Постанова

від 24.02.2020 по справі 910/6460/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа№ 910/6460/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання: Майданевич Г.А.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 24.02.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хайло Олени Володимирівни

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 06.06.2016 (повний текст складено 06.06.2016)

у справі №910/6460/16 (суддя Н.Б. Плотницька)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

до Фізичної особи-підприємця Хайло Олени Володимирівни

про стягнення 42 442,23 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Хайло Олени Володимирівни про стягнення заборгованості в розмірі 42 442,23 грн за договором №Б/Н від 19.03.2013, з яких: 10703,42 грн - заборгованість за кредитом; 12879,31 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 16147,61 грн - пеня, 2717,89 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного погашення заборгованості за договором №Б/Н від 19.03.2013.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 у справі №910/6460/16 позов задоволено повністю.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту у розмірі 10703,42 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 12879,31 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2717,89 грн , пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 16147,61 грн та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором банківського обслуговування №б/н від 19.03.2013 щодо своєчасного погашення кредиту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Хайло Олена Володимирівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта зводяться до того, що позивачем не надано суду достовірних доказів, як про дійсні умови договору банківського обслуговування №б/н від 19.03.2013, так і про підстави і порядок утворення заборгованості, яка визначається позивачем як прострочена заборгованість за наданим кредитом.

Так, відповідач вважає, що позивачем не підтверджено, що саме надана до матеріалів справи редакція Умов та правил надання банківських послуг відповідає тим умовам, щодо яких сторонами було досягнуто згоди під час укладення договору банківського обслуговування №б/н від 19.03.2013, як і того, що саме дана редакція електронного документа діяла на момент отримання і користування відповідачем наданими позивачем кредитними коштами.

Крім того, відповідач вважає, що банком не було надано первинних документів на підтвердження факту надання відповідачу кредиту, його розміру, періоду користування, моменту часткового повернення.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивачем подано письмові пояснення, у яких він просить суд відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити в силі. Так, позивач зазначає, що факт укладення договору було підтверджено сторонами шляхом прийняття до виконання його умов, а саме: банк приймав і зараховував на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) в межах встановлених лімітів та на умовах розташованих на сайті банку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2016 Фізична особа - Хайло Олена Володимирівна (клієнт) звернулась до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (банк) із заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заявою про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua, http://сlient-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією та карткою зі зразками підписів і відбитком печатки складають договір банківського обслуговування.

На підставі зазначеної заяви банком було відкрито клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок про розмір якого банк зобов`язався повідомляти клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитний ліміт на рахунок № НОМЕР_1 у встановлених розмірах: 26.03.2013 - 1 000 грн 00 коп., 16.04.2013 - 4 000 грн 00 коп., 18.07.2013 - 6 000 грн 00 коп., 25.09.2013 - 10 000 грн 00 коп., 08.10.2013 - 12 000 грн 00 коп., 01.03.2014 - 4 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою від 28.03.2016 вих. № 08.7.0.0.0/160328124453 та випискою з рахунку клієнта № НОМЕР_1 за період з 19.03.2013 по 24.03.2016.

Водночас, звертаючись з позовом до суду, банк вказує на те, що клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором банківського обслуговування, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 10 703 грн 42 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 12 873 грн 31 коп., нарахованих за загальний період з 01.09.2013 по 24.03.2016, та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 717 грн 89 коп., нарахованої за загальний період з 01.10.2013 по 24.03.2016.

22.03.2016 позивач направив відповідачу претензію від 16.03.2016 № 430325К3S3S05X з вимогами про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 19.03.2013. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд першої інстанції позовні вимоги банку задовольнив у повному обсязі та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту у розмірі 10703,42 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 12879,31 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2717,89 грн , пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 16147,61 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, суд першої інстанції дійшов до висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Так, відповідно до 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 стаття 1067 Цивільного кодексу України ).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.03.2013Фізична особа-підприємець Хайло Олена Володимирівна підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. 19.03.2013 відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку. У заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг зазначено, що відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua і які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. Підписавши зазначену заяву, відповідач взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору банківського обслуговування.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193 , 202 Господарського кодексу України та статтями 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України , статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, судом першої інстанції встановлено, що банк надав відповідачу кредитний ліміт на рахунок № НОМЕР_1 у встановлених розмірах: 26.03.2013 - 1 000 грн 00 коп., 16.04.2013 - 4 000 грн 00 коп., 18.07.2013 - 6 000 грн 00 коп., 25.09.2013 - 10 000 грн 00 коп., 08.10.2013 - 12 000 грн 00 коп., 01.03.2014 - 4 000 грн 00 коп.

Згідно довідки від 28.03.2016 вих. №08.7.0.0.0/160328124453 та виписки з рахунку клієнта № НОМЕР_1 заборгованість по простроченому тілу кредиту становить 10 703,42 грн.

Водночас, як підтверджено матеріалами справи доказів погашення заборгованості за кредитом у сумі у розмірі 10 703,42 грн відповідачем не надано, у зв`язку з чим, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову у цій частині є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 12 873, 31 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 717,89 грн., пені за прострочення виконання основного зобов`язання у розмірі 16 147,61 грн, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку ПАТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім клієнтам, споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633 , 634 Цивільного кодексу України , можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заявах відповідача від 19.03.2013 про відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок, процентна ставка, яка буде застосовуватися у разі здійснення банком кредитування, не зазначена, як і не визначено розміру ліміту кредитування.

Крім того, у вказаних заявах, підписаних відповідачем, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитом та заборгованості по комісії за користування кредитом, а також пеню за прострочення сплати заборгованості по кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором 19.03.2013, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг по послузі Кредитний ліміт в ПриватБанку, чинних станом на 28.03.2016, розміщених в мережі Інтернет: сайті https://pb.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: https://pb.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, визнання кредитного ліміту, умови припинення оплати банком розрахункових документів, зміна ліміту, відповідальність у разі невиконання таких умов, зокрема пільговий період користування лімітом, права та обов`язки сторін, забезпечення зобов`язань, порядок розрахунків, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття рахунку та встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок, які містили посилання на Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити до Умов та Правил відповідні зміни.

Враховуючи наведене, доданий позивачем до апеляційної скарги Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку станом на 28.03.2016 також не приймається судом до уваги, оскільки матеріали справи аналогічним чином не містять відомостей і щодо ознайомлення відповідача із даними правилами.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та погодженого розміру ліміту кредитування, наданий банком Витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника , яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, шляхом підписання заяви-анкети, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність у вказаній та у даній справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, була, зокрема, застосована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справі №916/2755/18 (постанова від 30.09.2019), спірні правовідносини у якій аналогічні правовідносинам сторін у даній справі.

Отже, за результатами розгляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони спору обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ ПриватБанк дотримався вимог таких принципів цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність, що передбачені п. 6 частиною 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 12879,31 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 2717,89 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та16147,61 грн пені.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 у справі №910/6460/16 підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 12 873 грн 31 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 717 грн 89 коп., пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмір 16 147 грн 61 коп., у позові у цій частині слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хайло Олени Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 у справі №910/6460/16 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 у справі №910/6460/16 скасувати частково.

В задоволенні позову про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 12 873 грн 31 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 717 грн 89 коп., пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмір 16 147 грн 61 коп. відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 у справі №910/6460/16 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ. Вул. Грушевького, 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця Хайло Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витраті по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 516,75 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/6460/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.03.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Т.І. Разіна