Постанова

від 19.03.2020 по справі 712/12059/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року

м. Черкаси

Справа № 712/12059/19 Провадження № 22-ц/821/284/20 категорія 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Василенко Л. І.

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.

секретарі: Анкудінов О. І., Винник І. М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Приватне підприємство Еліт Фрост Транс ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Еліт Фрост Транс про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки, у складі: головуючого судді Токової С. Є., повний текст рішення складено 16 грудня 2019 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПП Еліт Фрост Транс про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона 20 січня 2017 року подала заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до 27 травня 2019 року.

13 травня 2019 року нею подано заяву про звільнення за власним бажанням з 27 травня 2019 року. Заява подана засобами поштового зв`язку.

27 травня 2019 року вона була звільнена, однак із наказом про звільнення її не було ознайомлено, також не була виплачена компенсація за невикористану відпустку у належному розмірі.

Зазначала, що за наявними у неї відомостями така компенсація становить 15539,68 грн із розрахунку середньої зарплати за день 250,64 грн, проте їй нараховано 6694,58 грн та безпосередньо виплачено 5389,13 грн.

Оскільки з нею не було проведено повного розрахунку, вважає, що відповідач повинен сплатити їй також середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Просила суд стягнути із ПП Еліт Фрост Транс на її користь компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 8845,10 грн та середній заробіток за весь час затримки - 27319,76 грн, а загалом 36164,86 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем ПП Еліт Фрост Транс було виконано всі вимоги трудового законодавства щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог щодо невірного визначення відповідачем розміру компенсації за невикористану відпустку, оскільки доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

09 січня 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам законності та обґрунтованості, просила суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 5495,24 грн, компенсацію за затримку виплат при звільненні в розмірі 22895,24 грн, в решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в трудовому договорі не зазначено кількості годин та розмір заробітної плати. Так само, відсутні такі відомості і в наказі про призначення. Відповідачем в судовому засіданні надано штатний розпис із зазначенням в ньому повної штатної одиниці та посадовий оклад, у відповідності до якого і слід розраховувати заробітну плату позивача.

Однак, суд першої інстанції припустив, що заробітна плата вираховується в розмірі 50% посадового окладу.

При цьому, судом не враховано, що неповний робочий день може бути від 2 до 7 годин на день.

Суд не навів у рішенні правової норми, за якою слід відійти від умов п. 4, п. 2 Порядку та вирахувати заробітну плату, ігноруючи документи посадового окладу.

Вважає, що посилання на табелі робочого часу є нікчемним, адже табелі, які містяться в матеріалах справи не відповідають вимогам достовірності доказу, адже він жодною державною установою не контролюється і є внутрішнім документом підприємства.

Крім того, надані табелі робочого часу, крім табелю за грудень 2016 року, є підробленими.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП Еліт Фрост Транс , вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з повним додержанням норм, як матеріального, так і процесуального права, при повному досліджені наданих сторонами письмових доказів та з урахуванням усних пояснень безпосередньо самої позивача, просило залишити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Зазначає, що судом було встановлено, що позивач була прийнята на роботу на посаду бухгалтера за сумісництвом, з неповним робочим днем, а трудова книжка позивача зберігається за її основним місцем роботи ТОВ Інтертранспостач .

Вважає, що в даному випадку працівнику встановлено 0,5 посадового окладу з розрахунку застосування посадового окладу встановленого на дану посаду на дату звільнення та проведення фактичної виплати.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 січня 2020 року в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ справу призначено до розгляду на 11 березня 2020 року на 15:30 год.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

В заяві від 28 лютого 2014 року, адресованій директору ПП Еліт Фрост Транс ОСОБА_2., ОСОБА_1 просила прийняти її на роботу на посаду бухгалтера за сумісництвом на неповний робочий день (а.с. 40).

Наказом ПП Еліт Фрост Транс від 28 лютого 2014 року № 1-к, ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера за сумісництвом з 03 березня 2014 року, на період перебування бухгалтера ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до фактичного виходу її на роботу, з окладом згідно штатного розпису (а.с. 41).

Згідно табелів обліку робочого часу ПП Еліт Фрост Транс з березня 2014 року по січень 2017 року, ОСОБА_1 працювала по чотири години в день п`ять робочих днів у тиждень (двадцять годин в тиждень) (а.с. 80-97).

Відповідно до штатного розпису ПП Еліт Фрост Транс , затвердженого Наказом № 3 від 30 грудня 2013 року, посадовий оклад бухгалтера становив 3000,00 грн з розрахунку повної зайнятості (а.с. 77).

Штатним розписом ПП Еліт Фрост Транс , затвердженим Наказом № 2 від 31 жовтня 2014 року посадовий оклад бухгалтера становив 3012,00 грн з розрахунку повної зайнятості.

Згідно штатного розпису ПП Еліт Фрост Транс , затвердженого 01 грудня 2014 року, посадовий оклад бухгалтера становив 3032,00 грн з розрахунку повної зайнятості.

Відповідно до штатного розпису ПП Еліт Фрост Транс , затвердженого 01 червня 2015 року, посадовий оклад бухгалтера становив 3056,00 грн з розрахунку повної зайнятості.

Штатним розписом ПП Еліт Фрост Транс , затвердженим 01 липня 2015 року, посадовий оклад бухгалтера становив 3072,00 грн; затвердженого 01 вересня 2015 року, посадовий оклад бухгалтера становив 3394,00 грн; затвердженого 01 червня 2015 року, посадовий оклад бухгалтера становив 3428,00 грн з розрахунку повної зайнятості.

Згідно штатного розпису ПП Еліт Фрост Транс , затвердженого 01 липня 2016 року, посадовий оклад бухгалтера становив 3608,00, а затвердженого 01 грудня 2016 року - 3978,00 грн з розрахунку повної зайнятості.

Відповідно до штатного розпису ПП Еліт Фрост Транс , затвердженого наказом від 20 грудня 2018 року № 4, який введений в дію з 01 січня 2019 року, посадовий оклад бухгалтера становив 5800,00 грн з розрахунку повної зайнятості.

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку поквартально, з першого кварталу 2015 року по четвертий квартал 2016 року, ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) нараховувалось 50% посадового окладу бухгалтера, згідно відповідного штатного розпису.

Відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам помісячно з березня 2014 року по грудень 2016 року, ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) нараховувалось 50% посадового окладу бухгалтера, згідно відповідного штатного розпису.

Згідно індивідуальних відомостей Пенсійного Фонду України, ОСОБА_1 за формою ОК-5 за 2014-2017 роки вбачається, що ОСОБА_1 відповідачем нараховувалось 50% посадового окладу бухгалтера, згідно відповідного штатного розпису.

Згідно картки рахунку 66 співробітника ОСОБА_1 за 01 березня 2014 року по 31 січня 2017 року ПП Еліт Фрост Транс ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) нараховувалось 50% посадового окладу бухгалтера, згідно відповідного штатного розпису.

01 лютого 2017 року, згідно Наказу № 1-кв, позивачці було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.02.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.01.2017 та копії Свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 08.06.16 (а.с. 3).

Відповідачем було проведено нарахування та виплату грошових коштів пов`язаним з пологами, згідно наданого листа непрацездатності серія АГХ в„– 596904 , в період з 22.03.2016 по 25.07.2016.

27 травня 2019 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи відповідно до Наказу № 10-к за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України на підставі поданої нею заяви.

28 травня 2019 року відповідачем позивачу направлено лист від 28.05.2019 № 3/19, в якому повідомлялось про звільнення відповідно до отриманої електронною поштою заяви, проведення розрахунку в повному обсязі на день звільнення, та проханням прибути до відповідача, як роботодавця, з метою ознайомлення з наказом під розпис та отриманням копії.

В день звільнення позивачу ОСОБА_1 було нараховано 6654,58 грн та виплачено грошову компенсацію за весь період невикористаних щорічних відпусток в сумі 5389,13 грн., що підтверджується платіжним доручення № 4016 від 27 травня 2019 року.

Згідно листа ТОВ Інтертранспостач № 4 від 13 березня 2010 року ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з підприємством ТОВ Інтертранспостач , як основним місцем роботи, на повний робочий день (вісім годин) з 01 квітня 2010 року, де вона також оформила відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 26 липня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . З ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 не приступила до виконання своїх обов`язків та не з`явилась на робочому місці, на даний час вона не звільнена, є співробітником без нарахування заробітної плати.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є встановлення наявності підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки виходячи із повного окладу бухгалтера ПП Еліт Фрост Транс згідно штатного розпису.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 1, ч. 2 ст. 21 КЗпП України).

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.

Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 159/2298/16-ц (провадження № 61-5664св18).

У випадку прийняття працівника на роботу за сумісництвом на умовах неповної зайнятості в трудовому договорі (наказі про прийняття на роботу) обов`язково зазначаються, скільки годин на тиждень він працюватиме, у які дні тижня, а також тривалість щоденної роботи. Посадовий оклад (тарифну ставку) указують виходячи з повної зайнятості за відповідною посадою (професією) з оплатою фактично виконаної роботи пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ч. 2 ст. 56, ст. 102-1 КЗпП України).

Робота за сумісництвом є одним із різновидів роботи на умовах неповного робочого часу та передбачає виконання працівником, крім своєї основної, іншої роботи на умовах трудового договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 КЗпП України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Підстави припинення трудового договору встановлено ст. 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - ст. 38 і ст. 39 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначена ч. 1 ст. 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 ЗУ Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Частиною 1 ст. 75 КЗпП України визначено, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до п. 6 ч. 7 ст. 10 ЗУ Про відпустки щорічні відпустки працівникам, які працюють за сумісництвом, надаються одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що відповідно до вимог ст. 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 28 лютого 2014 року у своїй заяві просила прийняти її на роботу на посаду бухгалтера за сумісництвом на неповний робочий день в ПП Еліт Фрост Транс .

03 березня 2014 року позивач була прийнята на роботу в ПП Еліт Фрост Транс за сумісництвом з окладом згідно штатного розпису, при цьому основним місцем роботи Тіхонової було ТОВ Інтертранспостач .

Із табелів робочого часу, а також податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам, картки рахунку 66 співробітника ОСОБА_1 , індивідуальних відомостей про застраховану особу ПФУ, які надані сторонами суду апеляційної інстанції в підтвердження своїх доводів та заперечень, вбачається, що ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) працювала чотири години на день протягом п`яти робочих днів на тиждень та їй нараховувалось саме 50% посадового окладу бухгалтера, згідно відповідного штатного розпису.

З 01 лютого 2017 року, ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а з 27 травня 2019 року вона була звільнена з роботи відповідно до Наказу № 10-к за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до п. 2, п. 4 та п. 7 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

При звільненні ОСОБА_1 була виплачена компенсація відпускних виходячи із 50% окладу бухгалтера згідно штатного розпису чинного на час звільнення, а саме виходячи із 50% посадового окладу в сумі 2900 грн (5800/2) у відповідності до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100.

Вказані обставини сторонами не заперечувались та були підтверджені сторонами в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Доводи скаржника про те, що відповідач при визначенні розміру компенсації відпускних повинен був виходити із повного розміру окладу, оскільки іншого не було узгоджено, не заслуговує на увагу, адже влаштовуючись на роботу за сумісництвом ОСОБА_1 просила саме неповний робочий день, що підтверджується її заявою, а також табелем робочого часу та відомостями про оплату праці.

Крім того, працюючи за сумісництвом у відповідача протягом тривалого часу вона отримувала саме 50 % окладу згідно штатного розпису і не мала жодних заперечень з даного приводу, як під час роботи на Еліт Фрост Транс , так і подаючи позов щодо не повного з нею розрахунку при звільненні.

Доводи відносно того, що табелі робочого часу є підробкою, також не заслуговують на увагу, адже позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження вказаної обставини, а у відповідності до ст. 13 ЦПК України, як зазначалось, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, вказані документи заповнюються на підприємстві відповідача саме бухгалтером, тобто ОСОБА_1 , в період її роботи на підприємстві відповідача, а про проведення експертизи нею клопотань подано не було.

Не надано ОСОБА_1 доказів звернення до правоохоронних органів по факту підробки документів.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки поданих та досліджених судом доказів та незгоди із висновками суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 Проніна проти України (Pronina v. Ukraine) , § 23).

Ожте, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 працювала у відповідача за сумісництвом на умовах не повного робочого дня, а саме по чотири години на день та отримувала заробітну плату саме за відпрацьований час, тобто 50 % від окладу, тому відпускні повинні вираховуватися саме з 50 % окладу, що вірно було зроблено відповідачем, тобто, борг ПП Еліт Фрост Транс перед позивачем відсутній.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 березня 2020 року.

Головуючий: Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко