Рішення

від 11.03.2020 по справі 161/10725/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/10725/19

Провадження № 2/161/5/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,

з участю секретаря - Кубяк О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

представника третьої особи - Шульгана Ф.П.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Ратнівської районної державної адміністрації, служба у справах дітей Луцької міської ради, про відібрання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Ратнівської районної державної адміністрації, служба у справах дітей Луцької міської ради до ОСОБА_1 про зміну та визначення місця проживання дитини ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про відібрання дитини. Позов обґрунтовано тим, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син - ОСОБА_5 . На підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 23 вересня 2009 року шлюб між сторонами був розірваний та визначено місце проживання дитини разом із матір`ю. На даний час вона працевлаштувалася на роботу на завод Кромберг енд Шуберт , працює по змінно, у зв`язку з цим залишала сина вдома самого. Зазначила, що 07 червня 2019року працівники служби в справах дітей Ратнівської РДА незаконно відібрали у неї дитину та передали на проживання до відповідача, всупереч рішенню суду.

Ухвалою суду від 5 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 3 вересня 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відібрання дитини, та об`єднано первісний позов з зустрічним позовом в одне провадження; постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Крім того, на підставі цієї ухвали суду залучено до участі в справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметів спору у первісному позові та на стороні позивача у зустрічному позові - Службу у справах дітей Луцької міської ради.

Ухвалою суду від 29 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд відмовити у задоволенні зустрічного позову. Додатково суду пояснили, що дитина була відібрана у матері всупереч законну, а її особисте бажання проживати з батьком не може бути безумовною підставою для задоволення зустрічного позову.

Відповідач та його представник у судовому засіданні просили відмовити в первісному позові та задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Луцької міської ради в судовому засіданні заперечив щодо задоволення первісного позову, та підтримав підставність зустрічних позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши письмові докази в справі в їх сукупності, суд встановив таке.

На підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 23 вересня 2009 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (сторонами по справі) розірвано, Малолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено на проживанні з ОСОБА_6 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_7 в розмірі ј частини від заробітку відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 червня 2009 року, і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 5, 6).

За змістом статті 11 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

З дослідженого в судовому засіданні рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами та стягнення аліментів, не можна зробити висновку про наявність у сторін в даній справі спору щодо визначення місця проживання дитини, оскільки така вимога не була заявлена позивачем, служба у справах дітей не залучалася до участі в розгляді даної справи та не було зроблено відповідного висновку про доцільність проживання дитини одним із батьків, а зазначення в резолютивній частині рішення про залишення дитини на проживанні з матірю здійснено з урахуванням згоди батьків.

Отже, в силу частини першої статті 160 СК, малолітній ОСОБА_8 залишився проживати разом із матір`ю за згодою батьків.

Позивач вважаючи, що оскільки судом було визначено місце проживання дитини на підставі рішення суду, просить відібрати дитину в батька та повернути їй.

Відповідно до ч.1 ст. 162 Сімейного Кодексу України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Таким чином, оскільки спір щодо визначення місця проживання дитини не був предметом розгляду в суді, вимога позивача про відібрання дитини не підлягає до задоволення в силу наведених вище підстав, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

Щодо вимог зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

З матеріалів справи вбачається, що дитина сторін проживала в м. Ратно до червня 2019 року за згодою батьків.

З наявного в матеріалах справи попередження служби у справах дітей Ратнівської районної державної адміністрації видно, що - 07 червня 2019 року тимчасово неповнолітній ОСОБА_5 в цілях безпеки був поміщений в лікарню, а ОСОБА_9 ОСОБА_10 запрошено в службу у справах дітей на 10 червня 2019 року, для з`ясування обставин, виявлених під час відвідування дитини за місцем проживання (а.с. 10).

Так, з пояснень позивача встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мама, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її чоловік ОСОБА_11 , тому вона опинилася в тяжких життєвих обставинах і змушена була працевлаштуватися і 25 березня 2019 року вона була прийнята на роботу на завод Кромберг енд Шуберт , де працювала позмінно, а тому приходилося неповнолітнього сина залишати одного вдома, однак нагляд над ним здійснював її свекор.

Разом із тим, на час розгляду справи, судом установлено, що ОСОБА_1 звільнилася з роботи в місті Луцьку, на даний час ніде не працює, знята за місцем реєстрації, ніде не зареєстрована, а фактично проживає у місті Луцьку, позитивно характеризується за колишнім місцем роботи. Справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП відносно позивача щодо неналежного виховання дитини була закрита на підставі постанови Ратнівського районного суду від 11 липня 2019 року за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с.90-91). Однак у вказаній постанові встановлені обставини щодо обстеження житлово побутових умов позивача, які є незадовільними, залишення дитини на декілька днів, а саме з 03.06.- 07.06. 2019р., однак суд вважав дії останньої вимушеними в силу тяжких обставин.

Батько дитини є пенсіонером-військовослужбовцем, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, став інвалідом війни ІІ групи, має нагороди, стан його здоров`я задовільний, він здійснив купівлю будинку в місці Луцьку, має на утриманні дружину та дітей.

Суд зауважує, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Отже, наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР .

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, питання втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З аналізу вище наведених норм, судом було задоволено клопотання про допит неповнолітнього ОСОБА_5 , який в силу свого віку, міг висловити думку щодо свого місця проживання та повідомлення обставин, за яких він проживав із матір'ю та пізніше почав проживати разом із батьком.

Так, із показів неповнолітнього ОСОБА_12 , встановлено, що він любить обох батьків, любить дідуся і бабусю(по батьківській лінії), які також беруть активну участь у його піклуванні. Проживаючи в місті Ратно, за місцем проживання мами, він почував себе самотнім, оскільки дуже часто мама залишала його одного вдома на декілька днів. Він сам був змушений доглядати господарство, яке складалося із курей, гусей, кролів та кіз, через це не мав змоги гуляти з друзями, вони від нього відвернулися та бувало таке, що не відвідував школу, коли мами не було більше трьох - п`яти днів, харчувався він бутербродами (хліб і ковбаса). На ніч з 23 години до нього приходив свекор мами, який дуже рано прокидався і відразу їхав до свого господарства, залишаючи його знову на одинці на цілий день. На початку червня мама в черговий раз його залишила і поїхала у місто Луцьк на роботу, її не було декілька днів, він став хвилюватися, був голодним, тому зателефонував дідусю та повідомив, що йому дуже страшно і попросив, щоб тато його забрав. Працівники служби у справах дітей на початку червня 2019 року прибули до нього додому, з мамою не могли поспілкуватися, а тому в цілях безпеки забрали та помістили його у лікарню, звідки його забрав тато. З того часу він проживає разом із татом, влаштований у школу №2 міста Луцька, де у нього з'явилися друзі та подобається навчатися. Чітко та з проханням до суду висловив своє бажання проживати разом із татом, але не заперечив щодо зустрічей із мамою, оскільки він її також любить і поважає, однак вказав про те, що мама уникає спілкування з ним, в школу не приходить, по телефону не спілкується.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він є дідусем неповнолітнього ОСОБА_5 . Ніколи спору щодо виховання ОСОБА_5 у сторін не виникало, позивач завжди дозволяла дитині бачитися, як з батьком так і з дідусем і бабусею. На початку червня 2019 року ОСОБА_5 передзвонив йому та повідомив, що уже декілька днів він вдома один, йому страшно і попросив, щоб тато приїхав і його забрав. Внаслідок того, що повідомив онук, він порадив ОСОБА_3 - батькові дитини, звернутися в службу у справах дітей Волинської обласної державної адміністрації, для швидкої перевірки вказаних обставин онуком. 07 червня 2019 року він разом із батьком дитини забирали онука з лікарні, при цьому мати не приїхала.

Із висновку служби у справа дітей Луцької міської ради від 26 листопада 2019 року №226 вбачається, що на даний час ОСОБА_5 проживає з батьком та бажає і надалі з ним проживати. Хлопчик навчається у шостому класі Луцької ЗОШ №2, має друзів, спілкується з дідом та бабою по батьковій лінії. У висновку вказано, що проживаючи з матір`ю, хлопчик до шкоди не ходив, матір часто залишала його на довгий час самого без нагляду. З врахуванням усіх обставин справи та інтересів дитини, служба у справах дітей вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_3 (а.с.187).

Таким чином, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов`язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також ураховуючи особливу прихильність дитини до батька, її бажання та фактичне місце проживання сина з батьком, суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання батька ОСОБА_3 .

У теперішній час, мешкаючи з батьком, ОСОБА_7 залишився проживати у звичному для нього середовищі, він продовжує відвідувати школу, спілкується зі своїми однокласниками, має багато друзів. Батько піклується про його фізичне та духовне виховання, займається його оздоровленням. В судовому засіданні здобуто достатньо доказів, що дитина більше прихильна до батька.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують правових висновків суду.

Оскільки зустрічний позов підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн. в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В первісному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Ратнівської районної державної адміністрації, служба у справах дітей Луцької міської ради, про відібрання дитини - відмовити .

Зустрічний позов задовольнити.

Змінити місце проживання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визначене за рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 вересня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини та визначити місце проживання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (фактичне): АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Треті особи: Служба в справах дітей Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області, місце знаходження: 44100, смт. Ратне, вул. Серпнева, 5, код ЄДРПОУ 34417234.

Служба у справах дітей Луцької міської ради, місце знаходження: 43000, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 23.

Повний текст рішення складено

та підписано 23 березня 2020 року

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк