Постанова

від 04.03.2020 по справі 826/2203/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа №826/2203/18

адміністративне провадження №К/9901/19105/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представника позивача - Федоришина О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року (головуючий суддя Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Файдюка В.В., Чаку Є.В.) у справі №826/2203/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арена КС до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Арена КС (далі - ТОВ Арена КС , Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2017 року №0009501401, №0009511401, №0059041401, №2062140302 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15 листопада 2017 року №2063140302.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, адміністративний позов Товариства задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 15 листопада 2017 року №0009501401 та №0009511401; в задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували наявність порушених кримінальних проваджень, фігурантами яких є посадові особи контрагентів позивача, що свідчить про фіктивну діяльність створюваних ними юридичних осіб. Окрім того стверджує, що в наданих до перевірки документах відсутні відомості щодо змісту й обсягу господарських операцій, вчинених виконавцями, й, більш того, ці документи не забезпечують можливості ідентифікації зобов`язань, доходів або витрат, що з ними пов`язані.

Від позивача надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких він проти доводів скаржника заперечує та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані. Вважає безпідставними посилання контролюючого органу в касаційній скарзі на наявність кримінальних проваджень, які перебувають на стадії досудового розслідування, оскільки такі не стосуються ані ТОВ Арена КС , ані його діяльності. Більш того, стверджує, що в деяких з наведених відповідачем кримінальних проваджень навіть контрагенти позивача не згадуються.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав пояснення, надані письмово до суду, наполягав на залишенні касаційної скарги відповідача без задоволення.

Відповідач явку свого представника забезпечив, однак такий не був допущений колегією суддів до участі у судовому процесі з огляду на відсутність доказів належного уповноваження на здійснення ним представництва інтересів ГУ ДФС у місті Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Арена КС з питань податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, валютного - за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27 жовтня 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством, зокрема: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 6, 7 П(С)БО 16, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8165295,00 грн; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 6937160,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем 15 листопада 2017 року прийнято, серед іншого, податкові повідомлення-рішення:

- №0009501401, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9926831,00 грн, у тому числі основний платіж - 8165295,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1761536,00 грн;

- №0009511401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 8657700,00 грн, у тому числі основний платіж - 6926160,00 грн та штрафні санкції - 1731540,00 грн.

Задовольняючи позов частково та скасовуючи зазначені вище податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що сам по собі факт порушення кримінальних справ, фігурантами яких є посадові особи контрагентів позивача, не може слугувати достатнім доказом фіктивності господарських операцій у даній справі. За наслідками вивчення матеріалів справи, судами не встановлено ознак безтоварності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, та, як наслідок, визнано безпідставними висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті.

Суди встановили, що в період, який перевірявся податковим органом (1 січня 2014 року - 30 червня 2017 року), позивач мав взаємовідносини із такими контрагентами - ТОВ Промбуд-КР , ТОВ Альтех , ТОВ ІСТ ЛАЙН ГРУП , ТОВ Тагарт Трейд , ТОВ Адванс Менеджмент , ТОВ Інсайт Медіа , ТОВ ТПК Алькор , ТОВ Редстон , ТОВ Варіос , ТОВ Дорстен , ТОВ Самміт-Агро-Трейд , ТОВ Байфілд , ТОВ Аста Консалт Груп , ТОВ Інтелект Інвестмент , ТОВ Фрідом Плюс , у яких отримував послуги з організації заходів.

Так, між ТОВ Арена КС як замовником, та вказаними вище юридичними особами як виконавцями, було укладено низку правочинів, предметом яких було надання позивачеві послуг з комплексного матеріально-технічного та логістичного забезпечення заходів (тренінгів, семінарів, конференцій, презентацій, робочих зустрічей, форумів; інших заходів інформаційно-пізнавального, навчального та ділового характеру), а саме: договір №01092014 від 1 вересня 2014 року з TOB Промбуд-КР , договір №10/2014 від 1 жовтня 2014 року з ТОВ Альтех , договір №1509-01 від 1 вересня 2015 року з ТОВ ІСТ ЛАЙН ГРУП , договір №280417 від 28 квітня 2017 року з ТОВ Тагарт Трейд , договір №1101 від 11 січня 2016 року з ТОВ Адванс Менеджмент , договір №2308-16 від 23 серпня 2016 року з ТОВ Інсайт Медіа , договір №0510-16 від 5 жовтня 2016 року з ТОВ ТПК Алькор , договір №210217 від 21 лютого 2017 року з ТОВ Редстон , договір №01/2015 від 12 січня 2015 року з ТОВ Альтех , договір №01032015 від 1 березня 2015 року з ТОВ ВАРІОС , договір №2401 від 24 січня 2017 року з ТОВ Дорстен , договір №270417 від 27 квітня 2017 року з ТОВ Самміт-Агро-Трейд , договір №250217 від 25 лютого 2017 року з ТОВ Байфілд , договір №01062015 від 1 червня 2015 року з ТОВ Аста Консалт Груп , договір №01072015 від 1 липня 2015 року з ТОВ Інтелект Інвестмент , договір №200417/1 від 20 квітня 2017 року з ТОВ Фрідом Плюс .

Окрім того, 25 квітня 2017 року між позивачем та ТОВ Превена укладено договір купівлі - продажу скрапленого газу №250417/1. 2 червня 2017 року між ТОВ Превена (Первісний кредитор), ТОВ Аррівер компані (Новий кредитор) та ТОВ Арена КС (Боржник) укладено договір відступлення права вимоги №020617/1, відповідно до якого Первинний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор отримує право вимоги, що належить Первинному кредитору відповідно до договору №250417/1 від 25 квітня 2017 року.

Податковий орган під час перевірки дійшов висновку, що в актах виконаних робіт не відображено відомості про фактично вчинені виконавцями дії, операції та/або заходи, з метою виконання взятих на себе договірних зобов`язань, а також в актах відсутні значення, які б характеризували обсяг вчинених дій та/або заходів виконавцями; Товариство не проводить калькулювання понесених витрат на підставі окремих операцій та отриманих доходів; Товариством не було надано завдань замовника у будь-якій формі (у вигляді листів-замовлень на проведення заходів, кошторисів заходів з деталізацією фактично понесених витрат, які відповідно до договірних умов мали б містити відомості про вчинені дії, операції, процеси, заходи та одиниці їх виміру); в наданих до перевірки документах відсутні відомості щодо змісту й обсягу господарських операцій, вчинених виконавцями, а відповідні документи не забезпечують розкриття змісту та обсягу господарських операцій, а також ідентифікацію активів, зобов`язань, доходів або витрат, з ними пов`язаних.

У свою чергу, на підтвердження реальності здійснених з контрагентами господарських операцій позивач надав копії господарських договорів, податкових накладних, актів надання послуг, актів здачі-прийняття робіт, кошторисів заходів та їх виконавчих кошторисів, звітів про виконання кошторисів на проведення заходів. Також, як встановили суди, Товариство провело всі розрахунки зі своїми контрагентами, на підтвердження чого надало платіжні доручення, копії яких містяться матеріали справи.

Аналізуючи посилання контролюючого органу на недостатню деталізацію господарських операцій у наданих позивачем актах виконаних робіт, суди встановили, що такі документи містять відомості про суть виконаних контрагентами позивача робіт. Крім того, надані позивачем виконавчі кошториси заходів, які виконувались контрагентами, містять інформацію про найменування конкретного заходу, дату, місце його проведення, розрахунки вартості послуг тощо.

В контексті викладеного суди також врахували, що вказані акти містять посилання на договори, в яких визначено конкретні види послуг, що надаються виконавцями у рамках цих правочинів, а відтак суди погодидись з доводами позивача про те, що подальше дублювання визначеного у договорі переліку послуг в актах приймання-передачі наданих послуг не є обов`язковим.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, які б ґрунтувалися на об`єктивній інформації та спростовували факти господарської діяльності позивача з контрагентами, засвідчені первинними документами, а також не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суди також встановили, що надання позивачеві послуг супроводжувалось складенням кошторисів, а саме: виконавчих та зведених, які містили відомості щодо запланованих та фактичних витрат, понесених у процесі виконання договірних зобов`язань. За результатами наданих послуг виконавцем складалися звіти про виконання кошторису на проведення заходу. Окрім того, позивачем надано до суду фотоматеріали, що виготовлялися у ході надання послуг, та які, у взаємозв`язку з первинними документами, підтверджують фактичне проведення заходів, участь у них запрошених осіб, спікерів, гостей, засобів масової інформації тощо.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач надав до перевірки та до суду документи, які у своїй сукупності розкривають зміст господарських операцій позивача з контрагентами та підтверджують факт надання останніми послуг позивачеві, що, в свою чергу, повною мірою спростовує висновки акта перевірки.

Більш того, як встановили суди, на момент оформлення податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності та були платниками податку на додану вартість.

Що стосується посилань контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують окремі з контрагентів позивача, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що такі твердження не можуть бути підставою до визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано доказів існування вироків за зазначеними кримінальними провадженнями. Більш того судові рішення, на які посилався відповідач, були прийняті під час здійснення досудового розслідування, й такі не містять жодних посилань на обставини господарської діяльності позивача з його контрагентами у період, що охоплювався податковою перевіркою.

Окрім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що 1 лютого 2018 року Київською місцевою прокуратурою №6 було відкрито кримінальне провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Арена КС в особливо великих розмірах, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Підставою для відкриття вказаного провадження були висновки податкової перевірки, викладені в акті від 27 жовтня 2017 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Арена КС , за наслідками якого були прийняті спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення.

Водночас згідно з Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань, 13 грудня 2018 року уповноваженими особами прийнято рішення про закриття вказаного вище кримінального провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення).

Таким чином, судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, що свідчить про необґрунтованість викладених відповідачем в акті перевірки висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року слід залишити без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська