Постанова

від 24.03.2020 по справі 918/591/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року Справа № 918/591/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промрекультпроект" на рішення господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2019 року у справі №918/591/19 (повне рішення складено 04 жовтня 2019 року, суддя Качур А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЬЗА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМРЕКУЛЬТПРОЕКТ"

про стягнення в сумі 395960 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2019 року у справі №918/591/19 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЬЗА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМРЕКУЛЬТПРОЕКТ" про стягнення в сумі 395960 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМРЕКУЛЬТПРОЕКТ" (35000, Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вул. Степанська 20, оф. 76, код ЄДРПОУ 40900992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЬЗА" (13320, Житомирська область, Бердичівський район, с.Старий Солотвин, вул. Господарська 7, код ЄДРПОУ 30524627) 395960 (триста дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. заборгованості та 5939 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 40 коп. судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що станом на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази виконання умов договорів в частині поставки товару в сумі 395960 грн. чи повернення відповідачем коштів сплачених за поставку товару. Суд першої інстанції вважає, що позивач правомірно вимагає у відповідача повернення суми попередньої оплати. Враховуючи викладене, суд першої інстанції робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 395960 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ТОВ "ПРОМРЕКУЛЬТПРОЕКТ" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2019 року у справі №918/591/19, зупинити виконання оскаржуваного рішення, скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що відповідача не було повідомлено про розгляд справи належним чином, адже як зазначено в судовому рішенні, поштове повідомлення надіслане на адресу відповідача повернулось відділенням поштового зв`язку з позначкою: "за зазначеною адресою не існує", іншими засобами зв`язку відповідача також не було повідомлено про дату, час та місце судового засідання. Крім того, посилається на ряд висновків Верховного Суду в яких відзначено, що конституційне право на участь у судовому розгляді, бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду не може бути формальним, це є порушенням законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення і ухвалення власного рішення. Скаржник звертає увагу колегії суддів на те, що, якщо у пошуковій системі Google ввести назву підприємства - відповідача, то перша ж сторінка містить мобільний номер телефону директора цього підприємства. Разом з тим, скаржник просить суд врахувати, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Провадження у цій справі було відкрито 1 вересня, а оскаржуване рішення постановлене 01 жовтня 2019 року, а отже у суду першої інстанції була можливість відкласти судовий розгляд та зробити повторний виклик відповідача у судове засідання. Отже, враховуючи, що судом першої інстанції не було здійснено повторної спроби інформування відповідача про порушення справи проти нього та подання позивачем неправдивої інформації про відсутність засобів зв`язку з відповідачем вважаємо, що справа була розглянута без з`ясування всіх обставин, без належного дослідження всіх можливих та наявних у відповідача доказів на спростування вимог позивача, а тому оскаржуване судове рішення має бути скасовано.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2020 року у справі №918/591/19 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМРЕКУЛЬТПРОЕКТ" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2019 року у справі №918/591/19, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд апеляційної скарги на 03 березня 2020 року та зупинено дію рішення господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2019 року у справі №918/591/19.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольза" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 березня 2020 року у справі №918/591/19 відкладено розгляд апеляційної скарги на 24 березня 2020 року.

05 березня 2020 року від представника позивача - ТОВ "Кольза" через електронний суд надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з проханням доручити її проведення господарському суду Житомирської області.

Ухвалою від 10 березня 2020 року заяву представника ТОВ "Кольза" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/591/19 задоволено, доручено забезпечення проведення відеоконференції господарському суду Житомирської області.

В судове засідання 24 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМРЕКУЛЬТПРОЕКТ" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Поштове повідомлення, яким надіслано ухвалу суду від 03 березня 2020 року на юридичну адресу відповідача - 35000, Рівненська область, Костопільський район, м. Костопіль, вул.Степанська, буд. 20, оф. 76, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в апеляційній скарзі відповідача повернулось до суду з відміткою органу зв`язку - "фірми не існує".

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наявність в матеріалах справи, а саме в тексті апеляційної скарги зазначеного, що якщо у пошуковій системі Google ввести назву підприємства - відповідача, то перша ж сторінка містить мобільний номер телефону директора цього підприємства. Здійснивши телефонограму за вказаним номером телефону було повідомлено, що особа станом на 19 березня 2020 року не являється директором ТОВ "ПРОМРЕКУЛЬТПРОЕКТ".

Вказане додатково підтверджує обізнаність відповідача з фактом наявності апеляційного провадження за апеляційною скаргою останнього в Північно-західному апеляційному господарському суді та надає можливість користуватися правом передбаченим статтею 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", якою встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень - ухвала суду від 03 березня 2020 року була опублікована.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вчинено всі можливі заходи для повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМРЕКУЛЬТПРОЕКТ" про дату, час та місце проведення судових засідань. Отже, неотримання судових повісток (листів з ухвалами суду) відповідачем у справі за юридичною адресою, яка вказана в ЄДРПОУ є наслідками суб`єктивної бездіяльності щодо їх належного отримання.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07 липня 1989 року).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМРЕКУЛЬТПРОЕКТ" та представника ТОВ "Кольза".

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМРЕКУЛЬТПРОЕКТ" (відповідач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛЬЗА" (позивач, покупець) було укладено договір постачання керамбіду на внутрішній ринок України №06/2 (надалі договір), відповідно до предмету якого на умовах визначених цим договором продавець зобов`язується передати у власність покупця керамбід (продукція), а покупець оплатити і прийняти товар на умовах DAP - залізнична станція - Бердичів Бердичівського району Житомирської області, згідно "ІНКОТЕРМС-2010".

Згідно з умовами пункту 4.3. договору загальна сума договору складає 591 920,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.4. договору, умова оплати - 50% передплати за продукцію. Оплата має бути здійснена протягом 5 банківських днів з дня підписання договору. На підставі рахунку, виставленого продавцем, оплата здійснюється шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що строк поставки всієї партії товару - до 15 лютого 2019 року.

Як підтверджується матеріалами справи, 05 вересня 2018 року позивач перерахував відповідачу 295960,00 грн. в якості оплати за керамбід згідно договору №06/2 від 28 серпня 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №2745 від 05 вересня 2018 року та випискою по банківському рахунку позивача за 05 вересня 2018 року.

Надалі, 29 грудня 2018 року позивач перерахував відповідачу 100000,00 грн. в якості оплати за керамбід згідно договору №06/2 від 28 серпня 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №3270 від 29 грудня 2018 року та випискою по банківському рахунку позивача за 03 січня 2019 року.

Згідно з умовами пункту 3.3. договору, на відпущену продукцію продавець надає покупцеві наступні документи: накладну на відпуск ТМЦ, податкову накладну (згідно ПКУ), аналітичний звіт якості.

В матеріалах справи відсутні докази поставки товару відповідачем на суму перерахованої оплати.

У квітні 2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення до 12 квітня 2019 року грошові кошти в сумі 395 960,00 грн. отриманих на умовах передоплати.

У відповідь на претензію відповідач направив позивачу гарантійний лист, про те що грошові кошти в сумі 395 960,00 грн. отриманих на умовах передоплати від ТОВ "КОЛЬЗА" за договором №06/2 від 28 серпня 2018 року будуть повернуті позивачу до 19 квітня 2019 року.

Станом на час розгляду спору, в матеріалах справи відсутні докази повернення передоплати в сумі 395960,00 грн., сплаченої згідно платіжних доручень №2745 від 05 вересня 2018 року та №3270 від 29 грудня 2018 року.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з правилами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Також положеннями статті 693 ЦК України визначено наступні правила щодо попередньої оплати товару: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з пункту 3.4. договору, терміни поставки товару встановлені до 15 лютого 2019 року.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного апеляційною інстанцією вбачається, що в матеріалах справи відсутні докази виконання умов договору в частині поставки товару в сумі 395960,00 грн. чи повернення відповідачем коштів сплачених за поставку товару. Позивач правомірно вимагає у відповідача повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 395960,00 грн. є обґрунтованими та мають бути задоволені.

Скаржник вважає, що дану справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, якого не повідомлено належним чином про дату, час і місце засідання суду.

За змістом статей 2, 7, 13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Отже, у випадку, коли відповідач стверджує про неналежне повідомлення судом першої інстанції інформації про дату, час та місце розгляду справи, з`ясування цих обставин має першочергове значення для правильного вирішення спору. Оскільки вирішення спору за відсутності відповідача, якого належним чином не повідомили про судовий розгляд, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 вересня 2019 року відкрито провадження у справі №918/591/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 01 жовтня 2019 року. Явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась /а.с. 1-2/.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зазначив, що в судове засідання представник відповідача не з`явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому поштове повідомлення надіслане на адресу відповідача повернулось відділенням поштового зв`язку з позначкою: "за зазначеною адресою не існує" /а.с.26-27/.

Згідно з положеннями частини 6 статті 232 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ухвала Господарського суду Рівненської області від 02 вересня 2019 року направлялась на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, інші відомості у справі відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з підстав порушення процесуального права.

Аргументи скаржника про те, що він не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та дату судового засідання відхиляються судом враховуючи наступне.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення у справі "Рябих проти Росії").

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270(в редакції на дату направлення ухвали Господарського суду Рівненської області від 02 вересня 2019 року), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку (з посиланням) на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №921/6/18, від 24 грудня 2019 року у справі №909/359/19.

Судовою колегією встановлено, що ухвалу суду першої інстанції від 02 вересня 2019 року направлено ТОВ "ПРОМРЕКУЛЬТПРОЕКТ" 03 вересня 2019 року, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції на звороті ухвали, на адресу зазначену в апеляційній скарзі: 35000, Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вул.Степанська 20, оф.76 та яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, відправлення надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті "Судова повістка" /а.с. 26-27/.

Зазначене поштове відправлення (ухвала суду першої інстанції від 02.09.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі) було повернуто до Господарського суду Рівненської області 10 вересня 2019 року, що підтверджується штампом суду на поштовому конверті вх. №16407/19. Відповідно до відмітки Укрпошти на даному конверті, причиною повернення є "за зазначеною адресою не існує".

Тобто судом першої інстанції вчинені дії з належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №916/2525/13.

Доводи скаржника, які наведені у апеляційній скарзі, стосовно відсутності доказів повідомлення скаржника про час та дату судових засідань іншим, окрім поштовим способом, зокрема повідомленням телефоном, також не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що в даному разі і було здійснено судом першої інстанції; підпунктом 17.14 підпункту 17 пункту 1 Перехідних положень ГПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.

Апеляційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №910/22873/17.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промрекультпроект" на рішення господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2019 року у справі №918/591/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2019 року у справі №918/591/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №918/591/19 повернути до господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "24" березня 2020 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І.Ю.