Рішення

від 04.03.2020 по справі 905/2077/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.2020р. Справа №905/2077/19

за позовом: Комунального підприємства Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська (юридична адреса: 84331, Донецька область, м.Краматорськ, бул.Краматорський, 47, код ЄДРПОУ 31944772)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід (юридична адреса: 84395, Донецька область, м.Краматорськ, смт Красноторка, вул.Бєлгородська, 25; адреса для листування: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Історична, 29 (Червона Зоря, 29, код ЄДРПОУ 39948910)

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 35386,60 грн

за зустрічним позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід , м.Краматорськ

до відповідача: Комунального підприємства Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська, м.Краматорськ

про визнання договору недійсним та стягнення збитків у розмірі 122348 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Вишневський Є.В. - за труд. дог.

від відповідача: Коваленко А.О. - адв.

Згідно із ст.216 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

04.03.2020р. з 12:20 год. до 14:30 год.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська, м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід , смт Красноторка про:

- зобов`язання повернути нежитлові приміщення комунальної власності територіальної громади м.Краматорська, розташовані за адресою: м.Краматорськ, вул.Червона Зоря (Історична), 29 за актом приймання-передачі з балансоутримувачем - Комунальним підприємством Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська;

- стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 29643,80 грн, пені - 2073,15 грн, штрафу - 3428,80 грн, інфляційних - 45,84 грн, річних - 195,01 грн, а загалом 35386,60 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, заявлена до стягнення сума орендної плати в розмірі 29643,80 грн складається з орендної плати, яка нарахована згідно з умовами договору №18/16 від 17.06.2016р. (8695,99 грн) та подвійної плати за користування майном, нарахованої за час прострочення його повернення в порядку норм ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України (20947,81 грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не повернув майно, яке було йому передано на підставі договору №18/16 від 17.06.2016р. оренди нежитлових приміщень міської комунальної власності, у зв`язку із закінченням строку дії цього правочину. Окрім того, як вказує заявник позову, відповідачем порушено умови договору в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати орендних платежів, а також плати за користування майном, нарахованої в порядку норм ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, що стало підставою для нарахування пені, відсотків річних та інфляційних.

Ухвалою суду від 02.12.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2077/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві б/н від 04.12.2019р. на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід проти задоволення позову заперечувало з посиланням на те, що позивач не є власником майна, яке передавалось в оренду згідно із договором №18/16 від 17.06.2016р., а також не володіє цим майном на будь-якій іншій правовій підставі.

10.12.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом до Комунального підприємства Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська про:

- визнання договору оренди нежитлового приміщення міської комунальної власності №18/16 від 17.06.2016р. недійсним з моменту укладення;

- стягнення збитків у розмірі 122348 грн.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви відповідач посилався на те, що позивач не є власником майна, яке передавалось в оренду згідно із договором №18/16 від 17.06.2016р., а також не володіє цим майном на будь-якій іншій правовій підставі, внаслідок чого вказаний правочин є недійсним. Окрім того, як вказує заявник зустрічного позову, неправомірними діями позивача Товариству з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід було заподіяно збитки у розмірі 122348 грн.

Згідно з ухвалою господарського суду Донецької області від 28.12.2019р. вказану зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №905/2077/19.

З огляду на приписи ч.7 ст.180 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 09.01.2020р. розгляд справи №905/2077/19 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У відповіді №4 від 03.01.2020р. на відзив позивач зазначав про те, що власником майна, яке передавалось відповідачу в оренду за договором №18/16 від 17.06.2016р., є територіальна громада міста Краматорська, балансоутримувачем - Комунальне підприємство Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська, внаслідок чого, на його думку, твердження Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід щодо недійсності відповідного правочину є безпідставними.

Разом з цим, позивачем заявлено про застосування позовної давності до зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід .

Аналогічні за змістом твердження наводились позивачем в обґрунтування своєї правової позиції у відзиві №24 від 21.01.2020р. на зустрічний позов. Окрім того, у цій заяві по суті справи позивач зазначав про те, що договір не може бути визнаний недійсним з визначених відповідачем підстав, оскільки він виконувався сторонами, майно передано за актом приймання-передачі, внесені часткові орендні платежі, сплив термін дії договору, внаслідок чого зазначені відповідачем в зустрічному позові підстави не можуть вважатись помилкою щодо обставин, які мають істотне значення.

Відповідь на відзив за зустрічними позовом та заперечення на відповідь на відзив за первісними позовом, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком відповідача, до господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 04.02.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2020р.

18.02.2020р. розгляд справи було відкладено на 04.03.2020р.

Представники сторін у судове засідання 04.03.2020р. з розгляду справи по суті з`явились.

У судовому засіданні 04.03.2020р. оголошувалась перерва з 12:20 год. до 14:30 год.

Представник позивача первісні позовні вимоги підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечив, а також зазначив про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до розгляду справи №905/242/20.

Представник відповідача у задоволенні первісного позову просив відмовити та наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог. Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід підтримав клопотання б/н від 12.02.2020р. про зупинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Як визначено у ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.3 ст.631 зазначеного кодексу сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом приписи місить ч.1 ст.283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.283 Господарського кодексу України об`єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

В силу норм ч.1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

17.06.2016р. між Комунальним підприємством Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід (орендар) укладено договір №18/16 оренди нежилих приміщень міської комунальної власності, за змістом п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення (майстерні). Розмір приміщень (загальний): 302,6 кв. м, розташованих за адресою: вул.Червона Зоря (Історична), 29, площа земельної ділянки під приміщеннями, що орендуються: 1270,17 кв. м, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою об`єкта нерухомості від 29.02.2016р. та складає 149310 грн без врахування ПДВ. Мета використання: магазин-склад.

З підписанням додаткової угоди від 01.08.2016р. сторони виклали п.1.1 договору у наступній редакції: Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення (приміщення). Розмір приміщень (загальний): 149,50 кв. м, розташованих за адресою: вул.Червона Зоря, площа земельної ділянки під приміщеннями, що орендуються: 627,53 кв. м, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою об`єкта нерухомості складає 73030 грн без врахування ПДВ. Мета використання: магазин-склад .

За змістом п.3.1 договору №18/16 від 17.06.2016р. (в редакції додаткової угоди від 01.08.2016р.) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду комунального майна, яке знаходиться у власності територіальної громади м.Краматорська, затвердженої рішенням Краматорської міської ради від 13.07.2011р. №7/Y1-12, складає: Опл. міс. = (1095,45 + 268,49) х І.д.о. х Ім. + 20% ПДВ = 1363,94 х І.д.о. х Ім. + 20% ПДВ, де:

І.д.о. - індекс інфляції за період з дати проведення незалежної оцінки або стандартизованої оцінки до базового місяця розрахунку орендної плати;

Ім. - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.

Розмір орендної плати змінюється у відповідності з індексом інфляції, що визначається Міністерством статистики України. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За приписами п.11.1 вказаного договору сторони домовились про те, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його підписання, а саме з 01.06.2016р. та діють до 31.05.2017р. включно.

Як визначено у п.11.2 договору №18/16 від 17.06.2016р. за домовленістю сторін на підставі укладеної додаткової угоди строк дії цього договору може бути продовжений на період, що не перевищує 2 роки 11 місяців у цілому з моменту його укладання.

Згідно з додатковою угодою від 01.08.2016р. сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 30.04.2019р.

В силу норм ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України Про оренду державного та комунального майна (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

За приписами п.1.2 договору №18/16 від 17.06.2016р., визначені у п.1.1 цього договору приміщення передаються орендарю у строкове платне користування у санітарно-технічному стані згідно з актом приймання-передачі.

Орендодавець зобов`язаний передати орендарю в оренду приміщення згідно з цим договором по акту приймання-передачі, який підписується одночасно з цим договором (п.7.1 договору №18/16 від 17.06.2016р.).

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2016р. на виконання умов укладеного сторонами правочину орендодавець передав орендарю майно відповідно до акту прийому-передачі основних засобів від 17.06.2016р. (майстерні площею 302,6 кв. м: И (слюсарна майстерня) - 88,5 кв. м, К (слюсарна майстерня) - 61 кв. м, Л (слюсарна майстерня) - 153,1 кв. м).

У зв`язку з підписанням додаткової угоди від 01.08.2016р., у той же день, сторони склали акт повернення основних засобів, згідно з яким орендар повернув, а орендодавець прийняв частину майстерень по вул.Червона Зоря, а саме Л (слюсарна майстерня) - 153,1 кв. м.

Виходячи з того, що предметом первісного позову є стягнення заборгованості та повернення приміщень, що передавались за договором №18/16 від 17.06.2016р., який відповідач просить визнати недійсним, суд дійшов висновку, що доцільним є розгляд в першу чергу саме зустрічних позовних вимог, внаслідок чого суд зазначає про наступне:

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Одночасно, положеннями ст.229 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Згідно зі ст.230 цього кодексу, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

За твердженням відповідача, з боку Комунального підприємства Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська мали місце помилка та обман щодо наявності у позивача повноважень передавати в оренду майно згідно із договором №18/16 від 17.06.2016р.

З огляду на таке, відповідач заявив позов про визнання спірного договору недійсним, а також в порядку норм ст.230 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення збитки в сумі 122348 грн, що становлять подвійний розмір сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід за час користування майном на підставі договору №18/16 від 17.06.2016р. орендної плати.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 цього кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В п.19 постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

За змістом листа від 24.11.2008р. Верховного суду України Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсним воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Відповідно до позиції Верховного Суду України такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об`єкта тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати. Найчастіше хибне сприйняття стосується правової природи та предмета правочину, що може виникнути при визначенні тотожності предмета або його якості. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.

Одночасно, під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

З вищенаведеного вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання), вчиненого під дією помилки необхідно встановити, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення, правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Одночасно, неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст.230 Цивільного кодексу України є встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст.143 Основного Закону України).

За змістом ч.1 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

За висновками суду, приміщення по вул.Червона Зоря, 29 є об`єктом права комунальної власності територіальної громади міста Краматорська, оскільки перебувають в межах міста Краматорська та не належать до приватної чи державної власності.

На підтвердження включення вказаного майна до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Краматорська позивачем надано копії рішень №38/V-30 від 31.08.2010р. (рядки 400-403 переліку), №15/VII-458 від 28.10.2016р. (рядки 339-342 переліку), №20/VII-96 від 29.03.2017р. (рядки 343-346 переліку), №58/VII-451 від 29.08.2019р. (рядки 324-327 переліку) Краматорської міської ради.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно із п.3.1 Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м.Краматорськ, яке затверджено рішенням №7/VI-12 від 13.07.2011р. Краматорської міської ради, від імені територіальної громади м.Краматорська повноваження орендодавця та органу, уповноваженого управляти комунальним майном здійснює управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради (правонаступником якого є відділ комунальних ресурсів та самоврядного контролю Краматорської міської ради). Також орендодавцями є виконавчі органи міської ради, підприємства та установи, що належать до комунальної власності територіальної громади м.Краматорська і на балансі яких знаходяться об`єкти оренди. Передача в оренду зазначеними орендодавцями здійснюється за згодою управління житлового та комунального господарства.

Відповідно до рішення №1/4-18 від 19.04.2002р. Краматорської міської ради спірні приміщення були передані на баланс Комунального підприємства Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська.

Листом №23 від 31.05.2016р. Відділ комунальних ресурсів та самоврядного контролю Краматорської міської ради надав дозвіл балансоутримувачу (позивачу у цій справі) на передачу в оренду спірного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Краматорська.

Відтак, з огляду на наведене, Комунальне підприємство Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська є належним позивачем по справі, діє від імені та в інтересах територіальної громади, наділено повноваженнями щодо передання спірних об`єктів права комунальної власності в оренду.

При цьому, зважаючи на висновки суду про те, що приміщення по вул.Червона Зоря, 29 є об`єктом права комунальної власності територіальної громади міста Краматорська, Краматорською міською радою правомірно було прийнято рішення №1/4-18 від 19.04.2002р. Про передачу майна ГК ПРП Крамжитлосервіс на баланс КП Служба єдиного замовника та у наступному внесено зміни до цього акту органу місцевого самоврядування рішенням №22/IV-27 від 01.12.2004р.

Щодо посилань відповідача на те, що право власності на спірне майно не зареєстровано у встановленому законом порядку, то суд зазначає про наступне:

Як вказує відповідач, 27.11.2019р. ним отримана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту оренди про відсутність відповідних приміщень у реєстрах.

Частиною 1 ст.182 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості врегульовано Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У ст.2 вказаного нормативно-правового акту вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом п.1 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягає, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Діючі на теперішній час Цивільний кодекс України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які встановили вимогу відносно реєстрації права власності на нерухоме майно, набрали чинності у 2004 році.

Разом з тим, як визначено у інвентарній справі, майстерні К площею 61 кв. м, И площею 88,5 кв. м, щодо наявності прав на передання яких у найм виник спір, були побудовані у 1992 році, внаслідок чого відсутність обставин реєстрації права комунальної власності на спірне майно, не свідчить про відсутність права як такого.

Окрім цього, слід зазначити, що на виконання умов підписаного сторонами договору №18/16 від 17.06.2016р. були вчинені наступні дії:

- складено акт від 17.06.2016р. прийому-передачі основних засобів,

- складено акт від 01.08.2016р. повернення основних засобів (частини орендованих приміщень),

- додатковою угодою від 01.08.2016р. вносились зміни до спірного договору,

- відповідачем сплачено, а позивачем прийнято суму орендних платежів у загальному розмірі 61174 грн.

За поясненнями представника відповідача, які були надані у судовому засіданні 04.03.2020р. з розгляду справи по суті, за час дії договору №18/16 від 17.06.2016р. та користування майном, Товариству з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід не створювалось перешкод у користуванні майном, про права на орендоване майно жодною особою не заявлялось.

За таких обставин, сторонами в межах договору №18/16 від 17.06.2016р. були вчинені дії, спрямовані на виконання прийнятих за вказаним правочином зобов`язань. Оспорюваний правочин виконувався сторонами, відповідач фактично користувався та продовжує користуватись переданим в оренду майном, не заперечував факт його вчинення, а отже укладання спірного договору жодним чином не порушує права та інтереси відповідача.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, зважаючи на те, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що помилка чи обман дійсно мали місце, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід до Комунального підприємства Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська про визнання недійсним договору №18/16 від 17.06.2016р., підлягають залишенню без задоволення.

Разом з тим, суд зазначає, що статтями 229 та 230 Цивільного кодексу України визначено самостійні підстави для визнання правочину недійсним. Встановлення обставин недійсності правочину внаслідок помилки виключає можливість визнання такого правочину недійсним через обман.

Висновки суду про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, зумовлюють відмову у задоволенні зустрічного позову в частині вимог про стягнення збитків у розмірі 122348 грн, оскільки такі вимоги мають похідний характер.

Заява відповідача про застування строку позовної давності, викладена у відповіді №4 від 03.01.2020р. на відзив, не приймається судом до уваги при вирішенні спору, який виник між сторонами по розглядуваній справі за зустрічними вимогами, оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову, що повністю відповідає позиції, викладеній у п.11 постанови №14 від 18.12.2009р. Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі .

Щодо первісних позовних вимог, господарський суд виходить з наступного:

В силу норм ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як визначено у ч.2 ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 ст.26 Закону України Про оренду державного та комунального майна (який діяв станом на 30.04.2019р.).

За правилами п.11.11 договору №18/16 від 17.06.2016р. дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку на який його було укладено.

Як зазначалось, на підставі додаткової угоди від 01.08.2016р. сторони домовились продовжити строк дії договору до 30.04.2019р.

Наявності обставин того, що сторонами вносились зміни у договір №18/16 від 17.06.2016р. в частині строку його дії після 01.08.2016р. сторонами не надано, а судом не встановлено.

Таким чином, з огляду на приписи вказаних норм законодавства та умови укладеного позивачем та відповідачем правочину, суд дійшов висновку про припинення дії договору №18/16 від 17.06.2016р. в обумовлений сторонами строк, а саме 30.04.2019р.

Як визначено у ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч.1 ст.763 цього кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.2 ст.795 вказаного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В силу норм ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За правилами п.2.2 договору №18/16 від 17.06.2016р. орендар може користуватися приміщенням протягом строку оренди.

У разі припинення цього договору приміщення повертаються орендарем орендодавцю. Орендар повертає приміщення орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі приміщень орендарю цим договором. Приміщення вважаються повернутими орендодавцю з моменту підписання сторонами акту повернення (п.2.4 договору №18/16 від 17.06.2016р.).

Згідно з п.2.5 укладеного сторонами правочину обов`язок по складанню акту повернення покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

Як визначено у п.11.8 договору №18/16 від 17.06.2016р., після закінчення дії строку договору або у разі дострокового розірвання, орендоване приміщення має бути звільнено орендарем та передано орендодавцю за актом приймання-передачі протягом 15 днів.

На підставі п.11.10 вказаного договору приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська звернулось до орендаря з листом №144 від 27.03.2019р., згідно з яким просило вчасно звільнити займане приміщення.

Позивачем на адресу відповідача також надсилались листи №181 від 10.04.2019р., №213 від 26.04.2019р. щодо припинення дії договору та повернення орендованого майна.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід звернулось до орендодавця з листом №1 від 01.07.2019р. щодо продовження дії договору, на який позивач надав відповідь №460 від 29.07.2019р. про необхідність повернення орендованого майна.

Як встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід обов`язок щодо повернення орендованого майна у строк та у спосіб визначені договором не здійснило, акт приймання-передачі приміщень не склало, фактичну передачу об`єкта оренди не вчинило.

За відсутності доказів складання акту приймання-передачі орендованого майна від орендаря орендодавцю, суд дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід продовжує користуватись майном після закінчення строку дії договору №18/16 від 17.06.2016р. без належних правових підстав.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу норм ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено у ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За правилами п.3.3 договору №18/16 від 17.06.2016р. орендна плата перераховується орендарем орендодавцю щомісяця не пізніше 25-го числа наступного за звітним.

Згідно з п.5.2 вказаного договору орендар зобов`язався своєчасно та у повному обсязі здійснювати орендні платежі незалежно від наслідків підприємницької діяльності.

За змістом розрахунку, наданого Комунальним підприємством Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська, сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід з орендної плати за період з 01.12.2018р. по 30.04.2019р. становить 8695,99 грн, плати за фактичне користування майном за період з 01.05.2019р. по 30.09.2019р. - 20947,81 грн, що загалом становить 29643,80 грн.

Дослідивши розрахунок позивача, господарський суд встановив, що в цілому він відповідає встановленим законом і договором правилам нарахування орендної плати та плати за користування майном після закінчення строку дії договору. Проте, відповідний розрахунок має незначні арифметичні помилки, що призвело до завищення заявленої до стягнення суми орендної плати у розмірі 8695,99 грн на 0,10 грн. За розрахунком суду, заборгованість відповідача з орендної плати становить 8695,89 грн, з плати за користування майном після закінчення строку дії договору - 20947,81 грн.

З огляду на приписи п.п.3.3, 5.2 договору №18/16 від 17.06.2016р., строк оплати орендних платежів за період з 01.12.2018р. по 30.04.2019р. включно на суму 8695,89 грн, настав.

Проте, за поясненнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід орендну плату за договором №18/16 від 17.06.2016р. у визначеному розмірі та у строк не сплатило.

Ухвалою господарського суду від 02.12.2019р. відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Відповідач відзив на позовну заяву надав, але факт наявності заборгованості не спростував.

Одночасно, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою ст.785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Разом з тим, вимогами ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто позивачу та ним не надано до суду доказів вжиття заходів щодо належного виконання зобов`язання стосовно повернення орендованого майна, то позивачем правомірно нараховано 20947,81 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення (період з 30.04.2019р. по 30.09.2019р.) на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України. При цьому, здійснений позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська до Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід про стягнення 29643,80 грн підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 29643,70 грн з визначених вище підстав.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов`язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов`язків його учасників, припинення зобов`язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого користування майном, яке отримано відповідачем за спірним правочином.

Як було зазначено судом вище, за приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), у разі, зокрема, закінчення строку дії договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічні положення щодо обов`язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, з огляду на припинення дії договору №18/16 від 17.06.2016р., позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути орендоване майно також підлягають задоволенню.

За приписами ст.238 Господарського процесуального кодексу України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Водночас, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про порядок і строк виконання рішення. (ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку про необхідність зазначення у резолютивній частині рішення по справі строку вчинення дій щодо повернення об`єкта оренди протягом десяти днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Щодо вимог первісного позову про стягнення пені - 2073,15 грн, штрафу - 3428,80 грн, інфляційних - 45,84 грн, річних - 195,01 грн, то суд зазначає про наступне:

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 2, 3 ст.549 цього кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Крім того, за приписами ст.625 наведеного нормативно-правового акту боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами п.9.1 договору №18/16 від 17.06.2016р. за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України або умов договору.

Згідно із п.3.4, 3.5 договору №18/16 від 17.06.2016р. орендна плата, яка перерахована несвоєчасно, або не у повному обсязі підлягає індексації та стягується орендодавцем з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату оплати орендної плати заборгованість по ній становить у середньому не менш ніж три місяці, орендар також сплачує штрафні санкції у розмірі 25% від суми заборгованості.

Відтак, позивач заявив до стягнення:

- пеню в сумі 2073,15 грн за загальний період нарахування з 26.01.2019р. по 29.10.2019р., базою для нарахування пені визначено суму заборгованості у розмірі 29643,80 грн,

- інфляційні у розмірі 45,84 грн за загальний період нарахування з 26.01.2019р. по 29.10.2019р., базою для нарахування інфляційних визначено суму заборгованості у розмірі 29643,80 грн,

- 3% річних в сумі 195,01 грн за загальний період нарахування з 26.01.2019р. по 29.10.2019р., базою для нарахування річних визначено суму заборгованості у розмірі 29643,80 грн,

- штраф у розмірі 3428,80 грн, що становить 25% від суми у розмірі 29643,80 грн.

Перевіривши вказані розрахунки, господарський суд встановив, що суми пені, інфляційних, відсотків річних та штрафу по відношенню до заборгованості з орендної плати у розмірі 8695,89 грн становлять 1446,09 грн, 45,84 грн, 139,19 грн, 2173,97 грн відповідно.

Разом з тим, підстави для нарахування пені, інфляційних, відсотків річних та штрафу у зв`язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід не здійснило оплату неустойки у розмірі 20947,81 грн відсутні, оскільки заявлена на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України сума хоча і є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, проте, виступає самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме на суми пені - 1446,09 грн, штрафу - 2173,97 грн, інфляційних - 45,84 грн, річних - 139,19 грн

Клопотання відповідача б/н від 12.02.2020р. про зупинення провадження у справі залишається судом без задоволення, з огляду на таке:

Виходячи зі змісту вказаного клопотання, ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2020р. відкрито провадження по справі №905/242/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід до Краматорської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення №1/4-18 від 19.04.2002р. Краматорської міської ради про передачу майна на баланс Комунального підприємства Служба єдиного замовника .

За твердженням відповідача, спір у справі №905/2077/19 не може бути розглянутий до прийняття рішення у справі №905/242/20, що в силу п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України зумовлює необхідність зупинення провадження у справі №905/2077/19.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, згідно з ч.3 ст.195 цього кодексу провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Як зазначалось, ухвалою суду від 04.02.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2020р.

Таким чином, зважаючи на те, що клопотання б/н від 12.02.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід подано до господарського суду після закриття підготовчого провадження у справі та призначення її до розгляду по суті, приписи п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані з огляду на імперативні вимоги ч.3 ст.195 цього кодексу, що зумовлює відхилення розглядуваного клопотання.

Окрім того, за висновками суду, зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у цій справі, без застосування процедури зупинення її розгляду до вирішення спору у справі №905/242/20.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір щодо первісного позову в сумі 1921 грн за вимогами немайнового характеру підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за вимогами майнового характеру у розмірі 1921 грн - розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Судовий збір стосовно зустрічного позову в сумі 3842 грн підлягає віднесенню на Товариство з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 180, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід (84395, Донецька область, м.Краматорськ, смт Красноторка, вул.Бєлгородська, 25, код ЄДРПОУ 39948910) повернути Комунальному підприємству Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська (84331, Донецька область, м.Краматорськ, бул.Краматорський, 47, код ЄДРПОУ 31944772) нежитлові приміщення комунальної власності територіальної громади м.Краматорська, розташовані за адресою: м.Краматорськ, вул.Червона Зоря (Історична), 29 за актом приймання-передачі з балансоутримувачем - Комунальним підприємством Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Серпантин Схід (84395, Донецька область, м.Краматорськ, смт Красноторка, вул.Бєлгородська, 25, код ЄДРПОУ 39948910) на користь Комунального підприємства Служба єдиного замовника житлово-комунального господарства м.Краматорська (84331, Донецька область, м.Краматорськ, бул.Краматорський, 47, код ЄДРПОУ 31944772) заборгованість з орендної плати в розмірі 29643,70 грн, пеню - 1446,09 грн, штраф - 2173,97 грн, інфляційні - 45,84 грн, річні - 139,19 грн, а також судовий збір в сумі 3736,80 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині первісних позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 04.03.2020р.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця