Постанова

від 18.03.2020 по справі 727/10312/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 727/10312/18

провадження № 61-14729св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київський національний торговельно-економічний університет в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року в складі колегії суддів: Перепелюк І.Б., Литвинюк І. М., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського національного торговельно-економічного університету в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту (далі - ЧТЕІ КНТЕУ), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення, відшкодування моральної та майнової шкоди.

В обґрунтування позову вказувала та не, що вона перебувала з відповідачем в трудових відносинах з 2001 року та була звільнена з посади доцента кафедри менеджменту та туризму 30 червня 2018 року в зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Звертала увагу на те, що 20 липня 2018 року з оголошення в газеті Буковина їй стало відомо про те, що відповідачем було оголошено конкурс на заміщення посад науково-педагогічних працівників, зокрема, доцентів кафедри менеджменту і туризму.

Маючи намір прийняти участь в зазначеному вище конкурсі, вона подала всі необхідні документи.

29 серпня 2018 року відбулось засідання вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ, на якому, за результатами таємного голосування, на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму обрано ОСОБА_2 , а щодо неї прийнято рішення про не обрання на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму.

Вважала, що конкурс відбувся із суттєвими порушеннями, оскільки оголошення про проведення конкурсного відбору не містило номера та дати наказу про проведення конкурсу, на засіданні кафедри менеджменту та туризму ЧТЕІ КНТЕУ від 27 серпня 2018 року здійснювалось обговорення кандидатур ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як претендентів на посаду доцента за спеціальністю Менеджмент , тоді як вона подавала заяви на заміщення двох вакантних на кафедрі посад, при цьому з висновками кафедри її ознайомлено не було. Також зазначала, що засідання вченої ради факультету управління, сфери обслуговування та харчових технологій ЧТЕІ КНТЕУ фактично відбулося в день засідання кафедри, на засідання вченої ради її кандидатура не обговорювалась, на саме засідання її допущено не було.

Посилаючись на наведене, позивач просила визнати недійсним рішення вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ, оформлене протоколом № 1 закритого засідання вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ від 29 серпня 2018 року, в частині не обрання за конкурсом на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму ОСОБА_1 (пункт 1.2. протоколу) та про обрання на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму ОСОБА_2 (пункт 1.3. протоколу); стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду в розмірі 2 002,65 грн, які вона витратила на лікування через неправомірні дії відповідача, 80 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2019 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ, оформлене протоколом № 1 закритого засідання вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ

від 29 серпня 2018 року в частині не обрання за конкурсом на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму ОСОБА_1 (пункт 1.2. протоколу) та про обрання на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму ОСОБА_2 (пункт 1.3. протоколу). Стягнуто з ЧТЕІ КНТЕУ на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі

2 002,65 грн та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для визнання недійсним пунктів 1.2. та 1.3. рішення вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ від 29 серпня 2018 року, оскільки порушення порядку проведення конкурсного відбору, а саме: недопуск позивача до участі у засіданні вченої ради, не обговорення її кандидатури колегами, ненадання їй можливості висловитись на засіданні вченої ради, могли вплинути на результати голосування кожним з членів цього колегіального органу.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ЧТЕІ КНТЕУ задоволено. Рішення Шевченківського районного суду

м. Чернівців від 10 квітня 2019 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що оскарження позивачем рішення вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ, без оскарження відповідно наказу про призначення на посаду переможця конкурсу та укладеного з ним трудового договору (контракту), яким фактично реалізовано рішення вченої ради від 29 серпня 2018 року, є неефективним способом захисту її прав, оскільки не забезпечить поновлення такого права у разі задоволення позову .

Колегія суддів апеляційного суду також не вбачала підстав для відшкодування позивачу майнової та моральної шкоди, оскільки такі вимоги не доведені належними та допустимими доказами.

Крім того, апеляційним судом зазначено, що суд першої інстанції, визнавши недійсним рішення вченої ради в частині обрання ОСОБА_2 на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму, розглянув справу без залучення зазначеної особи як відповідача, не зважаючи на те, що оспорюване позивачем рішення вченої ради впливає на її права та інтереси.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду

від 04 липня 2019 року , в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що апеляційний суд, встановивши численні порушення під час проведення конкурсу, необґрунтовано визнав неефективним способом захисту оскарження позивачем лише рішення вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ від 29 серпня 2018 року без оскарження наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду та укладеного з нею контракту, оскільки не звернув увагу на те, що правовою підставою для видання наказу про призначення третьої особи на посаду та укладання з нею трудового договорує саме оспорюване позивачем рішення вченої ради, яке було обґрунтовано визнане судом недійсним в частині пунктів які безпосередньо стосувались позивача та третьої особи.

Вказувала на безпідставне посилання апеляційним судом на те, що ОСОБА_2 мала бути залучена до участі в справі в статусі відповідача, оскільки позивач не пред`являла до неї вимог, а її процесуальний статус давав їй право бути присутньою в судових засіданнях, надавати свої пояснення та відзиви. Крім того, зазначала, що апеляційний суд, встановивши порушення норм процесуального права в частині вимог про визнання недійсним пункту 1.3 оскаржуваного рішення вченої ради, міг скасувати рішення суду першої інстанції лише в цій частині, проте необґрунтовано скасував також рішення суду першої інстанції в частині яка не стосувалась прав та інтересів ОСОБА_2 .

Звертає увагу на те, що апеляційним судом безпідставно відмовлено в позові в частині вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди з посиланням на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та лікуванням позивача, а також її душевними стражданнями, оскільки такий зв`язок було правильно встановлено судом першої інстанції.

У вересні 2019 року ЧТЕІ КНТЕУ надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків апеляційного суду.

Вважає безпідставними посилання в касаційній скарзі на те, що скасування наказу та розірвання трудового договору, укладеного з ОСОБА_2 , відбудеться після визнання недійсним рішення вченої ради, яке оскаржується позивачем, оскільки рішення вченої ради має рекомендаційний характер, а тому без скасування наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду та визнання недійсним укладеного з нею трудового договору, позивача не бути призначено на посаду та не буде проведено новий конкурс, що свідчить про неефективність обраного нею способу захисту.

Також зазначає про безпідставність доводів в частині необґрунтованої відмови апеляційного суду в задоволенні вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди, оскільки апеляційним судом правильно зазначено, що позивачем не доведено позов в цій частині.

Крім того, вказує на те, що апеляційним судом правильно зазначено, що суд першої інстанцій порушив норми процесуального права, не залучивши ОСОБА_2 до участі в справі як відповідача, оскільки рішення безпосередньо впливає на її цивільні права та обов`язки, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що процесуальний статус ОСОБА_2 в цій справі відповідає позовним вимогам та не порушує права останньої на справедливий розгляд справи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року, витребувано матеріали цивільної справи № 727/10312/18 та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ

(далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону

№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, апостанова апеляційного суду - без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 29 серпня 2018 року відбулось закрите засідання вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ, на якому, за результатами таємного голосування, на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму обрано ОСОБА_2 , а щодо позивача прийнято рішення про необрання на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму.

Звертаючись до суду з зазначеним вище позовом ОСОБА_1 вказувала на порушення процедури конкурсного відбору та, зокрема, просила визнати недійсним рішення вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ, оформлене протоколом № 1 закритого засідання вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ від 29 серпня 2018 року в частині не обрання за конкурсом на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму ОСОБА_1 (пункт 1.2. протоколу) та про обрання на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму

ОСОБА_2 (пункт 1.3. протоколу).

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 55 Закону України Про вищу освіту основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів є, зокрема, доцент.

На підставі пункту 3 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 № 744, посада вважається вакантною після звільнення науково-педагогічного працівника на підставах, передбачених законодавством про працю, а також при введенні нової посади до штатного розпису вищого навчального закладу.

Частиною третьою статті 54 Закону України Про освіту встановлено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Відповідно до частини одинадцятої статті 55 Закону України Про вищу освіту під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

Системний аналіз наведених вище норм, дає підставу дійти висновку про те, що науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом, на підставі рекомендації колегіального органу вищого навчального закладу, як надається за результатами конкурсного відбору. Конкурс на заміщення посади науково-педагогічних працівників оголошується, якщо посада, на заміщення якої оголошується конкурс, вважається вакантною.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.

Вказані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)

Належним способом захисту у випадку позивача є саме оскарження підстав працевлаштування ОСОБА_2 , проте вимог щодо скасування наказу про призначення переможця конкурсу на посаду позивач не пред`являла, укладений з ОСОБА_2 контракт не оскаржувала.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Встановивши, що ОСОБА_2 , як переможець зазначеного вище конкурсу, призначена на посаду наказом відповідача та між нею та відповідачем укладено трудовий договір (контракт), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскарження позивачем лише рішення вченої ради ЧТЕІ КНТЕУ, в частині не обрання її за конкурсом на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму та в частині обрання на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму ОСОБА_2 , без оскарження відповідного наказу про призначення на посаду переможця конкурсу та укладеного з ним трудового договору (контракту), яким фактично реалізовано рішення вченої ради, є неефективним способом захисту прав позивача, оскільки не забезпечить поновлення такого права у разі задоволення позову.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржуване нею рішення вченої ради було правовою підставою для призначення на посаду ОСОБА_2 та укладання з нею контракту, а тому його скасування є достатнім для відновлення порушеного права позивача, є безпідставними, оскільки правовою підставою для заміщення ОСОБА_2 посади доцента кафедри менеджменту і туризму є саме наказ відповідача та укладений з нею контракт, оскільки рішення колегіального органу, має рекомендаційний характер.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційним судом помилково відмовлено в задоволенні позову в частині відшкодування майнової та моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом правильно зазначено про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою позивачу майновою та моральною шкодою.

Апеляційним судом також правильно зазначено, що процесуальний статус

ОСОБА_2 суперечить предмету позову, оскільки оспорюване позивачем рішення вченої ради, зокрема в частині обрання ОСОБА_2 на посаду, впливає на права та інтереси останньої, а отже вона мала бути залучена до участі в справі як відповідач. Зазначене спростовує доводи касаційної скарги про те, що залучення ОСОБА_2 як третю особу в справі забезпечувало їй право бути присутньої в судових засіданнях та надавати свої пояснення.

Інші доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, на правильність висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову не впливають.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик