Постанова

від 20.09.2007 по справі 15-1-26/329-04-9081

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" вересня 2007 р.

Справа № 15-1-26/329-04-9081

Одеський апеляційний господарський

суду у складі колегії суддів:

головуючого судді   В.Б.Туренко

суддів  Л.В. Поліщук, 

Г.П. Разюк

при секретарі судового засідання -І.Г.

Храмшиній 

за участю представників сторін:

від позивача та 3-ї особи -не

з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним

чином

від відповідача -В.О.

Козачок

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу

ВАТ „Державний ощадний банк України

” в особі Б-Дністровського відділення     

№ 6707

на 

рішення господарського суду Одеської

області від 16.07.2007р.

зі справи

№ 15-1-26/329-04-9081

за позовом   Німецько-українського спільного підприємства

„Ява” у вигляді ТОВ

до

ВАТ  „Державний ощадний банк України ” в

особі Б-Дністровського відділення      №

6707

3-ї особи,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

-Приватного нотаріуса Кілійського районного нотаріального округу ОСОБА_1

про

визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

                                                            встановив:

            Німецько-українське спільне підприємство

„Ява” у вигляді ТОВ в листопаді 2004 року звернулось з позовною заявою до ВАТ

„Державний ощадний банк України” в особі Б-Дністровського відділення № 6707 про

визнання недійсним договору застави, укладеного між сторонами 13.03.2003р. та

скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Кілійського районного

нотаріального округу ОСОБА_1, вчинену 3.11.2004р. на договорі застави від

13.03.2003р.(реєстраційний номер 4013) -а.с.2-7 т.1.

            Ухвалою господарського суду

Одеської області від 17.11.2004р. (суддя Никифорчук М.І.) порушено провадження

у справі із присвоєнням їй номеру          

№ 26/329-04-9081 (а.с.1 т.1). і рішенням від 29.11.2004р. позов

задоволено                (а.с.26-28

т.1), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського

суду від 29.11.2005р. (а.с.261-264 т.1).

           Постановою Вищого господарського

суду України від  11.04.2006р. рішення

суду та постанова судів першої і апеляційної інстанцій скасовані, справа

передана на новий розгляд до господарського суду, яка прийнята до провадження

суддею Гарник Л.Л. ухвалою від 28.04.2006р. із присвоєнням справі номеру                          № 26/329-04-9081

(а.с.320 т.1).

У зв'язку із надходженням

касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від  11.04.2006р., провадження у справі було

зупинено 17.05.2006р. та поновлено 7.07.2006р., оскільки ухвалою Верховного

Суду України від 8.06.2006р. відмовлено у відкритті касаційного

провадження                      

(а.с.323 т.1, а.с.15, 18 т.2).

21 серпня 2006 року позивачем

подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив виконавчий

напис здійснений 3.11.2004р. нотаріусом   

ОСОБА_1 на договорі застави від 13.03.2003р. визнати не підлягаючим

виконанню (а.с.23-24 т.2).

Рішенням господарського суду

Одеської області від 13.09.2006р. (суддя Гарник Л.Л.)  уточнені позовні вимоги задоволено (а.с.39-41

т.2).

Постановою  Одеського апеляційного господарського суду

від 19.12.2006р. рішення скасовано, в задоволенні уточнених позовних вимог

відмовлено          (а.с.72-76 т.2). 

             Постановою Вищого господарського

суду України від 27.03.2007р. рішення суду та постанова судів першої і

апеляційної інстанцій скасовані, із передачею справи на новий розгляд до

господарського суду. В постанові зазначено, що предметом спору у даній справі є

визнання таким, що не підлягає виконанню, 

виконавчий напис, вчинений 3.11.2004р. приватним нотаріусом ОСОБА_1 на

договорі застави від 13.03.2003р., укладеному між ВАТ „Державний ощадний банк

України” і Німецько-українським спільним підприємством „Ява” у формі ТОВ. Для

вирішення питання по суті спору необхідно дослідити документи, на підставі яких

було вчинено нотаріальний напис та надати оцінку встановленим обставинам, що не

було зроблено судами попередніх інстанцій 

(а.с.89-94 т.2).

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 19.04.2007р. дана справа прийнята до провадження суддею

Петровим В.С. із присвоєнням їй номеру                 № 15-1-26/329-04-9081 (а.с.97

т.2).

4 травня 2007 року позивачем вдруге

подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив витребувати

певні докази, які підтверджують відсутність заборгованості позивача на момент

здійснення виконавчого напису, та визнати його не підлягаючим виконанню

(а.с.100-101 т.2).

16 травня 2007 року позивач втретє

уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсним договір застави від

11.03.2003р. та визнати не підлягаючим виконанню з моменту вчинення виконавчий

напис нотаріуса (а.с.108 т.2).

            Ухвалою господарського суду

Одеської області від 24.05.2007р. до участі у справі залучено в якості третьої

особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача -Приватного нотаріуса Кілійського районного нотаріального округу

ОСОБА_1 (а.с.116 т.2).

            У судовому засіданні 16 липня 2007

року при розгляді спору позивач остаточно уточнив позовні вимоги і просив

визнати виконавчий напис нотаріуса на договорі застави таким, що не підлягає

виконанню з моменту його вчинення, про що зазначено в протоколі судового

засідання від 16.07.2007р.(а.с.30 т.3).

            Рішенням господарського суду

Одеської області від 16.07.2007р. (суддя Петров В.С.), яке оформлено відповідно

до вимог ст.84 ГПК України 1.08.2007р., уточнені позовні вимоги задоволено з

тих мотивів, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували

наявність та безспірність заборгованості позивача перед відповідачем за

кредитним договором від 11.03.2003р. № 186 в розмірі 986044.87грн., що

встановлювали факт прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань за

вказаним кредитним договором, та які подавались відповідачем нотаріусу. Крім

того, постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2006р. у справі №

1/22-06-255 за позовом ВАТ „Державний ощадний банк України ” в особі Одеського

обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України ” до

Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ про стягнення

961729.18грн. суми неповерненого кредиту, 207538.20грн. відсотків за

користування кредитом, 241515.01грн. пені, на підставі договору

невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003р. № 186 та додаткових угод до

нього, встановленого взагалі відсутність заборгованості у позивача перед відповідачем

за кредитним договором від 11.03.2003р. № 186 (а.с.25-28 т.2,               32-34 т.3).

            Не погодившись із рішенням суду,

відповідач 10.08.2007р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його

скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин

справи,  що мають істотне значення для

правильного вирішення спору, на невідповідність висновків, викладених в

рішенні, дійсним обставинам справи, на неправильне застосування норм

процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну

скаргу від позивача не надійшли.

Заслухавши представника скаржника,

дослідивши наявні у матеріалах справи документи, перевіривши правильність

застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,

судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення

апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Матеріали справи свідчать, що

предметом спору у даній справі було визнання таким, що не підлягає виконанню

виконавчий напис, вчинений 3.11.2004р. приватним нотаріусом ОСОБА_1 на договорі

застави від 13.03.2003р., укладеному між ВАТ „Державний ощадний банк України ”

і Німецько-українським спільним підприємством „Ява” у вигляді ТОВ з підстав

порушення нотаріусом приписів ст.ст.34, 36, 38, 87, 88 Закону України „Про

нотаріат” та постанови Ради Міністрів України від 12.10.1976р. № 483, якою

затверджений „Перелік документів, на підставі яких стягнення заборгованості

здійснюється у безспірному порядку”.

Позивач дійсно неодноразово

змінював предмет позову, що не заборонено діючим Господарським процесуальним

кодексом України, але підстави визнання не підлягаючим виконанню виконавчого

напису нотаріуса залишались незмінними.

Статтею 87 Закону України „Про

нотаріат” передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від  боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі

написи на документах, які встановлюють заборгованість.

Постановою Кабінету Міністрів

України від 29.06.1999р. № 1172 затверджений Перелік документів, за якими

стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі

виконавчих написів нотаріусів та визнаний таким, що втратив чинність Перелік,

затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 12.10.1976р. № 483.

У пункті 1 Переліку № 1172

включені нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум,

передачу або  повернення майна, а також

право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису

подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої

угоди;

б) документи,  що підтверджують безспірність заборгованості

боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи означене, касаційна

інстанція скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій та

передаючи справу на новий розгляд, в постанові від 27.03.2007р. зазначила, що

для вирішення питання по суті спору необхідно дослідити документи, на підставі

яких було вчинено нотаріальний напис та надати оцінку встановленим  обставинам.

Відповідно до ст.11112

ГПК України, вказівки,  що містяться у

постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під

час нового розгляду справи.

Як свідчать наявні у справі

матеріали, ні відповідач,  ні приватний

нотаріус ОСОБА_1, яка була залучена до участі у справі в якості 3-ї особи за

клопотанням відповідача, при новому розгляді не надали суду документи,

передбачені підпунктом „б” пункту 1 Переліку № 1172. Більш того, матеріали

справи містять постанову Одеського апеляційного господарського суду від

23.05.2006р. зі справи   № 1/22-06-255, з

якої вбачається, що при розгляді цього спору встановлена  відсутність заборгованості позивача перед

відповідачем за кредитним договором     №

183 від 11.03.2003р. Зазначені обставини підтверджені представником  скаржника під час розгляду апеляційної

скарги.

З урахуванням викладеного, судова

колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не

довів суду факт наявності у позивача перед відповідачем заборгованості, а тому

відсутні підстави для вчинення виконавчого напису нотаріусом на договорі

застави від 13.03.2003р., відповідно до якого за рахунок заставленого позивачем

майна на користь відповідача підлягають стягненню грошові кошти в  розмірі 986044.87грн.

Заперечення скаржника, наведені в

апеляційній скарзі, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються

матеріалами справи та приписами ст.ст.32, 33 ГПК України.

З урахуванням викладеного, підстави

для скасування рішення відсутні.

        Керуючись ст. ст. 99, 103, 105

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2007р. у справі

№ 15-1-26/329-04-9081 залишити без

змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

                 Постанова апеляційної

інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в

касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного

місяця з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                  

В.Б. Туренко

          Суддя                                                                       Л.В.Поліщук

Суддя                                                                                

Г.П. Разюк