Рішення

від 11.03.2020 по справі 910/14528/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2020Справа № 910/14528/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 47/14; ідентифікаційний код

03358475)

до 1. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд.10; ідентифікаційний код 19020407)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам`ять" (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26-М; ідентифікаційний код 38577208)

про визнання недійсним договору,

Представники сторін:

від позивача: Чехоєва Н.М.

від відповідача-1: Савченко Т.А.

від відповідача-2: Сірик С.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась Ритуальна служба спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам`ять", в якому просить суд визнати недійним договір № 3049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 19.09.2019, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам`ять" у зв`язку з тим, що вказаний договір містить дефекти суб`єктного складу, а саме відсутність при укладанні волі сторони балансоутримувача (позивача).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі , підготовче засідання призначено на 13.11.2019.

13.11.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з перебуванням судді Баранова Д.О. у відпусті підготовче засідання 13.11.2019 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 підготовче засідання у справі № 910/14528/19 призначити на 04.12.2019.

20.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 підготовче засідання відкладено на 13.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні 22.01.20 о 15:50 год. та зобов`язано позивача надати суду належні докази направлення (фіскальний чек та опис вкладення) відповіді на відзив на позовну заяву відповідачам.

20.01.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів наданих на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2019.

22.01.2020 до Господарського суду міста Києва електронною поштою надійшло клопотання позивача про перенос підготовчого судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 підготовче засідання було відкладено на 05.02.2020.

05.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла судова промова відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2020.

26.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов виступ у судових дебатах від Департаменту комунальної власності м. Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У судовому засіданні 28.02.2020 було оголошено перерву до 11.03.2020.

11.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про долучення копій документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.03.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представники відповідачів 1, 2 заперечили щодо задоволення позовних вимог, просили суд відмовити в позові.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 11.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відвідачів 1, 2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.01.2002 розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 74 "Про передачу основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва", закріплено на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" (рішення Київської міської ради № 876/0286 від 23.12.2004 про реорганізацію Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" у ритуальну службу Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)) двоповерховий з цокольним поверхом нежитловий будинок загальною площею 880,00 кв.м по вул. Воровського 47/14 (в подальшому назву вулиці змінено на вул. Бульварно-Кудрявська, 47/14).

Як про це вказує позивач, протоколом № 41 від 01.09.2017 засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.08.2017 визначено переможця конкурсу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам`ять", на право оренди нежитлового приміщення площею 18,50 кв.м, що розташоване на вул. Бульварно-Кудрявській, 47/14.

Позивач зазначає, що з рішенням, затвердженим даним протоколом, Ритуальна служба спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не згодна, у зв`язку з чим, у Господарському суді міста Києва розглядається справа № 910/12070/19 за позовом Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам`ять" про визнання недійсним рішення.

Позивач звертаючись до суду з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам`ять", в якому просить суд визнати недійним договір № 3049 від 19.09.2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, вказуючи, що спірний договір є недійсний, оскільки, суперечить нормам законодавства.

В обґрунтування позовних вимоги позивач вказує, що п. 12.7. Положення рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" (зі змінами від 20.12.2018 № 507/6558) визначено, якщо балансоутримувач відмовляється від підписання договору оренди, то цей договір підписується орендодавцем та орендарем, а оренда плата у повному обсязі сплачується до бюджету міста.

Відтак, позивач зазначає, що станом на дату підписання договору, а саме, вересень 2019 року Положення передбачало право орендодавця підписати договір без погодження з балансоутримувачем, тоді як на дату проведення конкурсу - вересень 2017 року, Положення не містило даного пункту, та відповідно до затвердженої Типової форми договору передбачало укладання трьохстороннього договору між орендодавцем, підприємством - балансоутримувачем та орендарем.

В той час, користуючись новою редакцією Положення, відповідач-1 на підставі протоколу № 41 від 01.09.2017 засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.08.2017, уклав з відповідачем-2 договір № 3049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 19.09.2019.

Таким чином, на переконання позивача відповідач-1 та відповідач-2, користуючись діючими нормами визначеними у Положенні про оренду майна територіальної громади міста Києва, грубо порушуючи права Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як балансоутримувача, за результатами конкурсу 2017 року, порушуючи вимоги принципу про зворотну дію в часі, уклали договір № 3049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 19.09.2019.

Тобто, на думку позивача договір містить дефекти суб`єктного складу, а саме, відсутність при укладанні волі сторони балансоутримувача - Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Із поданого відповідачем-1 відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивачем у своїй позовній заяві не зазначено, який пункт статті 203 ЦК України було недотримано під час укладання спірного договору.

Відповідач-1 також вказує, що позивач не навів наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання договору від 19.09.2019 № 3049 недійсним на момент його укладення і настання відповідних наслідків, та не зазначив, в чому конкретно полягає неправомірність дій Департаменту та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний договір оренди. На думку відповідача-1 позивачем не доведено належними доказами порушення його прав та інтересів укладанням спірного договору.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п. 2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Приписами статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, протоколом № 41 від 01.09.2017 засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.08.2017 визначено переможця конкурсу Товариство з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам`ять" на право оренди нежитлового приміщення площею 18,50 кв.м, що розташоване на вул. Бульварно-Кудрявській, 47/14.

19.09.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам`ять" (далі - орендар) був укладений договір № 3049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за умовами якого орендодавець на підставі рішення конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.08.2017 № 41 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою вул. Бульварно-Кудрявській, 47/14 для розміщення офісу.

Згідно п. 2.1. об`єктом оренди є: нежитлові приміщення, загальною площею: 18,50 кв.м, в тому числі цокольний поверх - 18,50 кв.м, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Пунктом 9.1. сторонами погоджено, що цей договір є укладений з моменту підписання сторонами з 19.04.2019 і діє до 17.09.2022.

Судом також встановлено, що вказаний договір підписано уповноваженими на це особами та скріплено печатками установ.

Так, позивач вказує, що спірний договір містить дефекти суб`єктного складу, зокрема, відсутність при укладанні волі сторони балансоутримувача - Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Крім того, даний договір укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 порушуючи вимоги принципу про зворотню дію в часі.

Так, на переконання позивача договір № 3049 від 19.09.2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду суперечить нормам законодавства, а відтак, має бути визнаний недійсним.

Однак, з такими твердженнями суд не погоджується, з огляду на слідуюче.

Так, суд вказує, що саме на момент підписання спірного договору відносини в сфері передачі в оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва було врегульовано рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 27 вересня 2018 року № 1535/5599 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва").

Згідно пункту 12.7. Положення якщо балансоутримувач відмовляється від підписання договору оренди, то цей договір підписується орендодавцем та орендарем, а орендна плата у повному обсязі сплачується до бюджету міста.

В той час, суд також звертає увагу на те, що в протоколі № 41 від 01.09.2017 засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за наслідками проведення якого й був підписаний спірний договір, не визначено конкретного строку, в який має бути підписаний договір.

Крім того, відповідач-1 заперечуючи стосовно того, що під час укладення договору була відсутня воля Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказуючи, що остатня надавала до Департаменту листи від 23.02.2017 № 205 та від 06.04.2017 № 472, в яких просила Департамент надати згоду на орендне користування спірного приміщення ФОП Піндзіна Л.В.

Таким чином відповідач-1 стверджує, що зміст листів повністю заперечує обставину, на які посилається позивач. Зазначені листи свідчать про те, що позивач ще у лютому 2017 року виявив бажання укласти договір з одним із претендентів ФОП Піндзіної Л.В. А тому твердження позивача про те, що відсутня воля балансоутримувача під час укладення договору оренди не відповідає дійсності.

При тому, суд вказує, що викладених тверджень позивачем спростовано не було.

Також, відповідач-1 зазначає, що відповідно до договору, за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату. Оскільки орендна плата є одним з основних джерел наповнення бюджету, з метою ефективного використання комунального майна територіальної громади міста Києва та збільшення доходної частини бюджету міста Києва Департамент й уклав договір.

Як про це вказує відповідач-1, Департамент звертався до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням підписати проект договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду з Товариством з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам`ять".

Однак, Ритуальною служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проекту договору не було підписано. В той час, подано позов про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування протоколу конкурсної комісії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2019 № 826/12084/17 провадження у справі закрито.

За таких обставин, суд вказує, що в момент укладення договору № 3049 від 19.09.2019 Департамент діяв у межах чинного законодавства.

У зв`язку з чим, суд не вбачає за можливе дійти висновку, що спірний договір укладений порушуючи вимоги принципу про зворотну дію в часі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи із викладеного вище, з урахуванням встановлених обставин та наведених правових норм, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з вимогою про визнання недійсним договору № 3049 від 19.09.2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам`ять" не доведено наявності підстав з відповідними засобами доказування щодо недійсності такого договору.

За таких підстав, наведені позивачем обставини з якими Ритуальна служба спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обумовлює визнання спірного договору недійсним, приймаючи до уваги положення ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України не мають своїм наслідком визнання такого договору недійсним, оскільки, останньою не наведено, а суд не встановив обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання договорів недійсними.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 47/14; ідентифікаційний код

03358475) до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд.10; ідентифікаційний код 19020407) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Похоронний дім "Пам`ять" (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26-М; ідентифікаційний код 38577208) про визнання недійсним договору - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.03.2020

Суддя Д.О. Баранов