Рішення

від 13.03.2020 по справі 918/814/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/814/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12а, код ЄДРПОУ 34847334)

до відповідача 1: Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський домобудівний комбінат" ( 33016, м. Рівне, вул. Будівельників, 1, код ЄДРПОУ 22555939)

до відповідача 2: Малого приватного підприємства "АПМ" (33018, м. Рівне, вул. Студентська, 14, код ЄДРПОУ 22574888 )

третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Шевченка, 45, код ЄДРПОУ 26259965)

третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "АПМ Плюс" (33027, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Д. Галицького, будинок 25, код ЄДРПОУ 38116574)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5 від 26.05.1998 в частині відчуження квартир АДРЕСА_1

за участі представників:

- від позивача: Чепиль М.І. (довіреність 08-7 від 03.01.2020);

- від відповідача 1: Шевчук І.С. (посв.адв.№1350 від 23.11.17, ордер серія РН-600 №020 від 02.12.2019);

- від відповідача 2: Петришин А.М. (св. про пр. на зайняття адв. д-стю №846 від 26.10.11) ордер серія РН-517 №198 від 10.12.2019;

- від третьої особи Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради: Єфіменко О.М., (довіреність № 1628-08 від 12.10.2018).

- від третьої особи ТОВ "АПМ Плюс": Петришин А.М., ордер Серія РН-517№202 від 06.02.2020

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Рівненська міська рада (далі Рада) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський домобудівний комбінат" (далі Відповідач 1) та Малого приватного підприємства "АПМ" (далі Відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5 укладеного між від 26.05.1998 між ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" та МПП "АМП" (далі Договір) в частині відчуження квартир АДРЕСА_1.

Рівненська міська рада вважає, що Відповідачами при укладанні договору купівлі-продажу №5 від 26.05.1998 було порушено право власності територіальної громади на квартири № № 128, 137, 145 в будинку АДРЕСА_1 у м. Рівне (далі Спірне майно), оскільки Рада та її виконавчі органи, як законні власники спірного майна, жодних дій, направлених на їх вибуття з державного житлового фонду та із комунальної власності (за виключенням квартири АДРЕСА_2 до моменту її приватизації) не вчиняли та відповідних рішень не приймали.

Належність спірного майна до комунальної власності територіальної громади міста Рада обґрунтовує посилаючись на Розпорядження Рівненської міської ради №839-р від 20.07.1992, договір-зобов`язання до вказаного розпорядження укладеного між Рівненською міською управою та орендним підприємством "Рівненський ДБК", Розпорядження Ради №889-р від 18.08.1993, розпорядження голови міської управи №333-р від 18.03.1994, договір від 04.12.1997 укладений між Рівненським виконкомом та ЗАТ "Рівненський ДБК", розпорядження міського голови №622-р від 15.06.2012, а також на положення: статей 142, 143 Конституції України, п.3 Постанови Кабінету Міністрів №311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською власністю) і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", ст. ст. 128, 317, 327, 345 ЦК України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. ст. 15, 35 Закону України "Про власність", ст. 9 Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. 1, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" чинні на момент виникнення спірних правовідносин

Оскільки спірне майно, на переконання Ради, перебувало у комунальній власності з початку 2000 років з часу розмежування загальнодержавного майна, діюче на той час законодавство не визначало обов`язковим проведення державної реєстрації права власності на таке майно.

Крім того, позивач вказує, що йому стало відомо про порушення права власності територіальної громади міста на спірне майно після винесення Рівненським міським судом ухвал від 23.10.2017 та від 08.04.2019 про прийняття до розгляду позовних заяв у справах № 569/979/17 (цивільна справа за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТзДВ "Рівненський домобудівний комбінат", виконавчого комітету Рівненської міської ради, МПП "АПМ", ТзОВ "АПМ ПЛЮС" про визнання частково недійсним договору №5 від 26.05.1998, укладеного між ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" і МПП "АПМ" в частині купівлі - продажу гуртожитку для малосімейних по АДРЕСА_1; скасування здійсненої 14.03.2001 КП "Рівненське МБТІ" реєстрації за МПП "АПМ" права власності на будівлю зазначеного гуртожитку, а також розпорядження міського голови від 15.06.2012 № 622-р в частині оформлення за ТзОВ "АПМ ПЛЮС" права власності на квартири №№ 137 та 145 у вказаному гуртожитку) та №569/5400/19 (цивільна справа за позовом МПП "АПМ" до УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_6., ОСОБА_7 . , ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_7., третя особа на стороні відповідача зі самостійними вимогами ОСОБА_5 про скасування наказу УЖКГ №71/01 від 04.03.2014 в частині приватизації квартири АДРЕСА_2, що розміщена АДРЕСА_1 , а також свідоцтва про право власності на дану квартиру, видане Управлінням ЖКГ 04.03.2014), відповідно.

Ухвалою суду від 21.11.2019 позовну заяву у даній справі прийнято до розгляду та відкрито провадження. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.12.2019.

09.12.2019 від Відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позову повністю, так як вважає, що спірне майно на момент укладення Договору перебувало у власності ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат". Крім того, вказав, що у позовній заяві Ради позивач просить визнати недійсним Договір, в частині відчуження спірного майна, однак, не посилається на жодну з підстав для визнання договору недійсним передбачених чинним на час його укладення цивільним законодавством.

Також, відповідач 1 вважає, що Рівненською міською радою не доведено факту того, що більше ніж за 20 років з моменту укладення частково оспорюваного Договору вона не могла раніше дізнатися про можливе порушення свого цивільного права.

Ухвалою суду від 12.12.2019 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 09.01.2020.

26.12.2019 Відповідач 2 подав для долучення до матеріалів справи письмові докази з клопотанням про поновлення строку на їх подання. Зазначив, що не визнає заявлені вимоги Ради, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

02.01.2020 від третьої особи Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останнє підтримало позовні вимоги Ради.

За результатами судового засідання 09.01.2020 судом оголошено перерву до 17.01.2020.

Ухвалою суду від 09.01.2020 Малому приватному підприємству "АПМ" поновлено процесуальний строк для подачі доказів та долучено письмові докази до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.01.2020, серед іншого, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "АПМ Плюс" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 28.01.2020.

Ухвалою суду від 28.01.2020 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 06.02.2020.

Ухвалою суду від 06.02.2020 закрито підготовче провадження у даній справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2020.

У судовому засіданні 20.02.2020, розглядаючи справу по суті, судом оголошено перерву до 03.03.2020.

У судовому засіданні 03.03.2020 судом оголошено перерву до 10.03.2020, про що учасників, які не були присутні у судовому засіданні повідомлено відповідною ухвалою.

У судовому засіданні 10.03.2020 судом було оголошено перерву до 13.03.2020, про що сторони повідомлені під розписку.

13.03.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві. Представник третьої особи Управління ЖКГ виконавчого комітету РМР підтримала позицію позивача, просила позов задоволити. Представники відповідачів та третьої особи ТОВ "АМП Плюс" заперечили проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Згідно довідки Відповідача 1 №664 від 20.09.2016 ТзДВ "Рівненський домобудівний комбінат" є правонаступником орендного підприємства "Рівненський ДБК", ЗАТ "РДБК", ПАТ "РДБК".

Розпорядженням міської адміністрації (управи) Рівненської міської ради народних депутатів №839-р від 20.07.1992 "Про передачу у власність орендному підприємству "Рівненський ДБК" незавершеного будівництва житлового будинку для малосімейних №103 МКР №4 "Північний", вирішено Державно-комунальному підприємству "Рівнеміськзамовник" передати у власність ОП "Рівненський ДБК" незавершений будівництвом житловий будинок станом на 01.01.1992 та зобов`язано ОП "Рівненський ДБК" виконати його будівництво в III кварталі 1992 року за рахунок власних коштів і здати його в експлуатацію у встановленому порядку (п.2 вказаного розпорядження).

Після завершення будівництва власність розподіляється: ОП "Рівненський ДБК" - 135 квартир, міській управі - 45 квартир (п.3 вищезазначеного розпорядження).

Відповідно до п. 4 розпорядження міської адміністрації (управи) Рівненської міської ради народних депутатів №839-р від 20.07.1992 вирішено перевести житловий будинок для малосімейних №103 МКР №4 "Північний" в гуртожиток для малосімейних і після прийняття державною приймальною комісією дозволити його експлуатацію житлово-побутовій конторі ОП "Рівненський ДБК".

20.07.1992 між Рівненською міською управою (далі - Управа) та орендним підприємством "Рівненський ДБК" (далі - Підприємство) було укладено договір - зобов`язання №839-р до вищевказаного розпорядження, згідно якого Управа через державно-комунальне підприємство "Рівнеміськзамовник" передає у власність Підприємства незавершений будівництвом житловий будинок №103 МКР №4 "Північний" станом на 1 січня 1992 р.

Відповідно до статті 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

За умовами указаного договору Підприємство зобов`язалося: виконати будівництво будинку і здати його в експлуатацію у ІІІ кварталі 1992 року; після завершення будівництва і одержання плати за 45 квартир передати їх у власність Управи; вести будівництво і експлуатацію будинку власними силами і за власні кошти (п. п. 1-3 п. ІІ договору-зобов`язання).

Управа, в свою чергу, зобов`язалася провести оплату за квартири для малосімейних у сумі 4,5 млн.крб., що складає 38% від їх кошторисної вартості (п. п. 1 п. ІІІ договору-зобов`язання).

Позивач зазначає, що у подальшому, розпорядженням Міської управи Рівненської міської ради народних депутатів № 889-р від 18.08.1993 "Про надання кімнат у гуртожитку для малосімейних міської управи по АДРЕСА_1", на підставі клопотань організацій та заяв громадян, останнім надано 43 кімнати у гуртожитку для малосімейних, які, на переконання позивача належали міській управі по АДРЕСА_1 а саме, кімнати №№ 95-99,105-107,109,115-119,125,127- 129, 135, 136-138, 139, 145-149, 155-159, 165-169, 175-179, а кімнати №108 та №126 залишено в резерві (п.1 розпорядження). Зобов`язано орендне підприємство "ДБК" провести поселення в кімнати гуртожитку, які належать міській управі, згідно даного розпорядження (п.2 розпорядження).

У Розпорядженні № 333-р від 18.03.1994 Голови Міської управи Рівненської міської ради народних депутатів "Про порядок прописки громадян в гуртожитку для малосімейних міської управи по АДРЕСА_1" визначалося "В зв`язку з необхідністю контролю за поселенням в кімнати гуртожитку для малосімейних, що належать міській управі: начальнику ЖКК акціонерного товариства "РДБК" прописку мешканців в кімнати гуртожитку для малосімейних, що належать міській управі, по АДРЕСА_1 та їх родичів проводити тільки згідно розпорядження голови міської управи, підготовленого департаментом міського господарства (п. 1 розпорядження).

В підтвердження позовних вимог позивачем також надано копію листа № 333 від 15.04.1994 скерованого на підставі розпорядження Голови Міської управи Рівненської міської ради народних депутатів №333-р від 18.03.1994 Департаментом міського господарства на адресу начальника паспортного столу, яким в доповнення до розпорядження голови управи повідомлено номери кімнат в гуртожитку для малосімейних в буд. № 16 по АДРЕСА_1, які належать Міській управі.

У подальшому, 04.12.1997, між Рівненським міськвиконкомом та ЗАТ "Рівненський ДБК" було укладено договір, яким його сторони визнають, що станом на 01.12.1997 заборгованість міськвиконкому перед ЗАТ "Рівненський ДБК" по житлу з врахуванням проведення взаємозаліку, складає 383 м2 загальної площі квартир на суму 66259 грн. (п.1 зазначеного договору). Вказано також, що "розрахунок додається". При цьому, суд констатує, що матеріали справи такого розрахунку не містять.

Згідно з п. п. 2, 3 договору укладеного 04.12.1997 між Рівненським міськвиконкомом та ЗАТ "Рівненський ДБК" Міськвиконком зобов`язався в рахунок часткової оплати заборгованості за квартири провести залік заборгованості ЗАТ "Рівненський ДБК" по податку на землю в сумі 16238 грн. або провести його оплату. Решту боргу в сумі 50021 грн. Міськвиконком повертає ЗАТ "Рівненський ДБК" шляхом надання дозволу на продаж 1445,7 м2 загальної площі квартир в гуртожитку для сімейних за 20% їх вартості.

Міськвиконком надає ЗАТ "Рівненський ДБК" затверджений список квартиронаймачів, продаж квартир яким здійснюється за 20% їх вартості. Продаж квартир для квартиронаймачів, згідно наданого списку на пільгових умовах проводиться до 01.04.1998, (п. п. 4, 5 договору укладеного 04.12.1997 між Рівненським міськвиконкомом та ЗАТ "Рівненський ДБК").

Водночас, у п. п. 7, 8 зазначеного вище договору зазначається, що після підписання даного договору, проведення заліку по податку на землю і викупу квартир, будь-які претензії відносно взаєморозрахунків по житлу, вважаються такими, що втратили свою силу. У випадку відмови квартиронаймачів на викуп квартир сума боргу залишається за Міськвиконкомом.

Позивач зі змісту даного договору вбачає, що при умові невикупу квартир мешканцями, борг за житло залишається за Міськвиконкомом, а відтак, і квартири, які не були викуплені, залишаються у комунальній власності.

Однак, суд відзначає таке твердження помилковим, оскільки у Договорі укладеному 04.12.1997 між Рівненським міськвиконкомом та ЗАТ "Рівненський ДБК" йдеться лише про те, що у разі відмови викупити квартири саме визначеними Міськвиконкомом квартиронаймачами сума боргу за такі квартири залишається за Міськвиконкомом, тобто за останнім все ж залишається обов`язок з проведення оплати за квартири для малосімейних визначений за Управою відповідно до Договору-зобов`язання від 20.07.1992.

Доказів оплати за Спірне майно, на яке, як вважає позивач він набув права власності згідно вищевказаних розпоряджень та угод до матеріалів справи не надано.

Таким чином, з наведеного вище, суд вбачає, що Управою не було виконано умови Договору-зобов`язання стосовно оплати за квартири АДРЕСА_1, відтак, останній не набув права власності на Спірне майно, як це передбачалось Розпорядженням Міської адміністрації (управи) Рівненької міської ради народних депутатів №839-р від 20.07.1992.

Слід також зазначити, що станом на 20.07.1992 діяв Закон Української Радянської Соціалістичної республіки "Про власність" в редакції від 07.07.1992, відповідно до статті 20 якого суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Однією з підстав виникнення права колективної власності відповідно до статті 21 означеного закону є інші цивільно-правові угоди. Такою угодою про передачу у власність ОП "Рівненський ДБК" незавершеного будівництвом житлового будинку №103 мкр. №4 "Північний", був договір - зобов`язання №839-р між Управою та орендним підприємством "Рівненський ДБК", який містив умову з дотриманням якої Управа набула б у власність 45 квартир по завершенню його будівництва. Однак, докази оплати Управою, зокрема, за Спірне майно (квартири) в матеріалах справи відсутні.

У подальшому, 26.05.1998 між ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" та ПП "АПМ" було укладено договір №5 купівлі-продажу гуртожитку для сімейних, що знаходиться у АДРЕСА_1, згідно додатку 1 до якого предметом купівлі-продажу було і Спірне майно (квартири АДРЕСА_1

В матеріалах справи міститься реєстраційне посвідчення видане Рівненським міським бюро технічної інвентаризації, відповідно до якого будівля гуртожитку для сімейних в цілому на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу зареєстрована за Відповідачем 2 на праві приватної власності.

09.02.2012 відповідно до Протоколу № 1/2012 установчих зборів засновників "Про створення ТОВ "АПМ ПЛЮС" створено юридичну особу ТОВ "АПМ ПЛЮС", до статутного капіталу якого Відповідачем 2 було передано ряд квартир, які знаходяться в будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 у місті Рівному, серед яких і №137, 145. Згідно Акту прийому - передачі майна від 09.02.2012, передано майно, яке складалося із квартир, що розміщені в будівлі гуртожитку для сімейних по АДРЕСА_1, серед яких і Спірне майно.

Рада пред`являючи даний позов вважає, що Відповідачами при укладанні договору купівлі-продажу №5 від 26.05.1998 порушено право власності територіальної громади на квартири № № 128, 137, 145 в будинку АДРЕСА_1 у м. Рівне, відтак просить визнати його недійсним у цій частині.

Як вбачається з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

До правовідносин, які виникли в період дії Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, повинні застосовуватися приписи вказаного Кодексу та чинного на той час законодавства.

Станом на час укладення оспорюваного договору діяв Цивільний кодекс Української РСР в редакції від 27.12.1996.

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Статтею 151 Цивільного кодексу Української РСР передбачалось, що в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

З урахуванням умов спірного договору, він містить ознаки договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Щодо угод, вчинених до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, підстави і наслідки їх недійсності визначаються статтями 47 - 58 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, якщо угода не підпадає під дію інших законів, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Згідно статті 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підстави для визнання недійсним Договору купівлі-продажу №5 від 26.05.1998 в частині відчуження квартир АДРЕСА_1 передбачені чинним на час його укладення цивільним законодавством позивачем не доведено та судом з матеріалів наявних у справі - не встановлено.

Інші доводи позивача наведені у позовній заяві та подані докази оцінені судом та є такими, що не підтверджують позовних вимог у справі.

Згідно з частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Права позивача у даному випадку не порушені.

Таким чином, суд вважає, що підстави для визнання недійсним Договору купівлі-продажу №5 від 26.05.1998 в частині відчуження квартир АДРЕСА_1 відсутні, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами про наявність у нього права власності на спірні квартири, а також не навів підстав щодо невідповідності оспорюваного договору нормам цивільного законодавства, яке діяло на момент його укладення, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з відмовою в позові по суті позовних вимог, у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин позовної давності про яку зазначав Відповідач 1 у відзиві.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір в розмірі 1 921,00 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 239, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Рівненської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський домобудівний комбінат" та до Малого приватного підприємства "АПМ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5 від 26.05.1998 укладеного між ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" та МПП "АМП" в частині відчуження квартир №№ 128, 137, 145 у будинку АДРЕСА_1

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2020.

Інформацію по справі, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич