Рішення

від 24.03.2020 по справі 328/375/20

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/375/20

24.03.2020

2/328/308/20

РІШЕННЯ

іменем України

24 березня 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Гаряги А.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу № 328/375/20 (номер провадження 2/328/308/20) за позовною заявою ОСОБА_1 до Таврійської сільської ради, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

встановив:

27 лютого 2020 року позивач, ОСОБА_1 звернулася до Токмацького районного суду Запорізької області з позовною заявою до Таврійської сільської ради, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, в якій просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати, ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все її майно.

До складу спадщини увійшло, в тому числі право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлій.

Відповідно до витягу з погосподарської книги №2-1 Таврійської сільської ради (1986-1990 роки), витягу з погосподарської книги №5-2 Таврійської сільської ради (1974-1976) роки, витягу з погосподарської книги №4 Таврійської сільської ради (1971-1973 роки) спірний будинок збудований в 1939 році.

Спадкодавець, ОСОБА_2 з 1950 року і до дня смерті проживала у спірному будинку.

Зазначеними обставинами підтверджується інша обставина, а саме що спірний будинок був прийнятий в експлуатацію, адже він був придатний до проживання та в подальшому зареєстрований в сільській раді.

Відповідно до витягу з погосподарської книги №2-1 Таврійської сільської ради (1986- 1990 роки), витягу з погосподарської книги №5-2 Таврійської сільської ради (1974-1976) роки, витягу з погосподарської книги №4 Таврійської сільської ради ( 1971-1973 роки) та довідки Таврійської сільської ради від 16.10.2019 року №965 спірний будинок обліковувався в Таврійській сільській раді з 1971 року, спадкодавець ОСОБА_2 була внесена у списки власників житлових будинків, а тому вона мала право власності на спірний будинок.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №201438534 від 24.02.2020 року на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 а право приватної власності не зареєстроване, що свідчить про те, що ОСОБА_2 була єдиним власником спірного будинку, але належним чином його не зареєструвала.

Вона є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом першої черги, що визначене статтею 1261 Цивільного кодексу України.

Після смерті матері вона прийняла спадщину фактично, згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

26.11.2019 року вона звернулася до Токмацької районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , але нотаріус відмовила у видачі свідоцтва, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на належне померлій майно.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом порушує її право на спадкування за законом та набуття права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом, за захистом якого вона змушена звернутись до суду, адже в позасудовому порядку їх захистити не можливо.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 28 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву.

Позивач, ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала (а.п. 52).

Представник позивача, Курдюкова О.С., в підготовче судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала (а.п. 51).

Представник відповідача, Таврійської сільської ради, в підготовче судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, надав заяву, в якій просить справу розглянути за відсутності представника, позовні вимоги підтримує, претензій не має (а.п. 28).

Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем позову не порушує його чи інших осіб інтересів, не суперечить вимогам закону і тому приймається судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 67 років, про що складено відповідний актовий запис № 94, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Токмацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 17 березня 2017 року, серія НОМЕР_2 (а.п. 6, 35).

ОСОБА_2 є матір`ю позивача, ОСОБА_1 , родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження (повторним) виданим Токмацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 01.09.2017 року, серія НОМЕР_3 (а.п. 7, 41).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все її майно.

До складу спадщини увійшло, в тому числі право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлій.

Згідно довідки Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області № 996 від 17 жовтня 2019 року слідує, що ОСОБА_3 , рішенням сільської ради виділена земельна ділянка розміром 0,01 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Довідка видана згідно земельно кадастрової книги та по господарської книги № 2 за 1967-1969 роки (а.п. 14).

Відповідно до витягу з погосподарської книги №2-1 Таврійської сільської ради (1986-1990 роки), витягу з погосподарської книги №5-2 Таврійської сільської ради (1974-1976) роки, витягу з погосподарської книги №4 Таврійської сільської ради ( 1971-1973 роки) спірний будинок був збудований в 1939 році (а.п. 11-13).

Згідно довідки Таврійської сільської ради № 965 від 16 жовтня 2019 року слідує, що на підставі рішення виконавчого комітету Таврійської сільської ради № 54 від 22 грудня 1997 року Про затвердження списків на житлові будинки по Таврійській сільській раді будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.п. 16).

Спадкодавець, ОСОБА_2 з 1950 року і до дня смерті проживала у спірному будинку, що підтверджується довідками Таврійської сільської ради від 21 листопада 2019 року № 1191, та від 04 жовтня 2017 року № 1132 (а.п. 15, 40).

Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом першої черги, що визначене статтею 1261 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_4 , строк на прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері - ОСОБА_2 , пропустила. На спадщину не претендує, продовжувати строк в судовому порядку не буде, що підтверджується відповідною заявою, яка міститься в матеріалах спадкової справи та надана до суду (а.п. 34).

Позивач, ОСОБА_1 проживала разом з матір`ю, що підтверджується довідками Таврійської сільської ради від 21.11.2019 року № 1191 та від 04 жовтня 2017 року № 1132 (а.п. 15, 40).

Після смерті матері позивачка прийняла спадщину фактично, згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

26 листопада 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Токмацької районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , але нотаріус відмовила у видачі свідоцтва, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на належне померлій майно, що підтверджується відповідною постановою (а.п. 8, 49).

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом порушує право позивача на спадкування за законом та набуття права власності на спірне нерухоме майно, за захистом якого ОСОБА_1 змушена звернутись до суду, оскільки в позасудовому порядку їх захистити не можливо.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 6) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Цивільно-правовий інститут набуття та виникнення права власності на нерухоме майно в різні періоди по-різному був урегульований на законодавчому рівні. У зв`язку із цим держава задекларувала визнання дійсними прав на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до положень частини 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася, на час побудови спірного будинку.

Згідно довідки Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області № 996 від 17 жовтня 2019 року слідує, що ОСОБА_3 , рішенням сільської ради виділена земельна ділянка розміром 0,01 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Довідка видана згідно земельно кадастрової книги та по господарської книги № 2 за 1967-1969 роки (а.п. 14).

Відповідно до витягу з погосподарської книги №2-1 Таврійської сільської ради (1986-1990 роки), витягу з погосподарської книги №5-2 Таврійської сільської ради (1974-1976) роки, витягу з погосподарської книги №4 Таврійської сільської ради ( 1971-1973 роки) спірний будинок був збудований в 1939 році (а.п. 11-13).

Згідно довідки Таврійської сільської ради № 965 від 16 жовтня 2019 року слідує, що на підставі рішення виконавчого комітету Таврійської сільської ради № 54 від 22 грудня 1997 року Про затвердження списків на житлові будинки по Таврійській сільській раді будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.п. 16).

Погосподарський облік - це вид первинного обліку, передбачений для систематизації відомостей про окремих громадян і домогосподарства, що ведеться сільськими, селищними, міськими радами в сільських населених пунктах, які розташовані на їхній території, за єдиними на всій території України формами первинної облікової документації, затвердженими центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 31.07.1981 №4 Про судову практику з вирішення спорів, пов`язаних з правом власності на житловий будинок , на який послався п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 14.05.1976 №2 Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню законодавства про право особистої власності на житловий будинок , роз`яснений момент виникнення права власності на житловий будинок, що пов`язується з реєстрацією будинку у виконкомі місцевої Ради.

При зверненні до суду щодо захисту права на оформлення спадщини через відсутність правовстановлюючого документа для підтвердження того, існувало чи було відсутнє право спадкодавця на спірну нерухомість, обов`язковим є з`ясування, коли, на якій підставі виникло і як змінювалося це право.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР від 18.07.1963 року № 1540-VI, Законом Української РСР Про власність від 07.02.1991 № 697-ХІІ, Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , Законом України від 25 грудня 1974 року Про державний нотаріат , постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, спадкодавець, ОСОБА_2 , своє право власності не зареєструвала.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до витягу з погосподарської книги №2-1 Таврійської сільської ради (1986-1990 роки), витягу з погосподарської книги №5-2 Таврійської сільської ради (1974-1976) роки, витягу з погосподарської книги №4 Таврійської сільської ради ( 1971-1973 роки) спірний будинок був збудований в 1939 році (а.п. 11-13).

Згідно довідки Таврійської сільської ради № 965 від 16 жовтня 2019 року слідує, що на підставі рішення виконавчого комітету Таврійської сільської ради № 54 від 22 грудня 1997 року Про затвердження списків на житлові будинки по Таврійській сільській раді будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.п. 16).

Спадкодавець, ОСОБА_2 з 1950 року і до дня смерті проживала у спірному будинку, що підтверджується довідками Таврійської сільської ради від 21.11.2019 року № 1191, та від 04 жовтня 2017 року № 1132 (а.п. 15, 40).

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Згідно зі ст.ст.100, 101 ЦК УРСР громадяни мали право мати в особистій власності один жилий будинок.

Відповідно до статті 11 Закону №697-ХП суб`єктами права індивідуальної власності в Українській РСР є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства. Громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства користуються правами і несуть обов`язки щодо належного їм на території Української РСР майна нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавчими актами Української РСР.

Статтею 12 Закону №697-ХП було визначено, що праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 №103 Про порядок державного обліку житлового фонду державному обліку підлягають житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян, а також для використання в установленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях включаються до складу житлового фонду після прийняття їх в експлуатацію державною приймальною комісією, реєстрації і технічної інвентаризації. Не враховуються у складі житлового фонду дачі дачно-будівельних кооперативів, літні садові будиночки членів садівницьких товариств, інші будівлі й приміщення, призначені для сезонного або тимчасового проживання, незалежно від тривалості проживання в них громадян.

Абзацом 2 пункту 6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року визначено, що не підлягали реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

За змістом зазначених норм права виникнення права власності на житлові будинки, розташовані в сільській місцевості, не підлягало реєстрації, а тому не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до витягу з погосподарської книги №2-1 Таврійської сільської ради (1986-1990 роки), витягу з погосподарської книги №5-2 Таврійської сільської ради (1974-1976) роки, витягу з погосподарської книги №4 Таврійської сільської ради ( 1971-1973 роки), довідки Таврійської сільської ради від 17.10.2019 року №996 та довідки Таврійської сільської ради від 16.10.2019 року №965 спірний будинок обліковувався в Таврійській сільській раді, спадкодавець ОСОБА_2 була внесена у списки власників житлових будинків, а тому вона мала право власності на спірний будинок.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №201438534 від 24.02.2020 року на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 а право приватної власності не зареєстроване (а.п. 17), що свідчить про те, що ОСОБА_2 була єдиним власником спірного будинку, але належним чином його не зареєструвала.

Вище наведені обставини належним чином підтверджені позивачем, підтверджують, що спірний будинок обліковувався у сільській раді, спадкодавець був внесений у списки власників житлових будинків.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, зокрема, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок тощо.

Права, набуті (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 29.06.98 року з дотриманням установленого порядку набуття, однак без державної реєстрації, вважаються такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

Спірний житловий будинок існує, що підтверджується технічним паспортом на будинок (а.п. 46), вартість вказаного нерухомого майна становить 36 000,00 грн., що підтверджується відповідним висновком від 21 листопада 2019 року (а.п. 18).

Згідно довідки Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області № 996 від 17 жовтня 2019 року слідує, що ОСОБА_3 , рішенням сільської ради виділена земельна ділянка розміром 0,01 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Довідка видана згідно земельно кадастрової книги та по господарської книги № 2 за 1967-1969 роки (а.п. 14).

Будівництво житлового будинку, який є об`єктом спадщини, відбувалось відповідно до чинного на час його будівництва законодавства, тобто будинок не є самовільним будівництвом у розумінні статті 105 ЦК Української РСР. Відповідні відомості внесені до Погосподарської книги, що є особливою формою статистичного обліку.

Проте спадкоємець не може оформити належне право власності на вказаний будинок в порядку спадкування відповідно до вимог закону.

Спадкодавець ОСОБА_2 на час смерті мала право власності на житловий будинок, проте належним чином не зареєструвала його, відповідно до вимог цивільного законодавства, яке змінювалось.

Спірний житловий будинок є об`єктом права власності, а тому наявні правові підстави для визнання за спадкоємцем права власності на цей будинок у порядку спадкування.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Статтями 1216-1218 ЦК визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Главою 25 ЦК передбачені підстави для припинення права власності. До зазначених підстав не належить припинення права власності у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Згідно зі статтею 392 ЦК України, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 16 ЦК передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, в разі відсутності правовстановлюючого документа юридичний факт набуття нерухомості у власність за зверненням зацікавлених осіб може бути визнаний, а невизнані державою права спадкоємців - захищені в судовому порядку.

Суд встановив, що спір виник в зв`язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально.

Відповідно до положень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд встановив, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя не отримала правовстановлюючий документ на спірний житловий будинок.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом свідчить про те, що право власності не визнається іншою особою, а тому є підставою для визнання за позивачем права власності на спірний будинок, яке перейшло до неї в порядку спадкування за законом після смерті матері. Позовні вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на спірний житловий будинок є законними, ґрунтуються на вищезазначених нормах матеріального права, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 12, 13, 81, 82, 89, 197, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Таврійської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача ОСОБА_5 , свідоцтво серія НОМЕР_4 від 27.11.2015 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Таврійська сільська рада, ЄДРПОУ 20511872, місцезнаходженя: 71730, Запорізька область, Токмацький район, с. Таврія, вул. Дружби, 17

Дата складання повного судового рішення 24 березня 2020 року.

Суддя: