Ухвала

від 23.03.2020 по справі 917/1573/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/1573/13

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 17.02.2020

та на ухвалу Господарського суду Полтавської області

від 19.11.2019

у справі № 917/1573/13

за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

до Приватного підприємства "Агрополкомпостач"

про банкрутство ,-

ВСТАНОВИВ:

06.03.2020 Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 06.03.2020 № 90 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019 у справі № 917/1573/13 в частині стягнення з ГУ ДФС у Полтавській області на користь ліквідатора основної винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора боржника в розмірі 80 300,00 грн, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області у справі № 917/1573/13 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.03.2020.

Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

В даному випадку, предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та ухвала Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019 у справі № 911/1573/13, якою, зокрема, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; ліквідовано юридичну особу - банкрута; стягнуто на користь ліквідатора основну грошову винагороду та закрито провадження у справі № 917/1573/13.

Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 2 102,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Проте, матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи зазначене, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги, скаржнику слід сплатити судовий збір у розмірі 2 102,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; "Судовий збір (Верховний Суд, 055)", надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 2 102,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019 у справі № 917/1573/13.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (з внесеними змінами відповідно до Закону України № 460-IX від 15.01.2020, що набрав чинності з 08.02.2020), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Згідно пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

В даному випадку, в касаційній скарзі від 06.03.2020 № 90 на постанову суду апеляційної інстанції від 17.02.2020 та на ухвалу суду першої інстанції від 19.11.2019 у справі про банкрутство № 917/1573/13 скаржником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга, а саме: з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав) (пункти 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України).

З огляду на викладене, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 06.03.2020 № 90 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019 у справі № 917/1573/13, в частині стягнення з ГУ ДФС у Полтавській області на користь ліквідатора основної винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора боржника в розмірі 80 300,00 грн, підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 06.03.2020 № 90 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019 у справі № 917/1573/13, в частині стягнення з ГУ ДФС у Полтавській області на користь ліквідатора основної винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора боржника в розмірі 80 300,00 грн, залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню Державної фіскальної служби у Полтавській області строк для усунення недоліків касаційної скарги до 10 квітня 2020 року.

3. Головному управлінню Державної фіскальної служби у Полтавській області усунути недоліки касаційної скарги щодо сплати судового збору у такий спосіб:

- надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019 у справі № 917/1573/13 .

4. Головному управлінню Державної фіскальної служби у Полтавській області зазначити підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав) (пункти 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України).

5. Документи про усунення недоліків касаційної скарги направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

6. У разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду В.В. Білоус