої інстанції, не передбачають обов`язку селищної ради надати ФОП ОСОБА_1 іншу земельну ділянку для розміщення тимчасової споруди чи благоустрою прилеглої території.

Далі, суд першої інстанції, провівши аналіз Земельного кодексу України зазначив, що чинним законодавством України не передбачено повноважень селищної ради укладати договори майнового найму (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Суд першої інстанції також встановив, що земельна ділянка, яка прилягає до земельної ділянки з кадастровим номером: 5122755400:01:002:0241 і яка призначена для проведення позивачкою благоустрою, є земельною ділянкою загального користування комунальної власності, утримання та благоустрій якої здійснює КП Біляркомунгосп .

Констатуючи факт відсутності на спірній земельній ділянці індивідуально визначеного майна (речі, тощо), яке може бути передано в користування позивачу, суд дійшов висновку про обґрунтованість відмови в укладанні тимчасового договору майнового найму (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності та в укладанні договору на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції неповне та необ`єктивне з`ясував обставини справи, що мають значення для її вирішення.

За її твердженням, отриманий нею паспорт прив`язки, зобов`язує її здійснити благоустрій на земельній ділянці, загальною площею 134,5 кв. м., що знаходиться у комунальній власності та межує з земельною ділянкою, що знаходиться в неї в оренді та на якій розташована тимчасова споруда.

Отож, якщо вона як замовник не виконає такий обов`язок, буде нести відповідальність, у тому числі і можливого демонтажу тимчасової споруди.

Проте, незважаючи на вказані обставини, селищна рада, відмовляє у наданні даної території у найм для проведення благоустрою, сприяючи тим самим, в порушенні нею пункту 2.21 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. №244 (далі - Порядок №244).

Указуючи на протиправність рішення №531 - VII від 10.07.2019 року, скаржниця звертає увагу, що його зміст суперечить паспорту прив`язки, адже даним документом саме її зобов`язано виконати роботи по відновленню тротуару та площадки з бетонної тротуарної плитки з бортовим бетонним каменем на піщаній основі.

У відзиві на апеляційну скаргу Новобілярська селищна рада зазначає про її необґрунтованість та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про неможливість укладання договору (найму) оренди, адже відсутня річ, що визначена індивідуальними ознаками.

Також відповідач зауважує, що в Земельному кодексі України, в Законах України Про оренду землі , Про благоустрій населених пунктів не встановлено повноважень органів місцевого самоврядування укладати договори майнового найму (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

На думку Новобілярської селищної ради, позивач вимагає укладення договору, який не передбачений чинним законодавством та фактично є договором оренди землі.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом, зважаючи на період карантину, сторони погодилися на розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0469 га, кадастровий номер: 5122755400:01:002:0241, що розташована в смт Нові Біляри.

Рішенням Новобілярської селищної ради №18 від 23.04.4019 року ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності в смт. Нові Біляри після отримання паспорту прив`язки розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності у відділі містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області.

17 квітня 2019 р. Лиманська районна державна адміністрація Одеської області виготовила, на замовлення ФОП ОСОБА_1 , паспорт прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території Новобілярської селищної ради.

Даний паспорт включає в собі схему розміщення тимчасової споруди з описом робіт по благоустрою прилеглої території, які замовник зобов`язаний виконати.

Так, в обов`язок замовника, на земельній ділянці, загальної площею 134,5 кв.м., входило, виконання таких робіт:

відновлення тротуару й площадки з бетонної тротуарної плитки з бортовим бетонним каменем на піщаній основі;

проведення озеленення, шляхом встановлення у діжках декоративних насаджень й відновлення газону прилеглої території;

посадка зелених насаджень після завершення робіт з благоустрою тротуару та площадки.

14.06.2019 року ОСОБА_2 надала в оренду на 10 років ФОП ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку.

Слід зазначити, що благоустрою підлягала земельна ділянка, що безпосередньо прилягає до земельної ділянки, що знаходиться в оренді у позивачки та на якій планувалося встановити тимчасову споруду.

Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 23.04.2019 року № 20 земельній ділянці загальною площею 0,0469 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0241, присвоєно юридичну адресу - АДРЕСА_1 .

Для виконання умов паспорту прив`язки, у квітні 2019 р. ФОП ОСОБА_1 звернулася до Новобілярської селищної ради із заявою про укладання тимчасового договору майнового найму (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди.

Вона вважала, що роботи з благоустрою прилеглої території, вона може виконувати лише після укладення такого виду договору.

Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 10.07.2019 року № 531-VII було відмовлено в укладанні тимчасового договору майнового найму (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності у зв`язку з відсутністю майнового найму (покриття), а також відмовлено в укладанні договору на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності в смт. Нові Біляри, Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту) у зв`язку з розташуванням тимчасової споруди на приватній території.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, а також перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляції з огляду на таке.

У рішенні органу місцевого самоврядування, яке є предметом оскарження, зазначено дві підстави:

для відмови в укладанні тимчасового договору майнового найму (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності - відсутність майнового найму (покриття);

для відмови в укладанні договору на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності - розташування тимчасової споруди на приватній території.

Як випливає з доводів апеляції ФОП ОСОБА_1 , порушення свого права вона вбачає у неможливості здійснити благоустрій прилеглої території, оскільки земельна ділянка, що перебуває в комунальній власності, площею 134,5 кв. м. не надана їй в користування.

Тобто, заявляючи в апеляції про скасування рішення органа місцевого самоврядування в повному обсязі, скаржник наводить доводи щодо протиправності лише його 1 пункту, а саме: відмови в укладанні тимчасового договору майнового найму (покриття).

Суд першої інстанції, розглядаючи кожний пункт оскаржуваного рішення на предмет його законності, зазначив таке.

Зокрема, по першому пункту, вказав що наявність паспорту прив`язки та рішення селищної ради про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності не передбачають обов`язку селищної ради надати ФОП ОСОБА_1 іншу земельну ділянку для благоустрою прилеглої території.

Підставами для такого висновку суд відзначив відсутність у чинному законодавстві повноважень селищної ради укладати договори майнового найму (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, а також відсутність майна - покриття, яке б селищна рада могла передати в оренду позивачці.

По другому пункту оскаржуваного рішення суд зазначив, що розташування тимчасової споруди на приватній території, унеможливлює укладання селищною радою з позивачкою договору на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції, що позивачка, яка має намір та отримала згоду на встановлення тимчасової споруди на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності у фізичної особи, не має право вимагати від органу місцевого самоврядування укласти з нею договір на тимчасове її користування. Суд апеляційної інстанції вважає, що така, вимога позивачки суперечить приписам законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Водночас колегія суддів не згодна з позицію суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення в частині відсутності права ФОП ОСОБА_1 отримати від Новобілярської селищної ради в користування, прилеглу до тимчасової споруди, земельну ділянку для проведення її благоустрою.

Так, суд першої інстанції, мотивуючи таку свою позицію, вдався до аргументів, що не були покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення, а з`явилися лише на стадії судового розгляду.

Проте, суд, при вирішенні адміністративного спору повинен перевірити обґрунтованість саме тих висновків, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб`єкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Досліджуючи витяг з протоколу сумісного засідання постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин благоустрою, промисловості, будівництва, транспорту та зв`язку, де розглядалося питання про укладання з ФОП ОСОБА_1 тимчасового договору майнового найму (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, суд апеляційної інстанції встановив, що депутати не висловлювали зауважень щодо відсутності у селищної ради повноважень укладати такі договори.

Єдиною підставою для відмови в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 було відсутність покриття на бажаній земельній ділянці на яке, власне і повинен укладатися договір. Тому, було прийнято рішення доопрацювати вказане та винести його на наступне засіданні сесії.

Підстава, що селищна рада не наділена повноваженнями передавати в майновий найм тверде покриття для благоустрою території, а також, аргументи, що надання дозволу на встановлення тимчасової споруди на земельній ділянці, що знаходиться у приватні власності та отримання паспорту прив`язки не свідчить про наявність у замовника права отримати прилеглу територію для благоустрою з`явилися лише на стадії судового розгляду.

Системний аналіз законодавства, який був проведений судом апеляційної інстанції, свідчить про наявність обов`язку Новобілярської селищної ради вирішити в правовому полі заяву ФОП ОСОБА_1 про надання їй прилеглої території для проведення благоустрою.

На користь такого висновку свідчить таке.

Згідно із частинами другою та третьою статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Якщо тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності є МАФом, її встановлення здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів .

Частиною четвертою статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності установлено, що розміщення тимчасової споруди (далі - ТС) для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 затвердило Порядок, який регулює механізм розміщення тимчасових споруд (далі - ТС) для провадження підприємницької діяльності регулюється вказаним Порядком.

За нормами пунктів 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку №244 перелік документів для отримання паспорта прив`язки ТС є вичерпним. Зазначеними пунктами не передбачено надання документів про відведення земельних ділянок під розміщення ТС.

Згідно з пунктом 2.7 Порядку паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Таким чином, Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядок №244 не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності та здійснювати благоустрій прилеглої території.

Стосовно додатка 1 до Порядку №244, який передбачає надання інформації щодо площі земельної ділянки згідно з документами землекористування, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України видало лист від 21 лютого 2012 року № 7/14-2737, відповідно до якого було роз`яснено, що така інформація наводиться у випадках, коли заявник уже є власником земельної ділянки і має намір розмістити ТС саме на цій земельній ділянці. У інших випадках надання такої інформації не є обов`язковим.

На виконання наведених приписів законодавства, паспорт прив`язки, що розроблений на замовлення ФОП ОСОБА_1 передбачає розміщення ТС на земельній ділянці, що перебуває у неї в оренді, площею 0,0469 га, кадастровий номер: 5122755400:01:002:0241, а площа благоустрою прилеглої території, орієнтовано визначена 134,5 кв. м.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до пункту 18 Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 р. № 310 суб`єкти господарської діяльності, які є власниками земельних ділянок та/або землекористувачами, а також власники та/або користувачі тимчасових споруд, що розташовані в межах червоних ліній вулиць і доріг, зобов`язані на закріпленій території:

забезпечувати утримання та ремонт відповідної території;

утримувати та забезпечувати належний технічний стан охоронної зони інженерних комунікацій, обладнання, споруд та інших елементів дорожніх об`єктів, що використовуються, відповідно до їх функціонального призначення.

Додаток до наведених Типових правил встановлює межі утримання прилеглої території суб`єктами господарювання на яких покладається такий обов`язок.

До переліку таких суб`єктів відносяться суб`єкти господарювання, що експлуатують тимчасові споруди. Для них межа утримання прилеглої території становить 20 м. від межі земельної ділянки, що надана у власність або користування, та проїжджої частини вулиці.

Отже, Законом України Про благоустрій населених пунктів , Типовими правилами благоустрою території населеного пункту зобов`язано власника тимчасової споруди забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території.

Окрім того, такий обов`язок покладений на власника тимчасової споруди пунктами 2.21. 2.22. Порядку №244, в яких забороняється відхилення від паспорту прив`язки, а також зазначається про обов`язок відновити благоустрій.

Важливо відзначити, що Закон України Про благоустрій населених пунктів встановлює або особистий обов`язок суб`єкта господарювання забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або право укласти договір з балансоутримувачем.

Якщо на суб`єкта господарювання покладений обов`язок забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території, то реалізація такого обов`язку можлива лише на підставі документів на право користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. в ч.1 ст. 99 Земельного кодексу України, власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів як право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Власне, таке положення встановлено і в Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області, затвердженого рішенням Новобілярської селищної ради №225 - VI від 09.08.2012 р.

Так, в пункті 3.1. даного Порядку унормовано, що у разі відсутності у суб`єкта господарювання державного акта на право власності на земельну ділянку, право постійного користування або договору оренди такої земельної ділянки, за наявності позитивного висновку, зацікавлена особа має звернутися із заявою до Новобілярської селищної ради щодо погодження місця розташування земельної ділянки (меж сервітуту) та надання її у користуванні за договором особистого строкового сервітуту.

Оцінюючи обставини під кутом зору, наведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач повинна була звернутися до селищної ради з заявою про надання їй земельної ділянки в користування за договором особистого строкового сервітуту, відповідно до розділу 3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області.

Проте, незважаючи на те, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, має право на їх поновлення, адже такі права їй гарантовані законодавством.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У цьому спорі, на думку суду апеляційної інстанції, слід зобов`язати Новобілярську селищну раду повторно розглянути заяву позивачки по суті і надати мотивоване рішення щодо результатів розгляду.

У вказаному рішенні роз`яснити яким чином і на підставі яких документів можливо оформлення прилеглої території для проведення суб`єктом господарювання благоустрою, якою площею повинна бути надана в користування земельна ділянка для виконання такого обов`язку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до пункту 4 ч.1 статті 317 КАС України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволення позову про визнання протиправним та скасування пункту 1 оскаржуваного рішення та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, відмовляючи позивачці в задоволенні її вимог, неправильно розтлумачив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України до справ незначної складності відносяться інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності і справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для касаційного оскарження даного рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року - скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування рішення №531-VII від 10.07.2019 року про відмову в укладанні тимчасового договору майнового найму: (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності у зв`язку з відсутністю майнового найму (покриття) та про зобов`язання повторно розглянути таке питання.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, а також про зобов`язання повторно розглянути заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №531-VII від 10.07.2019 року Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області про відмову в укладанні тимчасового договору майнового найму: (покриття) для обслуговування стаціонарної тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності у зв`язку з відсутністю майнового найму (покриття).

Зобов`язати Новобілярську селищну раду Лиманського району Одеської області повторно розглянути на сесійному засіданні питання про надання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у користування прилеглої території для проведення благоустрою, відповідно до частини 4 статті 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів , пункту 18 Типових правил благоустрою території населеного пункту, пункту 3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області, затвердженого рішенням Новобілярської селищної ради №225-VI від 09.08.2012 р.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 23.03.2020 року.