Постанова

від 19.03.2020 по справі 813/8748/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

Київ

справа №813/8748/14

адміністративне провадження №К/9901/31058/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду (суддя Гулик А.Г.) від 18.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Кушнерик М.П., судді: Мікула О.І., Курилець А.Р.) від 17.02.2016 у справі №813/8748/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліол" до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ліол (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі -відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001072204 від 15.12.2014, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 493050грн., з яких 326700,00грн. за основним платежем та 164350,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалось на безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом (ПП Хімінвест ), які, як вважає відповідач, не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів; зауваження ж до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо відсутності в них відомостей, зокрема, про те: які саме дослідження та консультації були надані та які програми дій складені при налагодженні роботи з конкретними групами товарів, не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, не вказано фактично понесені витрати на здійснення інформаційно-консультаційних послуг не є визначальною обставиною, оскільки такі вимоги не відносяться до обов`язкових при складенні первинних документів щодо надання послуг.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2015, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 15.12.2014 №00001072204.

Застосувавши пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статтю 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), підпункт 2.4 пункту 2 Положення Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 05.06.1995 №168/704 суди дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентом (ПП Хімінвест ) щодо надання посередницьких (агентських) послуг підтверджується матеріалами справи, отже позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин, а відтак збільшення оскаржуваним рішенням розміру грошових зобов`язань зі сплати ПДВ є протиправним.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, наводячи нормативно-правове обґрунтування й мотиви, аналогічні викладеним податковим органом у акті перевірки.

Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. На думку позивача, рішення судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалені у відповідності до процесуальних норм.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки Товариства складено акт №499/22-04/23886934 від 02.12.2014, в якому встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень - серпень 2014 року на суму 328700,00грн.

У акті перевірки відповідач дійшов висновку про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ПП Хімінвест без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це відсутністю певних відомостей у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та неподанням до перевірки звітів щодо оформлення матеріалів виконання послуг, що свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у цій справі.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд виходить з наступного.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 17.03. 2014 між позивачем та ПП Хімінвест укладено договір №1703-01 про надання посередницьких (агентських) послуг, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ПП Хімінвест ) зобов`язується здійснити пошук покупців товару замовника, інформувати покупців про асортимент, призначення, якість товару замовника, надавати покупцям економічно-технічні обґрунтування переваг товару виробників, що представляє замовник, перед аналогічними товарами інших виробників, наявними на споживчому ринку, консультувати покупців з приводу замовлень товару замовника та проводити обробку замовлень, проводити роботу з відновлення співпраці з покупцями, проводити консультації з діючими покупцями товару.

Реальність надання контрагентом посередницьких (агентських) послуг підтверджується, як встановили суди, актом передачі інформації про продукцію Товариства для ПП Хімінвест від 17.03.2014, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.05.2014, від 27.06.2014, від 31.07.2014, від 29.08.2014, звітами про виконання договору від 30.05.2014, від 27.06.2014, від 31.07.2014, від 29.08.2014.

Вказані документи, як зазначено судами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Позивачем здійснено оплату за отримані від контрагента послуги, що підтверджується банківськими виписками за період травень - серпень 2014 року.

Виписані контрагентом на адресу позивача податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.

Додатково, в підтвердження виконання посередницьких (агентських) послуг, судами досліджено договори, які укладались та/або строк дії яких продовжувався за сприяння ПП Хімінвест , щодо придбання продукції позивача наступними контрагентами: ПАТ Ковельмолоко (договір поставки №02-12 від 23.01.2012 та додаткові угоди до нього), ПАТ Запорізький оліяжиркомбінат (договір поставки №07-12/128 від 27.02.2014 та додаткові угоди до нього), ПАТ Львівський холодокомбінат (договір поставки №131140 від 11.11.2013 та додаткові угоди до нього), ПАТ Вім-Біль-Данн України (договір купівлі-продажу №05 від 06.01.2014 та додаткові угоди до нього), ПП Вомод (договір №06-13 від 24.09.2013 та додаткові угод до нього), ПАТ Городенківський сирзавод (договір №08-14 від 06.06.2014 та додаткові угоди до нього, ТОВ Аквафрост (договір №10-12 від 02.07.2012 та додаткові угоди до нього), ДП Старокостянтинівський молочний завод (договір №01-13 від 08.02.2013 та додаткові угоди до нього), ТзОВ Птахофабрика Снятинська нова (договір №01-14 від 19.06.2014 та додаткові угоди до нього), ПГО АПВГ Фірма Ласка (договір №05-12 від 31.01.2012 та додаткові угоди до нього).

Виконання умов зазначених договорів, як констатовано судами, підтверджується податковими та видатковими накладними, актами, розрахунками, даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, а також банківськими виписками.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ПП Хімінвест документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновком судів про те, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду