Рішення

від 16.03.2020 по справі 160/551/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа № 160/551/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Ткач Л.А.

за участю:

представника позивача Бурмаки С.А.

представника відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Криворіжхліб до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство Криворіжхліб з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 07.10.2019 року № 0002921420 та № 0002901420.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що взаємовідносини ПрАТ Криворіжхліб з ТОВ ВФК Образ , які на момент здійснення господарської операції були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ТОВ ВКФ Образ первинними документами та документами податкового обліку, зокрема, податковими накладними, отже, позивачем були виконані, передбачені законодавством, вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Окрім того, на думку позивача, ПрАТ Киворіжхліб не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Позивач зазначає, що не може нести відповідальність за виконання контрагентами, у тому числі ТОВ ВКФ Образ своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає у платника виникнення додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій ПАТ Криворіжхліб та ТОВ ВКФ Образ для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Окрім того, на думку позивача, відповідачем також необґрунтовано поставлено під сумнів реальність операцій позивача з ТОВ Укрграндпостач .

Щодо наявності в ПрАТ Криворіжхліб товарно-транспортних накладних на підтвердження руху товару від виробника до ТОВ Оілпродакшен , позивач звертає увагу, що в ході перевірки на підставі договорів поставки та первинних документів перевіряючими встановлено передання товару в місці поставки: м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38, складські приміщення ТОВ ОІЛПРОДАКШЕН . Таким чином, за поясненням позивача, операція з поставки товару не передбачала його транспортування за участі позивача. Отже, позивач не може мати документи по господарській операції, в якій не приймав участі.

Щодо кінцевих споживачів товарів, позивач зазначив, що ПрАТ Криворіжхліб є кінцевим споживачем придбаного насіння соняшнику. За поясненнями позивача, реальність господарських операцій підтверджувалася ПрАТ Криворіжхліб , наданими первинними документами, але податковим органом не надано належної оцінки.

Щодо посилання відповідача на інформацію стосовно кримінальних проваджень, учасниками яких є ТОВ ВКФ Образ та ТОВ Укрграндпостач , позивач зазначає, що на дату звернення до суду з цією позовною заявою відсутнє будь-яке судове рішення про те, що правочини, а саме: договори на поставку насіння соняшника від ТОВ Укрграндпостач та ТОВ ВФК Образ визнано судом нікчемними: відсутній вирок суду, що набрав законної сили, щодо шахрайських дій сторін в господарській операції; не доведено чи є особа, щодо якої винесено вирок суду, на який посилається контролюючий орган, тією особою, що уклала правочин, тощо.

Таким чином, позивач вважає, що висновки відповідача щодо наявності ознак штучного формування первинних документів є хибними та такими, що не відповідають викладеним обставинам та підтверджуючим документам.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду загального позовного провадження, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

28.01.2020 року, заперечуючи проти позову, відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Відповідач зазначив, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ Криворіжхліб з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ ВКФ Образ за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року, ТОВ Укрграндпостач за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14.08.2019 року № 45312/04-36-14-20/00381522.

Відповідач зазначив, що первинні документи, надані позивачем, свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції за взаємовідносинами ПрАТ Криворіжхліб з ТОВ ВКФ Образ . Фактично, позивачем отримано ТМЦ (насіння соняшника) по ланцюгу від не встановлених осіб без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього. Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення придбання ТМЦ та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. На думку відповідача, метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що перевіркою встановлені наявні ознаки штучного оформлення формування первинних документів, що не відображають фактичних даних, а створені з метою документування господарської операції між ТОВ Укрграндпостач та позивачем, яка фактично не відбулась. ТОВ Укрграндпостач не реалізувало насіння соняшника позивачеві, внаслідок відсутності факту реального одержання (купівлі) відповідного товару від інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання, відсутність придбання послуг транспортування, завантаження-розвантаження, зберігання, зважування, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення ТОВ Укрграндпостач первинного постачання (продажу) у першому ланцюгу.

Також, відповідач вказує, що відповідно до відкритих джерел інформації, а саме, Єдиного державного реєстру судових рішень, ТОВ ВФК Образ , ТОВ Укрграндпостач та їх контрагенти-постачальники є учасниками кримінальних проваджень, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На думку відповідача, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ ВФК Образ та ТОВ Укрграндпостач свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу за нереальними господарськими операціями для отримання податкової вигоди.

Таким чином, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено здійснення ПрАТ Криворіжхліб нереальних господарських операцій придбання товару, у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг у попередніх ланках постачання та/або реального задекларованого виробництва, внаслідок чого зроблено висновки про безпідставне формування підприємством витрат, податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, заниження ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ ВФК Образ і ТОВ Укрграндпостач .

За вказаних підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

10.02.2020 року позивачем надано суду відповідь на відзив, який долучено до матеріалів справи. Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у відзиві, не відповідають фактичним обставинам справи та зазначає, що посадовими особами контролюючого органу не встановлено обставин, які б засвідчували недобросовісність ПрАТ Криворіжхліб як платника податків або можливої фіктивності його постачальників. Позивач стверджує про відсутність підстав ПрАТ Криворіжхліб заниження податку на додану вартість, в результаті віднесення сум до складу ПДВ, що підтверджений належним чином оформленими первинними документами. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання 16.03.2020 року прибув представник позивача.

Представник позивача під час судового розгляду справи підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство Криворіжхліб (код ЄДРПОУ 00381522) зареєстроване у встановленому законом порядку, перебуває на обліку в Головному управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову перевірку позивача з 31.07.2019 року по 13.08.2019 року, за результатами якої було складено Акт від 14.08.2019 року № 45312/04-36-14-20/00381522 Про результати документальної виїзної перевірки ПрАТ Криворіжхліб (код ЄДРПОУ 00381522) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Укрграндпостач (код ЄДРПОУ 39026230) за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, ТОВ ВКФ Образ (код ЄДРПОУ 13760586) за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення п. 44.1 статті 44, пп. а п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289, в результаті чого підприємством: занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 319 174,00 грн. в тому числі за: січень 209 року на суму 1 065 355,00 грн., лютий 2019 року на суму 253 819,00 грн.; завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 2 622 073,00 грн., в тому числі за: січень 2019 року на суму 534 992,00 грн., лютий 2019 року на суму 2 087 081,00 грн.

Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2019 року № 117/10/04-36-05-19 Про внесення змін до акту перевірки повідомлено позивача, що при здійсненні розрахунку штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 1,2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) встановлено, що в акті перевірки від 14.08.2019 року №45312/04-36-14-20/00381522 допущено помилку при визначенні суми заниження податку на додану вартість та суми завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2019 року.

З метою приведення у відповідність показників, вказаних в акті з показниками, які будуть визначені в податкових повідомленнях-рішеннях надано зміни до акту перевірки від 14.08.2019 року №45312/04-36-14-20/00381522 в частині допущених порушень норм податкового законодавства ПрАТ Криворіжхліб внаслідок неправомірного кредиту у податковій звітності та зміни до п. 4 Висновок .

Таким чином, перевіркою встановлено порушення п. 44.1 статті 44, пп. а п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289, в результаті чого підприємством: занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 854 166, 00 грн, в тому числі за січень 2019 року на суму 1 065 355,00 грн.; лютий 2019 року на суму 788 811,00 грн.; завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 2 087 081,00 грн. в тому числі за лютий 2019 року на суму 2 087 081,00 грн.

07.10.2019 року на підставі Акту перевірки від 14.08.2019 року №45312/04-36-14-20/00381522 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002921420, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 854 166,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 927 083,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002901420, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 087 081,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано скаргу від 01.11.2019 року на податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, відповідно до якої позивач просив перевірити правомірність нарахувань, здійснених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, що визначено податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2019 року № 0002921420 та № 0002901420, а також скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2019 року № 0002921420 та № 0002901420.

Рішенням Державної податкової служби України від 19.11.2019 року було продовжено строки розгляду скарги до 03.01.2020 року, включно.

Рішенням Державної податкової служби України від 20.12.2019 року № 13724/6/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2019 року № 0002921420 та № 0002901420, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2019 року № 0002921420 та № 0002901420, вважаючи їх необґрунтованим, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України)

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

За приписами п. 82.2 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Як встановлено судом, у період з 31.07.2019 року по 13.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ Криворіжхліб з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Укрграндпостач (код ЄДРПОУ 39026230) за період з 01.01.2019 року по 21.01.2019 року, ТОВ ВКФ Образ (код ЄДРПОУ 13760586) за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 14.08.2019 року № 45312/04-36-14-20/00381522.

Щодо листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2019 року № 11781/10/04-36-05-19 Про внесення змін до акту перевірки , яким внесено зміни до п. 4 Акту Висновки , суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з п. 86.3 ст. 86 ПУ України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №727 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Згідно з ч. 4 п. 6 розділу ІІ Порядку № 727 в акті (довідці) документальної перевірки, інформативних додатках та інших матеріалах не допускаються будь-які виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що акт перевірки не викликає виникнення будь-яких прав та обов`язків для осіб, робота або діяльність яких перевірялися, тому висновки акту не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акту, в тому числі і оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складення, виклад у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору про оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Таким чином, суд зазначає, акт документальної перевірки фіскального органу - є носієм інформації, але дії контролюючого органу щодо внесення змін показників податкової звітності суб`єкта господарювання без прийняття податкових-повідомлень рішень не породжують правових наслідків для цього платника.

Суд звертає увагу, що законодавством не передбачено можливості внесення уточнень до акту перевірки окремим листом.

Згідно пункту 198.1., статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6., статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б)дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Разом з тим суд зазначає, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За приписами п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 вищевказаного Закону підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з Договором поставки № 02/02-19 від 01.02.2019 року, актами приймання-передачі товару №04/02.2019/002 від 04.02.2019р., №01/02.2019/001 від 01.02.2019р., видаткових накладних № 1-00000006 від 04.02.2019 року, № 1-00000002 від 01.02.2019р., позивач придбав у ТОВ ВКФ Образ насіння соняшника у кількості 1377 тон на загальну суму 14 045 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 340 900,00 грн.).

ТОВ ВКФ Образ (ЄДРПОУ 13760586) в ЄРПН зареєстровано податкову накладну від 28.02.2019 року на загальну суму 14 045 40,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 2 340 900,00 грн.).

Згідно з п. 2.1 Договору поставки № 02/02-19, пункт передачі товару за цим договором: Одеська область, м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38, Складські приміщення ТОВ Оілпродакшен (код ЄДРПОУ 39759892).

Судом встановлено, що насіння соняшника придбано для подальшої переробки ТОВ Оілпродакшен на підставі договору № 17, укладеного між позивачем та ТОВ Оілпродакшен на переробку давальницької сировини насіння соняшника від 31.07.2015 року та додаткових угод до договору.

Відповідно до Договору №17 від 31.07.2015 року відбулася переробка насіння соняшника, про що свідчить акт наданих послуг № 48 від 28.02.2019 року на переробку насіння соняшника в кількості, що складається із придбаної кількості 1377 тон та залишку насіння 29,802 тони) і Зведений акт переробки сировини і виробництва готової продукції від 28.02.2019 року за період з 01.02.2019 року по 02.02.2019 року від ТОВ Оілпродакшен .

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами переробленої сировини - насіння соняшника - отримано:

- олію соняшникову в кількості 629,460 тон, яку перевезено в порт м. Чорноморськ. Перевезення здійснено перевізниками: ТОВ Оілпродакшен згідно з договором надання послуг з організації перевезення вантажу № 7/1Т від 30.06.2015р., укладеного між позивачем та ТОВ Оілпродакшен ; ТОВ Транс-Сервіс-я згідно з договором транспортного перевезення № 06/01/17-П від 06.01.2017р., укладеного між ПАТ Криворіжхліб та ТОВ Транс-Сервіс-1 ; ТОВ ВКФ ТСН ЛТД згідно з договором на перевезення вантажу № 180618 від 18.06.2018 року, укладеного між позивачем та ТОВ ВКФ ТСН ЛТД, та продано на експорт;

- шрот в кількості 544,8 тон, який перевезено в порт м. Чорноморськ. Перевезення здійснено перевізниками: ТОВ Оілпродакшен згідно з договором надання послуг з організації перевезення вантажу № 7/1Т від 30.06.2015р., укладеного між позивачем та ТОВ Оілпродакшен ; ТОВ Транс-Сервіс-я згідно з договором транспортного перевезення № 06/01/17-П від 06.01.2017р., укладеного між ПАТ Криворіжхліб та ТОВ Транс-Сервіс-1 ; ТОВ ВКФ ТСН ЛТД згідно з договором на перевезення вантажу № 180618 від 18.06.2018 року, укладеного між позивачем та ТОВ ВКФ ТСН ЛТД.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем придбано у ТОВ Людмилівський елеватор шрот у кількості 71,20 тон, всього 616 тон було продано на експорт за Контрактом поставки 11/01/2019 від 11.01.2019 року, ВМД №UA500030/2019/001285, копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, суд зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується позивачем наданими первинними документами.

Щодо твердження відповідача під час перевірки документів, які свідчать про подальший рух товару, придбаного у ТОВ ВФК Образ , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що питання, які охоплювала документальна позапланова виїзна перевірка контролюючого органу, стосувалися дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ПрАТ Криворіжхліб саме по взаємовідносинах з ТОВ ВФК Образ . Таким чином, інша інформація щодо приналежності складських приміщень, наявності інших правовідносин з іншими контрагентами щодо зберігання та реалізації придбаного товару не входило до предмету перевірки.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

За положеннями п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Таким чином, суд зауважує, що вимагаючи надання копій документів під час перевірки, контролюючий орган зобов`язаний аргументувати у зв`язку з чим вимагаються такі копії.

Відповідно до п. 85.1 ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Окрім того, п. 42.1 ст. 42 ПК України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Щодо тверджень відповідача стосовно відсутності сертифікатів якості, суд зазначає наступне.

Щодо надання товаро-транспортних накладних на підтвердження руху товару від виробника до ТОВ Оілпродакшен , судом встановлено на підставі первинних документів, що передання товару, а саме насіння соняшника, визначено: м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога,38, складські приміщення ТОВ Оілпродакшен . Тобто, операція з поставки товару не передбачала його транспортування за участі позивача. Отже, ПрАТ Криворіжхліб не може мати документи з господарської операції, в якій участі не приймав.

Окрім того, суд зазначає, що у платника податків відсутній обов`язок підтверджувати право на податковий кредит з ПДВ - товарно-транспортними накладними, оскільки товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Щодо надання довіреностей на отримання товару судом встановлено, що представником позивача, який мав право на отримання товару, був ОСОБА_1 , якому було видано довіреності на отримання товару, та які знаходяться у контрагента ТОВ Оілпродакшен , видача яких підтверджується Реєстром виданих довіреностей позивача за період 04.01. 2019 року по 28.02.2019 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Стосовно не надання позивачем сертифікатів якості на товар та документів складського обліку, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності якості харчових продуктів сертифікація харчових продуктів необов`язкова. Зазначене не стосується процедури видачі міжнародного сертифіката, передбаченого цим Законом.

Відповідно до п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 12.05.2007 року Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин" , що діяла на момент спірних правовідносин, фітосанітарний сертифікат або фітосанітарний сертифікат на реекспорт видається на об`єкти регулювання, включені до переліку об`єктів регулювання у сфері карантину рослин для цілей імпорту, експорту та реекспорту.

Пунктом 23 Постанови № 705 визначено, що карантинний сертифікат (додаток 7) видається на об`єкти регулювання, включені до переліку об`єктів регулювання у сфері карантину рослин, для цілей контролю за переміщенням територією України у разі: вивезення об`єктів регулювання з карантинної зони; транспортування імпортованих об`єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Таким чином, наявність фітосанітарного сертифікату є обов`язковим, якщо продукція рослинного походження вивозиться за межі митної території України або ввозиться на територію України із-зі кордону. Що стосується переміщення продукції рослинного походження територією України, наявність карантинного сертифікату є обов`язковою, якщо продукція ввозиться із карантинної зони. У всіх інших випадках проведення сертифікації є необов`язковим.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач має всі необхідні первинні документи, що підтверджують відображення в бухгалтерському та податковому обліку придбання у ТОВ ВКФ Образ товару, а саме насіння соняшника.

Щодо господарських операцій з придбання насіння соняшника позивачем у ТОВ Укрграндпостач для подальшої переробки на ТОВ Оілпродакшен , то з матеріалів справи вбачається, що поставка насіння соняшника здійснена за наступними договорами та первинними документами, а саме: по Договору поставки № 08/12-18 від 27.12.2018 року, Актах-прийому передачі товару №28/01 від 28.01.2019 року, №30/01 від 30.01.2019 року, видаткових накладних № Гп-0000007 від 28.01.2019 року, № ГП-0000009 від 30.01.2019 року отримано насіння соняшника в кількості 305 тон на суму 3 602 080,50 грн.; по Договору поставки №01/01-19 від 03.01.2019 року, Акту прийому-передачі товару №18/01-19/1 від 18.01.2019 року Видаткової накладної № ГП-0000002 від 18.01.2019 року отримано насіння соняшника в кількості 200 тон на суму 2 400 000,00 грн.; по Договору поставки № 05/01-19 від 02.01.2019 року, Акту прийому-передачі товару №16/01-19/1 від 16.01.2019, Видаткової накладної № ГП-0000003 від 16.01.2019 року отримано насіння соняшника в кількості 300 тон на суму 3 600 000,00 грн. Всього за вказаними договорами позивачем отримано насіння соняшника в кількості 805 тон на загальну суму 9 602 080,50 грн.

Судом встановлено, що за придбаний товар позивачем сплачено грошові кошти, що підтверджується, а саме:

- по договору № 08/12-18: платіжними дорученнями від 27.03.2019 року № 3483 на суму 500 000,00 грн; від 22.03.2019 року № 3411 на суму 185 000,00 грн.; від 28.03.2019 року № 3563 року на суму 1 000 000,00 грн.; від 09.04.2019 року № 3767 на суму 1 000 000,00 грн.; від 12.04.2019 року № 3815 на суму 50 000,00 грн; від 15.04.2019 року № 3817 на суму 300 000,00 грн.; від 16.04.2019 №3818 на суму 67080,50 грн., всього сплачено 3602080,50 грн. (в т.ч. ПДВ 600 346,75 грн.);

- по договору № 05/01-19: платіжними дорученнями від 06.03.2019 року № 3164 на суму 300 000,00 грн., від 27.02.2019 року № 3020 на суму 500 000,00 грн.; від 02.05.2019 року № 4035 на суму 700 000,00 грн.; від 16.04.2019 року № 3819 на суму 532 919,00 грн.; від 27.05.2019 року №4499 на суму 100 000,00 грн.; від 31.05.2019 року № 4631 на суму 1 000 000,00 грн.; від 03.06.2019 року № 4634 на суму 467 080,50 грн. Всього сплачено 3 600 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 600 000,00 грн.).

Всього сплачено за поставлені насіння соняшника грошові кошти у розмірі 7 020 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 200 346,75 грн.

Судом встановлено, що ТОВ Укрграндпостач в ЄРПН зареєстровано податкові накладні № 3 від 16.01.2019 року на суму 3 600 000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 600 000,00 грн.); № 1 від 18.01.2019 року на суму 2 400 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 400 000,00 грн.); № 11 від 31.01.2019 року на суму 3 602 080,50 грн. (в т.ч. ПДВ 600 346,50 грн.).

Як вже було встановлено судом, згідно з п. 2.1 Договору поставки № 02/02-19, пункт передачі товару за цим договором: Одеська область, м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38, Складські приміщення ТОВ Оілпродакшен (код ЄДРПОУ 39759892).

Судом встановлено, що насіння соняшника придбано для подальшої переробки ТОВ Оілпродакшен на підставі договору № 17, укладеного між позивачем та ТОВ Оілпродакшен на переробку давальницької сировини насіння соняшника від 31.07.2015 року та додаткових угод до договору.

Відповідно до Договору №17 від 31.07.2015 року відбулася переробка насіння соняшника, про що свідчить акт наданих послуг № 13 від 31.01.2019 року на переробку насіння соняшника в кількості, що складається із придбаної кількості 805 тон.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами переробленої сировини - насіння соняшника - отримано:

- шрот в кількості 315,4 тон, який продано 31.01.2019 року ПрАТ Хмельницька МСБ за договором від 02.01.2019 року;

- олію соняшникову в кількості 370,3 тон, ку перевезено в порт м. Чорноморськ. Перевезення здійснено перевізниками: ТОВ Оілпродакшен згідно з договором надання послуг з організації перевезення вантажу № 7/1Т від 30.06.2015р., укладеного між позивачем та ТОВ Оілпродакшен ; ТОВ Транс-Сервіс-я згідно з договором транспортного перевезення № 06/01/17-П від 06.01.2017р., укладеного між ПАТ Криворіжхліб та ТОВ Транс-Сервіс-1 ; ТОВ ВКФ ТСН ЛТД згідно з договором на перевезення вантажу № 180618 від 18.06.2018 року, укладеного між позивачем та ТОВ ВКФ ТСН ЛТД, що підтверджується матеріалами справи, та продано на експорт.

Відтак, судом встановлено реальність господарських операцій, що підтверджується наданими ПрАТ Криворіжхліб первинними документами

Суд також зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на контрагентів.

Суд також звертає увагу, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Таким чином, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами, у т. ч. ТОВ ВФК Образ та ТОВ Укрграндпостач , своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами своїх податкових зобов`язань. А відтак, суд зазначає, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та ТОВ ВФК Образ , а також позивача та ТОВ Укрграндпостач для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Щодо посилань відповідача на наявність інформації у відкритих джерелах стосовно того, що ТОВ ВКФ Образ та ТОВ Укрграндпостач та їх контрагенти є фігурантами кримінальних проваджень, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Ухвалою суду від 10.02.2020 року було ухвалено витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області відомості про наявність вироків суду по наступним кримінальним провадженням:

- від 22.11.2018 року № 42017100000001106 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем), частиною 3 статті 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), частиною 3 статті 212 (Ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)) Кримінального кодексу України (далі КК України);

-від 19.02.2016 року за № 42016000000000525 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 (види співучасників), частиною 2 статті 205 (фіктивне підприємництво), частиною 3 статті 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)) КК України;

-від 03.05.2019 року за № 42019000000000991 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 (види співучасників), частиною 3 статті 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)), частиною 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України;

-від 19.07.2018 року № 42018000000001759 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), частиною 3 статті 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)), частиною 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України;

-від 20.11.2017 року № 12017100060005902 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) КК України.

18.02.2020 року відповідачем було надано до суду клопотання, відповідно до якого Головне управління ДПУ у Дніпропетровській області просило суд видати нову ухвалу про витребування доказів, оскільки відповідач не є володільцем даної інформації, та направити на адресу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у складі якого наявні підрозділи податкової міліції, що мають необхідні доступи до запитуваної інформації.

Ухвалою суду від 19.02.2020 року ухвалено витребувати у Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відомості про наявність вироків суду по наступним кримінальним провадженням:

- від 22.11.2018 року № 42017100000001106 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем), частиною 3 статті 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), частиною 3 статті 212 (Ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)) Кримінального кодексу України (далі КК України);

-від 19.02.2016 року за № 42016000000000525 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 (види співучасників), частиною 2 статті 205 (фіктивне підприємництво), частиною 3 статті 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)) КК України;

-від 03.05.2019 року за № 42019000000000991 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 (види співучасників), частиною 3 статті 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)), частиною 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України;

-від 19.07.2018 року № 42018000000001759 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), частиною 3 статті 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)), частиною 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України;

-від 20.11.2017 року № 12017100060005902 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) КК України.

Листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.02.2020 року № 697/10/04-36-23-01-10 Про виконання ухвали повідомлено, що надати будь-яку інформацію та документи по вказаним в ухвалі від 19.02.2020 року, кримінальним провадженням не надається можливим, оскільки в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначені кримінальні провадження не перебували та не перебувають.

16.03.2020 року відповідачем надано до суду пояснення щодо інформації по відкритих кримінальних провадженнях по відношенню до контрагентів позивача - ТОВ ВФК Образ та ТОВ Укрграндпостач та їх контрагентів-постачальників. Відповідач зазначив, що як вбачається з публічної інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень про відкриті кримінальні провадження, відсутні винесені остаточні рішення - вироки або ухвали про закриття провадження у цих кримінальних справах.

При цьому суд звертає увагу, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків не є підставою для визнання операцій нереальними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 822/2198/17.

Суд зазначає, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стані правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для платника податків, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 56.4 ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В даному випадку суд зазначає, що відповідачем не доведено неправомірність дій ПрАТ Криворіжхліб як платника податків.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що станом на час розгляду справи відсутні будь-які судові рішення про визнання договорів на поставку насіння соняшника від ТОВ ВКФ Образ та ТОВ Укрграндпостач нікчемними, а також відсутній вирок суду, що набрав законної сили щодо шахрайських дій сторін в господарських операціях, не доведено чи є особа, щодо якої винесено вирок суду, на який посилається відповідач, тією особою, що уклала правочини.

Таким чином, суд доходить висновку, що висновки відповідача щодо наявності ознак штучного формування первинних документів, є хибними.

Суд зазначає, що в даному випадку відсутні підстави для ствердження про заниження податку на додану вартість позивачем, в результаті віднесення сум до складу ПДВ, що не підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

За вказаних підстав суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.10.2019 року № 0002921420 та № 0002901420 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Криворіжхліб підлягають задоволенню повністю.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства Криворіжхліб підлягають судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 21 020,00 грн., його сплата підтверджується платіжним дорученням № 7720 від 14.01.2020 року, що наявне в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Криворіжхліб до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 07.10.2019 року № 0002921420 та № 0002901420.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства Криворіжхліб (адреса: вул. Георга Отса, 6, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, 50085, код ЄДРПОУ 00381522) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 21 020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень 00 копiйок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 39394856).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24.03.2020 року.

Суддя І.О. Лозицька