Постанова

від 19.03.2020 по справі 280/3058/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3058/19

головуючий суддя І інстанції - Новікова І.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року в адміністративній справі № 280/3058/19 за позовом Приватного підприємства "ПКП "Мезон" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 10.01.2019 р. № ЗП2412/581/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ПКП "Мезон" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 10.01.2019 № ЗП2412/581/АВ/ТД-ФС.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 10.01.2019 року № ЗП2412/581/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Запорізькій області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірна постанова була прийнята останнім обгрунтовано та в межах наданих йому повноважень, що свідчить про відсутність правових підстав для її скасування.

Приватним підприємством "ПКП "Мезон" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 02 травня 2018 року до ГУ Держпраці у Запорізькій області надійшов лист ГУ ПФУ в Запорізькій області від 27.04.2018 №8202/04 про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

12.12.2018 першим заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 2115 Про проведення інспекційного відвідування , в якому наказано забезпечити організацію та проведення інспекційного відвідування ПП ПКП Мезон з питань додержання законодавства про працю у термін до 18.12.2018.

У період з 13.12.2018 по 18.12.2018 інспектором праці проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, за результатами якої складено Акт інспекційного відвідування № ЗП2412/581/АВ від 18.12.2018.

Відповідно до висновків Акту інспекційного відвідування № ЗП2412/581/АВ від 18.12.2018, ПП ПКП Мезон порушено приписи ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України, в частині допуску до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Також, 18.12.2018 інспектором праці Рубаном К.О. винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗП2412/581/АВ/П.

10.01.2019 року ГУ Держпраці у Запорізькій області було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП2412/581/АВ/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 335070,00 грн., за порушення ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, в частині допуску до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведеної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 ( далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Відповідно до п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Приписами п. 7 Порядку № 509 встановлено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Отже, виходячи зі змісту приписів Порядку № 509, обов`язковою умовою для розгляду справи про накладення штрафу на підставі ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за відсутності суб`єктів господарювання є дані про своєчасне сповіщення останнього та відсутності обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду.

Як свідчать встановлені обставини справи, повідомлення про призначення розгляду справи про порушення позивачем законодавства про працю на 10.01.2019 року о 15:30 було сформовано листом від 02.01.2019 року № 08/03.4-06/33 та направлено на адресу позивача 03.01.2019 року, що підтверджується поштовим фіскальним чеком.

В свою чергу, відповідно до трекінг-номеру наведеного фіскального чеку (6909500201088), вказане повідомлення було отримано позивачем 13.02.2019 року (а.с. 38).

Також, з наведеного трекінг-номеру вбачається, що останнє надійшло до відділу поштового зв`язку у м. Запоріжжі 12.02.2019 року.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що положення п. 6 Порядку № 509 покладають обов`язок по інформуванню суб`єктів господарювання про розгляд справи про накладення штрафу на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.06.2019 року по справі № 813/3415/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

В даному випадку, станом на час розгляду справи про порушення позивачем законодавства про працю, у відповідача були відсутні докази щодо обізнаності позивача стосовно дати, часу та місця її розгляду, що в свою чергу мало наслідком позбавлення останнього права на участь в розгляді справи та надання пояснень по суті справи і, як наслідок здійснення належного розгляду справи, що фактично нівелює його наслідки, закріплені в спірній постанові.

Окрім того, як було встановлено судом, конверт з рішенням про розгляд справи про накладення штрафу 02.01.2019 року № 08/03.4-06/32 надійшов до відділу поштового зв`язку за місцем реєстрації позивача лише 13.02.2019 року, тобто після розгляду справи про накладення на позивача штрафу та прийняття спірної постанови, що свідчить про відсутність в даному випадку факту ухилення позивача від одержання повідомлення або вчинення останнім інших недобросовісних дій, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні.

Інших доказів своєчасного сповіщення позивача про дату та час розгляду справи про накладення штрафу, в розумінні приписів ст.ст. 72-76 КАС України, відповідачем до суду надано не було.

Поряд з вказаним, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданими позивачем документами підтверджується факт укладання та виконання з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 саме цивільно-правових угод, які у повній мірі відповідають положенням Цивільного кодексу України, що свідчить про відсутність факту порушення останнім приписів Кодексу законів про працю України в межах спірних правовідносин.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про наявність правових підстав для визнання її протиправною та скасування.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року в адміністративній справі № 280/3058/19- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко