Постанова

від 17.11.2020 по справі 1.380.2019.005450

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005450 пров. № А/857/5460/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Стельмаха П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр захисту прав власників" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Гавдик З.В.,

час ухвалення рішення: 16:09:22,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення: 23.03.2020 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 року №00629353123 Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 26.07.2019 року №0062935312. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивачем вживались заходи щодо зарахування сплачених сум податку на вірний рахунок. Зокрема, суд першої інстанції наголошує, що 10.06.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення цих помилково сплачених коштів з рахунку єдиного податку на рахунок по сплаті податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. Згідно платіжних доручень від 13.06.2019 року №83, від 18.06.2019 року №85 такий податок було повторно сплачено за 3 та 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документу несе особа, яка оформила документ і подала такий до обслуговуючого банку. Вказує, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання були нараховані платнику податку в автоматизованому режимі, а доводи позивача не спростовують факту несвоєчасної сплати такого зобов`язання.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на неї в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.07.2019 року ГУ ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичний центр захисту прав власників з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За результатами вказаної перевірки складено акт за №1636/53.53.12-15/22405832.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Юридичний центр захисту прав власників вимог пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, а саме порушено терміни сплати узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

26.07.2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі акту перевірки від 17.07.2019 року №1636/53.53.12-15/22405832 прийнято податкове повідомлення-рішення №0062935312 та зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 896,33 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що спірним податковим повідомленням-рішенням не збільшувалася сума грошового зобов`язання зі сплати податку, а лише визначено суму штрафних санкцій та пені.

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; доходи від продажу об`єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об`єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу; частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 цього Кодексу; дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу; оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом; сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації; пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), доходи у вигляді виграшів, призів; інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу; дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом; сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу; кошти або майно (нематеріальні активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, які визначені обвинувальним вироком суду незалежно від призначеної ним міри покарання; доходи, що становлять позитивну різницю між: сумою коштів, отриманих платником податку внаслідок його відмови від участі в фонді фінансування будівництва, та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду, крім випадків, коли платник податку одночасно передає кошти, отримані з фонду фінансування будівництва, в управління тому самому управителю у той самий або інший фонд фінансування будівництва; сумою коштів, отриманих платником податку від інших осіб внаслідок відступлення на їх користь права вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва (у тому числі, якщо таке відступлення здійснено на підставі договору купівлі-продажу), та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду за цим договором; дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом; відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання; пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або інших сум бюджетного відшкодування; суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом. виплати з державного бюджету, пов`язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, у тому числі Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України; сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя (у тому числі за договорами страхування довічних пенсій) та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, договорами довірчого управління, укладеними з учасниками фондів банківського управління, у випадках та розмірах, визначених підпунктом 170.8.2 пункту 170.8 статті 170 цього Кодексу; сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються: особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами; одним із членів сім`ї першого ступеня споріднення платника податку; роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як 2,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків; дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств. Згідно ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.2 ст.54 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до абз.1 пп.168.4.4. п.168.4. та пп.168.4.7. п.168.4 ст.168 ПК України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. е п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

З наведеного слідує, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання слід встановити факт невчинення платником податків дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету у строк, передбачений п.57.1 ст.57 ПК України.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Юридичний центр захисту прав власників" здійснено перерахування за 3 та 4 квартал 2018 року, 1-й квартал 2019 року авансових внесків з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.10.2018 року №149, від 25.01.2019 року №15 та від 18.04.2019 року №59, проте реквізити рахунку, на який відбувалася сплата цих коштів, були зазначені невірно, тому кошти були зараховані на сплату єдиного податку.

На думку колегії суддів, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового (податкового) зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Діяння, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування негативних наслідків, передбачених ПК України.

Помилкове визначення у платіжному дорученні неналежного рахунку під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п.126.1 ст.126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Також 10.06.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення цих помилково сплачених коштів з рахунку єдиного податку на рахунок по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 14.06.2019 року з ініціативи податкового органу позивач подав заяву про залишення заяви від 10.06.2019 року без розгляду, оскільки ТОВ Юридичний центр захисту прав власників вирішено сплатити повторно податок на нерухоме майно. Згідно платіжних доручень від 13.06.2019 року №83, від 18.06.2019 року №85 такий податок було сплачено за 3 та 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року.

З урахуванням зазначеного, позивачем доведено те, що ним вживалися заходи для своєчасної та повної сплати податку, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Недоведеність фіскальним органом наявності у діях платника податків складу податкового правопорушення, передбаченого п.126.1 ст.126 ПК України, виключає можливість нарахування пені на цій підставі.

Таким чином, за обставин сплати платником податку узгодженого податкового зобов`язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням у платіжному дорученні неналежного рахунку, такий платник податку не вважається таким, що пропустив строк сплати податку, у зв`язку з чим нарахування грошового зобов`язання зі сплати штрафу, та, як наслідок, пені згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 року №00629353123 не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.005450 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 23.11.2020 року