Рішення

від 27.02.2020 по справі 804/1736/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Справа № 804/1736/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Васюка В.В.. та представника відповідача - Сігалової М.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Повного товариства Ломбард Еталон Щербаков і компанія до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство Ломбард Еталон Щербаков і компанія звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західно - Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2014р. № 0000532202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 199757,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 49939,00 грн.; №0000542202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ розташованих на території України, за винятком страхових організацій за основним платежем в розмірі 487697,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121924,00 грн.; № 0000552202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 3947,00 грн.; №0000562202, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 93679,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняті всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб`єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 р. апеляційну скаргу Повного товариства Ломбард Еталон Щербаков і компанія задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправними та скасовано прийняті Західно-Донбаською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення рішення № 0000562202 від 11 грудня 2014 року,податкове повідомлення рішення № 0000542202 від 11 грудня 2014 року, податкове повідомлення рішення № 0000532202, від 11 грудня 2014 року,податкове повідомлення рішення № 0000552202від 11 грудня 2014 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.08.2019 р. касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016р. та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

27.09.2019 р. дана справа надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду та відповідно до витягу з автоматизованого розподілу судової справи мід суддями передана на розгляд судді Дєєву М.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 р., дану справу прийнято до провадження, замінено сторону у справі, а саме, відповідача - Західно-Донбаську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на правонаступника - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження на 17.10.2019р. та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

17.10.2019р. відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 17.10.2019р. задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні. Наступне судове засідання призначено на 13.11.2020р.

24.10.2019р. представником позивача надано до суду відповідь на відзив.

У судовому засіданні 13.11.2019р. судом зобов`язано відповідача надати до суду детальний розрахунок суми боргу оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.

Наступне судове засідання призначено на 05.12.2019р.

Також, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

27.11.2019р. представником відповідача надано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

У судовому засіданні 05.12.2019р. представником позивача надано суду письмові пояснення, закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті у наступному судовому засіданні. Наступне судове засідання призначено на 17.12.2019р.

17.12.2019р. у судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача про оголошення перерви для надання додаткових доказів. Наступне судове засідання призначено на 17.01.2020р.

17.01.2020р. представником позивача надано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів.

У судовому засіданні 17.01.2020р. оголошено у справі перерву. Наступне судове засідання призначено на 23.01.2020р.

Відповідно до довідки від 23.01.2019р. складеної секретарем судового засідання Сергієнком В.Ю. судове засідання 23.01.2019р. знято з розгляду з технічних причин. Наступне судове засідання призначено на 31.01.2020р.

31.01.2020р. згідно з довідкою секретаря судового засідання Сергієнка В.Ю. судове засідання знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням судді Дєєва М.В. на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 27.02.2020р.

У судовому засіданні 27.02.2020р представник позивача надав суду письмову промову у судових дебатах та підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Згідно з п. п. 20.1.4. п.20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 21.1. ст. 21 Податкового Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п.75.1.2 пп. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом (п.77.4 ст.77 ПК України).

Відповідно до п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки

Згідно з пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 30.09.2014р. №764 Про проведення документальної планової виїзної перевірки Повного Товариства Ломбард Еталон Щербаков і Компанія (код за ЄДРПОУ 21890699) та підставі направлень від 10.10.2014р. № 539, № 542, № 543, № 544, №545 та від 12.11.2014р. №594, виданих Західно - Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з п.п.20. 1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. (зі змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок об`єктів господарювання на ІІІ квартал 2014 року, була проведена планова документальна виїзна перевірка Повного Товариства Ломбард Еталон Щербаков і Компанія , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавствав за період 01.07.11р. по 31.12.13р., зп результатами якої було складено акт №278/22-02-21890699 від 27.11.2014 р. (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення:

-п.п.135.4.1 п.135.4. ст.135, п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в наслідок чого занижено прибуток, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 1911244,45,00 грн., вт.ч. по періодах: у IV кв. 2011р. у сумі 164356 грн.; у2012р. - 508211,6 грн.; у2013р. - 1238676,85 грн.;

-п.п. 138.10.3.п. 138.10. ст.138 , п.п. 139.1.5 п.139.1 ст.139, п.п. 139.1.9 п..139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VІ (зі змінами та доповненнями), в наслідок чого занижено прибуток, що підлягає оподаткуванню у сумі 96839,00 грн., в тому числі: за ІІ півріччя 2011 року-8262,29 грн.; за 2012 рік - 34886,04 грн.; за 2013 рік - 53690,96 грн.;

Внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряє мий період в сумі 810789 грн., в тому числі: за ІІ півріччя 2011 року - 41134,00 грн.; за 2012рік-248335,00 грн.; за 2013 рік - 521321 грн.

-п. 185.1ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого за жовтень грудень 2011 року, січень квітень, листопад, грудень 2012 року, січень вересень 2013 року занижено податок на додану вартість в розмірі 196 434,8 грн., в тому числі: жовтень 2011 року -214,7грн.; листопад 2011року - 4580,4 грн.; грудень 2011 року -2726,58 грн.; січень 2012 року - 5292,0 грн.; лютий 2012 року - 8234,36 грн., березень - 9369,56 грн., квітень - 14678,63 грн.; листопад 2012 року- 3659,1 грн.; грудень - 13253,6 грн.

-п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого за період жовтень 2011 року, квітень, грудень 2012 року занижено податок на додану вартість в розмірі 6740,65 грн. в тому числі: жовтень 2011 року - 3204 грн.; квітень 2012 року - 2169 грн.; грудень 2012 року - 1367 грн.

- п. 2.2, п. 2.6 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, щодо не оприбуткування готівки в КОРО у сумі 18 735,81 грн.,внаслідок чого застосована фінансова санкція по ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки 18 735,81 грн. х 5 = 93679 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем 11.12.2014 р. винесено податкові повідомлення - рішення: № 0000532202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 199757,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 49939,00 грн.; №0000542202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ розташованих на території України, за винятком страхових організацій за основним платежем в розмірі 487697,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121924,00 грн.; № 0000552202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 3947,00 грн.; №0000562202, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 93679,05 грн.

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 15.08.2019р. по справі № 804/1736/15 зазначив наступне: Так, суд першої інстанції встановив, що підставою для прийняття названих вище податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про порушення позивачем приписів пп.135.4.1 п.135.4. ст.135 пп. 135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено прибуток, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 1818348 грн., в тому числі: за II півріччя 2011 року -71459 грн. 60 коп., за 2012 рік - 508211 грн. 60 коп., за 2013 рік - 1238677 грн.; пп. 138.10.3., п. 138.10. ст.138, п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.п. 139.1.9 п..139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено прибуток що підлягає оподаткуванню на суму 632324 грн. 40 коп., в тому числі: за II півріччя 2011 року - 84725 грн. 78 коп., за 2012 рік - 282852 грн. 70 коп., за 2013 рік - 264745 грн. 90 коп.

Внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період у сумі 487696 грн. 50 коп., у тому числі: за II півріччя 2011 року - 35923 грн. за 2012 ріку в сумі 166124 грн. за 2013 рік в сумі 285650 грн.

Інших порушень зазначених в акті перевірки та які стали підставою для визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість та застосування штрафної санкції за неоприбуткування готівки в касі підприємства судом першої інстанції не зазначено та не досліджено їх суть та зміст.

Окрім того, зазначена судом загальна сума заниження податку на прибуток у сумі 487696 грн. 50 коп., яка, в свою чергу, відповідає і сумі визначеній податковим повідомленням рішенням №0000542202, не узгоджується з сумою визначеною актом перевірки.

Отже, з викладеного вбачається, що висновки акта перевірки зазнали змін в частині визначених сум та кваліфікації правопорушення, що залишилось поза увагою суду та вказує на нездійснення належного розмежування оспорюваних донарахувань по сумам за окремими епізодами, і відповідно нездійснення перевірки законності включення сум по кожному з епізодів до загальної суми грошового зобов`язання, визначеного кожним з податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, відсутність перевірки правильності визначення податковим органом сум донарахування по спірним господарським операціям позивача, вказує на неповноту встановлення обставин судом.

Не виправив цієї помилки і апеляційний суд, коли посилаючись на висновки акта перевірки встановив, що відповідно до викладеного в акті перевірки позивачем порушено приписи пп.135.4.1 п.135.4. ст.135 пп. 135.5.4. п.135.5 ст.135, пп. 138.10.3., п. 138.10. ст.138, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, пп. 139.1.9 п..139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено прибуток, що підлягає оподаткуванню за період II півріччя 2011 року, 2012, 2013 рік на загальну суму 810 789 грн.

Водночас як вбачається з акта перевірки, висновки про порушення позивачем пп. 138.10.3., п. 138.10. ст.138, п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, пп. 139.1.9 п..139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та заниження внаслідок цього прибутку на суму 632324 грн. 40 коп., в тому числі: за II півріччя 2011 року - 84725 грн. 78 коп., за 2012 рік - 282852 грн. 70 коп., за 2013 рік - 264745 грн. 90 коп. грунтуються не лише на неправомірності віднесення до складу витрат вартості ремонтних робіт квартири, придбання плитки тротуарної та отримання послуг з обслуговування охоронних та інших систем, а й вартості списання вартості паливно-мастильних матеріалів.

Однак суд апеляційної інстанції, розглядаючи названий епізод, не досліджував оподатковувані операції позивача в контексті порушення встановленого актом перевірки та взагалі залишив поза увагою необхідність встановити чому полягає склад порушення, яке стало підставою для здійсненого податковим органом донарахування грошового зобов`язання.

Отже, вказане також свідчить про неповноту встановлення обставин судами, а також на те, що судами не встановлено, чи підтверджуються відповідні обставини та факти належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб. .

Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.44.1 та п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, відповідно до ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно з пп. 135.5.4. п.135.5 ст.135 ПК України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Також, відповідно до пп. 138.10.3., п. 138.10. ст.138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов`язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом встановлено, що у період, який перевірявся ПТ Ломбард Еталон Щербаков і Компанія мало господарські взаємовідносини з ТОВ Поліметал Торг , з ТОВ Виробнича компанія Віконні системи та з ФОП ОСОБА_1 .

Так, між ПТ Ломбард Еталон Щербаков і Компанія (Покупець) було укладено договір купівлі -продажу №12/01 від 13.12.2012 р. з ТОВ Поліметал Торг (Продавець), відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар (тротуарна плитка), а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього. Виконання даного договору підтверджується договором купівлі -продажу, податковою та видатковою накладною, рахунком -фактурою, платіжним дорученням.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач зазначив, що позивачем було порушено п.п. 138.10.3.п. 138.10. ст.138 Податкового кодексу України, оскільки позивач не мав права відносити до складу валових витрат та податкового кредиту суми по взаємовідносинам з даним контрагентом, оскільки відповідно до п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов`язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації. При цьому, відповідач зазначає, що вказані витрати можливо віднести до складу витрат та податкового кредиту, за умови, що придбані матеріали використовувались для благоустрою території (поліпшення основних засобів), яка прилягає до відділень ломбарду, що збільшує їх балансову вартість.

Проте, судом встановлено, що позивач відніс зазначені витрати у сумі 81090,00 грн., до складу витрат, які направлені тільки на поліпшення основних засобів, що збільшило балансову вартість таких основних засобів.

Крім того, у наданому суду відзиві на позовну заяву, відповідач вказує про відсутність у позивача первинних документів, які підтверджують доставку придбаного товару від постачальника покупцю. Однак, суд зазначає, що такі документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а отже, висновки щодо неправомірного включення до складу витрат та податкового кредиту сум по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ Поліметал Торг є необґрунтованими.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Виробнича компанія Віконні системи (виконання будівельних робіт, договір підряду № 7 від 01.07.11 р.), відповідач в Акті перевірки зазначив, що позивач не мав права відносити до складу волових витрат та податкового кредиту суми по взаємовідносинам з даним контрагентом, при виконанні робіт з переобладнання квартири, однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки, витрати на проведення будівельних робіт були пов`язані з поліпшенням основних фондів товариства, що підтверджується оборотно - сальдовою відомостю по рахунку 103 за друге півріччя 2011 р.

Суд звертає увагу на те, що квартира за адресою - вул. Ленінградській , 5 /18, м. Павлоград , де здійснювались будівельні роботи належить ПТ Ломбард Еталон та введена в експлуатацію, що підтверджується свідоцтвом про право власності, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 103 за січень 2008 р. та актом введення в експлуатацію.

Позивач зазначив, що витрати на будівельні роботи були віднесені на збільшення балансової вартості об`єкту і прямо не включались до складу витрат вказаного періоду, а підлягали амортизації в майбутніх періодах, що підтверджується оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 103 за 2012 та 2013 роки.

Так, вищезазначене підтверджується договом підряду № 7 від 01.07.2011 р., податковою накладною № 162 від 26.10.2011 р. на суму 54886,80 грн. в т.ч. ПДВ 9147,80 грн., платіжним дорученням від 27.10.11 р., карткою по рахунку 631 за 2 півріччя 2011 р., локальною сметою № 2-1-1, розрахунком загальновиробничих витрат до смети № 2-1-1, договірною ціною, довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт.

Також, відповідач вважає, що позивач не мав права відносити до складу волових витрат та податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ Виробнича компанія Віконні системи при виконанні робіт з виготовлення та встановлення склопакетів (Договір підряду № б/н від 01.03.12 р.), проте, суд вважає таке твердження необґрунтованим, оскільки факт здійснення господарських операцій з даним контрагентом підтверджується первинни документами, а саме: договором, податковою накладною, актом виконаних робіт, виписками банку, карткою по рахунку 631.

Крім того, відповідач стверджує, що ТОВ Виробнича компанія Віконні системи не подавало звіти, Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ), за 2 півріччя 2011 року та за 2012 рік підприємство не подало додаток AM, щ свідчить про відсутність у підприємства основних засобів. Також, зазначає, що наявна інформація відображає відсутність у ТОВ Виробнича компанія Віконні системи достатніх людських та виробничих потужностей для проведення ремонтних робіт та виробництва і встановлення скляних систем.

Проте, суд зазначає, що навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

При цьому, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів або послуг вимагати від контрагентів будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Також, відповідно до Акту перевірки, перевіркою встановлені порушення при списанні паливно-мастильних матеріалів.

Вказані висновки ґрунтуються на непідтвердженні первинними документами витрат на придбання ПММ, а також на невірне заповнення граф подорожніх листів. Проте, суд вважає, що такі висновки є необгрунтованими, оскільки надані до перевірки подорожні листи службового легкового та службового вантажного автомобілів, маються всі реквізити, визначені ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік .

Судом встановлено, що товариство використовувало у господарській діяльності тільки автомобілі, які знаходяться на балансі, товариства. Маршрут руху, який вказаний у подорожніх листах, у всіх випадках співпадає з місцем розташуванням відокремлених структурних підрозділів, перелік яких наведено у розділі 2.7 Акту перевірки. На кожен виїзд автомобіля був виданий наказ про відрядження відповідального працівника товариства. Всі витрати на придбання пального підтверджені відповідними платіжними документами.

Крім того, вищезазначене підтверджується первинними документами, які також надавались позивачем до перевірки, а саме: копіями касових чеків на придбання пального, копіями рахунків- фактур, актами приймання -передачі ПММ, копіями платіжних доручень на придбання ПММ та регістри обліку.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 (виконання робіт по обслуговуванню систем відео нагляду, охоронної сигналізації, комп`ютерних мереж), суд зазначає, що всі операції з придбання послуг в обґрунтування витрат, підтверджені первинними документами, а саме: договором про обслуговування систем відео нагляду від 11.05.12 р., актами виконаних робіт, виписками банку, карткою по рахунку 631, а отже, висновки відповідача, щодо неправомірного включення до складу витрат сум по взаємовідносинам з контрагентом ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Також, згідно з п. 2.6 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000 року, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Абзацом 3 ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.95 р. № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем зазначено, що ПТ Ломбард Еталон не оприбуткував готівкові кошти за 27.02.2013 р. у загальній сумі 18735,81 грн., в Книзі ОРО обліку № 040100033299, оскільки сума яка проведена через РРО складає 28355,11 грн., а запис в Книзі ОРО в графі № 5 Загальна здійснено тільки на суму 9619,30 грн. На думку відповідача порушення полягає в тому, що відповідальна особа ломбарду здійснила запис про оприбуткування коштів в Книзі ОРО не загальною сумою 28355,11 грн. в графі № 5 Книги ОРО, а окремо за ставками ПДВ, в окремих графах Книги ОРО, а саме: за ставкою ПДВ 20 відсотків у графі № 6 За ставкою ПДВ 20 відсотків Книги ОРО в сумі 26700,00 грн. по операціям, що оподатковуються ПДВ (орендна плата), відповідно до контрольних стрічок; за ставкою ПДВ 0 відсотків у графі № 5 Загальна Книги ОРО в сумі 9619,30 грн. по операціям надання фінансових послуг ломбарду (проценти, повернення займу), відповідно до контрольних стрічок.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки Положенням Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні прямо не передбачено заповнення конкретної графи Книги ОРО, яка б свідчила про оприбуткування коштів, а отже, касиром ломбарду був здійснено запис про оприбуткування готівкових коштів в Книзі ОРО шляхом заповненя її окремих граф, що жодним чином не вплинуло на обсяг оприбуткованих коштів, так як обсяг розрахункових операцій за 27.02.2013 р. склав 28355,11 грн., в свою чергу записи Книги ОРО містять інформацію про обсяг розрахунків у сумі 28355,11 грн., як підсумок графи № 5 та графи № 6.

Крім того, відповідно до п. 7.7 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій № 614 від 01.12.2000 р., (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), на бажання СГ у графах 5-8 розділу 2 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, можна вводити додаткові графи для зазначення сум розрахунків, суми ПДВ та виданих при поверненні товару коштів, які отримані (видані) з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав право змінювати графи Книги ОРО розділу 2, оскільки операції ломбарду полягають у видачі займів під заставу, які оподатковуються за ставкою ПДВ 0 відсотків, а операції за ставкою ПДВ 20 відсотків для позивача не типові і відбуваються декілька раз на рік, а тому в графі № 5 Книги ОРО заповнюються дані щодо операцій за ставкою ПДВ 0 відсотків, а в графі № 6 Книги ОРО операції за ставкою ПДВ 20 відсотків.

Судом встановлено, що відповідно до даних касової книги за 27.02.2013 р. готівкові кошти отримані з використанням РРО також оприбутковані у касовій книзі, відповідно до прибуткових касових ордерів, виписаних на кожну окрему операцію по прийому готівки, а саме: по операціям з ПДВ 20 відсотків - загальна сума 26700,00 грн., яка оприбуткована в графі №6 Книги ОРО; по операціям звільненим від оподаткуванням ПДВ - загальна сума 9619,30 грн., яка оприбуткована в графі №5 Книги ОРО, що в свою чергу, свідчить про оприбуткування готівкових коштів також і у касовій книзі на підставі прибуткового касового ордеру.

Також, в Акті перевірки відповідач зазначає про відсутність у позивача обліку майна отриманого в заставу на позабалансових рахунках, що на думку відповідача, свідчить про те, що ломбард не володіє таким та не здійснює його зберігання та зазначає також про не підтвердження позивачем викупу заставного майна позичальником.

Однак, суд не погоджується з доводами позивача та зазначає наступне.

Відповідно до приписів п. 14.1.100 ст.14 ПК України, ломбардна операція - операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.

З метою забезпечення єдиного методологічного підходу щодо ведення бухгалтерського обліку та відображення ломбардами фінансово-господарських операцій Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України розпорядженням №531 від 07.04.2004 року затверджено Методичні рекомендації щодо ведення бухгалтерського обліку ломбардами (далі - Методичні рекомендації №531).

Відповідно до п.п. 2.7 Розділу 2 Методичних рекомендацій № 531, ломбард здійснює аналітичний облік дебіторської заборгованості за кожним позичальником у розрізі кожного окремого договору, який засвідчує факт надання кредиту, а також аналітичний облік отриманого у заставу майна за оцінною вартістю та характеристикою цього майна.

Підпунктом .3.2 Розділу 3 Методичних рекомендацій № 531 визначено порядок відображення бухгалтерського проведення операцій обліку реалізації заставленого майна з оприбуткуванням його на балансі.

Судом встановлено, що відповідно до умов договорів фінансового кредиту та закладу невикуплене майно оприбутковується підприємством на балансі на рахунку № 281 і в подальшому реалізується, як власне майно, що підтверджується даними бухгалтерського обліку товариства та оборотно сальдовими відомостями та аналізом рахунку № 281, з відображенням в щоквартальній звітності наданої до Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Суд зазначає, що позивач відповідно до Методичних рекомендацій № 531 здійснює облік заставного майна на позабалансовому рахунку 06, що підтверджується оборотно - сальдовими відомостями по позабалансовому рахунку 06 та звітністю наданою до Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, рядок 020 звіту про діяльність ломбарду та даним облікової та реєструючої системи Pawnshop , у розрізі кожного окремого договору, за кожним позичальником.

Суд вважає безпідставною вимогу відповідача щодо відображення обліку майна переданого на реалізацію на позабалансовому рахунку 025 майно у довірчому управлінні , оскільки п.п. 3.2 Розділу 3 Методичних рекомендацій № 531 визначено, що бухгалтерські проведення обліку реалізації заставленого майна на позабалансовому рахунку 025 здійснюються лише у випадку обліку зазначеного майна без оприбуткування його на балансі - за умови коли товариство виступає посередником при реалізації цього майна.

Так, в Акті перевірки відповідач зазначає про те, що під час проведення перевірки надавались запити щодо надання позивачем первинних документів, однак жодних документів надано не було, на підставі чого були складені акти про не надання документів № 207 від 31.10.14р., № 209 від 03.11.14 р., № 216 від 05.11.14 р., які свідчать про відсутність обліку на позабалансових рахунках заставного майна. Проте, суд вважає, що такі твердження не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки наявність даних актів жодним чином не свідчить про відсутність ведення обліку заставного майна, так як в них відсутні описи порушення щодо ненадання документів обліку заставного майна.

Також, суд вважає, твердження відповідача щодо ненадання позивачем документів обліку необгрунтованими, оскільки позивачем надавались до перевірки запитувані податковим органом облікові регістри, статистична та обов`язкова фінансова звітність за перевіряємий період, про що свідчить підписаний працівником податкового органу, перелік документів наданих до перевірки.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Порядок оформлення результатів документальних перевірок затверджено Наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства .

Відповідно до пункту 7 Наказу ДПА України № 984, в акті (довідці) документальної перевірки, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

Так, судом встановлено, що після вручення Акту перевірки відповідачем було складено лист, яким було внесено зміни до Акту перевірки в частині визначених сум та кваліфікації правопорушення. Однак, суд вважає, що складаючи вищезазначений лист відповідач діяв всупереч нормам податкового законодавства, оскільки, ані ПК України, ані Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА № 984 від 22.12.2010 р., не передбачено можливості вносення уточнень до Акту перевірки окремим листом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків Акту перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства, а відтак, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Повного товариства Ломбард Еталон Щербаков і компанія (вул.. Кравченко,4, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код ЄДРПОУ 21890699) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2014р. № 0000532202, №0000542202, № 0000552202 та №0000562202, прийнятті Західно - Донбаською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 25.03.2020 року.

Суддя М.В. Дєєв