Рішення

від 02.03.2020 по справі 534/189/19

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/189/19

Провадження № 2/534/78/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року місто Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О ., з участю: секретаря судового засідання Ребриної О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

в с т а н о в и в :

Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області звернулась до суду із згаданим позовом до відповідача, в якому прохають стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 165167,94 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 21.03.2019 за згаданою позовною заявою відкрито провадження у справі (а.с.36).

У зв`язку із закінченням повноважень судді Крикливого В.В., було здійснено повторний розподіл даної справи, та за ухвалою суду від 14.06.2019 справа була прийнята до провадження судді Комсомольського міського суду Полтавської області Куц Т.О. (а.с.46).

У відповідності до вимог ч.1 ст.281 ЦПК України судом постановлена ухвала про проведення заочного розгляду даної справи.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, сторони до суду не з`явились.

Від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності у заочному порядку, заявлені вимоги ним підтримані повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, правом надання заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження не скористався, тому справу розглянуто у заочному порядку на підставі доказів, наданих позивачем.

Встановивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В ході опрацювання інформації, у тому числі, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що право власності на нежилу будівлю загальною площею 805,9 м 2 за адресою АДРЕСА_1 з 01.01.2014 по 30.07.2016 зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, САЕ № 252095 від 30.11.2011, видане Комсомольською міською радою Полтавської області.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-002595362019 від 16.01.2019 за адресою АДРЕСА_1 , розташована земельна ділянка площею 0,1535 га, кадастровий номер 5310200000:50:02760164.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно, користування, володіння та розпорядження зазначеною нерухомістю неминуче призводить до фактичного використання земельної ділянки, на якій така нерухомість знаходиться. Іншими словами, неможливо здійснювати правомочності власника будівлі не використовуючи земельної ділянки під такою будівлею.

Частиною 5 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Як вбачається із положень ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Водночас, за змістом ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст.3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

ОСОБА_1 не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (п.п. 14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-0002595362019, право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310200000:50:027:0164 площею 0,1535 га, цільове призначення: 1.11.6 Землі комерційної діяльності, не зареєстровано (а.с.19).

Відповідно до ст.156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно норм ч.1 ст.157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п.п. 14.1.125 п.14.1 ст.14, п.п. 14.1.136 п.14.1 ст.14, ст. 288.5).

Відповідно до вимог ст.21 ЗУ Про оренду землі та п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст.1 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В порушення вищевказаних норм, ОСОБА_1 використовував земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1535 га, кадастровий номер 5310200000:50:027:0164, на якій розміщено нежитлове приміщення, власником якого він є, без укладення договору оренди.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, а Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області в той же час недоотримала орендну плату за використання даною земельною ділянкою, а тому збережена така орендна плата підлягає стягненню з відповідача на користь позивача виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В статті 1214 ЦК України зазначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для стягнення безпідставно збереженого майна (коштів) за п. 4 ч. 3 ст.1212 ЦК України вина не має значення, оскільки незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення виправданого очікування відповідно до загальновизнаної практики Європейського суду з прав людини.

Так, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини Федоренко проти України від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах неотриманні Горішньоплавнівською міською радою Полтавської області кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини виправданого очікування щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності територіальної громади м. Горішні Плавні.

Як вже зазначалось вище, норми ст.1212-1214 ЦК України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.11.2018 у справі 922/3412/17 (провадження 12-182гс18).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Крім того, Велика палата Верховного Суду у вказаних постановах зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі і у постанові від 20.11.2018 у справі 922/3412/17 (п.42 Постанови).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, ОСОБА_1 (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Горішньоплавнівською міською радою Полтавської області (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області.

Таким чином, беручи до уваги, що в період часу з 01.11.2014 по 30.07.2016 відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень ст.1212-1214 ЦК України та правових позицій Верховного Суду України ОСОБА_1 повинен повернути Горішньоплавнівській міській раді Полтавської області кошти, які зберіг у вигляді несплаченої орендної плати.

За наданим розрахунком розмір недоотриманих Горішньоплавнівською міською радою Полтавської області доходів склав 165167,94 грн. (а.с. 22-24).

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст.80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Законодавцем встановлено, що відповідно до положеньст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 № 6, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності. Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 142 КУ та статтями 16,60 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно п. 19 ч. 1 ст.64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами п.п. 14.1.147 п.14.1. ст.14 ПК України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст.96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

ОСОБА_1 користується земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1535 га, кадастровий номер - 5310200000:50:027:0164, власником якої є Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області, без укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримує бюджет міської ради, з огляду на що, позов Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області підлягає до задоволення.

Питання про судові витрати вирішено судом відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.223, 263,280 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Цивільний позов Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 165167,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області сплачений судовий збір в сумі 2477,52 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Комсомольський міський суд Полтавської області

Повне найменування позивача:Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області, ЄДРПОУ 24388291, адреса: 39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вулиця Миру, 24; Повне ім`я відповідача:ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.О.Куц