Постанова

від 19.03.2020 по справі 160/2961/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2961/19

головуючий суддя І інстанції -Горбалінський В.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання: Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Житниця" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року в адміністративній справі № 160/2961/19 за позовом Приватного підприємства "Житниця" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Житниця" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2018 року № 0022041420 та № 0022031420.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Житниця" звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що господарські операції з ТОВ ЛЮКС-ВОЯЖ мали реальний характер, а отримані товари були використані у власній господарській діяльності. Зауважено, що законодавство передбачає відповідальність за неналежне виконання контрагентом свого зобов`язання по сплаті ПДВ до бюджету саме для платника ПДВ, а не покупця товару.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2020 року просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2020 заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Учасники справи в судове засідання 19.03.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх та без фіксування судового розгляду технічними засобами.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, ПП ЖИТНИЦЯ знаходиться на податковому обліку у Криворізький південній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 28.01.2004 року.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 20.06.2018 року № 34677-п посадовою особою контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ЖИТНИЦЯ (код ЄДРПОУ 32653164) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Люкс-вояж (код ЄДРПОУ 41184382) за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 року, за результатами якої було складено акт № 34674/04-36-14-20/32653164.

В наведеному акті податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п. 198.1, пп. 198.2, пп. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 741 416 грн., у т.ч.:

- вересень 2017р. - 146 652 грн.,

- жовтень 2017р. - 594 764 грн.

- п. 198.1, пп. 198.2, пп. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму ПДВ 5 547 177 грн., у т.ч.:

- жовтень 2017р. - 5 547 177 грн.

На підставі наведених висновків, 21.08.2018 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення № 0022041420, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 112 124, 00 грн. та № 0022031420, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5 547 177, 00 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮКС-ВОЯЖ на підставі договору поставки від 01.09.2017 року № 341099/09.

Відповідно до п. 1 вказаного Договору, постачальник зобов`язується у 2017 році поставити: амонію сульфат добривний; добриво кладне мінеральне NPK 10-26-26; карбамід; реглон супер; модус; Амістар; Грамітрел; Нурел Д; Карамба турбо; Сальса; Альтерно; Брасітрел; Ураган форте, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених Договором.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій за наведеним договором, позивачем під час перевірки та до суду було надано копії податкових накладних від 01.09.2017 року № 2, від 01.09.2017 року № 4, від 01.09.2017 року № 6, від 02.09.2017 року № 8, від 02.09.2017 року № 10, від 02.09.2017 року № 12, від 04.09.2017 року № 14, від 04.09.2017 року № 16, від 04.09.2017 року, від 05.09.2017 року № 20, від 05.09.2017 року № 22, від 05.09.2017 року № 24, від 06.09.2017 року № 26, від 06.09.2017 року № 28, від 06.09.2017 року № 30, від 07.09.2017 року № 32, від 07.09.2017 року № 34, від 07.09.2017 року № 36, від 08.09.2017 року № 38, від 08.09.2017 року № 40, від 08.09.2017 року № 42, від 09.09.2017 року № 44, від 09.09.2017 року № 46, від 09.09.2017 року № 48, від 11.09.2017 року № 50, від 11.09.2017 року № 52, від 11.09.2017 року № 54, від 12.09.2017 року № 56, від 12.09.2017 року № 58, від 12.09.2017 року № 60, від 13.09.2017 року № 62, від 13.09.2017 року № 64, від 13.09.2017 року № 66, від 14.09.2017 року № 68, від 14.09.2017 року № 70, від 14.09.2017 року № 72, від 15.09.2017 року № 76, від 15.09.2017 року № 78, від 16.09.2017 року № 80, від 16.09.2017 року № 82, від 16.09.2017 року № 84, від 18.09.2017 року № 86, від 18.09.2017 року № 88, від 18.09.2017 року № 90, від 19.09.2017 року № 92, від 19.09.2017 року № 94, від 19.09.2017 року № 96, від 20.09.2017 року № 98, від 20.09.2017 року № 100, від 20.09.2017 року № 102, від 21.09.2017 року № 113, від 21.09.2017 року № 114, від 22.09.2017 року № 122, від 22.09.2017 року № 123, від 25.09.2017 року № 126, від 25.09.2017 року № 127, від 25.09.2017 року № 128, від 25.09.2017 року № 129, від 25.09.2017 року № 130, від 25.09.2017 року № 131, від 26.09.2017 року № 133, від 26.09.2017 року № 135, від 26.09.2017 року № 136, від 26.009.2017 року № 137, від 27.09.2017 року № 138, від 27.09.2017 року № 139, від 28.09.2017 року № 140, від 28.09.2017 року № 141, від 29.09.2017 року № 142, копії видаткових накладних від 02.09.2017 року № 119, від 01.09.2017 року № 113, від 01.09.2017 року № 115, від 01.09.2017 року № 117, від 04.09.2017 року № 127, від 04.09.2017 року № 129, від 04.09.2017 року № 125, від 02.09.2017 року № 121, від 07.09.2017 року № 147, від 07.09.2017 року № 143, від 06.09.2017 року № 139, від 06.09.2017 року № 141, від 06.09.2017 року № 137, від 05.09.2017 року, від 05.09.2017 року № 135, від 05.09.2017 року № 131, від 08.09.2017 року № 151, від 08.09.2017 року № 153, від 08.09.2017 року № 149, від 07.09.2017 року № 145, від 12.12.2017 року № 171, від 11.09.2017 року № 165, від 11.09.2017 року № 163, від 11.09.2017 року № 161, від 09.09.2017 року № 155, від 09.09.2017 року № 157, від 14.09.2017 року № 183, від 14.09.2017 року № 179, від 13.09.2017 року № 173, від 13.09.2017 року № 177, від 13.09.2017 року № 175, від 12.09.2017 року № 167, від 12.09.2017 року № 169, від 18.09.2017 року № 201, від 16.09.2017 року № 195, від 16.09.2017 року № 193, від 16.09.2017 року № 191, від 15.09.2017 року № 189, від 15.09.2107 року № 187, від 14.09.2017 року № 181, від 20.09.2017 року № 213, від 19.09.2017 року № 207, від 19.09.2017 року № 205, від 19.09.2017 року № 203, від 18.09.2017 року № 199, від 18.09.2017 року № 197, від 22.09.2017 року № 382, від 22.09.2017 року № 381, від 21.09.2017 року № 372, від 21.09.2017 року № 373, від 20.09.2017 року № 211, від 20.09.2017 року № 209, від 25.09.2017 року № 386, від 25.09.2017 року № 390, від 25.09.2017 року № 388, від 25.09.2017 року № 387, від 25.09.2017 року № 385, від 25.09.2017 року № 389, від 29.09.2017 року № 401, від 28.09.2017 року № 400, від 28.09.2017 року № 399, від 27.09.2017 року № 398, від 27.09.2017 року № 397, від 26е.09.2017 року № 396, від 26.09.2017 року, від 26.09.2017 року № 394, від 26.09.2017 року № 392,

Також, на підтвердження фактичного отримання товару за наведеним договором, позивачем до суду було подано копію договору складського зберігання від 01.09.2017 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮКС-ВОЯЖ .

Відповідно до п. 1 вказаного договору, поклажодавець зобов`язується передати складу, а склад прийняти на зберігання наступний товар: Амонію сульфат добривний; добриво складне мінеральне NPK 10-26-26; Карбамід; Реглон Супер; Модус; Амістар; Грамітрел; Нурел Д ; Карамба Турбо ; Сальса; Альтерно; Брасітрел; Ураган Форте , на склад за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В , на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Поряд з вказаним, на підтвердження фактичного отримання товару, позивачем до суду було надано копії актів прийому-передачі до договору відповідального зберігання від 01.09.2017 року № 1.

Дослідивши зміст спірних документів і, на що не звернув увагу суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Що стосується посилань податкового органу на відсутність у володінні та користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКС-ВОЯЖ складських приміщень за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В, як на підставу нереальності господарських операцій з поставки товару, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки податковим органом не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наведеної інформації, як і не доведено неможливість укладати договори оренди, в межах своєї господарської діяльності, з власником наведених складських приміщень з метою виконання зобов`язань перед Товариством (позивачем у справі).

Поряд з вказаним, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність необхідних основних фондів, складських приміщень не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між сторонами не мали реального характеру, оскільки нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладених в постановах від 14.05.2019 року по справі 813/15/16, від 02.04.2019 року по справі № 808/1139/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань податкового органу на неможливість зберігання мінеральних добрив на одному складі за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В, разом з олією соняшниковою та цукром, які протягом вересня 2017 року реалізовував ТОВ Люкс Вояж іншим покупцям, то колегія суддів апеляційного суду також вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до листів Товариства з обмеженою відповідальністю Знаменівський олійноекстракційний завод від 01.10.2019 року № 01/10/19 та від 12.03.2020 року, на складі за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Польова 1В/1, який належить останньому на праві власності, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перебуває товар ПП Житниця , безпосередньо, мінеральні добрива.

В свою чергу, доказів не пристосування наведених складських приміщень для зберігання мінеральних добрив та спростування наведеної інформації, податковим органом, всупереч приписам ч. 2 ст. 78 Податкового кодексу України, до суду подано не було, відповідно перевірка вказаного товариства не здійснювалась.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортної документації по транспортуванню наведених товарів, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що транспортною документацією підтверджується операція з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки у заповненні такого документа як ТТН, як і не неадання його під час перевірки, не є самостійною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкових вигод.

Крім того, як зазначив представник позивача і, не спростував представник відповідача, мінеральні добрива перевозились його контрагентом, а відповідно останні не можуть бути в наявності позивача, як не відповідає останній і за спеціальне обладнання та супровід автомобіля, що перевозив ці мінеральні добрива.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.09.2019 року по справі № 520/10016/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Стосовно строку придатності мінеральних добрив, сертифікатів якості та допуску працівників до роботи з останніми лише за наявності проходження медичного огляду, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що документи стосовно наведених обставин не є первинними в розумінні приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та їх відсутність, за умови підтвердження в даному випадку реальності господарської операції між позивачем та ТОВ Люкс-Вояж , не впливає на висновок щодо реальності проведеної господарської операції.

Що стосується посилань податкового органу на невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані, саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі № 809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відносно посилань податкового органу на наявність кримінального провадження № 4201700000001760 та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 18.09.2017 року у справі № 757/54055/17-к про накладення арешту на кошти, із забороною проведення будь-яких операцій, як в обґрунтування безтоварності наведених господарських операцій, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наявність зареєстрованого кримінального провадження, в якому фігурувало Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЮКС-ВОЯЖ , не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать встановлені обставини справи, вироки відносно позивача та його контрагентів відсутні, а зворотного відповідачем не доведено.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню, а тому апеляційна скарга Приватного підприємства "Житниця" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд керується приписами ст. 139 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Житниця" - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року в адміністративній справі №160/2961/19 - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Приватного підприємства "Житниця" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 21.08.2019 року № 0022041420.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 21.08.2019 року № 0022031420.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства "Житниця" сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 19210.00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 28815.00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко