Постанова

від 20.03.2020 по справі 155/1555/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 155/1555/18

провадження № 61-20158св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області,

третя особа - Міжрайонне управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа - Міжрайонне управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, про захист права власності на земельну ділянку шляхом скасування державної реєстрації,

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 20 травня 2019 року у складі судді Адамчук Г. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати незаконною та зобов`язати державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Волинській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 18,8182 га, кадастровий номер 0720883800:00:001:0032, яка була проведена 20 листопада 2013 року шляхом внесення відповідних записів до поземельної книги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що за час життя його мати, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була власником п`яти земельних ділянок: площею 0,1324 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0062 га з цільовим призначенням - для обслуговування гаража, площею 0,0949 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,0342 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва, площею 0,1075 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. На всі зазначені земельні ділянки була виготовлена єдина технічна документація - технічний звіт по видачі державного акта на право власності на землю. ОСОБА_2 отримала правовстановлюючі документи на зазначені земельні ділянки - державні акти на право власності на земельні ділянки. Після смерті матері він розпочав процедуру оформлення своїх спадкових прав і під час такого оформлення звясувалося, що ще у 2006 році, коли ОСОБА_2 подавала документи на оформлення земельних прав відповідними органами земельних ресурсів, дві земельні ділянки з п`яти зареєстрували та перенесли дані до державного земельного кадастру, а інші три - ні, коли вони всі оформлялися єдиною технічною документацією. По трьох земельних ділянках існує накладення, за № 1 складає 100 %, за № 3 - 24,5275 %, за № 4 - 34,3675 %. Всі три земельні ділянки накладаються на одну єдину земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:0032. Після неодноразових звернень до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, йому перенесли дані до Державного земельного кадастру по двох земельних ділянках. Він переоформив на себе правовстановлюючі документи на них. Однак, йому було відмовлено у внесенні відомостей по земельній ділянці № 1 , де накладення складає 100 %. Враховуючи, що він не може успадкувати вказану вище земельну ділянку, це є грубим порушенням його спадкових прав, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Горохівський районний суд Волинської області рішенням від 20 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, позов задовольнив. Визнав незаконною та зобов`язав державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Волинській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 18,8182 га, кадастровий номер 0720883800:00:001:0032, що була проведена 20 листопада 2013 року шляхом внесення відповідних записів до поземельної книги.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не спростовано в суді право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1324 га на території Мервинської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, і яка була відповідачем включена до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1324 га виданий 01 червня 2006 року Мервинською сільською радою на підставі рішення Мервинської сільської ради від 13 січня 2005 року № 15/12, зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а земельній ділянці присвоєно в 2006 році кадастровий номер 0720883800:01:001:0030. Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки площею 18,8182 га з кадастровим номером 0720883800:00:001:0032, яка утворилась внаслідок інвентаризації земель сільськогосподарського призначення в 2013 році, порушує права позивача через те, що така реєстрація відбулася без врахування правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які належали ОСОБА_2 , і спадкоємцем яких є позивач, внаслідок чого земельні ділянки, право на які у позивача виникло в порядку спадкування, стали накладатися на земельну ділянку, яка створена внаслідок проведеної інвентаризації.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Волинський апеляційний суд постановою від 10 жовтня 2019 року рішення Горохівського районного суду Волинської області від 20 травня 2019 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційний суд зазначив, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що реєстрація земельної ділянки, яка проведена після інвентаризації земель на території Мервинської сільської ради, проведена на основі даних Державного земельного кадастру, в якому відомості про належну матері позивача земельну ділянку площею 0,1324 га, кадастровий номер 0720883800:01:001:0030 були відсутні, а тому реєстрація проведена законно з огляду на наявність у ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку і проведення інвентаризації без врахування вказаних правовстановлюючих документів. Посилання відповідача на публічно-правовий характер спору, є необґрунтованими, оскільки підставою позову є незаконне позбавлення позивача права власності на землю у спосіб, не передбачений законом. Між сторонами виник спір про право цивільне, і цей спір розглядається в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У листопаді 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Волинській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Горохівського районного суду Волинської області від 20 травня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Волинській області мотивована неврахуванням судами того, що земельні ділянки площею 0,1324 га, 0,0949 га, 0,0342 га, що належали ОСОБА_2 на підставі державних актів на право власності серії ЛБ в„– 658617 , ЯБ № 658619, ЯБ № 658620, не були внесені до Державного земельного кадастру. Під час проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на території Мервинської сільської ради Горохівського району була сформована ділянка площею 18,8182 га, яка зареєстрована Державним кадастровим реєстратором відповідно до вимог закону шляхом звірки з відомостями, що вже внесені до Державного земельного кадастру. Державному кадастровому реєстратору не було відомо про цю обставину і при реєстрації проінвентеризованої земельної ділянки не виникало сумнівів щодо такої реєстрації. Судом першої інстанції не надано правової оцінки аргументам щодо публічно-правового характеру спору, а апеляційним судом зроблено помилковий висновок про те, що між сторонами виник спір про право цивільне. Дана справа розглядається щодо здійснення покладених на Головне управління, як на суб`єкта владних повноважень, функцій із ведення Державного земельного кадастру, оскільки оскаржується відмова Державного кадастрового реєстратора у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, як індивідуальний акт, прийнятий щодо позивача. Суди не звернули увагу на відсутність цивільної процесуальної дієздатності міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 грудня 2019 року справа № 155/1555/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2004 році мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 отримала правовстановлюючі документи на земельні ділянки: 1) площею 0,1324, кадастровий номер 0720883800:01:001:0030, державний акт на право власності на земельну ділянку від 01 червня 2006 року серії ЯБ № 658617; 2) площею 0,0062 га, кадастровий номер 0720810300:01:001:0015, державний акт на право власності на земельну ділянку від 01 червня 2006 року серії ЯБ № 658618; 3) площею 0,0949 га, кадастровий номер 0720810300:01:001:0014, державний акт на право власності на земельну ділянку від 01 червня 2006 року серії ЯБ № 658620; 4) площею 0,0342 га, кадастровий номер 0720810300:01:001:0016, державний акт на право власності на земельну ділянку від 01 червня 2006 року серії ЯБ № 658619; 5) площею 0,1075 га, кадастровий номер 0720810300:01:001:0013, державний акт на право власності на земельну ділянку від 01 червня 2006 року серії ЯБ № 658621.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина на належні їй земельні ділянки.

ОСОБА_1 звернувся до Горохівської державної нотаріальної контори та подав правовстановлюючі документи.

05 травня 2017 року ОСОБА_1 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на дві земельні ділянки: площею 0,1075 га, кадастровий номер 0720810300:01:001:0013 та площею 0,0062 га, кадастровий номер 0720810300:01:001:0015.

При оформленні спадкових прав на інші три земельні ділянки виявилося, що вони не були зареєстровані в Державному земельному кадастрі, незважаючи на наявність правовстановлюючих документів і накладаються на одну земельну ділянку із кадастровим номером 0720883800:00:001:0032, яка зареєстрована у відповідному реєстрі після проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою.

13 березня 2013 року головним управлінням Держземагенства у Волинській області на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області було проведено інвентаризацію земель під час здійснення землеустрою.

За результатами проведеної інвентаризації 19 листопада 2013 року відділом Держземагенства у Горохівському районі було зареєстровано земельну ділянку площею 18,8182 гектарів та присвоєно кадастровий номер 0720883800:00:001:0032, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Рішенням державного кадастрового реєстратора від 31 березня 2017 року № РВ-0700092392017 ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 0720883800:00:001:0032. Площа співпадає на 100 %.

04 липня 2018 року ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0940 га, кадастровий номер 0720810300:01:001:0014 та на земельну ділянку площею 0, 0342 га, кадастровий номер 0720810300:01:001:0016.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 02 квітня 2002 року № 449 обов`язковим реквізитом державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою став кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем не спростовано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1324 га на території Мервинської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, і яка була відповідачем включена до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1324 га виданий 01 червня 2006 року Мервинською сільською радою на підставі рішення Мервинської сільської ради від 13 січня 2005 року № 15/12, акт зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а земельній ділянці присвоєно в 2006 році кадастровий номер 0720883800:01:001:0030. Державна реєстрація земельної ділянки площею 18,8182 га з кадастровим номером 0720883800:00:001:0032 порушує права позивача через те, що така реєстрація відбулася без врахування правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які належали ОСОБА_2 , і спадкоємцем яких є позивач, внаслідок чого земельні ділянки, право на які у позивача виникло в порядку спадкування, стали накладатися на земельну ділянку, яка створена внаслідок проведеної інвентаризації.

Верховний Суд погоджується з вказаними висновками з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України в редакції, чинній на час отримання ОСОБА_2 у власність земельних ділянок право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Умовами статті 126 ЗК України в редакції, чинній на час отримання ОСОБА_2 у власність земельних ділянок визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (була чинна на час отримання ОСОБА_2 у власність земельних ділянок) було затверджено форму державного акта на право власності на земельну ділянку. Видавалися державні акти вказаного зразка державними органами земельних ресурсів при місцевих державних адміністраціях або органах місцевого самоврядування, підписувались головою місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, а також начальником державного органу земельних ресурсів.

Постановами Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2008 року № 926, від 12 листопада 2008 року № 1019 були змінені форми державного акта на право власності на земельну ділянку.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

З 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України Про Державний земельний кадастр державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначалося вище, державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1324 га виданий 01 червня 2006 року Мервинською сільською радою на підставі рішення Мервинської сільської ради від 13 січня 2005 року № 15/12, акт зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а земельній ділянці присвоєно в 2006 році кадастровий номер 0720883800:01:001:0030 не скасовано і незмінено, а тому державна реєстрація земельної ділянки площею 18,8182 га з кадастровим номером 0720883800:00:001:0032відбулася з порушенням вимог закону та без врахування того, що частина цієї землі була передана у власність ОСОБА_2 .

Отже, право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 набула на підставі державного акта на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, тобто набула право власності на земельну ділянку в порядку, який був передбачений на той час. При цьому, зміна законодавства щодо порядку реєстрації права власності на землю не дає підстав вважати, що земельна ділянка була набута спадкодавцем у власність з порушенням вимог закону, чи його права на земельну ділянку, які підтверджувалися державним актом припинилися.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки його аргументам щодо публічно-правового характеру спору, а апеляційним судом зроблено помилковий висновок про те, що між сторонами виник спір про право цивільне, оскільки справи у спорах за участю державних органів, що виникають з правовідносин, у яких такі органи реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру підвідомчі судам загальної юрисдикції. Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2019 року в справі № 525/505/16-ц (провадження № 14-350цс18).

Доводи касаційної скарги про те, що суди не звернули увагу на відсутність цивільної процесуальної дієздатності міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області який залучено до участі як третю особу не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 20 травня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило