Постанова

від 11.03.2020 по справі 540/1853/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1853/19 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

при секретарях Ішханяні Р.А.,

за участю представника позивача-адвоката Громута В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року (м.Херсон, дата складання повного тексту рішення - 25.11.2019р.) по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Співдружність-Південь до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09.09.2019 року ПП Співдружність-Південь звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2019 року №0001691422, яким завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 870 576 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним, оскільки воно ґрунтуєються на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року адміністративний позов ПП Співдружність-Південь - задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано прийняте ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі податкове повідомлення-рішення від 07.06.2019 року №0001691422.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 24.12.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу не визнав та наполягав на залишенні її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ПП Співдружність-Південь , зареєстроване 29.01.2008 року та перебуває на обліку у контролюючих органах, як платник ПДВ. Основний вид за КВЕД 01.11 вирощування зернових культур .

13.05.2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Херсонській області, на підставі наказу від 24.04.2019р. №560, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП Співдружність-Південь з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Ектовіс Групп (код ЄДРПОУ 41498700 ) за квітень - червень 2018 року, подальшого використання придбаних товарів та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

14.05.2019 року за результатами вказаної перевірки складено акт №71/21-22-14-06/35408367, в якому було зафіксовано порушення підприємством позивача вимог п.44.1, ст.44 п.198.2, п.198.3, ст.198 ПК України, а саме завищення за період квітень - червень 2018 року податкового кредиту на загальну суму ПДВ 870 576 грн., яке призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду червні 2018 року на суму ПДВ 870 576 грн.

07.06.2019 року, на підставі зазначених вище висновків акту перевірки, уповноваженою особою ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001691422, відповідно до якого, позивачу визначено суму завищення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 870 576 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення спочатку було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, але рішенням ДФС України від 22.08.2019 року скаргу платника податків залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України , в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Як визначено положеннями п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з приписів ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин ), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладених норм, можна зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

При чому, слід зазначити, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами ПК України.

Так, підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А пп.14.1.181 п.14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПКУ ).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як слідує з п.2 ст.3 цього ж Закону №996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст.9 вказаного Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, із системного налізу наведеного вище діючого законодавства слідує, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, підтверджує факт її здійснення та має обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати осіб, які безпосередньо брали участь у здійсненні цієї господарської операції.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, акти, рахунки тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору підлягає встановленню факт реальності поставки позивачу саме цими безпосередніми контрагентами із з`ясуванням обставин щодо реальної наявності у цих постачальників товару фінансових, фізичних та технічних можливостей здійснювати спірні поставки саме цих товарів, їх навантаження/розвантаження, порядку передачі та отримання, оприходування та умов транспортування.

Так, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, 26.02.2018р. між ПП Співдружність - Південь (с.Чонгар, Херсонська область ), як покупцем , та ТОВ Ектовіс Групп (м.Київ ), як продавцем , було укладено договір купівлі-продажу №26/02 товару - труб сталевих 820x9 мм (код УКТ ЗЕД 7305 ) у кількості 304,005 тон. Відповідно до п.4.2 цього договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно Інкотермс 2000. Пункт поставки товару за договором - є склад покупця - Херсонська область, Генічеський район, с.Чонгар (т.2 а.с.138 ).

На підтвердження реального виконання вказаного вище договору від 26.02.2018р. позивачем було надано як до перевірки, так і до суду 1-ї інстанції податкові накладні на загальну суму ПДВ 870 575,57 грн., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також накладні, ТТН, рахунки, платіжні доручення, обороно-сальдові відомості, сертифікат якості, копію робочого проекту.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що надані позивачем копії накладних не містять вказівку на місце їх виписки (місто, адреса складу ), найменування посади уповноваженої особи постачальника, що відпускала товар, а також найменування посади та ПІБ відповідальної особи позивача, яка за довіреністю безпосередньо отримувала товар зі складів постачальника у м.Одесі та м.Новомосковськ (відомостей про оренду або власність яких не має ), як і не має в матеріалах справи належним чином засвідчених довіреностей на право отримання цією довіреною особою товару та посвідчень (наказів ) про відрядження, що, в свою чергу, в сукупності, виключає можливість на підставі зазначених документів ідентифікувати осіб, які безпосередньо брали участь у здійснені цих господарських операцій.

Крім того, необхідно вказати й про те, що зі змісту наданої до суду 1-ї інстанції копії договору купівлі-продажу (поставки) №26/02 від 26.02.2018р. вбачається, що останній фактично є типовим , т.б. в ньому чітко не відображено конкретних умов поставки, умов та моменту переходу права власності на товар, умов його транспортування, а також не зазначено місць (т.б. точних адрес ) завантаження і розвантаження товару та якими саме силами і за чий саме рахунок ці роботи (послуги) будуть здійснюватися.

Також, представником позивача не надано як до перевірки, так і до суду жодних документів (доказів), що підтверджують факт придбання безпосереднім контрагентом позивача товару (т.б. труб сталевих 820x9 мм ) та його транспортування від контрагентів-постачальників у 2-3 ланцюгах на адресу ТОВ Ектовіс Групп (т.б. постачальника позивача ), а також й доказів (документів), які відображають та підтверджують операції щодо складського зберігання придбаного товару (наприклад, складських квитанцій, актів прийому-передачі товару на зберігання ).

Крім того, з наявної в матеріалах справи податкової інформації вбачається, що ТОВ Ектовіс Групп (яке є імпортером ) знаходиться у м.Києві, зареєстроване 04.08.2017р. та знаходиться на обліку в ГУ ДФС у м.Києві. У ТОВ не має достатніх трудових ресурсів, не має у власності (оренді) складських приміщень для зберігання товару, в т.ч. і в м.Одесі та м.Новомосковську.

Що ж стосується наданих позивачем на підтвердження факту перевезення ТМЦ зі складів постачальника (м.Одеса та м.Новомосковськ ) до свого місцезнаходження (с.Чонгар Херсонська область ) товарно-транспортних накладних, то судова колегія погоджується з висновками контролюючого органу про те, ці ТТН складені (оформлені ) з порушеннями вимог чинного законодавства, а саме, в них не вказано номери посвідчень водіїв, точні адреси пунктів завантаження/розвантаження товару, а також взагалі не заповнені графи (розділи ) вантажно-розвантажувальні операції , що, в свою чергу, є порушенням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом (затв. наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. ).

При цьому, одночасно слід вказати, що викликає великі сумніви і взагалі сам факт перевезення ТОВ Ектовіс Групп (постачальником ) зі складів у м.Одеса і м.Новомосковськ до складів покупця (с.Чонгар Херсонська область).

Так, відповідно до умов договору від 26.02.208р., поставка товару здійснюється постачальником , проте, згідно баз даних ІС Податковий блок , у ТОВ Ектовіс Групп відсутні основні засоби (т.б. власні або орендовані транспортні засоби ), що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення цієї господарської операції.

Як вбачається зі змісту наданих позивачем до суду 1-ї інстанції ТТН, фактичним перевізником труб нібито є ТОВ Форматбридж та ФОП ОСОБА_1 . Однак, з аналізу поданих позивачем податкових декларацій та даних ЄРПН видно, що ТОВ Ектовіс Групп взагалі не мало взаємовідносин з перевізником ФОП ОСОБА_1 . Що ж стосується іншого перевізника - ТОВ Форматбридж (директор якого одночасно є керівником 13 підприємств та засновником 12 підприємств ), то у останнього, згідно їх фінансового звіту за 2018р., теж відсутні основні засоби (т.б. власні або орендовані транспортні засоби ), трудові ресурси та не підтверджується факт залучення до здійснення спірних господарських операцій інших ФОП.

Також необхідно вказати й на той факт, що зазначений в одній з ТТН вантажний автомобіль Рено д.н. НОМЕР_1 , згідно баз даних НАІС ДДАІ МВС України, насправді зареєстрований, як легковий автомобіль Фольцваген-пассат , який, в свою чергу, не міг перевезти за 1 день труби в кількості 18,1 тон на вказану відстань.

Окрім того, як вбачається зі змісту листа-відповіді ГУ НП в Херсонській області від 05.02.2018р., зазначені в інших ТТН транспортні засоби з д.н. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 у вказаний в цих ТТН день і час межі населених пунктів м.Одеса, м.Новомосковськ та с.Чонгар не перетинали.

До того ж, слід звернути увагу й на той факт, згідно даних з Єдиного реєстру податкових накладних, ні з моменту реєстрації юридичною особою, ні за спірний період (квітень-червень 2018р .) не встановлено зареєстрованих податкових накладних щодо придбання ТОВ Ектовіс Групп у своїх контрагентів труб сталевих 820x9 мм у кількості 304,005 тон, а також послуг складського зберігання придбаного товару (який в подальшому було реалізовано позивачу ) та інших супутніх послуг.

Окремо необхідно звернути увагу й на наданий позивачем до перевірки і сертифікат якості №3371 на вищевказані труби, виданий ПАТ ВМЗ (ПАТ Виксунський Металургійний Завод м.Викса, РФ ).

Разом з тим, відповідно до інформації АРМ Митниця та ІС Податковий блок , ТОВ Ектовіс Групп не здійснювало імпортні операції з отримання товарів від вказаного вище постачальника-нерезидента. До того ж, з в графі 3.2 виписаних ТОВ Ектовіс Групп на адресу підприємства позивача податкових накладних відсутня відповідна позначка х (ознака імпортованого товару ), що, в свою чергу, є порушенням приписів ст.201 ПК України і пп.2 п.16 Наказу МФ України від №1307 від 31.12.2015р. та відповідно, свідчить про те, що даний товар не є імпортованим.

Крім того, одночасно також слід зазначити й про той факт, що зі змісту вказаного сертифікату якості вбачається, що отримувачем цих труб є ТОВ Ектовіс Групп , а датою їх відвантаження цьому покупцю зазначено 14.03.2007р. (т.2 а.с.63 ).

Проте, як вбачається з даних ІС Податковий блок , ТОВ Ектовіс Групп фактично було зареєстровано Солом`янською державною адміністрацією в м.Києві тільки 04.08.2017р., що, в свою чергу, свідчить про неможливість отримати даний товар у вказану в сертифікаті дату - 14.03.2007р.

Також, при цьому необхідно звернути увагу й на те, що при співставленні даних специфікацій до договору від 26.02.2018р. на поставку труб та сертифікату якості №3371, встановлено, що номенклатура товару - труби сталеві д.820х9 мм ДСТУ 78732-78, сталь 09Г2 по специфікації фактично не відповідає номенклатурі товару по сертифікату якості - труби стальні електрозварюванні, виготовлені згідно ДСТУ 20295-85, сталь 17Г1С .

Тобто, контролюючим органом, на думку судової колегії, цілком обґрунтовано, з посиланням на податкову інформацію та інші бази даних, фактично ставиться під сумнів не тільки факт руху цього товару ( труб сталевих 820x9 мм ) по ланцюгу, а й взагалі джерела походження придбаної позивачем такої кількості труб саме у даного контрагента, який, в свою чергу, не має власних або орендованих складських приміщень для їх зберігання, а також транспортних засобів для їх перевезення.

Таким чином, вищевикладені обставини в сукупності дають апеляційному суду достатні підстави критично оцінювати рух товару від контрагентів-постачальників до безпосереднього контрагента-постачальника позивача до підприємства позивача, оскільки товар фактично лише документально змінював своїх номінальних власників, а документи оформлювалися лише тільки для надання цим господарським операціям документарного виразу.

Таким чином, з врахуванням вищенаведених обставин, судова колегія вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу про те, що дії позивача, в даному випадку, фактично були спрямовані лише на оформлення цих спірних господарських операцій у паперовому вигляді без їх фактичного здійснення, з метою завищення суми податкового кредиту за спірні періоди.

Також, окрім цього, ще раз слід зазначити про те, що в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що по підприємству-контрагенту ТОВ Ектовіс групп не встановлено по ланцюгу легальне джерело походження придбаних позивачем товарів (труб), що, в свою чергу, свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми штучного податкового кредиту для покупців, т.б. в даному випадку наявне лише документальне оформлення безтоварних операцій, з метою введення в обіг (легалізації) товарів невідомого походження.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Отже, за таких обставин, судова колегія, підсумовуючи вищевикладене та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що при наявності оформлених з певними недоліками зазначених вище первинних документів, належних, достатніх і беззаперечних доказів проведення ТОВ Співдружність-Південь спірної господарської операції саме з ТОВ Ектовіс групп не встановлено, а тому, з урахуванням обставин, специфіки та особливостей здійснення цих господарських операцій, пов`язаних з постачанням сталевих труб, не можливо дійти висновку про фактичний намір підприємства позивача одержати економічний ефект в результаті взаємовідносин саме з цим контрагентом.

При цьому, одночасно слід зазначити, що аналогічної правової позиції з цих спірних питань дотримується і Верховний суд, зокрема, в своїх постановах від 16.01.2018р. (по справі №К/9901/1478/18 ), від 17.01.2018р. (по справі №804/8943/13а ), від 18.01.2018р. (по справі №К/9901/1478/18 ), від 26.06.2018р. (по справі №816/1422/17 ), від 11.09.2019р. (по справі №814/1932/17 ), від 21.10.2019р. (по справі №814/1564/18 ) та від 28.10.2019р. (по справі №400/2760/18 ).

Враховуючи вищенаведені обставини та той факт, що спірна угода купівлі-продажу труб між позивачем та його безпосереднім контрагентом фактично реально не відбувалася (т.б. було лише документальне її оформлення ), судова колегія вважає, що відповідач цілком правомірно своїм податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2019 року №0001691422 зменшив розмір від`ємного значення суми ПДВ на 870 576 грн.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, і було в даному випадку зроблено відповідачем.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства, в зв`язку із чим, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Співдружність-Південь - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 20.03.2020р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко