Постанова

від 18.06.2020 по справі 916/2955/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2955/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 року, м. Одеса, суддя Волков Р.В., повний текст рішення складено та підписано 23.03.2020 року

у справі № 916/2955/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса

про стягнення 63 575 грн. 09 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В жовтні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м.Київ звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь за договором від 07.02.2014 року б/н в загальному розмірі 63 575 грн. 09 коп., з яких 17 303 грн. 34 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 43 011 грн. 75 коп. - пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 3 250 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК » , м. Київ посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса умов договору банківського обслуговування від 07.02.2014 року б/н щодо повернення кредитних коштів та сплати інших платежів, внаслідок чого у останнього, станом на 20.09.2019 року виникла заборгованість у розмірі 97 412 грн. 53 коп.

Крім того, позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 року у справі № 904/2446/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса було стягнуто з відповідача заборгованість за вищевказаним договором у розмірі 33 837 грн. 44 коп.

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Київ, посилаючись на п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин та на Постанову Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-1206цс15, вважає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного догоровору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання належних йому сум, у тому числі і штрафних санкцій, визначених умовами договору та Цивільним кодексом України.

Позивач, зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду про стягнення заборгованості, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м.Київ звертається до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача: 17 313 грн. 34 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 250 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом; 43 011 грн. 75 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, які були нараховані згідно умов кредитного договору до дати подання позову та які не були предметом розгляду попереднього судового процесу.

18.11.2019 року до Господарського суду Одеської області через канцелярію за вх. №2-5612/19 від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності до всіх вимог, заявлених Акціонерним товариством Комерційним банком ПРИВАТБАНК , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м.Одеса.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 року у справі №916/2955/19 (суддя Волков Р.В.) у позовних вимогах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса, про стягнення з відповідача на користь позивача за договором від 07.02.2014 року б/н в загальному розмірі 63 575 грн. 09 коп., з яких 17 303 грн. 34 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 43 011 грн. 75 коп. - пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 3 250 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом - відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Київ використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також процентів, належних до сплати, відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, та неустойки за порушення умов договору, звернувшись у 2016 році до суду з позовом про примусове стягнення цих коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса у судовому порядку. Суд першої інстанції зазначив, що вищевказаними діями, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом, а тому право банку нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове погашення заборгованості згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки право та охоронюваний інтерес позивача не порушено, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 року у справі № 916/2955/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Київ у повному обсязі, а також вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник, зазначив, що він звернувся до Господарського суду Одеської області з вищевказаним позовом про стягнення з відповідачем сум, які були нараховані згідно з умовами Договору кредитування, які не були предметом розгляду у зв`язку невиконанням відповідачем судового рішення від 19.07.2016 року у справі № 904/2446/16. Натомість, суд першої інстанції, на думку позивача, всупереч нормам матеріального права, умовам укладеного Договору та судової практики судів вищих інстанцій постановив неправосудне рішення.

Скаржник, зважаючи на встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2016 року обставини невиконання позичальником зобов`язань з повернення суми одержаного кредиту у строк, встановлений кредитним договором, посилаючись на низку постанов Верховного Суду, зазначає, що наділений правом на отримання належних йому відсотків за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі Умов та Правил надання банківських послуг у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, оскільки ці відсотки охоплюються диспозицією норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, на думку скаржника, у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 5017/1987/2012, позивач зазначає, що при порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання, клієнт сплачує Банку відсотки за користування у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Разом з тим, скаржник звертає увагу колегії суддів на ту обставину, що у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної ставки Національного Банку України від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.

Також, в апеляційній скарзі, скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції ухилився від своїх прямих обов`язків, зокрема від здійснення правосуддя, оскільки не дослідив та не надав правової оцінки поданому стороною позивача розрахунок заборгованості за кредитним договором. Більш того, на думку позивача, суд першої інстанції не мав правових підстав відмовляти у задоволенні позову, оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячі із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Отже, на думку позивача, суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою, як зазначено в апеляційній скарзі, для скасування ухвали .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 року, м. Одеса, у справі № 916/2955/19, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

27.05.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 року у справі № 916/2955/19, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ - без задоволення. Судовою колегією відзиві було долучено до матеріалів справи.

Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що копії документів, наданих до апеляційної скарги, належним чином не засвідчені представником позивача, у якого, на думку відповідача, немає відповідних повноважень, тому вони не мають юридичної сили.

Також, вважаючи рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 року у справі №916/2955/19 законним та обґрунтованим, відповідач просить суд апеляційної інстанції взяти до уваги його клопотання про застосування строку позовної давності до всіх вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ та врахувати надмірний розмір вимог у порівнянні із основним боргом у розмірі 10 000 грн.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ не підлягає до задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 року у справі № 916/2955/19 не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

07.02.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса (клієнт) приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua (які разом із заявами складають договір банківського обслуговування від 07.02.2014 року № б/н) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору. Відповідно до умов цього договору ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг .

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов: при укладенні договорів і угод, чи вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт - банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформації, або у будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та /або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису . Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Як вбачається з п. 3.2.1.1.1. Умов: кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Пунктами 3.2.1.1.3. та 3.2.1.1.8. Умов визначено, що кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт - банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода ).

У п. 3.2.1.1.6. Умов зазначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інші).

Відповідно до п. 3.2.1.4. Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки виходячи із процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференціована процентна ставка).

Умовами п. 3.2.1.4., затверджено порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференціована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25 - го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань. Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Як убачається з п. 3.2.1.2.3.4. Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами , змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу (Товариство з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса) грошові кошти в розмірі 10 000 грн. Однак, в порушення прийнятих на себе зобов`язань відповідач отримані кредитні кошти не повернув, відсотки за їх користування не сплатив. У зв`язку з чим, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК , м. Дніпропетровськ звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське фінансове агенство Верус , м. Дніпропетрорвськ (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса (відповідач-2) про стягнення 36237 грн. 93 коп.

19.07.2016 року Господарським судом Дніпропетровської області було винесено рішення у справі № 904/2446/16, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК , м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське фінансове агенство Верус , м. Дніпропетрорвськ (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса (відповідач-2) про стягнення 36 237 грн. 93 коп. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК , м. Дніпропетровськ 10 000 грн. - основної заборгованості за кредитом, 10 701 грн. 93 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 13 102 грн.42 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 2 433 грн. 58 коп. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом та 1 378 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору. У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агенство Верус - відмовлено.

Тобто, цим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 року у справі № 904/2446/16 встановлено обставини, які є преюдиційними у справі, яка переглядається, та не підлягають доказуванню, відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Доказів оскарження вищевказаного рішення матеріали справи № 916/2955/19 не містять.

Крім того, матеріали справи містять Акт звірки б/н та без дати між представником Акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК , м. Київ та представником Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса, відповідно до якого, заборгованість за кредитним договором станом на 20.09.2019 року становить 97 412 грн. 53 коп. Вищевказаний акт не містить підпису відповідача, як і відсутні документи щодо його направлення позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса.

Як убачається із довідки про розмір встановлених кредитних лімітів від 23.09.2019 року, Товариству з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м.Одеса, 07.02.2014 року було встановлено 10 000 грн. кредитного ліміту, 01.03.2014 року - 10 000 грн., 02.03.2014 року - 9914 грн. 35 коп.

З наданого розрахунку заборгованості за договором від 07.02.2014 року б/н, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком ПРИВАТБАНК , м. Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса станом на 20.09.2019 року вбачається, що залишок заборгованості за кредитом без врахування заборгованості, стягненої за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, становить 63 575 грн. 09 коп., при цьому, загальна сума нарахованої пені становить 43 011 грн. 75 коп.; заборгованості з комісії - 3 250 грн.; заборгованості за процентами - 17 313 грн. 34 коп.

Разом з тим, матеріали справи містять роздруківку з офіційного сайту позивача Витягу з Умов та правил надання банківських послуг , яка завірена представником Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , м. Київ, але не містить жодного підпису та печатки.

Крім того, з матеріалів справи, а саме, з виписки з поточного рахунку за період з 07.02.2014 року по 23.09.2019 року вбачається, що вихідний залишок по фінансовим операціям за поточним рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса № НОМЕР_2 по активам становить 10 000 грн. 00 коп.

Як встановлено Господарським судом Одеської області та колегією суддів Південно-західіного апеляційного господарського суду, предметом спору у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса заборгованості за договором від 07.02.2014 року б/н, а саме: заборгованості за процентами за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань, заборгованості по комісії за користування кредитом.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Тобто, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Якщо за рішенням про стягнення заборгованості або звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, передбачених договором.

Колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановлено, що у справі, яка переглядається, кредитор, звернувшись до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса про дострокове повернення основної заборгованості за кредитом та стягнення з останнього комісії, процентів та пені за невиконання кредитних зобов`язань, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, у зв`язку із чим право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припинилось.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2016 року у справі № 904/2446/16 позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК , м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське фінансове агенство Верус , м. Дніпропетрорвськ (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса (відповідач-2) про стягнення 36237 грн. 93 коп. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЮРВЕЙ , м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК , м.Дніпропетровськ 10 000 грн. - основної заборгованості за кредитом, 10 701 грн. 93 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 13 102 грн.42 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 2 433 грн. 58 коп. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом та 1 378 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору. У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агенство Верус - відмовлено.

Вищевказане рішення сторонами не оскаржувалось в установленому процесуальним законом порядку. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказане рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом засвідчило зміни щодо порядку, умов і строку дії кредитного договору. Крім того, на час звернення позивача з таким позовом, вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги про сплату процентів, комісії та пені, які нараховані поза межами строку кредитного договору є безпідставними, оскільки право Банку нараховувати проценти та пеню припинилось зі спливом строку дії кредитного договору.

Колегія суддів зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляло би кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у випадку якщо зобов`язання залишається невиконаним належним чином після закінчення строку дії кредитного договору. Разом із тим, як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, таких вимог в контексті поданого позову не заявлено.

Таким чином, право Банку нараховувати проценти, комісію та пеню за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, тому його позовні вимоги про стягнення відсотків за таким кредитним договором, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором та заборгованості по комісії за користування кредитом, подані ним поза межами строку дії кредитного договору є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 20 травня 2020 року у справі №569/7599/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі №552/7615/14-ц.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що Акціонерне товариство Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ вимог про стягнення встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, трьох процентів річних від простроченої суми у відповідності до положень ст. 625 Цивільного кодексу України не заявляло у позовних вимогах, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками Господарського суду Одеської області, викладеними у оскаржуваному рішенні від 11.03.2020 року у справі № 916/2955/19 щодо відсутності підстав для задоволення позову.

При цьому, доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ щодо наявності у позивача права на нарахування процентів за користування відповідачем кредитних коштів та неустойки у порядку відповідальності за порушення грошових зобов`язань за договором судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними нормами матеріального права.

Крім того, аргументи скаржника щодо ненадання судом першої інстанції правової кваліфікації відносинам сторін та невстановлення правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору, також не знаходять свого підтвердження в ході апеляційного переглягляду справи № 916/2955/19.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо відсутності у позивача правових підстав для стягнення з відповідача заявленої суми кредитної заборгованості .

Щодо доводу відповідача про застосування строку позовної давності до вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ, колегія суддів зазначає наступне.

За нормами ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову в даному випадку, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання про сплив строку позовної давності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м. Київ не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 року у справі № 916/2955/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 227, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК , м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 року у справі №916/2955/19 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 року у справі № 916/2955/19 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош