Постанова

від 20.03.2020 по справі 910/7441/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2020 р. Справа№ 910/7441/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЧЕР-ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 (повний текст рішення складено 29.11.2019)

у справі №910/7441/19 (суддя Мельник В.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАРКЕТ СИСТЕМЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЧЕР-ГРУП"

про розірвання договору та стягнення 71 250,00 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАРКЕТ СИСТЕМЗ" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЧЕР ГРУП" про стягнення 71250,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на безпідставне збереженням відповідачем грошових коштів в розмірі 71250,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТОВ "АРЧЕР-ГРУП" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 року у справі №910/7441/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимог та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та винесеним в наслідок неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що шляхом перерахування коштів у розмірі 71520 грн. позивач фактично підтвердив надання послуг і виконання договору. Відповідач зазначає, що неодноразово звертався до позивача для підписання акту прийому-передачі, на що позивач не реагував. При цьому відповідач, з посиланням на те, що правовідносини виникли на підставі укладеного сторонами договору, зазначає про відсутність підстав для застосування у даному випадку положень ст. 1212 ЦК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Євсіков О.О., Чорногуз М.Г.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.01.2020, у зв`язку з відпусткою судді Євсікова О.О., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/7441/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуза М.Г., Козир Т.П.

20 січня 2020 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЧЕР-ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 у справі №910/7441/19, яку вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до Північного апеляційного господарського суду 04.02.2020 р., позивач зазначає про те, що факт невиконання відповідачем умов договору підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, в т.ч. наданою відповідачем роздруківкою з електронної пошти щодо необхідності заміни кандидата, про те, що послуга не була надана, на думку позивача, свідчить те, що акт приймання-передачі не було підписано, при цьому факт оплати послуг не може бути доказом виконання послуги за відсутності доказів підсилання акта приймання-передання наданих послуг та інших доказів надання послуги. Також, з посиланням на викладені в постановах Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18 та від 11 листопада 2018 року у справі № 910/13332/17 правові висновки, позивач вказує на можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.10 ст.270 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - матеріали справи не містять.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться

Враховуючи положення зазначених правових норм з урахуванням відсутності клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЧЕР-ГРУП", як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАРКЕТ СИСТЕМЗ", як замовником укладено договір № 1-08/2018 про надання послуг з пошуку і підбору кандидатів (а.с. 13-14).

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору замовник доручив, а виконавець зобов`язався надати послугу відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

08.08.2018 позивач направив відповідачу заявку, яка містила повну інформацію про вимоги до кандидата, опис специфіки виконуваного завдання вартість винагороди та інші дані, необхідні для пошуку кандидата (а.с. 15, 22).

17.09.2018 р. відповідачем виставлено позивачу рахунок №17-1\09\2018 на суму 71250 грн. щодо послуг з найменуванням "послуги з пошуку і підбору кандидатів згідно договору №1-08\2018 від 10.08.2018 Сідельник Олександр. Без ПДВ" (а.с. 16).

21.09.2018 ТОВ "ЮНІМАРКЕТ СИСТЕМЗ" здійснило оплату рахунку №17-1\09\2018 у сумі 71250 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 38 від 21.09.2018 р. (а.с. 17).

В розділі договору "Терміни" визначено, що під "послугою" в цьому договорі розуміється послуга з пошуку і підбору кандидатів, що надається Виконавцем Замовнику відповідно до умов даного Договору, а під терміном "кандидат" - фізична особа/фізична особа-підприємець, який володіє необхідними знаннями та вміннями для надання послуг Замовнику.

Відповідно до п. 3.1. Договору виконавець зобов`язаний безкоштовно провести одноразову заміну кандидата протягом гарантійного терміну, а саме 3 (трьох) календарних місяців з дня його допуску до роботи, в порядку, передбаченому умовами договору.

За змістом п. 3.2. Договору у випадку припинення цивільно-правових відносин між замовником та кандидатом протягом гарантійного терміну виконавець, в термін не більше 2 (двох) календарних місяців, забезпечує його одноразову заміну на іншого кандидата за критеріями, раніше поданого замовлення відносно попередника. Заміна кандидата відбувається без збільшення розміру винагороди та без додаткової оплати.

Сторонами не заперечується те, що відповідач надав кандидата (ФОП Сідельник О.С.), але договір з цим кандидатом розірвано з 09 жовтня 2018 року (а.с. 23).

Шляхом направлення листа електронною поштою 09.10.2018 р. на адресу bobel@archers.com.ua позивач у відповідності з п. 3.3 Договору повідомив відповідача про те, що з 08.10.2018 р. він припинив співробітництво з Сидельником Олександром (з підстави відсутності результату за наслідками випробувального терміну) та відповідно до п. 3.1. договору висловив прохання відновити пошук кандидата відповідно до раніше поданої заявки (а.с. 20).

Шляхом направлення листа електронною поштою 09.10.2018 р. відповідач (bobel@archers.com.ua) у відповідь на лист позивача зазначив, що "працює над заміною кандидата" (а.с. 18, 51).

Згідно п. 1.3. Договору послуга вважається наданою, а Сторони - такими, що не мають претензій один до одного за якістю наданої послуги і її оплати, після підписання Акту прийому-передачі наданих послуг.

Доказів надання нового кандидата, який би відповідав умовам замовлення Замовника відповідачем, а також підписання між позивачем та відповідачем акта наданих послуг - матеріали справи не містять.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу актів прийому-передачі наданих послуг (як і самі акти), чим спростовуються викладені в апеляційній скарзі твердження відповідача про те, що позивачем залишено без реагування направлені йому відповідачем акти прийому-передачі.

Згідно з п. 7.3. Договору розірвання договору можливе на вимогу однієї із Сторін у разі порушення умов цього договору однією із сторін, при цьому про день припинення його дії Сторона, на вимогу якої розривається договір, повинна попередити іншу сторону в письмовому вигляді за 30 (тридцять) календарних днів до розірвання Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2019 р. ТОВ "Юнімаркет Системз" направило ТОВ "АРЧЕР-ГРУП" обґрунтоване з посиланням на п. 7.3 договору, повідомлення про розірвання договору з 17.03.2019 р. та необхідність повернення вартості оплачених, але не наданих послуг, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення до цінного листа (а.с. 24, 25).

Доказів реагування відповідачем на зазначений лист позивача - матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 ГК України.

За змістом ст. 202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється в т.ч. у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано те, що договір №1-08/2018 від 10.08.2018 р. є розірваним з 17.03.2019 р. на підставі п. 7.3 Договору внаслідок направлення позивачем відповідачу письмового попередження за 30 календарних днів до розірвання договору.

Доказів належного виконання відповідачем умов договору №1-08/2018, якими є підписані у двосторонньому порядку акти прийому-передачі наданих послуг,- матеріали справи не містять.

Твердження скаржника про те, що шляхом перерахування коштів у розмірі 71520 грн. позивач фактично підтвердив надання послуг і виконання договору, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки в силу положень п. 1.3Догвору послуги вважаються наданими з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 3 частини 3 цієї статті ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі та застосуванні норм права, викладено в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі №910/9072/17, від 04.02.2020 р. у справі №910/65/14 та від 23.04.2019 р. у справі №918/47/18.

Викладеним спростовуються твердження відповідача про відсутність підстав для застосування положень ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені обставини щодо розірвання договору з 17.03.2019 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що внаслідок розірвання укладеного з відповідачем договору, у позивача виникло право вимагати в судовому порядку на підставі статті 1212 ЦК України повернення йому сплачених відповідачу коштів у сумі 71250 грн., оскільки через розірвання Договору в установленому порядку припинена правова підстава для набуття таких коштів відповідачем.

Оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання зобов`язань за договором №1-08/2018, як і доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 71250 грн., враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано те, що договір є розірваним №1-08/2018 з 17.03.2019 р., що свідчить про неможливість подальшого використання перерахованої позивачем суми в процесі виконання даного договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивача вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЧЕР-ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 у справі №910/7441/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 у справі №910/7441/19 залишити без змін.

3. Справи №910/7441/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

М.Г. Чорногуз