Рішення

від 16.07.2007 по справі 15-1-26/329-04-9081

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

         "16" липня 2007 р.

Справа  № 15-1-26/329-04-9081

Господарський

суд Одеської області  у складі:

Судді                                             

Петрова В.С.

При

секретарі                              

Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача -            Фінкель В.М.;

від

відповідача -          Козачок В.О.;

від

третьої особи -       не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу за позовом Німецько-українського спільного підприємства „Ява”

у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Відкритого акціонерного

товариства „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського

відділення № 6707 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не

підлягає виконанню, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на

предмет спору, на стороні відповідача -Приватного нотаріуса Кілійського

районного нотаріального округу ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ: 

У листопаді 2004 року

Німецько-українське спільне підприємство „Ява” у вигляді товариства з обмеженою

відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовною

заявою до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського

відділення № 6707 про визнання недійсним договору застави та виконавчого напису

нотаріуса.

Ухвалою господарського суду Одеської

області від 17.11.2004 р. порушено провадження у справі № 26/329-04-9081.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 29.11.2004 р. по справі № 26/329-04-9081 позовну заяву

Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді товариства з

обмеженою відповідальністю задоволено повністю, а саме: визнано недійсним

договір застави, що укладений 13.03.2003 р. між Німецько-українським спільним

підприємством „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та ВАТ

„Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення №

6707 та скасовано виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 13.03.2004 р.

на договорі застави № 6707.

Постановою Одеського апеляційного

господарського суду  від 29.11.2005 р.

апеляційну скаргу Філії -Одеського обласного управління ВАТ „Державний ощадний

банк України” залишено без задоволення, а 

рішення  господарського суду

Одеської області від 29.11.2004 р. по справі № 26/329-04-9081 - без змін.

Постановою Вищого господарського

суду України від 11.04.2006 р. рішення 

господарського суду Одеської області від 29.11.2004 р. та постанову

Одеського апеляційного господарського суду 

від 29.11.2005 р. у справі № 26/329-04-9081 скасовано, справу направлено

на новий розгляд до господарського суду Одеської області та частково задоволено

касаційну скаргу ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі

Білгород-Дністровського відділення № 6707.

Ухвалою Верховного суду України від

08.06.2006 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду

постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2006 р. по справі №

26/329-04-9081.

Під час нового розгляду справи №

1-26/329-04-9081 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати таким, що

не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 03.11.2004р. приватним

нотаріусом ОСОБА_1. на укладеному ВАТ „Державний ощадний банк України” й

Німецько-українським спільним підприємством „Ява” у вигляді товариства з

обмеженою відповідальністю договорі застави від 13.03.2003р.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 13.09.2006 р. по справі № 1-26/329-04-9081 позовну заяву

Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді товариства з

обмеженою відповідальністю задоволено, а саме: визнано таким, що не підлягає

виконанню, виконавчий напис, вчинений 03.11.2004р. приватним нотаріусом

ОСОБА_1. на укладеному ВАТ „Державний ощадний банк України” й

Німецько-українським спільним підприємством „Ява” у вигляді товариства з

обмеженою відповідальністю договорі застави від 13.03.2003 р.

Постановою Одеського апеляційного

господарського суду  від 19.12.2006 р.

апеляційну скаргу ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії -Одеського

обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України” задоволено, рішення  господарського суду Одеської області від

13.09.2006 р. по справі № 1-26/329-04-9081 скасовано та відмовлено в

задоволенні уточнених позовних вимог.

Постановою Вищого господарського

суду України від 27.03.2006 р. рішення 

господарського суду Одеської області від 13.09.2006 р. та постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі №

1-26/329-04-9081 скасовано, справу направлено на новий розгляд до

господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 19.04.2007 р. справу № 1-26/329-04-9081 прийнято до

провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-1-26/329-04-9081  та призначено розгляд справи в засіданні

суду.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 24.05.2007 р. до участі у справі №  15-1-26/329-04-9081 був залучений Приватний

нотаріус Кілійського районного нотаріального округу ОСОБА_1 в якості третьої

особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні

відповідача.

Під час розгляду справи №

15-1-26/329-04-9081 позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги та остаточними

позовними вимогами є визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого

напису, вчиненого 03.11.2004 р. приватним нотаріусом ОСОБА_1. на укладеному ВАТ

„Державний ощадний банк України” й Німецько-українським спільним підприємством

„Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю договорі застави від

13.03.2003 р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на

безпідставність здіснення нотаріусом виконавчого напису на укладеному між

сторонами договорі застави, оскільки на момент вчинення нотаріусом виконавчого

напису забезпечену заставою суму грошових коштів позивачем було повернуто.

Третя особа в засідання суду не

заявилась, також письмові пояснення по суті спору третя особа не надала.

Відповідач позовні вимоги не визнає

та вважає, що позовні вимоги Німецько-українського спільного підприємства „Ява”

у вигляді ТОВ не підлягають розгляду у господарському суді Одеської області,

про що зазначено у відзиві на уточнену позовну заяву (т. 2 а.с. 111-112).  

Разом з тим суд зазначає наступне.

За змістом ст. 285 Цивільного процесуального кодексу України 1963 р. в порядку,

передбаченому главою 39 цього Кодексу, розглядалися справи за скаргами на

вчинені нотаріальні дії або відмову у вчиненні нотаріальних дій за умови, що

така скарга не пов'язана з наявністю спору про право.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, викладених у пункті 6 постанови від 31.01.1992 року №

2 „Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в

їх вчиненні”, якщо заявник оспорює достовірність засвідченого факту, права й

обов'язки, основані на вчиненій нотаріальній дії, чи правильність документів,

необхідних для цього, або коли іншими особами оспорюються права й обов'язки,

набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальних дій, заяви розглядаються в

порядку позовного провадження.

Пунктом 8 Розділу XI „Прикінцеві та

перехідні положення” Цивільного процесуального кодексу України 2004 р.

передбачено, що скарги, заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні,

подані до набрання чинності цим Кодексом відповідно до глави 39 Цивільного

процесуального кодексу України 1963 року, розглядаються за правилами позовного

провадження, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 50 Закону

України „Про нотаріат” спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії,

розглядається судом у порядку позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи,

вимоги Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ до

банку обумовлені наявністю спору між сторонами. Тому цей спір, хоч і пов'язаний

із вчиненими нотаріальними діями, підлягає розгляду судом у порядку позовного

провадження.

Крім того, відповідно до ст. 24

Цивільного процесуального кодексу України 1963 р. загальним судам були

підвідомчі справи у спорах, що виникають з цивільних відносин, якщо хоча б

однією з сторін є громадянин.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного

процесуального кодексу України 2004 р. суди розглядають в порядку цивільного

судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав,

свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних,

трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд

таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У даній справі сторонами є юридичні

особи, тобто склад учасників спору відповідає статтям 1, 21 Господарського

процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, є

господарськими.

До того ж Законом України "Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення

до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження" від

15.03.2006 р. № 3538-IV (що набрав чинності з дня опублікування в газеті

Урядовий кур'єр від 06.04.2006 р. № 65) частину сьому статті 50 Закону України

„Про нотаріат” доповнено реченням такого змісту: "Спір про визнання

вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом

нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача". Цим же

Законом частину третю статті 15 Господарського процесуального кодексу України

доповнено реченням такого змісту: „Справи у спорах за участю боржника і

стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає

виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса

розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за

місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача”.

З урахуванням викладеного, спір у

даній справі, в якому позивачем виступає боржник, а відповідачем -стягувач

(банк в особі відділення, на користь якого підлягають стягненню грошові кошти

за виконавчим написом нотаріуса, що оспорюється), підлягає вирішенню в

господарському суді.

Заслухавши пояснення представників

сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

11 березня 2003 р. між Відкритим

акціонерним товариством „Державний ощадний банк України” та

Німецько-українським спільним підприємством „Ява” у вигляді товариства з

обмеженою відповідальністю був укладений договір невідновлювальної кредитної

лінії № НОМЕР_1, відповідно до умов якого ВАТ „Державний ощадний банк України”

зобов'язалося надати, а Німецько-українське спільне підприємство „Ява” у

вигляді товариства з обмеженою відповідальністю отримувати, належним чином

використовувати та повернути у встановлені строки кредит у розмірі 1 000 000,00

грн., сплативши при цьому відсотки за користування кредитом в порядку та на

умовах, визначених договором. Згідно пунктів 1.2, 1.3 вказаного договору остаточний

термін повернення кредиту -11.03.2004 р.

З метою забезпечення виконання

зобов'язань по поверненню вищевказаного кредиту 13 березня 2003 р. між

Відкритим акціонерним товариством „Державний ощадний банк України” в особі

Білгород-Дністровського відділення № 6707 та Німецько-українським спільним

підприємством „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю був

укладений договір застави, предметом застави якого є консервний завод з

обладнанням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір застави був

посвідчений нотаріально та зареєстрований за № НОМЕР_2.

Як вбачається з матеріалів справи,

03.11.2004 р. за вищезазначеному договорі застави від 13.03.2003 року приватним

нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу ОСОБА_1. був вчинений

виконавчий напис, відповідно до якого за рахунок заставленого позивачем майна

на користь відповідача підлягає стягненню 986 044,87 грн. 

Так, в обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на те, що нотаріусом порушені приписи Закону України

"Про нотаріат" та Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій

нотаріусами України”, а також Постанови Кабінету Міністрів України від

29.06.1999року № 1172 „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення

заборгованості провадиться у безпосередньому порядку на підставі виконавчих

написів нотаріусів". При цьому позивач вказує, на відсутність у нього

заборгованості перед відповідачем за кредитним договором, що був забезпечений

договором застави від 13.03.2003 року, на якому нотаріусом був вчинений виконавчий

напис. 

Згідно статті 87 Закону України

"Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника

майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють

заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться

у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом

Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів

України від 29 червня 1999 р. № 1172 затверджено Перелік документів, за якими

стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі

виконавчих написів нотаріусів, в п. 1 якого включені нотаріально посвідчені

угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а

також право звернення стягнення на заставлене майно. Так, для  одержання 

виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та

встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 88

Закону України „Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані

документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності

боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло

не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та

організаціями - не більше одного року.

Між тим відповідачем не надано

жодних доказів, які б підтверджували наявність та безспірність заборгованості

позивача перед відповідачем за кредитним договором від 11 березня 2003 р. №

НОМЕР_1 в розмірі 986 044,87 грн., що встановлювали факт прострочення виконання

позивачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, та які подавались

відповідачем нотаріусу.

Адже, відповідно до ст. 33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами

у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відповідач, заперечуючи проти

позову, не довів суду факт наявності у позивача перед відповідачем

заборгованості, тим самим не спростував доводи позивача про безпідставність

вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, як вбачається з

матеріалів справи, постановою Одеського апеляційного господарського суду від

23.05.2006 р. у справі № 1/22-06-255 за позовом ВАТ „Державний ощадний банк

України” в особі Одеського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк

України” до Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді товариства

з обмеженою відповідальністю про стягнення 961 729,18 грн. суми неповернутого

кредиту, 207 538,20 грн. відсотків за користування кредитом, 241 515,01 грн.

пені, на підставі договору невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003р. №

НОМЕР_1 та додаткових угод до нього, встановлено взагалі відсутність

заборгованості у позивача перед позивачем за кредитним договором від 11.03.2003

р. № НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 35

Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського

суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї

справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті

самі сторони.

Виходячи з викладеного, на думку

суду, підстави для вчинення виконавчого напису нотаріусом на договорі застави

від 13.03.2003 року, відповідно до якого за рахунок заставленого позивачем

майна на користь відповідача підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 986

044,87 грн. 

Відповідно до положень ст. 16

Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом

свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм

внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись

законом.

Оцінюючи надані докази в

сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані,

відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у

зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Також згідно ст. ст. 44, 49

Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться за

рахунок відповідача.

Керуючись

ст.ст. ст. ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, суд -

                                 В И Р І Ш И В:

1.          Позов Німецько-українського спільного

підприємства „Ява” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до

Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі

Білгород-Дністровського відділення № 6707, третя особа, яка не заявляє

самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача -приватний нотаріус

Кілійського районного нотаріального округу ОСОБА_1, про визнання виконавчого

напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ таким, що не підлягає

виконанню виконавчий напис приватного 

нотаріуса Кілійського районного нотаріального округу ОСОБА_1, вчинений

на укладеному між Відкритим акціонерним товариством „Державний ощадний банк

України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707 та

Німецько-українським спільним підприємством „Ява” у вигляді товариства з

обмеженою відповідальністю договорі застави від 13.03.2003 року, згідно з яким

з Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді товариства з

обмеженою відповідальністю підлягає стягненню 986 044,87 грн.

3.          СТЯГНУТИ з Відкритого

акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі

Білгород-Дністровського відділення № 6707 (67700, Одеська область, м.

Білгород-Дністровський, вул. Кірова, 28; код 02763794) на користь

Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді товариства з

обмеженою відповідальністю (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський,

вул. Провадійська, 15а, кв. 37; код ЄДРПОУ 31411507) 85/вісімдесят п'ять/грн.

00 коп. витрат по сплаті державного мита; 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп.

витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення 10-денного строку з дня 

його підписання.

Накази видати після набрання

рішенням законної сили.

Рішення

підписано 01.08.2007 р.

Суддя