Постанова

від 10.03.2020 по справі 810/1110/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1110/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Шурко О. І., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго-промислова група Югенергопромтранс про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до суду з позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго - промислова група Югенергопромтранс , в якому просила визнати дії відповідача неправомірним та визнати недійсним висновок державної екологічної експертизи від 15.12.2017 року №06.2-04/5929.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що практична реалізація права громадськості брати участь у розробленні оцінки впливу на навколишнє середовище третьою особою не забезпечено, інформацію про будівництво екологічно небезпечного об`єкту приховувалась.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В судове засідання з`явилася апелянтка, просила суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник третьої особи просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на доводи, викладені в письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився, до суду надіслав письмовий відзив на скаргу.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, 18.10.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго-Промислова група Югенергопромтранс звернулось до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації з листом №175/1 по матеріалах проекту Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5 МВт в м. Переяслав-Хмельницький Київської області для проведення державної екологічної експертизи.

15.12.2017 року Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації складено Висновок державної екологічної експертизи №062-04/5929.

Вважаючи прийняття висновку від 15.12.2017 року №062-04/5929 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача не порушено в розумінні КАС України, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Разом з тим, позивач скористався своїм правом на судовий захист та йому такий захист надано відповідно до способу захисту, обраного позивачем.

Скаржник в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, оскільки відповідач діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно зазначив, що для звернення до суду позивач повинен мати права чи обов`язки у зв`язку з оскаржуваним рішенням, однак, виникнення якихось обов`язків у позивача щодо оскаржуваного рішення КАС України взагалі не передбачено, зокрема, у своїй позовній заяві позивач чітко зазначив, що оскаржуване рішення порушує права на безпечне довкілля та права на інформацію про стан довкілля.

У відзиві третя особа вказує, що в матеріалах справи не має належних доказів про порушення Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації особистих прав позивача, та прав на безпечне довкілля, інформацію про стан довкілля.

Відповідач зазначає, що Департаментом здійснено перевірку проекту Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5 МВт в м. Переяслав-Хмельницький Київської області та надано оцінку, з урахуванням дотримання державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, будівельних норм і правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, та схвалено матеріали проекту, з огляду на що, Департамент вважав за доцільне реалізувати проект за умов дотримання вимог природоохоронного законодавства та забезпечення екологічної безпеки людей. Позивач, в свою чергу, на думку відповідача, не наділений правом на звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним висновку державної екологічної експертизи від 15.12.2017 № 06.2-04/5929.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На переконання позивача, Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації при проведенні державної екологічної експертизи був зобов`язаний вчинити певні дії щодо оцінки фактів та, як наслідок, відмовити у видачі Дозволу на викиди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, зокрема, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Згідно з п. 1, 7 ч. 1 ст. 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань щодо забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, а також використання землі, природних ресурсів і охорони довкілля.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про екологічну експертизу державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших органів виконавчої влади.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть: здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

Згідно з п. 4 та 30 додатку до Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності висновок державної екологічної експертизи та дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відносяться до документів дозвільного характеру.

Таким чином, Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації є дозвільним органом, до повноважень якого входить, у тому числі, видача документів дозвільного характеру, включаючи висновок державної екологічної експертизи та дозвіл на викиди.

Відповідно до ч. 7 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

Так, чинним законодавством України визначено підстави, за наявності яких дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру самостійно, та підстави, за наявності яких такий орган має право звернутись до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру.

Отже, суб`єктом звернення до суду з позовом про застосування заходу реагування у вигляді анулювання документа дозвільного характеру може виступати відповідний дозвільний орган, при цьому даному зверненню має передувати встановлення фактів, які законом визначені як підстава для анулювання такого документу, зокрема і подання недостовірної інформації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач у даній справі не наділений правом на звернення до суду з позовними вимогами про скасування висновку державної екологічної експертизи.

Затвердження відповідачем такого рішення жодним чином не впливає на права та законні інтереси позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України роз`яснив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним висновком не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Оскільки позивач не є учасником правовідносин щодо затвердження Департаментом висновку стосовно проекту Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-промислова група Югенергопромтранс , він не наділений правом на оскарження висновку державної екологічної експертизи.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що у разі порушення ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс прав позивача на безпечне довкілля шляхом його забруднення, позивач не позбавлений права вже після початку експлуатації Електростанції на біомасі встановленою потужністю 5 мВт в м. Переяславі-Хмельницькому по вул. Героїв Дніпра, 38-а/1 звернутися до відповідних органів з заявами про проведення перевірок, звертатися зі скаргами, в тому числі. У разі незгоди з діяльністю та функціонуванням такої електростанції існує інший порядок відповідного реагування у разі наявності порушень законодавства.

Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для задоволення позову апелянтом до суду не надано.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, доводи апеляційної скарги та апелянта не знайшли свого відображення під час апеляційного розгляду, через що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго-промислова група Югенергопромтранс про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 23.03.2020