Рішення

від 17.03.2020 по справі 904/373/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2020м. ДніпроСправа № 904/373/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Уперєвої Д.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Дочірнього підприємства "Спорт-Мастер" Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 137 634,79 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Спорт-Мастер" Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" 137 634,79 грн, з яких: 111 631,43 грн - заборгованість за теплову енергію, 19 787,81 грн - пеня, 3490,52 грн - інфляційні втрати, 2 725,03 грн - 3% річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1317 від 01.10.2007 в частині оплати отриманої теплової енергії.

Ухвалою суду від 27.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті було призначено на 24.02.2020, після чого у судовому засіданні за клопотанням представника відповідача оголошувалася перерва до 17.03.2020 для надання йому можливості подати відзив на позов.

10.03.2020 від відповідача засобами електронного зв`язку, а 17.03.2020 - поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідач вважає заявлені до стягнення 3% річних та пеню завищеними. За наданим ним контррозрахунком 3% річних становлять 2 725,02 грн, а пеня - 19 787,74 грн.

Крім того, відповідач, посилаючись на статтю 551 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України, а також на своє скрутне фінансове становище, спричинене його заборгованістю за виконавчим провадженням, яка оскаржується ним в апеляційному порядку, зазначає про наявні правові підстави для зменшення неустойки. При цьому звертає увагу суду також на відсутність доказів з боку позивача щодо його збитків, завданих порушенням строків виконання зобов`язання відповідачем.

На думку відповідача наявність у позивача можливості стягувати з нього надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело невиправданих додаткових прибутків для позивача.

З огляду на викладене відповідач не просить зменшити неустойку, а вважає наявними підстави для висновку про необґрунтованість позовних вимог (а.с. 69 - 81).

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 16.03.2020, позивач зазначає про безпідставність заперечень відповідача проти позову.

Позивач зауважує, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України він має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, які не потребують доведення понесених позивачем збитків та які входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливим видом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Щодо нарахування пені, то вона нарахована відповідно до чинного законодавства та договору (а.с. 60).

16.03.2020 від позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просить розгляд справи провести без участі його представника за наявними у справі матеріалами та задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 68).

У свою чергу представник відповідача також подав клопотання, але про відкладення розгляду справи у зв`язку з незадовільним самопочуттям та рекомендацією голови Ради суддів України внаслідок запровадженого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 карантину утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачає обов`язкової присутності учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи за вказаних обставин, суд враховує також нормативні приписи частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони не заявляли клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Виклик сторін був зумовлений рішенням суду під час відкриття провадження у справі, а тому й змінити це рішення суд може за власної ініціативи, тим більше що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі на даному етапі судового провадження не вимагають проведення судового засідання за участі сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому суд зважає на те, що правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень відповідач у межах визначеного законом і судом строків скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Відкладення розгляду справи для заслуховування пояснень представника відповідача, аналогічних за змістом відзиву на позов, не є доцільним.

За таких обставин, а також з урахуванням закінчення 27.03.2020 передбаченого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду цієї справи, безпосередня участь представника відповідача у судовому засіданні не є об`єктивно необхідною. Відсутність представника відповідача у судовому засіданні не перешкоджає прийняттю судового рішення у справі за наявними у справі матеріалами й не порушує принцип змагальності сторін.

У судовому засіданні 17.03.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "Спорт-Мастер" Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячої водопостачання та пари (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник відпускає споживачу теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технічні потреби, а споживач сплачує за отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінам) у строки, передбачені цим договором.

Постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об`єкти, зазначені в таблиці № 2 відповідно до встановленого плану теплопостачання з 28.08.2007 по 28.08.2008. Оплата здійснюється з моменту вказаного періоду дії договору (пункт 1.3 договору).

За змістом пункту 2.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться згідно з приладами обліку або розрахунковим способом за їх відсутності.

Згідно з пунктом 2.2 договору щомісячна сума оплати за договором корегується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості днів і годин роботи.

Оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно в грошовій формі та за іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору теплова енергія відпускається споживачеві в кількості згідно з даними таблиці № 2 у вигляді гарячої води і (або) пари на такі потреби: опалення та вентиляцію (період опалювального сезону), гарячого водопостачання (протягом року, за винятком ремонтного періоду), технологічні потреби, кондиціювання повітря.

Цей договір діє з 28.08.2007 по 28.08.2008 і вважається щорічно подовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляду (пункт 6.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період із 27.11.2018 по 06.12.2018 (далі - спірний період) поставив відповідачу теплову енергію на суму 111 631,43 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін двосторонніми актами здачі-приймання теплової енергії від 07.12.2018 (а.с. 13).

Для оплати наданих послуг позивачем виставлено рахунок № 1317 від 31.12.2018 (а.с. 14).

Відповідно до пункту 3.1 договору оплата спожитої відповідачем теплової енергії за виставленим рахунком на суму 111 631,43 грн мала бути здійснена до 15.01.2019.

Несплата відповідачем грошових коштів у сумі 111 631,43 грн за отриману теплову енергію і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань щодо поставки й оплати теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поставка позивачем відповідачу теплової енергії у спірний період на суму 111 631,43 грн підтверджується належними й допустимими доказами. Заборгованість відповідачем гп цю суму не оспорюється.

Згідно з пунктом 3.1 договору строк оплати відповідачем заборгованості є таким, що настав.

Отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 111 631,43 грн є законними й обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 3.3 договору якщо споживач є суб`єктом господарювання іншого окрім державного сектора економіки і не здійснив оплату в строк, визначений пунктом 3.1 договору, він несе відповідальність згідно з частинами 4 - 7 статті 231 Господарського кодексу України та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати.

Заявлена до стягнення позивачем пеня у сумі 19 787,81 грн розрахована за період із 16.01.2019 по 16.07.2019 із заборгованості у сумі 111 631,43 грн (а.с. 7).

Визначення початку прострочки виконання зобов`язання з 16 числа у випадку передбаченого договором кінцевого строку з використанням словосполучення "до 15 числа" є правом позивача, однак з урахуванням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами договору (п. 3.1) зобов`язання мало бути виконано не пізніше 14.01.2019, а відтак згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку, в даному випадку - з 15.01.2019 та відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування пені, нарахування пені припиняється 15.07.2019.

За результатом перерахунку пеня із заборгованості 111 631,43 грн за період з 16.01.2019 по 15.07.2019 буде становити 19 680,77 грн.

Висновок суду щодо початку перебігу строку прострочки виконання зобов`язання збігається з правовою позицією, викладеною у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 904/1603/19, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2019.

Аналогічний висновок міститься також у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2016 у справі № 910/21225/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15.

Так, зокрема, Суд у зазначених судових рішеннях звернув увагу на те, що якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення позивачем 3% річних у сумі 2 725,03 грн розраховані за період з 16.01.2019 по 08.11.2019 із заборгованості у сумі 111 631,43 грн (а.с. 7).

За результатом перевірки здійсненого позивачем арифметичного розрахунку 3% річних порушень не встановлено.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 3 490,52 грн за період із лютого по жовтень 2019 із заборгованості у сумі 111 631,43 грн (а.с. 7).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

За результатом здійсненого судом арифметичного перерахунку визначена позивачем сума інфляційних втрат підлягає зменшенню та за період із лютого по жовтень 2019 року із заборгованості у сумі 111631,43 грн, з урахуванням сукупного індексу інфляції 103,1%, буде становити 3 460,57 грн.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення на його користь із відповідача 137 497,80 грн, з яких: 111 631,43 грн - основний борг, 19 680,77 грн - пеня, 2 725,03 грн - 3% річних; 3 460,57 грн - інфляційні втрати.

Судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 099,91 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України .

Щодо підстав для зменшення пені, що підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених правових норм також вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Посилання відповідача на скрутне матеріальне становище, яке зумовлене виконавчим провадженням щодо стягнення з нього заборгованості, не підтверджене доказами. Наданої відповідачем інформації з автоматизованої системи пошуку виконавчих проваджень недостатньо для з`ясування фінансового становища відповідача та винятковості ситуації для прийняття на його користь рішення про зменшення пені.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення забов`язання.

Застосування пені сторони передбачили в договорі. Пеня, що підлягає стягненню з відповідача, не є занадто великою у порівнянні з невиконаним відповідачем грошовим зобов`язанням та відповідає правовій природі й призначенню неустойки як засобу стимулювання й забезпечення виконання договірного зобов`язання.

За чинним законодавством застосування пені не обумовлене збитками кредитора.

Посилання відповідача на значний розмір неустойки само по собі є суб`єктивною оцінкою його розміру, встановленого чинним законодавством, у порівнянні з фінансовим станом відповідача як підприємницького товариства. Неналежний фінансовий стан відповідача не доведений останнім як такий, що не міг бути передбачений та попереджений за рахунок ефективного управління його господарською діяльністю.

Обидві сторони у справі є господарюючими суб`єктами й на рівних умовах несуть ризик від наслідків своєї підприємницької діяльності.

За таких обставин правові підстави для зменшення пені, що підлягає стягненню з відповідача, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Дочірнього підприємства "Спорт-Мастер" Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 137 634,79 грн задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Спорт-Мастер" Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 31386083; місцезнаходження: 50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вознесенського, буд. 1А) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (ідентифікаційний код 03342184; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, буд. 9) основний борг у сумі 111 631,43 грн, пеню у сумі 19 680,77 грн, 3% річних у сумі 2 725,03 грн, інфляційні втрати у сумі 3 460,57 грн, судовий збір у сумі 2 099,91 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 20-ти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.03.2020.

Суддя І.І. Колісник