Постанова

від 15.12.2020 по справі 160/551/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/551/20 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю:

представника відповідача: Єфіменко О.П.,

представника позивача: Бурмаки С.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, (суддя суду першої інстанції Лозицька І.О.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/551/20 за позовом Приватного акціонерного товариства Криворіжхліб до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

15 січня 2020 Приватне акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю Криворіжхліб звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2019 року №0002921420 та від 07.10.2019 року №0002901420.

Адміністративний позов обґрунтований незгодою позивача з податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ПрАТ Криворіжхліб вважає їх такими, що прийняті із порушенням вимог Закону, підлягають скасуванню в судовому порядку. Позивач зазначає, що взаємовідносини ПрАТ Криворіжхліб з ТОВ ВФК Образ , які на момент здійснення господарської операції були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ТОВ ВКФ Образ первинними документами та документами податкового обліку, зокрема, податковими накладними, отже, позивачем були виконані, передбачені законодавством, вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства. На думку позивача, ПрАТ Киворіжхліб не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Щодо наявності в ПрАТ Криворіжхліб товарно-транспортних накладних на підтвердження руху товару від виробника до ТОВ Оілпродакшен , позивач звертає увагу, що в ході перевірки на підставі договорів поставки та первинних документів перевіряючими встановлено передання товару в місці поставки: м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38, складські приміщення ТОВ ОІЛПРОДАКШЕН . Таким чином, за поясненнями позивача, операція з поставки товару не передбачала його транспортування за участі позивача. Отже, позивач не може мати документи по господарській операції, в якій не приймав участі. Щодо кінцевих споживачів товарів, позивач зазначив, що ПрАТ Криворіжхліб є кінцевим споживачем придбаного насіння соняшнику. За поясненнями позивача, реальність господарських операцій підтверджувалася ПрАТ Криворіжхліб , наданими первинними документами, але податковим органом не надано належної оцінки. Щодо посилання відповідача на інформацію стосовно кримінальних проваджень, учасниками яких є ТОВ ВКФ Образ та ТОВ Укрграндпостач , позивач зазначає, що на дату звернення до суду з цією позовною заявою відсутнє будь-яке судове рішення про те, що правочини, а саме: договори на поставку насіння соняшника від ТОВ Укрграндпостач та ТОВ ВФК Образ визнано судом нікчемними: відсутній вирок суду, що набрав законної сили, щодо шахрайських дій сторін в господарській операції; не доведено чи є особа, щодо якої винесено вирок суду, на який посилається контролюючий орган, тією особою, що уклала правочин, тощо.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року адміністративний позов ПрАТ Криворіжхліб задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2019 року №0002921420 та від 07.10.2019 року №0002901420.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що первинні документи, надані позивачем, свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції за взаємовідносинами ПрАТ Криворіжхліб з ТОВ ВКФ Образ . Фактично, позивачем отримано ТМЦ (насіння соняшника) по ланцюгу від не встановлених осіб без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього. Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення придбання ТМЦ та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. На думку відповідача, метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань позивача. Крім того, відповідач зазначає, що перевіркою встановлені наявні ознаки штучного оформлення формування первинних документів, що не відображають фактичних даних, а створені з метою документування господарської операції між ТОВ Укрграндпостач та позивачем, яка фактично не відбулась. ТОВ Укрграндпостач не реалізувало насіння соняшника позивачеві, внаслідок відсутності факту реального одержання (купівлі) відповідного товару від інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання, відсутність придбання послуг транспортування, завантаження-розвантаження, зберігання, зважування, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення ТОВ Укрграндпостач первинного постачання (продажу) у першому ланцюгу. Також, відповідач вказує, що відповідно до відкритих джерел інформації, а саме, Єдиного державного реєстру судових рішень, ТОВ ВФК Образ , ТОВ Укрграндпостач та їх контрагенти-постачальники є учасниками кримінальних проваджень, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На думку відповідача, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ ВФК Образ та ТОВ Укрграндпостач свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу за нереальними господарськими операціями для отримання податкової вигоди.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій посилаючись на доводи адміністративного позову, ПрАТ Криворіжхліб просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову перевірку позивача з 31.07.2019 року по 13.08.2019 року, за результатами якої було складено Акт від 14.08.2019 року № 45312/04-36-14-20/00381522 Про результати документальної виїзної перевірки ПрАТ Криворіжхліб (код ЄДРПОУ 00381522) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Укрграндпостач (код ЄДРПОУ 39026230) за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, ТОВ ВКФ Образ (код ЄДРПОУ 13760586) за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення п. 44.1 статті 44 , пп. а п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 року №21 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289, в результаті чого підприємством: занижено податок на додану вартість на загальну суму 1319174,00 грн. в тому числі за: січень 209 року на суму 1065355,00 грн., лютий 2019 року на суму 253819,00 грн.; завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 2622073,00 грн., в тому числі за: січень 2019 року на суму 534992,00 грн., лютий 2019 року на суму 2087081,00 грн.

Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2019 року № 117/10/04-36-05-19 Про внесення змін до акту перевірки повідомлено позивача, що при здійсненні розрахунку штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 , абз. 1, 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) встановлено, що в акті перевірки від 14.08.2019 року №45312/04-36-14-20/00381522 допущено помилку при визначенні суми заниження податку на додану вартість та суми завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2019 року.

З метою приведення у відповідність показників, вказаних в акті з показниками, які будуть визначені в податкових повідомленнях-рішеннях надано зміни до акту перевірки від 14.08.2019 року №45312/04-36-14-20/00381522 в частині допущених порушень норм податкового законодавства ПрАТ Криворіжхліб внаслідок неправомірного кредиту у податковій звітності та зміни до п. 4 Висновок .

Таким чином, перевіркою встановлено порушення п. 44.1 статті 44 , пп. а п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 року №21 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289, в результаті чого підприємством: занижено податок на додану вартість на загальну суму 1854166, 00 грн, в тому числі за січень 2019 року на суму 1065355,00 грн.; лютий 2019 року на суму 788811,00 грн.; завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 2087081,00 грн. в тому числі за лютий 2019 року на суму 2087081,00 грн.

07.10.2019 року на підставі Акту перевірки від 14.08.2019 року №45312/04-36-14-20/00381522 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002921420, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1854166,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 927083,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002901420, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2087081,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано скаргу від 01.11.2019 року на податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, відповідно до якої позивач просив перевірити правомірність нарахувань, здійснених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, що визначено податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2019 року № 0002921420 та № 0002901420, а також скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2019 року № 0002921420 та № 0002901420.

Рішенням Державної податкової служби України від 19.11.2019 року було продовжено строки розгляду скарги до 03.01.2020 року, включно.

Рішенням Державної податкової служби України від 20.12.2019 року № 13724/6/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2019 року № 0002921420 та № 0002901420, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2019 року № 0002921420 та № 0002901420, вважаючи їх необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того що належними та допустимими доказами - документами первинної бухгалтерської звітності, позивачем доведено правомірність формування податку на додану вартість за рахунок господарських відносин з контрагентами у періоді, що перевірявся, відтак, податкові повідомлення - рішення прийняті у відношенні позивача є такими, що прийняті без дотримання вимог Закону та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать, що згідно з Договором поставки № 02/02-19 від 01.02.2019 року, актами приймання-передачі товару №04/02.2019/002 від 04.02.2019р., №01/02.2019/001 від 01.02.2019р., видаткових накладних № 1-00000006 від 04.02.2019 року, № 1-00000002 від 01.02.2019р., позивач придбав у ТОВ ВКФ Образ насіння соняшника у кількості 1377 тон на загальну суму 14045400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2340900,00 грн.).

ТОВ ВКФ Образ (ЄДРПОУ 13760586) в ЄРПН зареєстровано податкову накладну від 28.02.2019 року на загальну суму 14045 40,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 2340900,00 грн.).

Згідно з п. 2.1 Договору поставки № 02/02-19, пункт передачі товару за цим договором: Одеська область, м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38, Складські приміщення ТОВ Оілпродакшен (код ЄДРПОУ 39759892).

Судом встановлено, що насіння соняшника придбано для подальшої переробки ТОВ Оілпродакшен на підставі договору № 17, укладеного між позивачем та ТОВ Оілпродакшен на переробку давальницької сировини насіння соняшника від 31.07.2015 року та додаткових угод до договору.

Відповідно до Договору №17 від 31.07.2015 року відбулася переробка насіння соняшника, про що свідчить акт наданих послуг № 48 від 28.02.2019 року на переробку насіння соняшника в кількості, що складається із придбаної кількості 1377 тон та залишку насіння 29,802 тони) і Зведений акт переробки сировини і виробництва готової продукції від 28.02.2019 року за період з 01.02.2019 року по 02.02.2019 року від ТОВ Оілпродакшен .

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами переробленої сировини насіння соняшника отримано:

-олію соняшникову в кількості 629,460 тон, яку перевезено в порт м. Чорноморськ. Перевезення здійснено перевізниками: ТОВ Оілпродакшен згідно з договором надання послуг з організації перевезення вантажу № 7/1Т від 30.06.2015р., укладеного між позивачем та ТОВ Оілпродакшен ; ТОВ Транс-Сервіс-я згідно з договором транспортного перевезення № 06/01/17-П від 06.01.2017р., укладеного між ПАТ Криворіжхліб та ТОВ Транс-Сервіс-1 ; ТОВ ВКФ ТСН ЛТД згідно з договором на перевезення вантажу № 180618 від 18.06.2018 року, укладеного між позивачем та ТОВ ВКФ ТСН ЛТД, та продано на експорт;

-шрот в кількості 544,8 тон, який перевезено в порт м. Чорноморськ. Перевезення здійснено перевізниками: ТОВ Оілпродакшен згідно з договором надання послуг з організації перевезення вантажу № 7/1Т від 30.06.2015р., укладеного між позивачем та ТОВ Оілпродакшен ; ТОВ Транс-Сервіс-я згідно з договором транспортного перевезення № 06/01/17-П від 06.01.2017р., укладеного між ПАТ Криворіжхліб та ТОВ Транс-Сервіс-1 ; ТОВ ВКФ ТСН ЛТД згідно з договором на перевезення вантажу № 180618 від 18.06.2018 року, укладеного між позивачем та ТОВ ВКФ ТСН ЛТД.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем придбано у ТОВ Людмилівський елеватор шрот у кількості 71,20 тон, всього 616 тон було продано на експорт за Контрактом поставки 11/01/2019 від 11.01.2019 року, ВМД №UA500030/2019/001285, копія якого міститься в матеріалах справи.

Щодо господарських операцій з придбання насіння соняшника позивачем у ТОВ Укрграндпостач для подальшої переробки на ТОВ Оілпродакшен , то з матеріалів справи вбачається, що поставка насіння соняшника здійснена за наступними договорами та первинними документами, а саме: по Договору поставки № 08/12-18 від 27.12.2018 року, Актах-прийому передачі товару №28/01 від 28.01.2019 року, №30/01 від 30.01.2019 року, видаткових накладних № Гп-0000007 від 28.01.2019 року, № ГП-0000009 від 30.01.2019 року отримано насіння соняшника в кількості 305 тон на суму 3602080,50 грн.; по Договору поставки №01/01-19 від 03.01.2019 року, Акту прийому-передачі товару №18/01-19/1 від 18.01.2019 року Видаткової накладної № ГП-0000002 від 18.01.2019 року отримано насіння соняшника в кількості 200 тон на суму 2400000,00 грн.; по Договору поставки № 05/01-19 від 02.01.2019 року, Акту прийому-передачі товару №16/01-19/1 від 16.01.2019, Видаткової накладної № ГП-0000003 від 16.01.2019 року отримано насіння соняшника в кількості 300 тон на суму 3600000,00 грн. Всього за вказаними договорами позивачем отримано насіння соняшника в кількості 805 тон на загальну суму 9602080,50 грн.

Судом встановлено, що за придбаний товар позивачем сплачено грошові кошти, що підтверджується, а саме:

-по договору № 08/12-18: платіжними дорученнями від 27.03.2019 року № 3483 на суму 500000,00 грн; від 22.03.2019 року № 3411 на суму 185000,00 грн.; від 28.03.2019 року № 3563 року на суму 1000000,00 грн.; від 09.04.2019 року № 3767 на суму 1000000,00 грн.; від 12.04.2019 року № 3815 на суму 50000,00 грн; від 15.04.2019 року № 3817 на суму 300 000,00 грн.; від 16.04.2019 №3818 на суму 67080,50 грн., всього сплачено 3602080,50 грн. (в т.ч. ПДВ 600346,75 грн.);

-по договору № 05/01-19: платіжними дорученнями від 06.03.2019 року № 3164 на суму 300000,00 грн., від 27.02.2019 року № 3020 на суму 500000,00 грн.; від 02.05.2019 року № 4035 на суму 700000,00 грн.; від 16.04.2019 року № 3819 на суму 532919,00 грн.; від 27.05.2019 року №4499 на суму 100000,00 грн.; від 31.05.2019 року № 4631 на суму 1000000,00 грн.; від 03.06.2019 року № 4634 на суму 467080,50 грн. Всього сплачено 3600000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 600000,00 грн.).

Всього сплачено за поставлені насіння соняшника грошові кошти у розмірі 7020000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1200346,75 грн.

Судом встановлено, що ТОВ Укрграндпостач в ЄРПН зареєстровано податкові накладні № 3 від 16.01.2019 року на суму 3600000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 600000,00 грн.); № 1 від 18.01.2019 року на суму 2400 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 400000,00 грн.); № 11 від 31.01.2019 року на суму 3602080,50 грн. (в т.ч. ПДВ 600346,50 грн.).

Як вже було встановлено судом, згідно з п. 2.1 Договору поставки № 02/02-19, пункт передачі товару за цим договором: Одеська область, м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38, Складські приміщення ТОВ Оілпродакшен (код ЄДРПОУ 39759892).

Судом встановлено, що насіння соняшника придбано для подальшої переробки ТОВ Оілпродакшен на підставі договору № 17, укладеного між позивачем та ТОВ Оілпродакшен на переробку давальницької сировини насіння соняшника від 31.07.2015 року та додаткових угод до договору.

Відповідно до Договору №17 від 31.07.2015 року відбулася переробка насіння соняшника, про що свідчить акт наданих послуг № 13 від 31.01.2019 року на переробку насіння соняшника в кількості, що складається із придбаної кількості 805 тон.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами переробленої сировини насіння соняшника отримано:

-шрот в кількості 315,4 тон, який продано 31.01.2019 року ПрАТ Хмельницька МСБ за договором від 02.01.2019 року;

-олію соняшникову в кількості 370,3 тон, ку перевезено в порт м. Чорноморськ. Перевезення здійснено перевізниками: ТОВ Оілпродакшен згідно з договором надання послуг з організації перевезення вантажу № 7/1Т від 30.06.2015р., укладеного між позивачем та ТОВ Оілпродакшен ; ТОВ Транс-Сервіс-я згідно з договором транспортного перевезення № 06/01/17-П від 06.01.2017р., укладеного між ПАТ Криворіжхліб та ТОВ Транс-Сервіс-1 ; ТОВ ВКФ ТСН ЛТД згідно з договором на перевезення вантажу № 180618 від 18.06.2018 року, укладеного між позивачем та ТОВ ВКФ ТСН ЛТД, що підтверджується матеріалами справи, та продано на експорт.

Таким чином, факт реальних господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов`язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем ПДВ, сплачених в ціні товару, поставленого на адресу позивача .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час проведення перевірки, податковим органом зазначено про порушення позивачем вимог податкового законодавства з огляду на аналіз податкової інформації про відсутність у контрагентів позивача матеріальних ресурсів для здійснення господарської операції.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах І ««Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), а саме: «… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань» .

Відтак, наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях.

Фіктивність господарських операцій може бути встановлена лише судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з надання послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків.

Щодо доводів відповідача про неможливість здійснення поставки товару на адресу позивача з огляду на те, що контрагенти по ланцюгу постачання є фігурантами по кримінальним провадженням, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду 27 березня 2018 року у справі №816/809/17.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача або його контрагентів, який би набрав законної сили, під час проведення перевірки, контролюючим органом не надано, а сам по собі факт порушення вказаних кримінальних проваджень не може слугувати належним доказом фіктивності досліджуємих господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача у вигляді нереальності чи фіктивності відповідних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків, за цих обставин висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій, що викладені в Акті перевірки щодо взаємовідносин позивача з його контрагентами, які вказані «фігурантами» вищезазначених кримінальних справ, є необґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача про ненадання сертифікатів якості та ТТН, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відсутність, або певна невідповідність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, сертифікат якості товару та ТТН не є документами первинної бухгалтерської звітності, а відтак, вказані документи не можуть підтвердити або спростувати факт здійснення господарської операції. Отже, з урахуванням обсягу наданого позивачем до матеріалів справи пакету документі, що свідчать про здійснення позивачем господарських операцій у періоді, що перевірявся, відсутність у позивача ТТН та сертифікату якості товару не може свідчити про завищення останнім податкового кредиту за ПДВ у періоді, що перевірявся.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про достатність підстав для задоволення адміністративного позову ПрАТ Криворіжхліб .

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для зміни або скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги не існує.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року в адміністративній справі №160/551/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Постанова в повному обсязі складена 21.12.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай