Рішення

від 11.03.2020 по справі 1.380.2019.005450

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005450

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників , представник - Савка Р.І. до Головного управління ДПС у Львівській області, представник - Козоріз О.О. про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 року №00629353123 Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не гідний із висновками акту перевірки на підставі яких відповідачем винесено спірне рішення. Позивач зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу, оскільки за 3 та 4 квартал 2018 року, 1-й квартал 2019 року товариство сплатило авансові внески з податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.10.2018 року №149, від 25.01.2019 року №15 та від 18.04.2019 року №59, проте реквізити рахунку на який відбувалася сплата цих коштів були зазначені невірно, тому кошти були зараховані на сплату єдиного податку.

10.06.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення цих помилково сплачених коштів з рахунку єдиного податку на рахунок по сплаті податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки. 14.06.2019 року з ініціативи податкового органу позивач подав заяву про залишення заяви від 10.06.2019 року без розгляду, оскільки ТОВ Юридичний центр захисту прав власників вирішено сплатити повторно податок на нерухоме майно. Згідно платіжних доручень від 13.06.2019 року №83, від 18.06.2019 року №85 такий податок було сплачено за 3 та 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року.

Позивач стверджує, що допущена помилка не свідчить про несплату необхідних сум податку у визначений законом строк, якщо вона не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що ним проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт №1636/53.53.12-15/22405832 від 17.07.2019 року та встановлено, зокрема, порушення вимог пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, а саме порушено терміни сплати узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Відповідач зазначає, що позивачем несвоєчасно сплачено задекларовані податкові зобов`язання по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік, зокрема за ІІІ квартал 2018 року в розмір 1636,15 грн. (граничний строк сплати 29.10.2018 року) за ІV квартал 2018 року в розмірі 1436,14 грн. (граничний строк сплати 29.01.2019 року) та по податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 року, зокрема за І квартал 2019 року в розмірі 1609,74 грн. (граничний строк сплати 29.04.2019 року). У зв`язку з чим в інтегрованій картці платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виникла заборгованість.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові докази та документи, просила в задоволенні позову відмовити.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 28.11.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі . Ухвалою судді від 27.12.2019 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 13.01.2020 року задоволено клопотання представника позивача та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції в Червоноградському міському суді Львівської області.

Судом встановлені наступні обставини:

17.07.2019 року ГУ ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За результатами вказаної перевірки складено акт за №1636/53.53.12-15/22405832.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Юридичний центр захисту прав власників вимог порушення вимог пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, а саме порушено терміни сплати узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

26.07.2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі акту перевірки від 17.07.2019 року №1636/53.53.12-15/22405832 прийнято податкове повідомлення-рішення №0062935312, та зобов`язано штраф у розмірі 20% у сумі 896,33 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.п. 266.1.1 та 266.2.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266.10 вказаного Кодексу, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до абзацу 2 п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ст. 294 ПК України).

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, податковим агентом, або представником платника податку (п.п. 38.1, 38.2 ст. 38 ПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що за 3 та 4 квартал 2018 року та 1-й квартал 2019 року позивачем сплачено авансові внески з податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.10.2018 року №149, від 25.01.2019 року №15 та від 18.04.2019 року №59, проте реквізити рахунку на який відбувалася сплата цих коштів були зазначені невірно, тому кошти були зараховані на сплату єдиного податку.

Також, суд враховує, що позивачем вживались заходи щодо зарахування сплачених сум податку на вірний рахунок, так, 10.06.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення цих помилково сплачених коштів з рахунку єдиного податку на рахунок по сплаті податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки. Згідно платіжних доручень від 13.06.2019 року №83, від 18.06.2019 року №85 такий податок було повторно сплачено за 3 та 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року.

Суд погоджується з позицією позивача, що помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного податку свого обов`язку з огляду на положення Бюджетного кодексу України, Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 5 квітня 2001 року № 2346-III.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного кодексу України).

Згідно із частиною п`ятою статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 5 квітня 2001 року № 2346-III визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У даному випадку, на підставі встановлених обставин справи, невірне зазначення платником реквізитів рахунку не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк.

Судом встановлено, що в межах спірних правовідносин позивачем своєчасно сплачене податкове зобов`язання, яке зараховано до відповідного бюджету. Відтак, позивач, як платник податків вчинив дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету. Помилкове визначення під час сплати суми податкового зобов`язання казначейського рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк, а відтак i для висновку про наявність підстав для виключення позивача з реєстру платника єдиного податку.

Наведена правова позиція викладена у постанові від 14 травня 2019 року у справі №813/1373/16 (адміністративне провадження №К/9901/19342/18) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яку суд враховує в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Крім цього, в силу положень п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, в той же час відповідачем таких доказів не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача зазанчені у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників (80102, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького, 20а) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 26.07.2019 року №0062935312.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників (ЄДРПОУ 22405832, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького, 20а) 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 23.03.2020 року.

Суддя Гавдик З.В.