Постанова

від 27.07.2020 по справі 440/884/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Удовіченко С.А.

27 липня 2020 р.Справа № 440/884/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановила:

18.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Управління,) у наданні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язати відповідача встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що оскільки він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має ІІ групу інвалідності, то відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон № 3551-ХІІ) має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання встановленого зразка посвідчення. Відповідач безпідставно відмовив йому у задоволенні його звернення про надання означеного статусу та посвідчення, посилаючись на відсутність документів про залучення його до складу формувань Цивільної оборони, а отже відмова Управління у наданні йому відповідного статусу та видачі посвідчення є протиправною.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов Управління вказує, що ОСОБА_1 не надав доказів, які б свідчили про залучення останнього до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому немає достатніх підстав для набуття ним статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ та видачі відповідного посвідчення /а.с. 26-33/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року (рішення ухвалено за правилами письмового провадження) у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.08.2018 року у справі № 676/3457/17, суд дійшов висновку про те, що документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої Управлінню щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Однак, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги позивач аргументує фактично аналогічними доводами, що на ведені ним у позові, а обов`язок доказування покладений на відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач Управління просить залишити її без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а судове рішення підлягає зміні з підстав та мотивів його прийняття, з наступних підстав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом № 3551-ХІІ.

Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (ст. 4 Закону № 3551-ХІІ).

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать < > особи з інвалідністю з числа: - військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; - особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (п. 1 і п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ).

Пунктом 10 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ унормовано, що порядок надання статусу з інвалідністю внаслідок війни та правила видачі посвідчень особи з інвалідністю внаслідок війни визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання повноважень, регламентованих ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.20915 року № 685 затверджений Порядок надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок № 685).

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 (далі - Положення № 302).

Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Абзацом першим п. 10 Положення № 302 встановлено, що посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Судом встановлено, що 23.01.2020 року позивач звернувся до Управління із заявою щодо встановлення йому статусу інваліда війни та видачи посвідчення інваліда війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ. До означеної заяви позивачем документів, визначених п. 10 Положення № 302, не надано /а.с. 12/.

Листом № 01-49/436 від 03.02.2020 року відповідач роз`яснив позивачу, що для встановлення йому відповідного статусу інваліда війни, позивачу необхідно надати довідку МСЕК про причину та групу інвалідності, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС та висновок військово - лікарської комісії про причинний зв`язок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи або довідку МСЕК про групу та причину захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та документи, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи вказаного формування /а.с. 13/.

Погоджуючись із загальним висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог позивача, колегія суддів зазначає, що звертаючись до Управління із заявою щодо встановлення йому статусу інваліда війни та видачи посвідчення інваліда війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, позивачем в порушення вимог п. 10 Положення № 302, не надано документів (довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності), що мають слугувати підставою для ухвалення Управлінням, як суб`єктом владних повноважень, відповідного рішення - видачі позивачу Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни або відмову у його видачі.

Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням тієї обставини, що рішення про надання статусу інваліда війни приймається органами соціального захисту населення у місячний строк з дня подання документів (п. 7 Порядку № 685), а таке рішення відповідачем не приймалось, оскільки позивач ОСОБА_1 не додав до своєї заяви документів, за переліком визначеним абзацом 1 п. 10 Положення № 302, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , так як правовідносини між сторонами з приводу відмови у встановленні такого статусу та видачі посвідчення не виникали і права позивача з приводу розгляду його заяви по суті Управлінням не порушені.

Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, та висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, колегія суддів, відмовляючи у задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , змінює судове рішення з підстав та мотивів відмови у задоволенні позову.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

Окрім викладеного, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що за правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 року у справі № 368/1579/14, від 10.05.2018 року у справі № 279/12162/15-а, від 07.06.2018 року у справі № 377/797/17, від 21.06.2018 року у справі № 279/2285/16-а, від 19.09.2019 року у справі № 756/8323/16-а та від 15.06.2020 року у справі № 822/225/18, - за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Інші доводи апеляційної скарги позивача висновків колегії судів не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 06 серпня 2020 року.