Рішення

від 19.03.2020 по справі 1.380.2019.002632

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002632

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року

15 год. 30 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.В розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35) до Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс (79024 м. Львів вул. Б.Хмельницького 157) про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків шляхом зупинення видаткових операцій

установив:

Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків шляхом зупинення видаткових операцій.

Підставою звернення контролюючого органу до суду з цим позовом є відмова керівника товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс допустити посадових осіб позивача до проведення документальної перевірки за наказом № 3024 від 20.05.2019.

Ухвалою суду від 29.05.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суд від 06.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 02.07.2019 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 1.380.2019.002578 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою суду від 28.01.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 19.03.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд замінив позивача у справі на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області.

02.07.2019 за вх. № 23004 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечує повністю, вказує, що всупереч вимогам абз. 2 п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України позивач призначив перевірку з питань, з яких вже проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт від 20.11.2018 № 96/13-01-12-02/40270480. Зважаючи на це у Головного управління ДФС у Львівській області відсутні законні підстави для проведення позапланової документальної перевірки ТзОВ Лемберг-Плаза Сервіс . Таким чином посадових осіб правомірно не допущено до проведення позапланової виїзної документальної перевірки, відтак відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Одночасно подав заяву про стягнення судових витрат (вх. № 23006 від 02.07.2019), у якій просить стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. На підтвердження понесених витрат 17.03.2020 за вх. № 14695 подав додаткові докази.

Позивач проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечив, подав письмові заперечення проти такої (вх. № 11834 від 02.3.2020 та вх. № 1355ел від 19.03.2020).

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

У надісланих до суду додаткових запереченнях на заяву про стягнення судових витрат (вх. № 1355ел від 19.03.2020) представниця позивача просить справу розглянути без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи без участі відповідача (вх. № 1395ел від 19.03.2020), проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 205 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представників сторін.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальність Лемберг-Плаза Сервіс зареєстроване як юридична особа і перебуває на податковому обліку як платник податків у Личаківській ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області, код за ЄДРПОУ 40270480 (а.с. 8-11).

20.05.2019 Головним управління ДФС у Львівській області видано наказ № 3024 про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ Лемберг-Плаза Сервіс з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за вересень 2018 року (а.с. 13), 21.05.2019 виписано направлення № 5032-5034 на проведення вказаної перевірки (а.с. 14-16).

Директору ТзОВ Лемберг-Плаза Сервіс 21.05.2019 вручено зазначений наказ та ознайомлено з направленнями на проведення перевірки.

При виході за податковою адресою платника податків (вул. Б.Хмельницького буд. 157 м. Львів) встановлено посадових осіб підприємства, зокрема керівника ОСОБА_1 та головного бухгалтера Курило М.В., однак допустити до проведення перевірки останні відмовилися, про що складено акт відмови в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 57/12.2 від 23.05.2019 (а.с. 17).

Рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 24.05.2019 начальником ГУ ДФС у Львівській області застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТзОВ Лемберг-Плаза Сервіс (а.с. 19).

У зв`язку з відмовою платника податків від допуску до проведення фактичної перевірки контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до п. 94.3., п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п.94.5 , п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч.1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Законодавець чітко визначив, що однією із підстав для застосування адміністративного арешту майна є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Тобто, застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі, по-перше, відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, по-друге, вказана перевірка проводиться за наявності законних підстав для її проведення.

У ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що документальна позапланова виїзна перевірка відповідача призначена наказом Головного управління ДФС у Львівській області № 3024 від 20.05.2019.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі № 1.380.2019.002578 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.003578 (провадження № 857/11091/19) рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 скасовано, позов задоволено повністю. Наказ Головного управління ДФС у Львівській області № 3024 від 20.05.2019 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Лемберг-Плаза Сервіс (ЄДРПОУ 40270480) визнано протиправним та скасовано. Вказане рішення набрало законної сили.

Оскільки наказ, на підставі якого проводилася перевірка, до якої відповідач не допустив посадових осіб, визнано судом протиправним та скасовано, суд констатує відсутність законних підстав для проведення перевірки.

З огляду на викладене, підстави для застосування адміністративного арешту через не допуск до перевірки за відсутності законних підстав для її проведення відсутні.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведених положень чинного законодавства України та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації відповідачу, який не є суб`єктом владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Крім цього суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Суд зазначає, що до заяви про стягнення судових витрат (вх. № 23006 від 02.07.2019) та клопотання про доручення до матеріалів справи (вх. № 14695 від 17.03.2020) додано копії: договору про надання правничої допомоги № 01/19 від 09.01.2019; протоколів узгодження гонорару від 09.01.2019, 27.05.2019, які є додатками № 1 та № 5 до договору № 01/19 від 09.01.2019 відповідно; розрахунку витрат на правничу допомогу від 26.06.2019, який є додатком № 6 до договору № 01/19 від 09.01.2019; платіжного доручення № 184 від 26.06.2019 про оплату правничої допомоги згідно з договором № 01/19 від 09.01.2019 у судовій справі про арешт рахунків; акта приймання-передачі послуг № 01/07/19 від 01.07.2019. Повноваження представника відповідача на представництво інтересів відповідача у Львівському окружному адміністративному суді підтверджуються копією довіреності № 30/01/19 від 30.01.2019, копією ордера серії ЛВ № 175607 від 23.05.2019 та ордером на надання правової допомоги серії ВС № 1018157 від 11.03.2019.

Так, відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу від 26.06.2019, який є додатком № 6 до договору № 01/19 від 09.01.2019 вартість години роботи становить 4000 грн. Згідно з вказаним розрахунком надано такі юридичні послуги з відповідною їм кількістю затрачених годин: аналіз законодавства та судової практики, аналіз позовної заяви ГУ ДФС у Львівській області, формування правової позиції для подачі відзиву до суду (2 год.); подання відзиву на позовну заяву (2 год.); надання правових консультацій у справі (2 год.). Загальний обсяг часу, витраченого на надання правової допомоги за цим розрахунком склав 5 год., вартість складає 20 000 грн, фактично оплачено 20 000 грн.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд зазначає, що у матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.

Однак суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку відповідач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань позивача підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Таким чином, враховуючи, що предметом вказаного спору є застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків шляхом зупинення видаткових операцій, тобто спір немайного характеру, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами немайнового характеру, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню у сумі 8 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 8 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд,

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код за ЄДРПОУ 39462700) до Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс (79024 м. Львів вул. Б.Хмельницького 157; код за ЄДРПОУ 40270480) про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків шляхом зупинення видаткових операцій відмовити.

2. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області 79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код за ЄДРПОУ 39462700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс (79024 м. Львів вул. Б.Хмельницького 157; код за ЄДРПОУ 40270480) за рахунок бюджетних асигнувань 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений 24.03.2020.

Суддя Р.П. Качур