Постанова

від 11.03.2020 по справі 657/1744/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 657/1744/16-ц

провадження № 61-37445св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Александрит ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєла Євгенія Юріївна, на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області

від 21 лютого 2018 року у складі судді Скригун В. В. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Александрит (далі - ФГ Александрит ) про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що 26 травня 2009 року батько позивача - ОСОБА_2 , уклав з ФГ Александрит договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,04 га, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Каланчацького району Херсонської області.

ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте відповідач орендну плату не сплачував з 2009 року до звернення до суду з цим позовом. При цьому позивач неодноразово звертався до відповідача з досудовими вимогами про сплату орендної плати, проте такі залишені поза увагою.

Під час розгляду справи ФГ Александрит сплатило на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати, проте не виконало вимог орендодавця про сплату пені та 3 % річних.

Вказував, що умовами договору оренди (пункти 39 та 40) передбачено права орендодавця розірвати договір оренди у разі несплати орендної плати,

а також у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи. Оскільки відбувся перехід права власності на орендовану земельну ділянку до позивача, а відповідач не сплачував орендну плату відповідно до умов договору оренди, то вважав за необхідне розірвати договір оренди, про що неодноразово повідомляв останнього.

На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ФК Александрит 14 050,76 грн, з яких: пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за 2014 рік - 6 145,20 грн, пеня за

2015 рік - 7 675,20 грн, 3 % річних за 2014 рік - 115,18 грн та 3 % річних за 2015 рік - 115,18 грн; розірвати договір оренди землі від 26 травня

2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Александрит .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 21 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ФГ Александрит виплатило позивачу орендну плату за 2014 рік у розмірі 1 707,15 грн, за

2015 рік у розмірі 2 132,10 грн, яку він отримав поштовим переказом, надісланим йому відповідачем.

ОСОБА_1 , набувши право власності на орендовані відповідачем земельні ділянки у 2016 році, отримав орендну плату як за 2015 рік, так і за 2016 рік, тому відсутні підстави розірвання договору, оскільки немає такої складової для розірвання договору оренди як систематична несплата орендної плати.

ОСОБА_1 не надав ФГ Александрит документи на підтвердження своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , тому підстави для нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та 3 % річних від простроченої суми за договором оренди, орендодавцем якої був ОСОБА_2 , відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 03 травня 2018 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати та 3 % річних скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ФГ Александрит пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 7 678,50 грнта 3 % річних - 115,18 грн, а всього - 7 793,68 грн.

Стягнуто з ФГ Александрит на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 764,41 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 03 вересня 2016 року орендар належним чином повідомлений про вимоги правонаступника орендодавця - позивача, саме з цього моменту виник обов`язок та правова підстава для внесення орендної плати за договором, проте відповідач вчасно свій обов`язок щодо внесення орендної плати не виконав.

Доводи відповідача про відсутність його відповідальності та неможливість виконання зобов`язання у зв`язку з відсутністю у претензії ОСОБА_1 реквізитів банківського рахунку є безпідставними та не є перешкодою для виконання зобов`язань за наявності у орендаря адреси та засобів зв`язку орендодавця та його представника.

На користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату оренди за період з 04 вересня 2016 року до 12 грудня 2016 року, тобто з моменту отримання претензії з повідомленням про наявність спадкоємця орендодавця і перехід до нього права власності на земельну ділянку по день фактичної виплати орендної плати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєла Є. Ю., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У решті судові рішення не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що зібраними у справі доказами підтверджено, що з 25 листопада 2009 року орендодавець не виконав свого обов`язку, не сплачував орендної плати за використання земельної ділянки. Вказані обставини під час розгляду справи відповідач не заперечував. Відповідач заборгував позивачу орендну плату за 2009 - 2015 роки, що вказує на систематичність.

Орендар отримав 03 вересня 2016 року письмову претензію про сплату орендної плати, проте до звернення до суду ця претензія залишилася без реагування. Отже, отримавши претензію, відповідач, добровільно не виконав свого обов`язку з виплати орендної плати спадкоємцеві.

Оскільки орендар не виконував свої зобов`язання зі сплати орендної плати, а також відбулася заміна власника земельної ділянки, позивач, керуючись пунктами 39, 40 договору оренди, направив відповідачу вимогу про розірвання договору оренди. Проте суди цим обставинам не дали належної правової оцінки, тому безпідставно відмовили у задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, умовами договору оренди передбачено право орендодавця на одностороннє розірвання договору оренди у разі несплати орендної плати, а також у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, тому для задоволення позову в цій частині не потрібно встановлювати систематичну несплату.

При цьому, апеляційний суд, нараховуючи пеню та 3 % річних, фактично встановив систематичну несплату орендної плати за 2014-2015 роки, проте безпідставно відмовив у задоволенні позову про розірвання договору оренди.

Доводи інших учасників справи

ФГ Александрит подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ОСОБА_1 , набувши право власності на орендовані відповідачем земельні ділянки у 2016 році та отримавши орендну плату за 2009-2016 роки, не має такої правової підстави для розірвання договору оренди, як систематична несплата орендної плати.

Судові рішення в оскаржуваній частині є законними та справедливими, підстави для їх скасування відсутні. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу .

30 липня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 26 травня 2009 року між ОСОБА_2 та

ФГ Александрит укладено договір оренди землі строком на 49 років, який зареєстрований у Херсонській регіональній філії центру державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 26 травня 2009 року.

Предметом вказаного договору є земельна ділянка площею 10,04 га на території Олексіївської сільської ради Каланчацького району Херсонської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 03 червня 2002 року серії І-ХС № 008266.

Пунктом 39 договору оренди передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, зокрема, у разі невиплати орендної плати орендарем у строки, передбачені договором оренди землі.

За змістом пункту 40 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання цього договору.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 серпня 2016 року син ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , набув право власності на спірну земельну ділянку, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Каланчацького району Херсонської області.

Згідно з претензією позивача від 26 серпня 2016 року ФГ Александрит повідомлено про те, що всі права та обов`язки орендодавця за вказаним вище договором оренди землі перейшли до ОСОБА_1 . Крім того, позивач заявив вимогу про сплату орендної плати за весь період з 2009 року. Вказана претензія відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 03 вересня 2016 року.

Під час розгляду справи ФК Александрит виконало зобов`язання за договором оренди та сплатило позивачу орендну плату.

Листом від 12 травня 2017 року ОСОБА_1 , керуючись пунктами 39,

40 договору, вимагав у ФК Александрит розірвати договір оренди та повернути спірну земельну ділянку за актом прийому-передачі, який доданий до цього листа.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, як встановлено вище, пунктами 39 та 40 договору оренди передбачено права орендодавця розірвати договір оренди у разі несплати орендної плати, а також у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 420/504/16-ц, від 26 вересня 2018 року

у справі № 623/2953/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 420/550/16-ц,

від 30 січня 2019 року у справі № 623/2422/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 659/1054/18-ц.

Проте суди на вказані норми права уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про можливість розірвання спірного договору лише у разі систематичної несплати договору оренди, залишивши поза увагою зміст пунктів 39, 40 вищевказаного правочину.

Позивач виявив бажання розірвати в односторонньому порядку укладений з відповідачем спірний договір оренди землі, звернувся до останнього з відповідною вимогою від 12 травня 2017 року і така вимога відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Сторони договору оренди у пунктах 39, 40 передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку, що не суперечить частині четвертій статті 31 Закону України Про оренду землі , а відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки пунктом 40 договору оренди землі сторони цього правочину передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни або розірвання договору, то

ОСОБА_1 як новий власник земельної ділянки скористався своїм правом ініціювати питання про розірвання договору оренди.

Відповідач заперечував проти розірвання договору оренди, вказував, що орендну плату сплатив у визначений законом спосіб, а позивачем не доведено факту систематичної несплати коштів за цим правочином, тому зазначив, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач намагався виконати свій обов`язок щодо сплати орендної палати, проте позивач відмовився від отримання цих коштів. Разом з тим, суди встановили, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату відповідно до умов договору оренди, навіть після отримання претензії позивача, що відповідно до пункту 39 цього правочину є підставою для його розірвання.

За вказаних обставин вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі відповідає вимогам чинного законодавства (частина третя статті 651 ЦК України) та умовам спірного договору. При цьому, сторонами у пунктах 39, 40 договору оренди землі передбачено можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, що не суперечить частині четвертій статті 31 Закону України Про оренду землі . Оскільки відповідач відмовив позивачу, як спадкоємцю ОСОБА_2 та правонаступнику у спірних правовідносинах, у реалізації його права на розірвання спірного договору, тому ОСОБА_1 має право на захист свого порушеного права в судовому порядку.

Отже, оскільки фактичні обставини у справі встановлено, проте суди неправильно застосували норми матеріального права, що є підставою для ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди, судові рішення в цій частині позовних вимог необхідно скасувати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєла Євгенія Юріївна, задовольнити.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 21 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 03 травня 2018 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства Александрит про розірвання договору оренди землі, прийняти в цій частину нову постанову про задоволення вказаних вимог.

Розірвати договір оренди землі від 26 травня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 правонаступником якого є ОСОБА_1 , та Фермерським господарством Александрит , зареєстрований у Херсонській регіональній філії центру державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 26 травня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська