Ухвала

від 20.03.2020 по справі 700/142/20

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/142/20

Номер провадження 2-с/700/1/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року смт.Лисянка

Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Яценко Г.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу №2-н/700/9/20 від 05.03.2020 року виданого Лисянським районним судом Черкаської області від 05.03.2020 року.

УСТАНАВИВ :

05.03.2020 року за заявою Комунального підприємства Благоустрій було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 5140 грн 99 коп та 210.20 грн судових витрат.

13.03.2020 року на адресу суду надійшла заява про скасування судового наказу. Заява мотивована тим, що власником домоволодіння ОСОБА_1 став лише 01.03.2019 року та не був отримувачем комунальних послуг. Крім того, зазначив, шо КП Благоустрій не обґрунтував свої вимоги та не надав документи, що вказують на правильність та безпірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріалів, суд дійшов наступного висновку.

05.03.2020 року Лисянським районним судом Черкаської області видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 5140 грн 99 коп та 210,20 грн судових витрат.

Наказне провадження є спрощеною формою судового провадження при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.170 ЦПК України, заява про скасування судового наказу повинна містити зазначення часткової або повної необґрунтованості вимог стягувача.

Із поданої заяви про скасування судового наказу суд не вбачає спору про право та вважає вимоги заявника необґрунтованими.

За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Згідно ч. 3 ст. 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Так, заявником не надано суду доказів того, що споживач у письмовому вигляді скеровував КП Благоустрій відмову від укладення договору. За таких обставин, суд вважає, що заявник прийняв пропозицію Комунального підприємства Благоустрій щодо укладення договору про надання послуг з вивезення побутових відходів.

Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не є правовою підставою для припинення КП Благоустрій відповідних нарахувань за надання товариством послуг з вивезення побутових відходів відповідно до графіка вивезення твердих побутових відходів та не звільняє споживача від обов`язку зі сплати за фактичне використання цих послуг. (постанова ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2018 року справа № 641/2634/16-ц).

Крім того, заявник у своїй заяві про скасування судового наказу посилається на п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження , якою передбачено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини 1 статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують неправильність і безспірність розрахунків,а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи,

що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок

щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує

додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

Пунтктом 9, на який посилається споживач у своїй заяві про скасування судового наказу, згаданої вище постанови Пленуму передбачено, що наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті

заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Отже, з урахуванням викладеного, КП Благоустрій надало суду усі письмові докази в обґрунтування своїх вимог, які споживачем не спростовано.

Статтями 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовлено виконавцем на основі типового договору або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

До того ж, заявник від утримання будинку та прибудинкової території не відмовлявся, із заявами до КП Благоустрій не звертався, на відсутність чи якість цих послуг не скаржився та будь-якого іншого розрахунку заборгованості з оплати зазначених послуг, ніж той що наданий КП Благоустрій , суду не надав.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором та законом.

Крім того, на час видачі судового наказу ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та від споживання житлово-комунальних послуг не відмовлявся.

Таким чином, у зв`язку з тим, що боржником не вказано достатніх підстав для скасування судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про скасування судового наказу.

Керуючись ст.ст.170, 171, 258, 260, 261 ЦПК України, ст.322 ЦК України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу №2-н/700/9/20 від 05.03.2020 року виданого Лисянським районним судом Черкаської області-відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області шляхом подачі протягом п"ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали або складення повного тексу судового рішення. Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г.М.Яценко