Рішення

від 11.03.2020 по справі 916/2955/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2955/19

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Кришталі Д.І.,

розглянувши справу №916/2955/19,

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ" (вул. Жуковського, буд. 32, квартира 6, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 38478327),

про стягнення 63575,09 грн.

представники сторін:

від позивача: Акрабова О.М.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ" про стягнення 63575,09 грн.

Ухвалою від 07.10.2019 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.11.2019.

04.11.2019 представники сторін у судове засідання не з`явились, розгляд справи відкладено на 18.11.2019.

18.11.2019 від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності (вх.№2-5612/19), при цьому відповідач посилається також на висновки ВС від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц.

18.11.2019 від відповідача також надійшли пояснення (вх.№23738/19).

18.11.2019 представники сторін у судове засідання не з`явились. Розгляд справи відкладено на 04.12.2019.

03.12.2019 від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання (вх.№25015/19).

04.12.2019 представники сторін не з`явились, судом постановлено ухвалу справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 16.12.2019.

16.12.2019 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, ухвалою від 19.12.2019 підготовче судове засідання призначено на 27.01.2020.

27.01.2020 продовжено підготовче провадження на 30 днів, протокольною ухвалою закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 17.02.2020.

17.02.2020 розгляд справи відкладено на 11.03.2020.

11.03.2020 позивачем подано клопотання про залучення судової практики (вх.№6281/20).

11.03.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

11.12.2019 представником позивача подано відповідь на пояснення (вх.№25502/19).

В обґрунтування позову посилається на укладення Договору банківського обслуговування 07.02.2014, відповідно до якого відповідачеві було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок, за яким позивач виконав свої зобов`язання, надавши кредитний ліміт у 10000,00 грн. Вказує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.7.2016 у справі №904/2446/16 за позовом АТ КБ Приватбанк до ТОВ Юридична компанія Юрвей було стягнуто з відповідача заборгованість за договором у розмірі 33837,44 грн., зазначає, що рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору. Враховуючи, що рішення про стягнення заборгованості повністю не виконане, позивач звертається до суду з вимогами про стягнення сум, які були нараховані згідно з умовами кредитного договору, але не були предметом розгляду попереднього судового процесу. Просить стягнути 17313,34 грн. заборгованості про процентам, 3250,00 грн. заборгованості по комісії, 43011,75 грн. пені.

У поясненнях відповідач вказує, що позовна заява підписана представником, докази повноважень якого не надані, цим же представником завірено копії документів, доданих до позову. Просив відмовити у позові, посилаючись на неналежність доказів у справі, а також врахувати надмірність вимог у порівнянні із основним боргом.

У відповіді на пояснення позивач вказує, що посилання на оформлення документів згідно з ДСТУ 4163-2003 є недоречним, оскільки стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи, якими не є Умови та правила надання банківських послуг, розрахунок заборгованості тощо. Матеріали справи містять довіреність на ім`я представника, якою передбачено право посвідчувати копії та підписувати розрахунки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/2446/16 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське фінансове агенство Верус (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Юрвей (відповідач-2) про стягнення 36237,93 грн. було винесено рішення від 19.07.2016.

У даному рішенні, на яке посилається позивач, встановлено обставини, які є преюдиційними у даній справі та не підлягають доказуванню відповідно до вимог ч.4 ст. 75 ГПК України.

07.02.2014 ТОВ ЮК Юрвей (клієнт) приєднався до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua (які разом із заявами складають договір банківського обслуговування № б/н від 07.02.2014р.) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору. Відповідно до умов цього договору ТОВ ЮК Юрвей було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг .

Рішенням суду у вказаній справі також встановлено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-2 (ТОВ Юридична компанія Юрвей ) грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. Однак, в порушення прийнятих на себе зобов`язань відповідач-2 отримані кредитні кошти не повернув, відсотки за їх користування не сплатив. Відповідно до розрахунку та акту звірки (наданих позивачем) станом на 14.03.16р. заборгованість ТОВ ЮК Юрвей за кредитним договором № б/н від 07.02.2014р. становить 36 237, 93 грн. ( в т.ч.: 10 000, 00 - заборгованість за кредитом; 10 701, 93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 13 102, 42 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 2 433, 58 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом). Таким чином, факт не виконання відповідачем-2 зобов`язань за договором матеріалами справи доведено, відповідачем не спростовано. На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Господарським судом Дніпропетровської області позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Юрвей на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк 10000,00 - заборгованість за кредитом; 10701,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 13102,42 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 2433,58 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом та 1378,00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Водночас, позивач, посилаючись на невиконання боржником рішення суду, вказує, що відносини за кредитним договором не припинились, просить також врахувати постанову Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-1206цс15 та стягнути з відповідача 17313,34 грн. заборгованості про процентам, 3250,00 грн. заборгованості по комісії, 43011,75 грн. пені.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, відповідно до якого наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове погашення заборгованості згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 302/4494/16-ц, від 03.04.2019 по справі № 199/2032/13, від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц.

У постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 302/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

АТ КБ ПриватБанк використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також процентів, належних до сплати відповідно до статті 1048 ЦК України, та неустойки за порушення умов договору, звернувшись у 2016 році до суду із позовом про примусове стягнення цих коштів з ТОВ Юридична компанія Юрвей у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом.

У такому випадку право банку нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове погашення заборгованості згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Оскільки АТ КБ ПриватБанк вимог про стягнення встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляло, зважаючи на те, що вимоги банку у цій справі стосуються лише стягнення процентів за користування кредитом, комісії та неустойки, які кредитодавець нарахував після ухвалення у справі №904/2446/16 рішення Господарським судом Дніпропетровської області від 19.07.2016, суд вважає, що правових підстав для задоволення позовних вимог банку у справі немає.

Вказане відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові від 13.03.2019 по справі № 332/146/15-ц.

Позивач в обґрунтування власної позиції посилається на Постанову ВС у справі №923/760/18 від 08.07.2019, втім, обставини, які стали підставою позову у зазначеній справі, не є аналогічними обставинам справи №923/760/18, оскільки у ній досліджується належність підписання Договору шляхом приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, погодження істотних умов договору банківського обслуговування та його укладення між сторонами шляхом підписання відповідної заяви. Також у справі №923/760/18 досліджувалось питання наявності доказів розміщення Умов та правил надання банківських послуг на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", а також нарахування відсотків за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою. Таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивача на вказану постанову.

Відповідач просив застосувати строки позовної давності. Втім, суд вказує, що у ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про необгрунтованість позову, підстав для застосування позовної давності немає.

Щодо посилання на неналежне оформлення доказів позивачем, суд вказує, що позовну заяву було оформлено у відповідності до вимог ГПК України, підписано представником позивача, докази повноважень якого є в матеріалах справи. Також при дослідженні доказів встановлено, що вони оформлені належним чином. Таким чином, посилання відповідача на зазначене як підставу для відмови у позові, є необгрунтованими.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст. 261, 267, 625, 1048, 1049, 1050, 1069 ГПК України, ст. ст. 4, 5, 74, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ" (вул. Жуковського, буд. 32, квартира 6, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 38478327) про стягнення 63575,09 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 11.03.2020. Повний текст рішення складений та підписаний 23 березня 2020 р.

Суддя Р.В. Волков