Рішення

від 24.03.2020 по справі 440/884/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/884/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має ІІ групу інвалідності, то відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання встановленого зразка посвідчення, а отже відмова Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації у наданні позивачу відповідного статусу та видачі посвідчення є протиправною.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/884/20, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24 березня 2020 року.

10 березня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що ОСОБА_1 не надав доказів, які б свідчили про залучення останнього до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому немає достатніх підстав для набуття позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі відповідного посвідчення /а.с. 26-33/.

19 березня 2020 року від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача /а.с. 39/.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановлено Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалідом ІІ групи, захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою Серії 10 ААА № 019955 від 03 червня 2015 року /а.с. 8/ та посвідченням № НОМЕР_1 від 29 серпня 2019 року /а.с. 5/.

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 06 травня 2015 року № 2123 по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено, що захворювання ОСОБА_1 згідно з діагнозом: IXC: Стенокардія напруги, ФКІІ - ІІІ. Кардіосклероз. Екстрасистолічна аритмія, вентрикулярна. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст. СНІІА ст. ФКІІІ (NYNA), ризик 3. Церебральний атеросклероз. Дисциркулярна енцефалопія ІІ ст. з ХНМК в судинах вертебро-базилярного басейну з вегетативно-вестибулярною дисфункцією, церебрастенічним синдромом, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 9/.

23 січня 2020 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни, що відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціальний захист /а.с. 12/.

Листом № 01-49/436 від 03 лютого 2020 року відповідач відмовив позивачу у наданні статусу інваліда війни, зазначаючи, що відповідний статус буде надано після надання позивачем довідки МСЕК про причину та групу інвалідності, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС та висновок військово - лікарської комісії про причинний зв`язок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи або довідку МСЕК про групу та причину захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та документи, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи вказаного формування /а.с. 13/.

Позивач не погоджуючись із такою відповіддю, звернувся до суду.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни, крім інших категорій громадян, належать також особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до пунктів 7, 10 Положення, "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

В даній справі факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, як правильно зазначив відповідач, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ. Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

З огляду на наведене вище суд зазначає про відсутність доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону немає.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої Управлінню соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Однак, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №676/3457/17.

Таким чином, за наведених вище обставин, підстави для встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні, а отже позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації (юридична адреса: вул. Полтавська, 44, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 03195205) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя С.О. Удовіченко