Рішення

від 24.03.2020 по справі 460/3825/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2020 року м. Рівне №460/3825/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також зобов`язання відповідача призначити позивачу з 14 серпня 2019 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 серпня 2019 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Підставою для такого звернення слугувало те, що позивач понад 10 років у період з 4 травня 1992 року по 31 березня 2015 року працювала на посаді ветеринарного лікаря - серолога (імунолога) в Березнівській районній лабораторії ветеринарної медицини, робота на якій передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 (позиція 33-16 Працівники, що безпосередньо виконують роботи із мікроорганізмами І-ІІ групи небезпеки розділу 33 Загальні професії ). Проте, відповідач відмовив позивачу в призначені пенсії на пільгових умовах мотивуючи це тим, що додані до заяви документи не підтверджують проведення атестації робочого місця за умовами праці, а також безпосередню роботу позивача з мікроорганізмами І-ІІ групи небезпеки. Також, відповідач покликається на те, що позивач не працювала з мікроорганізмами І-ІІ групи небезпеки протягом повного робочого дня, оскільки в ході зустрічної звірки встановлено, що у період з 4 травня 1992 року по 31 березня 2015 року позивач неодноразово перебувала у відпустках без збереження заробітної плати, у декретній відпустці та відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а також працювала на неповну ставку. Такі мотиви відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивач вважає безпідставними, оскільки додані до заяви документи в повній мірі підтверджують її безпосередню роботу з мікроорганізмами І-ІІ групи небезпеки. Крім того, чинне законодавство в сфері пенсійного забезпечення встановлює, що до спеціального (пільгового) стажу зараховуються періоди відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного та 6-річного віку. При цьому, позивач також звертає увагу на те, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочого місця за умовами праці покладається на керівника підприємства, а тому працівник не може нести негативні наслідки за невиконання обов`язків щодо проведення належної атестації робочих місць і оформлення відповідної документації роботодавцем. З огляду на вказане, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач дійсно звернулася до нього 14 серпня 2019 року із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З метою підтвердження права позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідачем проведена зустрічна звірка у Березнівській районній державній лабораторії ветеринарної медицини, в ході якої встановлено відсутність належним чином оформлених первинних документів, які в своїй сукупності підтверджували б проведення атестації робочого місця позивача за умовами праці. Крім того, встановлено, що протягом періоду з 4 травня 1992 року по 31 березня 2015 року позивача переводили на роботу з неповним робочим днем (неповною ставкою), а також їй надавалися відпустки без збереження заробітної плати, декретна відпустка та відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. Вказане на переконання відповідача, спростовує факт роботи позивача в шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня. Також, відповідач звернув увагу на те, що за наслідками перевірки первинних документів не підтвердився факт безпосередньої роботи позивача з мікроорганізмами І-ІІ групи небезпеки. За заведених вище обставин, відповідач стверджує, що, приймаючи рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, він діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що у період з 4 травня 1992 року по 31 березня 2015 року позивач працювала на посаді ветеринарного лікаря серолога - паразитолога Березнівської районної лабораторії ветеринарної медицини.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Березнівська районна лабораторія ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00720102) припинена 2 березня 2016 року. Правонаступником лабораторії є Березнівська районна державна лікарня ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00703960).

14 серпня 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Листом від 5 листопада 2019 року за № 230/03.2 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах. Своє рішення відповідач мотивував тим, що після отримання заяви позивача ним проведена зустрічна перевірка первинних документів у Березнівській районній державній лікарні ветеринарної медицини. В ході проведення перевірки було встановлено відсутність первинних документів, які в повному обсязі підтверджують проведення атестації робочого місця позивача за умовами праці, а також безпосередню роботу позивача з мікроорганізмами І-ІІ групи небезпеки. Крім того, встановлено, що у період перебування на посаді ветеринарного лікаря серолога - паразитолога, позивача переводили на роботу з неповним робочим днем (неповною ставкою), надавалися відпустки без збереження заробітної плати, декретна відпустка та відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. З огляду на вказане, позивач не працювала з мікроорганізмами І-ІІ групи небезпеки повний робочий день, що є обов`язковою умовою для призначення пенсії за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. За сукупності вказаних вище обставин, відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком на умовах пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до пункту 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Частиною 1 статті 114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 52 роки - народженні з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року.

У період перебування позивача на посаді ветеринарного лікаря серолога - паразитолога Березнівської районної лабораторії ветеринарної медицини Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, діяв в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Працівники, які виконують роботи з мікроорганізмами 1-2 груп небезпеки, були включені до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (позиція 33-16 розділу XXXIII Загальні професії (у всіх галузях господарства) Списку № 2).

Також, працівники, які виконують роботи з мікроорганізмами 1-2 груп небезпеки, включені до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, який є чинним на даний час (абзац тридцять шостий розділу XXIII Загальні професії (у всіх галузях господарства) Списку № 2).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджений Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Пунктом 3 зазначеного Порядку закріплено правило, згідно з яким при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 4 Порядку № 383 передбачено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21 серпня 1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (підпункт 4.1 пункту 4 Порядку № 383).

За правилами пункту 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). Останнім, в свою чергу, передбачено, що в уточнюючій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно із записами №№ 3, 4 в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , остання у період з 4 травня 1992 року по 31 березня 2015 року працювала на посаді ветеринарного лікаря серолога - паразитолога Березнівської районної лабораторії ветеринарної медицини.

Відповідно до уточнюючої довідки про характер роботи та умови праці, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, від 31 жовтня 2016 року № 22, ОСОБА_1 дійсно працювала повний семигодинний робочий день при п`ятиденному робочому тижні в Березнівській районній державній лабораторії ветеринарної медицини на посаді серолога - паразитолога з 4 травня 1992 року по 31 березня 2015 року та безпосередньо виконувала роботи в шкідливих умовах праці із мікроорганізмами ІІ групи патогенності (діагностика збудників сибірки, бруцельозу).

Вказана вище довідка видана Березнівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини як правонаступником Березнівської районної державної лабораторії ветеринарної медицини та в повній мірі відповідає вимогам, встановленим пунктом 20 Порядку № 637.

Також, судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії позивачем були долучені накази Березнівської районної державної лабораторії ветеринарної медицини (до 17 червня 2003 року - Березнівської райветлабораторії) про результати атестації робочих місць за умовами праці, якими затверджені, зокрема, переліки робочих місць, професій та посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком згідно зі Списком № 2, у 1996, 2001, 2006 та 2011 роках, а саме: накази від 26 грудня 1996 року № 28, від 18 грудня 2001 року № 18, від 28 грудня 2006 року № 15 та від 23 грудня 2011 року № 5 відповідно.

Однак, безпосередньо самі переліки робочих місць, професій та посад працівників, затверджені вказаними вище наказами, позивачем до заяви про призначення пенсії додані не були.

Крім того, як слідує зі змісту акта зустрічної звірки від 29 жовтня 2019 року № 113, в ході перевірки первинних документів у Березнівській районній державній лікарні ветеринарної медицини, переліки робочих місць, професій та посад працівників, що затверджені наказами від 26 грудня 1996 року № 28, від 18 грудня 2001 року № 18, від 28 грудня 2006 року № 15 та від 23 грудня 2011 року № 5, також надані не були.

З огляду на вказане, суд погоджується з доводами відповідача про те, що до заяви про призначення пенсії позивачем не були додані документи, що підтверджують проведення атестації його робочого місця за умовами праці та належне оформлення результатів такої атестації.

Разом з тим, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що непроведення атестації робочого місця позивача за умовами праці або неналежне оформлення її результатів позбавляє позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, згідно з яким Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї .

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суд повторює, що згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тотожна за змістом норма була закріплена в пункті б статті 13 Закону України Про Пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), згідно з яким на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону № 1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено вище по тексту рішення, пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесені до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про охорону праці від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме: про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося вище по тексту рішення, дозволяє дійти висновку про те, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації та, відповідно, надмірний тягар на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року в справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на відповідних підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Таким чином, суд констатує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позицію висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19).

З огляду на вказане вище, суд вважає, що непроведення Березнівською районною державною лабораторією ветеринарної медицини атестації робочого місця ОСОБА_1 за умовами праці або неналежне оформлення результатів такої атестації не може позбавляти останню права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058.

Також, суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що позивачем не надані документи, які підтверджують факт безпосередньої роботи з мікроорганізмами 2 групи небезпеки, оскільки воно спростовується матеріалами справи.

Так, до заяви про призначення пенсії позивачем була додана уточнююча довідка Березнівської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 31 жовтня 2016 року № 22, згідно з якою позивач безпосередньо працювала з мікроорганізмами ІІ групи патогенності (діагностика збудників сибірки, бруцельозу)

Суд зауважує, що у відповідності до Додатку 5.1 ДСП 9.9.5.035-99 Безпека роботи з мікроорганізмами І-ІІ груп патогенності , сибірка та бруцельоз віднесені до мікроорганізмів 2 групи небезпеки (патогенності).

Доказів на підтвердження того, що уточнююча довідка від 31 жовтня 2016 року № 22, видана Березнівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, в установленому чинним законодавством була відкликана, скасована чи визнання нечинною відповідачем не надано та судом в ході розгляду справи не здобуто.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що до пільгового стажу позивача за Списком № 2 не зараховуються періоди перебування останньої у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з урахуванням наступного.

Відповідно до частини другої статті 181 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Згідно з матеріалами справи, у відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач перебувала до 1 січня 2004 року, відтак умови на яких відповідні періоду мають зараховуватися до загального та спеціального страхового стажу встановлені Законом № 1788

Згідно з пунктом ж частини третьої статті 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Крім того, частиною шостою статті 56 Закону № 1788 встановлено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Отже, наведеними нормами встановлено, що до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16 травня 2019 року в справі № 428/4617/16-а (провадження № К/9901/6658/18) та від 16 травня 2019 року в справі № 607/15077/16-а (провадження № К/9901/21149/18).

В той же час, суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи позивача з неповним робочим днем (неповною ставкою) та перебування у відпустках без збереження заробітної плати, з наступних підстав.

Згідно з актом зустрічної звірки від 29 жовтня 2019 року № 113, позивач перебувала у відпустках без збереження заробітної плати з 26 липня 1993 року по 6 серпня 1993 року, з 11 серпня 1997 року по 11 вересня 1997 року, з 22 січня 2001 року по 28 січня 2001 року та з 11 березня 2001 року по 23 березня 2001 року. Також, у акті міститься посилання на те, що позивач працювала неповний робочий день, а саме: у період з 9 вересня 1996 року по 4 квітня 1997 року позивачу був встановлений 6-ти годинний робочий день; у період з 5 травня 2003 року по 7 січня 2004 року позивач була переведена на 0,5 ставки; у періоди з 8 січня 2004 року по 31 травня 2005 року та з 1 березня 2012 року по 31 березня 2015 року - на 0,75 ставки.

Вказані вище обставини не заперечуються сторонами згідно зі змістом заяв по суті.

Повторюючись, суд наголошує, що згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

При цьому, у відповідності до пункту 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Враховуючи, що перебування у відпустках без збереження заробітної плати, робота з 6-ти годинним робочим днем, а також на 0,5 та 0,75 ставки унеможливлювала виконання позивачем робіт в умовах, передбачених Списком № 2, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для займаної нею посади, тому відповідні періоди не можуть бути зараховані останній до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що такі періоди тривали з 26 липня 1993 року по 6 серпня 1993 року, з 9 вересня 1996 року по 4 квітня 1997 року, з 11 серпня 1997 року по 11 вересня 1997 року, з 22 січня 2001 року по 28 січня 2001 року, з 11 березня 2001 року по 23 березня 2001 року, з 5 травня 2003 року по 7 січня 2004 року, з 8 січня 2004 року по 31 травня 2005 року, з 1 березня 2012 року по 31 березня 2015 року та, відповідно, їх загальна тривалість становить 5 років 4 місяці та 27 днів.

Натомість, на посаді ветеринарного лікаря серолога - паразитолога Березнівської районної лабораторії ветеринарної медицини ОСОБА_1 працювала посаді з 4 травня 1992 року по 31 березня 2015 року, тобто протягом 21 року 10 місяців та 27 днів.

Тому, за виключенням періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати, роботи з неповним робочим днем та неповною ставкою, загальний стаж позивача на посаді, передбаченій Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію на пільгових умовах, становить 16 років 6 місяців.

Також, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами за змістом заяв по суті, наявність у ОСОБА_1 понад 25 років страхового стажу.

Крім того, звернення позивача до відповідача щодо призначення пенсії відбулося після досягнення останньою віку 52 роки.

Таким чином, в ході розгляду справи суд встановив, що станом на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивача досягла пенсійного віку, а також мала загальний та пільговий стаж в розмірах, передбачених пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058, у зв`язку з чим дії відповідача щодо відмови в задоволенні такої заяви є протиправними.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач просить зобов`язати відповідача призначити йому пенсію з 14 серпня 2019 року, що цілком з узгоджується з приписами статті 45 Закону № 1058, згідно з якими пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів законність своїх дій щодо відмови позивачу в призначені пенсії. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та вказують на неправомірність поведінки відповідача в спірних правовідносинах.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказане, сплачена сума судового збору в розмірі 768,40грн відповідно до квитанції від 3 грудня 2019 року № 21, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 14 серпня 2019 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім гривень, 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076).

Суддя Комшелюк Т.О.