Рішення

від 04.03.2020 по справі 525/920/19

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/920/19

Провадження №2/525/30/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2020 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Хоменко М.М., з участю представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Матюха О.В., представника відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод -адвоката Бондаренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Великобагачанський комбікормовий завод про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування збитків та визнання права власності на плоди, -

в с т а н о в и в:

З доводів позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ПЛ №092947, вона є власником земельної ділянки загальною площею 3,90 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320255100:00:008:0069, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області. Належна їй земельна ділянка, як зазначає позивач, перебуває у володінні та господарському використанні ПП Великобагачанський комбікормовий завод . Згідно рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19.11.2018 року в цивільній справі №525/1199/17, яке набрало законної сили 12.01.2019 року, визнано недійсним договір оренди землі від 12.12.2016 року, укладений від імені ОСОБА_1 з Приватним підприємством Великобагачанський комбікормовий завод щодо земельної ділянки площею 3,8995 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5320255100:00:008:0069, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.12.2016 року за №18234669 державним реєстратором Великобагачанської селищної ради Полтавської області Чередніченком Ярославом Сергійовичем; скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 12.12.2016 року, укладеного від імені ОСОБА_1 з Приватним підприємством Великобагачанський комбікормовий завод щодо земельної ділянки площею 3,8995 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5320255100:00:008:0069, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про реєстрацію іншого речового права 18234669 від 20.12.2016 року, індексний номер витягу 76723395 від 23.12.2018 року та стягнуто з відповідача у справі судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що рішенням суду в цивільній справі №525/1199/17 встановлено обставини, які не підлягають доказуванню. Позивачем у позові наведені обгрунтування з висновків рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19.11.2018 року у справі №525/1199/17. Також вказує, що ПП Великобагачанський комбікормовий завод , починаючи з 12.12.2016 року протиправно заволодів та до даного часу незаконно використовує належну їй, ОСОБА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 5320255100:00:008:0069 і після набранням рішенням суду чинності не повернув їй земельну ділянку, відповідно, вона не може укласти договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем, чим порушуються її права як власника земельної ділянки, а посадові особи ПП Великобагачанський комбікормовий завод ухиляються від виконання рішення суду від 19.11.2018 року. Вказує, що вона зверталася до відділу поліції з відповідною заявою та до слідчого судді Великобагачанського районного суду Полтавської області. Також вказує, що на неодноразові її спроби залагодити спір в позасудовому порядку та отримати від відповідача компенсацію за минулий з 12.12.2016 року період із розрахунку 10 % від нормативної грошової оцінки вартості земельної ділянки за кожний рік фактичного незаконного господарського використання відповідачем земельної ділянки, директором підприємства відкидалися без будь-яких пояснень, відповідно, як зазначає позивач, бездіяльність відповідача вказує на те, що повертати земельну ділянку у її володіння ПП Великобагачанський комбікормовий завод не збирається, так само як і заперечує можливість відновлення межових знаків належної їй земельної ділянки. Позивач ОСОБА_1 посилається на ряд положень ЦК України та вважає, що є підстави для витребування у відповідача у справі ПП Великобагачанський комбікормовий завод належної їй на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008:0069, а також для відшкодування завданих їй збитків у розумінні ст.22 ЦК України в сумі 42759 грн.06 коп., визнання права власності на плоди у розумінні ст.189 ЦК України, принесені у 2019 році належною їй земельною ділянкою, та просила в позовних вимогах до відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод в порядку ст.387 ЦК України витребувати на її користь у відповідача належну їй на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №092947 від 20.12.2016 року земельну ділянку загальною площею 3,90 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5320255100:00:008:0069; зобов`язати відповідача протягом місяця з часу набрання рішенням суду законної сили відновити за свій власний кошт (рахунок) межові знаки їй, ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008:0069; на відшкодування завданих збитків (у розумінні ст.22 ЦК України) стягнути з відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод на її користь 42759 грн.06 коп. упущеної вигоди; визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на плоди (у розумінні ст.189 ЦК України), принесені у 2019 році земельною ділянкою, що належить їй, ОСОБА_1 , з кадастровим номером 5320255100:00:008:0069 у виді вирощеної на цій землі сільськогосподарської культури та стягнути на її користь з відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод судові витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату правової допомоги адвоката, які разом складають грошову суму в розмірі 27870 грн.79 коп. (а.с.а.с.2-9).

Ухвалою судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 08.07.2019 року було відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Великобагачанський комбікормовий завод про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування збитків та визнання права власності на плоди та підготовче засідання призначено на 06.09.2019 року (а.с.32). Після відкриття провадження у справі відповідачу у справі ПП Великобагачанський комбікормовий завод направлено копію позовної заяви з додатками та встановлено строк для подання відзиву на позов (для відповідача).

29.08.2019 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшов Відзив відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.а.с.40-41,42-47). З доводів поданого відзиву вбачається, що відповідач у справі ПП Великобагачанський комбікормовий завод повністю заперечує доводи позовної заяви ОСОБА_1 та заявлені нею позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.09.2019 року було задоволено клопотання представника позивача адвоката Матюха О.В. про проведення підготовчого засідання у справі в режимі відеоконференції з приміщення Диканського районного суду Полтавської області (а.с.50).

06.09.2019 року в даній цивільній справі проведено підготовче засідання, про що постановлена відповідна ухвала суду (а.с.53). Також, згідно даної ухвали суду, було витребувано з канцелярії Великобагачанського районного суду для огляду в судовому засіданні матеріали цивільної справи №525/1199/17 за позовом ОСОБА_1 до ПП Великобагачанський комбікормовий завод про визнання договору оренди землі недійсним (а.с.53).

04.12.2019 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Матюха О.В. про долучення ряду документів до матеріалів даної цивільної справи (а.с.а.с.78,79-84).

24.01.2020 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшли письмові пояснення директора ПП Великобагачанський комбікормовий завод в порядку ст.92 ЦПК України (а.с.а.с.106,107).

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Матюх О.В. підтримав обгрунтування заявленого позову та заявлені позовні вимоги, в своїх поясненнях посилалися на доводи, що викладені в позовній заяві та просив позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, а також стягнути судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору та витрати, пов`язані з наданням правової допомоги адвоката.

Представник відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод адвокат Бондаренко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі, в своїх поясненнях посилалася на доводи, які викладені у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 та просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення та доводи представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Матюха О.В., представника відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод адвоката Бондаренко О.В., дослідивши письмові докази по справі, надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, вивчивши та оголосивши заяви по суті справи, які подані учасниками справи, та всі докази в їх сукупності, дослідивши матеріали цивільної справи №525/1199/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Великобагачанський комбікормовий завод , треті особи Відділ у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та державний реєстратор Великобагачанської селищної ради Полтавської області Чередніченко Я.С. про визнання договору оренди землі від 12 грудня 2016 року недійсним та скасування державної реєстрації даного договору оренди землі, і давши цим доказам в їх сукупності та взаємозв`язку відповідну оцінку приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства Великобагачанський комбікормовий завод підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.

Відповідно до змісту статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У пункті 42 рішення Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі Руїз Торійа проти Іспанії від 09.12.1994 року).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 року, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Тобто, право визначення кола відповідачів у конкретній справі належить виключно позивачу, який звертається з відповідними позовними вимогами до суду.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що даним позивачем при зверненні до суду з відповідним цивільним позовом визначено такий суб`єктний склад учасників справи - відповідачем у справі визначено юридичну особу Приватне підприємство Великобагачанський комбікормовий завод (а.с.а.с.2-9).

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ПЛ №092947, виданого Великобагачанською районною державною адміністрацією Полтавської області 20.12.2006 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,90 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320255100:00:008:0069, що розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.21, т.1 аркуш 5 досліджених матеріалів цивільної справи №525/1199/17).

23.12.2010 року між ОСОБА_1 та ПП Великобагачанський комбікормовий завод на вищевказану земельну ділянку було укладено договір оренди землі строком на шість років, який був зареєстрований у Великобагачанському районному відділу Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в Державному реєстрі земель було здійснено запис за номером 041055101435 від 29 грудня 2010 року (т.1 аркуші 6-11 досліджених матеріалів цивільної справи №525/1199/17).

У листопаді 2016 року за місцем проживання ОСОБА_1 Приватним підприємством Великобагачанський комбікормовий завод було направлено проект договору оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки 5320255100:00:008:0069, що належить ОСОБА_1 ; вбачається з проекту цього договору, що орендодавцю ОСОБА_1 було запропоновано встановити строк укладення даного договору на 10 років та вказано, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 7126,51 грн. в рік; також вбачається, що цей проект договору не підписувався сторонами договору (т.1 аркуші 61-62,63 досліджених матеріалів цивільної справи №525/1199/17).

З завірених фотокопій матеріалів реєстраційної справи №1128706353202 щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, Великобагачанська селищна рада, кадастровий номер 5320255100:00:008:0069, що належить ОСОБА_1 (т.1 аркуші 80-120 досліджених матеріалів цивільної справи №525/1199/17) вбачається, що уповноваженим працівником ПП Великобагачанський комбікормовий завод ОСОБА_2 у грудні 2016 року державному реєстратору Великобагачанської селищної ради Полтавської області Чередніченку Я.С. подавалася заява про державну реєстрацію угоди про розірвання договору оренди землі від 09.12.2016 року та сама угода про розірвання договору оренди землі (що стосується раніше укладеного договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПП Великобагачанський комбікормовий завод від 23.12.2010 року) (т.1 аркуші 102-107,108-109 досліджених матеріалів цивільної справи №525/1199/17), а також заява, пакет необхідних документів про реєстрацію договору оренди землі, що датований 12.12.2016 року та укладений між ОСОБА_1 та ПП Великобагачанський комбікормовий завод , на якому містяться підписи від імені орендодавця ОСОБА_1 та орендаря-директора ПП Великобагачанський комбікормовий завод ОСОБА_3 (т.1 аркуші 112-116 досліджених матеріалів цивільної справи №525/1199/17).

Також вбачається, що державним реєстратором Великобагачанської селищної ради Полтавської області Чередніченком Я.С. 20.12.2016 року було проведено державну реєстрацію вищевказаного договору оренди землі від 12.12.2016 року, номер запису про інше речове право 18234669, що підтверджується Витягом №76723395 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (дата формування витягу 23.12.2016 року) - (т.1 аркуші 117-118 досліджених матеріалів цивільної справи №525/1199/17) та рішенням цього ж державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33113726 від 23.12.2016 року (т.1 аркуш 119 цивільної справи №525/1199/17).

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19.11.2018 року у справі №525/1199/17, яке набрало законної сили 12.01.2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено та визнано недійсним договір оренди землі від 12.12.2016 року, укладений від імені ОСОБА_1 з Приватним підприємством Великобагачанський комбікормовий завод щодо земельної ділянки площею 3,8995 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5320255100:00:008:0069, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.12.2016 року за №18234669 державним реєстратором Великобагачанської селищної ради Полтавської області Чередніченком Ярославом Сергійовичем; скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 12.12.2016 року, укладеного від імені ОСОБА_1 з Приватним підприємством Великобагачанський комбікормовий завод щодо земельної ділянки площею 3,8995 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5320255100:00:008:0069, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про реєстрацію іншого речового права 18234669 від 20.12.2016 року, індексний номер витягу 76723395 від 23.12.2018 року; стягнуто з Приватного підприємства Великобагачанський комбікормовий завод на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі: витрати по сплаті судового збору в сумі 1280 грн. та витрати, пов`язані з проведенням у справі судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи №574-575/576 від 27.07.2018 року в сумі 9867 грн. (т.2 аркуші 58-62 досліджених матеріалів цивільної справи №525/1199/17). Вбачається, що учасниками справи дане судове рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку, відповідно, воно набрало законної сили. 19.02.2019 року за заявою позивача ОСОБА_1 їй було видано Великобагачанським районним судом Полтавської області виконавчий лист (т.2 аркуш 75 досліджених матеріалів цивільної справи №525/1199/17).

У відповідності до положень частин 4 та 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, з огляду на вищевказані положення ст.82 ЦПК України та зміст рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19.11.2018 року у справі №525/1199/17, яке набрало законної сили, договір оренди землі від 12.12.2016 року, укладений від імені ОСОБА_1 з ПП Великобагачанський комбікормовий завод щодо земельної ділянки площею 3,8995 га, кадастровий номер земельної ділянки 5320255100:00:008:0069, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.12.2016 року за №18234669 є недійсним та скасовано його державну реєстрацію.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , остання заявляє вимоги, зокрема, про витребування у відповідача у справі ПП Великобагачанський комбікормовий завод належної їй на праві власності земельної ділянки, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5320255100:00:008:0069. Тобто, у п.3 прохальної частини позивачем ОСОБА_1 заявлено віндикаційний позов (позовну вимогу).

У 2019 році ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 КК України (а.с.а.с.11-12).

Також, 24.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним зайняттям ПП Великобагачанський комбікормовий завод належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320255100:00:008:0069 (а.с.а.с.13-14). В подальшому, у травні 2019 року ОСОБА_1 зверталася зі скаргою до слідчого судді Великобагачанського районного суду Полтавської області щодо невнесення відповідної інформації до ЄРДР (а.с.а.с.15-16), про що 14.06.2019 року була постановлена відповідна ухвала слідчого судді Великобагачанського районного суду Полтавської області (а.с.а.с.18-20).

Як слідує з мотивувальної частини висновку начальника СП Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області Падусенка О.В. від 24.04.2019 року (перевірка по зверненню ОСОБА_1 органом поліції закінчена 10.05.2019 року), земельна ділянка ОСОБА_1 весною 2019 року була оброблена і засіяна ПП Великобагачанський комбікормовий завод ; вказана земельна ділянка знаходиться у загальному масиві користування ПП Великобагачанський комбікормовий завод (а.с.22).

Також з матеріалів справи вбачається, що 27.05.2019 року ОСОБА_1 зверталася до директора ПП Великобагачанський комбікормовий завод з вимогою про повернення (передання) належної їй на праві власності земельної ділянки, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320255100:00:008:0069 (а.с.23).

Так, віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника про витребування майна від незаконно володіючого невласника. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

За нормами статей 792 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України Про оренду землі договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6, статті 35 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з цим, відповідно до статей 125,126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (із змінами) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125,126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Згідно ч.1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положеннями статті 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно частин 1,2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд при оцінці наявних у справі доказів повинен виконувати положення ст.89 ЦПК України та враховувати висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом ; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Отже, з огляду на вищевикладені положення чинного законодавства, враховуючи також положення ст.82 ЦПК України та зміст рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19.11.2018 року у справі №525/1199/17 (яке набрало законної сили), а також проаналізувавши докази сторони позивача ОСОБА_1 з позиції норм ст.ст.12,13,76,77,80,81,82,89 ЦПК України щодо заявленої позовної вимоги, зазначеної в п.3 прохальної частини позовної заяви, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка, яка належить позивачу у справі ОСОБА_1 продовжує перебувати у фактичному володінні та користуванні відповідача у справі ПП Великобагачанський комбікормовий завод , при цьому, правові підстави для виникнення між сторонами орендних прав і обов`язків щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008:0069, яка належить ОСОБА_1 відсутні. Таким чином, набута без достатньої правової підстави ПП Великобагачанський комбікормовий завод земельна ділянка ОСОБА_1 площею 3,90 га (згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ПЛ №092947, виданого Великобагачанською районною державною адміністрацією Полтавської області 20.12.2006 року), кадастровий номер 5320255100:00:008:0069, що розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підлягає поверненню позивачу у справі ОСОБА_1 .

Суд, аналізуючи надані сторонами у справі докази та досліджуючи в своїй сукупності матеріали цивільної справи №525/1199/17, не може погодитися з доводами представника відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод адвоката Бондаренко Г.С. про те, що спірна земельна ділянка поверталася позивачу у справі по акту про повернення та прийом земельної ділянки при реєстрації угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.12.2016 року (т.1 аркуші 107,108 досліджених матеріалів цивільної справи №525/1199/17), оскільки належних доказів про це стороною відповідача у справі не надано, а сам Акт про повернення та прийом земельної ділянки не містить дати, місяця та року його складення.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 , викладених в п.4 прохальної частини позовної заяви, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 , закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Також, відповідно до п.1.2 цієї Інструкції, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних

даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до п.2.1 Інструкції, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналізуючи доводи позовної заяви та наявні у справі докази з позиції статей 12,13,76,81,89 ЦПК України щодо позовної вимоги, заявленої позивачем у справі щодо п.4 прохальної частини позовної заяви, суд приходить до висновку, що стороною позивача у справі не надані докази про встановлення межових знаків, про їх знищення представниками відповідача у справі, про особу, яка закріпила межовими знаками належну ОСОБА_1 земельну ділянку, а також про те, що відповідачу у справі направлялося повідомлення про встановлення чи відновлення межових знаків відносно спірної земельної ділянки. Отже, з урахуванням вищевикладеного, підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод протягом одного місяця з часу набрання рішенням суду законної сили відновити за свій власний кошт (рахунок) межові знаки належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки, не вбачається.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 , викладених в пунктах 5 та 6 прохальної частини позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

В обгрунтування відшкодування завданих збитків у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що за звичаями ділового обороту у розумінні статті 7 ЦК України, які склалися у Великобагачанському районі Полтавської області, орендарі сплачують орендодавцям за користування земельними ділянками, призначеними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орендну плату на рік у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки таких земельних ділянок, тому, як зазначає позивач, саме через такі обставини вона відмовилася підписувати договір оренди у листопаді 2016 року з відповідачем, який наполягав на виплаті орендної плати в розмірі лише 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Позивач ОСОБА_1 вказує, що через протиправне заволодіння відповідачем належної їй земельної ділянки, їй завдано збитків у виді упущеної вигоди за три роки в сумі 42759 грн.06 коп., наводячи відповідний розрахунок: десять відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (14253,02 грн.)х3 роки=42759,06 грн. - сума збитків у виді упущеної вигоди.

Положення ст.22 ЦК України визначають підстави для відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Частиною 2 цієї статті визначено поняття збитків. Так, збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства, встановлено, зокрема, ЗК України.

Згідно положень ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Як роз`яснив Верховний Суд України у своїй постанові від 14.06.2017 року (забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права), аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Суд при оцінці сукупності доказів у справі, що подані на підтвердження заявлених позовних вимог в частині відшкодування упущеної вигоди виходить з положень ст.ст.12,13,77,78,80,81,89 ЦПК України та зазначає, що стороною позивача у справі не надані будь-які належні, достатні і допустимі докази про те, що позивачу у справі ОСОБА_1 зі сторони відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод було заподіяно збитків у виді упущеної вигоди в сумі 42759 грн.06 коп. (в межах наведеного позивачем розрахунку).

Посилання позивача ОСОБА_1 у доводах позовної заяви на звичаї ділового обороту у Великобагачанському районі Полтавської області в частині сплати орендної плати на рік у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки, суд вважає припущенням позивача і особистим вільним тлумаченням положень ст.7 ЦК України щодо орендарів, які знаходяться на території Великобагачанського району Полтавської області; при цьому, будь-яких належних доказів про те, що такі виплати стосуються орендних правовідносин ПП Великобагачанський комбікормовий завод та інших орендодавців, позивачем суду не надано.

Також, що стосується позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині визнання не нею права власності на плоди, принесені у 2019 році земельною ділянкою з кадастровим номером 5320255100:00:008:0069, що належить ОСОБА_1 у виді вирощеної на цій землі сільськогосподарської культури, суд зазначає наступне.

За загальним правилом частин 1,2 ст.189 ЦК України (на яку посилається ОСОБА_1 у прохальній частині позовних вимог), продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи сукупність досліджених матеріалів даної цивільної справи з урахуванням положень ст.ст.12,13,77,78,80,81,89 ЦПК України вбачається, що стороною позивача у справі не надані будь-які докази щодо того, які сільськогосподарські культури були вирощені та зібрані у 2019 році на земельній ділянці з кадастровим номером 5320255100:00:008:0069, що належить ОСОБА_1 . При цьому, посилання сторони позивача у справі на висновок Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області №863 від 24.04.2019 року як безпосередню підставу для заявлення вищевказаної позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на плоди, принесені у 2019 році земельною ділянкою з кадастровим номером 5320255100:00:008:0069, що належить ОСОБА_1 у виді вирощеної на цій землі сільськогосподарської культури (а.с.22) є безпідставним, оскільки з нього не вбачається того, які саме сільськогосподарські культури були засіяні на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 ; зміст вищевказаного висновку підтверджує лише те, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка перебувала у 2019 році у володінні відповідача у справі, і вказана обставина, поряд з іншими доказами, врахована судом як підстава для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 , яка зазначена в п.3 прохальної частини позовної заяви. Отже, з урахуванням вищевикладеного, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на плоди, принесені у 2019 році земельною ділянкою, яка є її власністю у виді вирощеної на цій землі сільськогосподарської культури, не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За загальним правилом, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а в разі відмови в позові - на позивача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України). Поряд з цим, згідно частини 3 цієї статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог щодо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З квитанції про сплату судового збору №27301304-1 від 02.07.2019 року вбачається, що позивачем ОСОБА_1 при зверненні до Великобагачанського районного суду Полтавської області з даним цивільним позовом було сплачено судовий збір в загальній сумі 1852 грн.90 коп. (з урахуванням кількості заявлених позовних вимог) (а.с.1). Враховуючи вищевикладене, положення ч.1 ст.131, ч.1 ст.141 ЦПК України та те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , які зазначені в п.3 прохальної частини позову підлягають задоволенню, а в задоволенні інших заявлених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, з урахуванням роз`яснень, викладених в пунктах 35,36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах (із змінами), судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод на користь позивача ОСОБА_1 в розмірі 768 грн.40 коп.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України , Заїченко проти України ).

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2019 року в селищі Диканька Полтавської області між ОСОБА_1 та адвокатом Матюхом О.В. укладено договір №190501 про надання правової допомоги (а.с.а.с.24-25). Умовами даного договору визначено права та обов`язки сторін цього договору про надання правової допомоги, також визначено права та обов`язки адвоката (Матюха О.В.) та клієнта ( ОСОБА_1 ), умови визначення та сплати гонорару адвоката за надані клієнту правові послуги. Також вбачається, що додатком до даної угоди є додаткова угода №1 до вищевказаного договору №190501 від 24.05.2019 року, в якій вказані види юридичних послуг адвоката та розмір гонорару (аркуш 25 зворот). 02.07.2019 року ОСОБА_1 подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у даній цивільній справі (а.с.27).

04.12.2019 року ОСОБА_1 до суду направлено копію додаткової угоди №2 від 02.07.2019 року до договору №190501 від 24.05.2019 року про надання правової допомоги, копію квитанції №1 адвоката Матюха О.В. від 02.07.2019 року про отримання від ОСОБА_1 гонорару в розмірі 26000 грн., копію акту виконаних робіт від 25.11.2019 року, копію додаткової угоди №3 від 25.11.2019 року до договору №190501 від 24.05.2019 року та опис робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат по наданню правової допомоги ОСОБА_1 (а.с.а.с.79-83).

З урахуванням вищевикладеного, обсягу наданої правової допомоги, розрахунку цієї правової допомоги та участі даного адвоката в судових засіданнях в режимі відеоконференції, кількості проведених судових засідань з його участю та їх часу (06.09.2019 року, 19.12.2019 року, 03.03.2020 року), зважаючи на складність даної категорії справи, загальний обсяг наданих цим адвокатом правничих послуг за відповідний період, часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (щодо п.3 прохальної частини позовної заяви) та положень чч.4,6 ст.137 ЦПК України, компенсації підлягають кошти в сумі 4000 грн., що відповідатиме об`єктивному та співмірному обсягу наданої правової допомоги стороні позивача в межах спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, які підлягають стягненню з відповідача ПП Великобагачанський комбікормовий завод на користь позивача ОСОБА_1 . Також, враховуючи те, що представником відповідача у справі адвокатом Бондаренко О.В. не надавалися суду докази об`єктивних витрат, пов`язаних з розглядом даної цивільної справи та відповідний розрахунок, суд не вбачає підстав для стягнення з позивача у справі ОСОБА_1 , враховуючи також і її вік, витрат відповідача, пов`язаних з розглядом даної цивільної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16,203,215,387,638,1212,1213 Цивільного кодексу України, ст.ст.6,13,35 Закону України Про оренду землі ,ст.ст.125,126 ЗК України, ст.ст.2,4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (зі змінами), ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст.ст.4,5,11,12,13,76-80,81,82,83,89,128,133,137,141,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Великобагачанський комбікормовий завод про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування збитків та визнання права власності на плоди задовольнити частково.

Витребувати у Приватного підприємства Великобагачанський комбікормовий завод (сел. Велика Багачка, вулиця Каштанова,124 Полтавської області) на користь громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 належну їй на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №092947 від 20.12.2016 року земельну ділянку загальною площею 3,90 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5320255100:00:008:0069.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства Великобагачанський комбікормовий завод про зобов`язання протягом місяця з часу набрання рішенням суду законної сили відновити за свій власний кошт (рахунок) межові знаки належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008:0069, про стягнення на користь ОСОБА_1 завданих збитків у розумінні ст.22 ЦК України в сумі 42759 грн.06 коп. упущеної вигоди та визнання за ОСОБА_1 права власності на плоди у розумінні ст.189 ЦК України, принесені у 2019 році земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 з кадастровим номером 5320255100:00:008:0069 у виді вирощеної на цій землі сільськогосподарської культури - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Великобагачанський комбікормовий завод (сел. Велика Багачка, вулиця Каштанова,124 Полтавської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 судові витрати у справі: витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн.40 коп. та витрати за надання правової допомоги адвоката в сумі 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , представник позивача адвокат Матюх Олександр Володимирович, АДРЕСА_2 ; відповідач Приватне підприємство Великобагачанський комбікормовий завод , місцезнаходження сел. Велика Багачка, вулиця Каштанова,124 Полтавської області; представник відповідача адвокат Бондаренко Ольга Володимирівна, місце знаходження м. Лубни Полтавської області, 3-й провулок Короленка, 47.

Повний текст рішення складений 23.03.2020 року у зв`язку з перебування судді на лікарняному в період часу з 05.03.2020 року по 19.03.2020 року включно.

Суддя В.В.Хоролець