Постанова

від 19.03.2020 по справі 340/1334/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1334/19

головуючий суддя І інстанції - Жук Р.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 в адміністративній справі № 340/1334/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еліт до Головного управління ДФС України у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еліт" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС України у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.05.2019 року № 00000221412 та № 00000211412.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еліт" було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області форми "Р" від 07.05.2019 року № 00000221412, яким ТОВ "Агро--Еліт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 14517141 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 7258571 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області форми "В4" від 07.05.2019 року № 00000211412, яким ТОВ "Агро--Еліт" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 7504035 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС України у Кіровоградській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем обґрунтовано та з дотримання приписів податкового законодавства, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування. Зауважено, що операції з постачання товарів між позивачем та його контрагентами оформлялись первинними документами лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування податкового зобов`язання та сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Еліт" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, розгляд справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро--Еліт" зареєстроване як юридична особа з 10.03.2016 року та у перевіряємий період було платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області згідно із з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 22.03.2019 року № 487 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро--Еліт" (код ЄДРПОУ 40332143) з питань за дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з СТОВ "БРАТЕНИЦЬКЕ" (код 30193541) за вересень 2016 року, ТОВ "КІРОВОГРАДТОПСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 3456467) за січень, лютий, березень, квітень 2017 року, ТОВ ДОБРЕ СЛОВО (код ЄДРПОУ 3456467) за березень, квітень2017 року-показників декларації з податку на додану вартість за вересень 2016, січень-квітень 2017 року та за 2016 рік та за І півріччя 2017 року-показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатом якої було прийнято від 08.04.2019 №11/11-28-14-12/40332143.

В наведеному акті, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.198.1,п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого:

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 7504035 грн., у т.ч., за квітень 2017 року - на суму 7504035 грн.;

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 14517141 грн., у т.ч., за квітень 2017 року - на суму 14517141 грн.

На підставі вказаних висновків, 07.05.2019 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 00000221412, яким ТОВ "Агро--Еліт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 14517141 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 7258571 грн. та № 00000211412, яким ТОВ "Агро--Еліт" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 7504035 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту та витрат суми по взаємовідносинах з ТОВ "Кіровоградтопсервіс", СТОВ "Братеницьке" та ТОВ "Добре Слово", що свідчить про протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ Кіровоградтопсервіс , СТОВ Братеницьке , ТОВ Добре Слово .

Так, 23.01.2017 року між ТОВ "Кіровоградтопсервіс" та ТОВ "Агро--Еліт" було укладено договір на переробку давальницької сировини № 23011701 (т.2, а.с.2-4).

Відповідно до умов наведеного договору, виконавець зобов`язується виконати, відповідно до умов цього Договору, роботу з переробки давальницької сировини (насіння соняшника, надалі - Сировина ) у готову продукцію, а Замовник зобов`язується прийняти готову продукцію (олія нерафінована невиморожена (пресова), надалі - Олія соняшникова , жмих форпресовий, надалі - Жмих ) і оплатити роботу.

На підтвердження умов виконання умов наведеного договору, позивачем до перевірки та до суду було подано копії видаткових накладних, актів надання послуг з переробки, актів повернення сировини постачальнику, товарно транспортних-накладних, (т.2, а.с.11, 36-37, 44, 71, 105-106, 136, 153, 158, 167, 178, 185, 188-190, 209-210, 217, 222, 225-228; т.3, а.с.1, 8, 16, 24, 31-35, 53, 72-73, 84, 86, 90, 101, 103, 109-190; т.4, а.с.126, 132, 130, 141, 148, 156, 158, 160, 162, 164, 168, 170-187; т.5, а.с.2, 23, 26, 32, 38, 58, 68, 80, 96, 107, 109, 123, 131, 134, 138, 141-170).

Відповідно до акту перевірки від 08.04.2019 №11/11-28-14-12/40332143 до перевірки надавались податкові накладні, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини сторонами визнаються, сумнівів у їх достовірності у суду немає, а отже з урахуванням ч. 1 ст. 78 КАС України, останні не підлягають доказуванню.

Розрахунки за наданні послуги здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.4, а.с.7-33).

На підтвердження обліку давальницької сировини в матеріалах справи містяться копії книг відвантажувань за січень, лютий, березень та квітень 2017 року, книги кількісно - якісного обліку олійного насіння, картки рахунку 631 за січень - квітень 2017 року (надходження товару від ТОВ "Кіровоградтопсервіс") та картки рахунку 0221 за січень - квітень 2017 року (переробка товару, отриманого від ТОВ "Кіровоградтопсервіс")(т.6, а.с.157-267; т.7, а.с.195-260).

Відповідно до акту від 08.04.2019 року до перевірки надавались податкові накладні, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.23 акта).

Також, відповідно до договорів купівлі - продажу від 23.01.2017 року №23011703 року (олії) та від 23.01.2017 року № 230114702 ТОВ "Агро--Еліт" придбано олію соняшникову та жмих соняшниковий у ТОВ "Кіровоградтопсервіс" (т.2, а.с.5-10).

На підтвердження виконання вказаних договорів в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних (т.2, а.с.38-43; т.4, а.с.34-125, 188-210; т.5, а.с.171-202).

Оплату за товар проведено безготівковим шляхом, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та банківських виписок (т.5, а.с.203-250; т.6, а.с.1-156).

Облік придбаного у ТОВ "Кіровоградтопсервіс" товару здійснювався відповідно до долучених до матеріалів справи копій книг відвантажувань за січень, лютий, березень та квітень 2017 року, картки рахунку 631 за січень - квітень 2017 року (надходження товару від ТОВ "Кіровоградтопсервіс") (т.6, а.с.157-267; т.7, а.с.195-260).

07.09.2016 року між ТОВ "Агро--Еліт" та СТОВ "Братеницьке" було укладено договір поставки № 07091608, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору (т.7,а.с.1-5).

СТОВ "Братеницьке" виписано видаткову накладну №21 від 08.09.2016 року на суму 435257,56 грн. в тому числі ПДВ 72542,93 грн. (т.7, а.с.6).

Перевезення насіння соняшнику підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних (т.7, а.с.7-8).

Оплату за товар проведено безготівковим шляхом, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки (т.7, а.с.9).

Облік придбаного у СТОВ "Братеницьке" товару здійснювався відповідно до долучених до матеріалів справи копій книги відвантажувань за вересень 2016 року, книги кількісно - якісного обліку олійного насіння на 2016 рік, картки рахунку 631 (т.7, а.с.10-15, 191-194).

Відповідно до акту перевірки від 08.04.2019 №11/11-28-14-12/40332143 до перевірки надавались податкові накладні, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини визнаються сторонами, а отже не підлягають доказуванню.

03.03.2017 року між ТОВ "Агро--Еліт" та ТОВ "Добре Слово" було укладено договір поставки № 03031705, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця насіння соняшника, а Покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату товару (т.7, а.с.17-20).

На підтвердження обґрунтованості проведення господарської операції, позивачем до суду було подано копії видаткових накладних (т.7, а.с.21, 24, 32, 38, 42, 45, 54).

Перевезення насіння соняшнику підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно - транспортних накладних (т.7, а.с.22-23, 25-31, 33-37, 39-41, 43-44, 46-53, 55-56).

Розрахунки за товар було проведено в безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та банківської виписки (т.7, а.с.57-64).

Облік придбаного у ТОВ "Добре Слово" товару здійснювався відповідно до долучених до матеріалів справи копій книги відвантажувань за березень 2017 року, книги кількісно - якісного обліку олійного насіння та картки рахунку 631 (т.7, а.с.65-74, 192-194).

Відповідно до акту перевірки від 08.04.2019 №11/11-28-14-12/40332143до перевірки надавались податкові накладні, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини визнаються сторонами, а отже не підлягають доказуванню.

Суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість (т.1, а.с.190-198).

Також судом встановлено, що відповідно до договору надання послуг № 01041635 від 01.04.2016 року укладеного між ТОВ "Агро--Еліт" - Замовник та ПП "Віктор і К" - Виконавець, останній надавав Замовнику послуги по проведенню лабораторних вимірювань (т.1, а.с.242).

На підтвердження виконання вищенаведеного договору в матеріалах справи містяться копії сертифікату про визнання вимірювальних можливостей лабораторії, акти надання послуг та розшифровки експлуатаційних витрат, до яких входять лабораторні дослідження (т.1, .а.с.243; т.7, а.с.181-190).

Дослідивши наведені спірні документи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування та не знаходження останніх за місцем реєстрації, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі № 809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Стосовно посилань податкового органу на неналежне оформлення реєстру прийнятого насіння соняшника для переробки для ТОВ Кіровоградтопсервіс та реєстру відвантаженої готової продукції, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

В даному випадку, як було встановлено колегією суддів апеляційного суду, надані позивачем первинні документи по господарським операціями з ТОВ Кіровоградтопсервіс належним чином підтверджують факт проведення господарської операції, що свідчить про безпідставність наведених посилань податкового органу.

Щодо посилань контролюючого органу на ненадання позивачем сертифікатів якості по господарським операціям позивача з ТОВ "Добре Слово", то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.11.2019 року по справі № 802/1986/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортної документації по транспортуванню товарів по господарській операції позивача з ТОВ "Добре Слово", то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що транспортною документацією підтверджується операція з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки у заповненні такого документа як ТТН, як і не надання останього до перевірки не є самостійною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкових вигод.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.09.2019 року по справі № 520/10016/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності прийняття податкових повідомлень - рішень від 07.05.2019 року № 00000221412 та № 00000211412 і необхідності їх скасування.

Поряд з зазначеним, необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 в адміністративній справі №340/1334/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко