Постанова

від 24.03.2020 по справі 140/3056/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3056/19 пров. № А/857/1779/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТАНДАРТ» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, головуючий суддя - Андрусенко О.О., ухвалене о 10:18 год. у м. Луцьку, повний текст якого складено 27.12.2019 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТАНДАРТ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2019 року позивач - ТзОВ «А-СТАНДАРТ» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2019 року №0006381408 та №0006391408.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області було проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт, яким встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань за митною декларацією №UA205090/2018/092492 від 01.11.2018 року. Актом перевірки також встановлено, що заниження податкових зобов`язань зумовлено розбіжністю вартості товару між країною експорту та імпорту. На підставі зазначеного акту перевірки 07.06.2019 року ГУ ДФС у Волинській області винесено оскаржені податкові повідомлення рішення №0006381408 та №0006391408. ТзОВ «А-СТАНДАРТ» не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки щодо заниження митної вартості, посадовими особами митниці, зроблені на підставі інформації отриманої органами ДФС від компетентних органів Республіки Литви. Позивач зазначав, що транспортні засоби, які зазначені у перевірених митних деклараціях, були придбані ТзОВ «А-СТАНДАРТ» у резидента Литовської республіки UAB « RUBA» на підставі контракту на поставку автомобілів, а також на підставі виставлених інвойсів. Жодних фактів, які могли б поставити під сумнів достовірність документів поданих на митницю при митному оформленні товарів в акті перевірки не визначено. При проведенні перевірки інспекторами було покладено в основу акту не відповідність ціни в країні експорту та ціни в країні імпорту. Проте, як видно із інформації на яку посилається відповідач за даними органів Литовської республіки експорт автомобіля здійснювала фізична особа резидент України, а купівля автомобіля позивачем була здійснена у UAB « RUBA» на підставі договірної ціни. Представник позивача вказує, що при митному оформленні товарів ТзОВ «А-СТАНДАРТ» керувався ціною купівлі, яка була зазначена у інвойсі UAB « RUBA» , під час розмитнення товарів жодних зауважень з боку митних органів не було, як і не було зауважень безпосередньо до митної вартості, хоча у повноваженнях митних органів є можливість у разі сумніву щодо ціни запитувати додаткові документи або коригувати митну вартість.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «А-СТАНДАРТ» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що посилання відповідача на документи, які містять відмінні дані від тих, що були подані до митного оформлення можуть стосуватись факту ймовірної підробки документів, проте не може бути беззаперечним доказом вини позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом проведена документальна невиїзна перевірка ТзОВ «А-СТАНДАРТ» , за результатами якої складено акт від 27.05.2019 року №11169/14-08/37986383 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «А-СТАНДАРТ» (ЄДРПОУ 37986383) з питань дотримання вимог митного законодавства України в частині правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товарів за окремою митною декларацією (а.с.9-16).

Документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «А-СТАНДАРТ» : частини першої статті 49, пункту 2 частини другої статті 52, частини першої статті 257, частини першої статті 295 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI із змінами та доповненнями (далі - МК України); пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755VІ із змінами та доповненнями (далі - ПК України). У результаті чого занижено податкове зобов`язання за митною декларацією UA205090/2018/092492 від 01.11.2018 року, яке підлягає перерахуванню до Державного бюджету України на загальну суму 33607,09 грн., в тому числі ввізне мито - 10502,22 грн., податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів - 23104,87 грн.

Зокрема, у акті перевірки зазначено, що митний орган Республіки Литва на підставі Протоколу про взаємну адміністративну допомогу в митних справах до Угоди про партнерство та співпрацю між ЄС та Україною від 26.01.1998 року звернувся до Державної фіскальної служби України в частині надання адміністративної допомоги щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення товару «автомобіль марки - RENAULT, модель - НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 , робочий об`єм - 2299 см. куб., рік виготовлення - 2014, двигун - дизельний» .

За митною декларацією №UA205090/2018/092492 від 01.11.2018 року ТзОВ «А-СТАНДАРТ» був оформлений товар: автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування; марка - RENAULT; модель - НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014; кузов - НОМЕР_2 ; тип кузова - вантажний фургон; двигун - дизельний; робочий об`єм - 2299 см. куб.; потужність - 92 кВт; колісна формула - 4x2; загальна кількість місць, включаючи водія - 3, вантажопідйомність - 1340 кг; маса в разі повного навантаження - 3300 кг; категорія ТЗ за документами виробника - N1; виготовлений на базі вантажного автомобіля. Внутрішній простір ДТЗ не має стаціонарно встановлених місць для сидіння пасажирів та пристосування для їх кріплення, відсутні місця кріплення ременів безпеки, відсутні ознаки комфорту вантажного відсіку. Наявна перегородка вантажного відсіку. Відсутні вікна в бокових панелях задньої частини кузова. Виробник: « RENAULT» , FR. Торговельна марка: « RENAULT» . Вага нетто (кг) - 1960. Код товару за УКТЗЕД 8704 21 99 00. Відправник/експортер - UAB « RUBA» Lietuva Saskaita, Rokiskio r. sav. Kavoliskio k., Melioratoriu g. 8A. Договір (контракт) купівлі - продажу №S01/07/18 від 01.07.2018 року. Умови поставки - DAP (поставка до місця) м. Луцьк. Фактурна вартість товару - 2400,00 EUR (76 379,75 грн.), що підтверджується інвойсом №30-10-0588 від 30.10.2018 року. При митному оформлені товару митна вартість та інші відомості, що відображені в МД були заявлені декларантом у відповідності до статті 52 МК України, з використанням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 МК України) та статті 257 МК України. Митна вартість - 85 927,21 грн. Технічні характеристики автомобіля підтверджені свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 13.06.2014 року №CM 0590723. Сума митних платежів заявлена та сплачена.

Відповідно до експортної декларації Республіки Литва від 29.10.2018 року №18LTLC0100EK12B951 з країни був експортований автомобіль марки - RENAULT, модель - НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 , робочий об`єм - 2299 см. куб., рік виготовлення - 2014, двигун - дизельний. Відправник - UAB « EDT BALTIC» , одержувач - SERHII SLOBODIAN. Країна призначення - Україна. Згідно рахунку - фактури від 29.10.2018 року №246 вартість автомобіля - 6000,00 EUR (по курсу на дату оформлення МД №UA205090/2018/092492 від 01.11.2018 року - 190 949,36 грн.).

В результаті порівняння та співставлення відомостей з документів, отриманих від митного органу Республіки Литва, що стосуються експорту товару з території іноземної держави та митної декларації типу ІМ 40ДЕ і супровідних документів до неї, оформленою Волинською митницею ДФС, встановлено повну ідентичність транспортного засобу.

Повна відповідність номера шассі за ідентифікаційним номером (VIN-код - це унікальний серійний номер, що застосовується в автомобільній промисловості для індивідуального розпізнання кожного механічного транспортного засобу) та інших характеристик автомобіля (співпадають марка, модель) із ввезеним та оформленим в Україні дає підстави однозначно ідентифікувати транспортний засіб, як повністю ідентичний товар, що проданий та оформлений в Республіці Литва на експорт для відправлення в країну призначення - Україну.

При хронологічному порівнянні подій продажу, оформлення експорту в Республіці Литва та імпорту товару в Україні встановлено що ці події відбувалися одночасно, проте ціна товару від фірми UAB « RUBA» для продажу в Україну (№30-10-0588 від 30.10.2018 року) становила 2400,00 EUR (76 379,75 грн.), разом з тим, 29.10.2018 року згідно первинного документа (рахунку - фактури від 29.10.2018року №246) товар продано в Республіці Литва та задекларовано на експорт до України (експортна декларація від 29.10.2018 року №18LTLC0100EK12B951) за ціною 6000,00 євро (на дату митного оформлення в Україні 01.11.2018 - 190 949,36 грн.). За даними опису товару в МД №UA205090/2018/092492 від 01.11.2018 року відомості про неналежний стан транспортного засобу (значні пошкодження, псування, тощо), які б підтверджували втрату товаром своєї вартості від дати продажу/експорту в Республіці Литва та дати купівлі/імпорту в Україні відсутні.

Перевіркою встановлено, що при митному оформленні товару його митна вартість в Україні була задекларована недостовірно. Вартість товару нижча, ніж задекларована в країні відправлення - Республіки Литва. Встановлено заниження митної вартості вищевказаного товару на загальну суму 105 022,15 грн.

На підставі акту перевірки від 27.05.2019 року №11169/14-08/37986383 ГУ ДФС у Волинській області 07.06.2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0006381408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на 13127,77 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 10 502,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 625,55 грн. (а.с.17), та №0006391408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів на 28 881,09 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 23 104,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 776,22 грн. (а.с. 18).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки перевірки про факти недостовірного декларування вартісних показників товару (транспортного засобу) позивачем, неправильного визначення митної вартості товарів та факти заниження податкових зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку;

Згідно із ст. 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до п. 3 ст. 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Згідно з п. 2 частини другої ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша ст. 257 Митного кодексу України).

В силу ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно із п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

В силу п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на митну територію України був ввезений транспортний засіб - автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування: - марка: RENAULT, - модель: НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 , згідно з контрактом №S01/07/18 від 01.07.2018 року, укладеним з компанією UAВ « RUBA» (а.с.21-25), на підставі митної декларації №UA205090/2018/092492 від 01.11.2018 року, митну вартість якого в сумі 85927,21 грн. було визначено за резервним методом (а.с.19-20).

За митною декларацією №UA205090/2018/092492 від 01.11.2018 року ТзОВ «А-СТАНДАРТ» був оформлений товар: автомобіль вантажний б/в, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування; марка - RENAULT; модель - НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014; кузов - НОМЕР_2 ; тип кузова - вантажний фургон; двигун - дизельний; робочий об`єм - 2299 см. куб.; потужність - 92 кВт; колісна формула - 4x2; загальна кількість місць, включаючи водія - 3, вантажопідйомність - 1340 кг; маса в разі повного навантаження - 3300 кг; категорія ТЗ за документами виробника - N1; виготовлений на базі вантажного автомобіля.

Фактурна вартість товару - 2400,00 EUR (76 379,75 грн.), що підтверджується інвойсом №30-10-0588 від 30.10.2018 року.

Проте, відповідно до документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, зокрема, експортної декларації Республіки Литва від 29.10.2018 року №18LTLC0100EK12B951 з країни був експортований автомобіль марки - RENAULT, модель - MASTER, номер кузова - НОМЕР_2 , робочий об`єм - 2299 см. куб., рік виготовлення - 2014, двигун - дизельний. Відправник - UAB « EDT BALTIC» , одержувач - SERHII SLOBODIAN. Країна призначення - Україна. Згідно рахунку - фактури від 29.10.2018 року №246 вартість автомобіля - 6000,00 EUR (по курсу на дату оформлення МД №UA205090/2018/092492 від 01.11.2018 року - 190 949,36 грн.).

На сайті перевірки виїзду задекларованого товару з Євросоюзу MRN декларація 18LTLC0100EK12B951 (https://ec.europa.eu/taxation_customs/dds2/ecs/ecs_home.jsp?Lang=en& MRN=18LTLC0100EK12B951&Expand=true) на даний час закрита. Зокрема, є запис від 29.10.2018 року « Released for Export» , тобто «Випущено для експорту» , що підтверджує, що за експортною декларацією 18LTLC0100EK12B951 відбувся виїзд транспортного засобу з території Литовської республіки.

Експортна декларація - це документ, що використовується в міжнародних перевезеннях, який підтверджує легітимність здійснених торгових операцій. Наявність завершеного експорту по декларації 18LTLC0100EK12B951, та ненадання представником позивача витребуваної експортної декларації лише підтверджує твердження представника відповідача, що при митному оформленні позивачем товару його митна вартість в Україні була задекларована недостовірно, зокрема, вартість товару нижча, ніж задекларована в країні відправлення.

Вказані документи та наведені обставини підтверджують факт придбання та оплату імпортованого автомобіля в Литві, а також його відправлення до України з Литовської Республіки, за ціною 6000 євро.

Таким чином, з наведеного видно розбіжності між відомостями в документах, що надавались позивачем до митного оформлення товару при імпорті в Україну, та відомостями, що містяться в документах, які надавались до митного оформлення вказаного товару при експорті з території Литовської Республіки.

Отже, за результатами аналізу та порівняння документів, які подавалися позивачем до митного оформлення та документів, отриманих від митних органів Литовської Республіки, встановлено факт подання до митного оформлення документів, що містять недостовірні відомості щодо митної вартості товару, що призвело до заниження податкового зобов`язання за ввізним митом та податку на додану вартість, визначеного платником податків за митною декларацією № UA205090/2018/092492 від 01.11.2018 року.

В свою чергу, апелянтом не надано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів, які б спростовували наведені в акті перевірки порушення.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав задоволення адміністративного позову.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТАНДАРТ» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі №140/3056/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 24.03.2020 року.