Рішення

від 25.03.2020 по справі 905/60/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.2020 Справа № 905/60/20

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лінкольн , м. Маріуполь Донецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Трак , м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 108 081,51 грн., з яких 50 000,00 грн. - сума основного боргу, 18 081,51 - інфляційні витрати та 40 000,00 грн. - штраф, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю Лінкольн , м. Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Трак , м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 108 081,51 грн., з яких 50 000,00 грн. - сума основного боргу, 18 081,51 - інфляційні витрати та 40 000,00 грн. - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №7 від 06.10.2016р. у розмірі 50 000,00 грн., в підтвердження чого ним надано копію договору поставки №7 від 06.10.2016р., видаткової накладної №91 від 31.05.2017 та рахунку на оплату №72 від 31.05.2017, внаслідок чого виникли підстави для нарахування інфляційних витрат та штрафу.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 74, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 530, 546, 549, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.162 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2028/19 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.11.2019р. позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго , м. Київ залишено без руху.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 13.01.2020 позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/60/20.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Лінкольн , м. Маріуполь Донецької області б/н від 28.12.2019р. про забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти, які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Трак , м. Маріуполь Донецької області в межах суми позову у розмірі 108 081,51 грн.

У підготовчому судовому засіданні 02.03.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/60/20 до розгляду по суті на 25.03.2020 року.

Позивач у судове засідання 25.03.2020 року не з`явився, через канцелярію господарського суду надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився,відзив на позовну заяву не надав, про дату та час розгляду справи по суті повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача у світлі приписів ст.ст. 13,42, ч.ч.1,3 ст.74 Господарського процесуального кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лінкольн (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Азов Трак (далі - Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №7 (далі - Договір), за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцеві паливно-мастильні матеріали (далі - Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та своєчасно оплатити цей Товар.

Ціна, асортимент, кількість (об`єм) та порядок поставки кожної партії Товару погоджується сторонами та відображаються у рахунку-фактурі, видаткових накладних. Доказом факту поставки Товару є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні та/або видаткові накладні, та/або додаткові угоди до договору, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, та/або акти приймання - передачі товару) (п.1.2.,1.3. Договору).

Згідно з п.3.1. Договору Покупець купує Товар за договірною ціною, діючою на момент відвантаження з урахуванням акцизного збору на світлі нафтопродукти та податку на додану вартість.

Відповідно до п.4.1. Договору Покупець зобов`язаний оплатити отриманий Товар протягом 2 (двох) календарних днів, з дня передачі Товару від Постачальника до Покупця. Термін оплати може бути змінений за взаємною домовленістю сторін, в цьому випадку бажаний термін оплати Покупець вказує в заявці. Днем передачі Товару вважається дата, зазначена, у видатковій накладній.

Умовами п.7.2. Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати товару на строк, зокрема, понад шістдесят календарних днів - Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 40% від вартості неоплаченого товару.

Позовна давність у зв`язку зі стягненням з Покупця штрафу та річних за цим Договором встановлюється строком три роки (п.7.9. Договору).

За приписами п.9.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2016 року. У разі відсутності письмової заяви жодної зі Сторін про припинення дії цього Договору, поданої до моменту припинення Договору, останній вважається продовженим на один рік. Кількість разів продовження дії цього Договору є необмеженою.

Договір підписаний Сторонами у встановленому чинним законодавством порядку.

Так, на виконання умов договору, позивачем поставлено на користь відповідача дизельне паливо ДТ-Л-К5 Євро-5 у кількості 5 102 л. загальною вартістю 100 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №91 від 31.05.2017, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.34).

Після, позивачем вставлено рахунок на оплату №72 від 31.05.2017 на суму 100 000,00 грн. (а.с.35).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату Товару у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №347 від 30.11.2018 на суму 10 000,00 грн., №353 від 05.12.2018 на суму 5 000,00 грн., №4078 від 13.12.2018 на суму 10 000,00 грн., №4082 від 14.12.2018 на суму 10 000,00 грн., №363 від 20.12.2018 на суму 10 000,00 грн., №368 від 21.12.2018 на суму 5 000,00 грн. (а.с.42-47).

Зазначене також підтверджується звітом про дебетові та кредитні операції по рахунку позивача № НОМЕР_2 , відомостями з оборотно-сальдової відомості за січень 2017 - червень 2019.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №7 від 06.10.2016р. у розмірі 50 000,00 грн., внаслідок чого позивачем нараховані інфляційні витрати та штраф, на примусовому стягненні яких наполягає останній.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонукані відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором №7 від 06.10.2016р.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §1,3 Глави 54 ЦК України та статті 264 ГК України.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 264 ГК).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки нафтопродуктів №7 від 06.10.2016 є належною підставою для виникнення у останнього зобов`язань з поставки товару у строк, визначений його умовами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку з поставки товару в строк, узгоджений сторонами у договорі нафтопродуктів №7 від 06.10.2016, а саме протягом 2 (двох) календарних днів з дня передачі Товару у відповідності до п.4.1.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором поставки №7 від 06.10.2016 утворилась та має місце заборгованість останнього в сумі 50 000,00 грн.

Таке невиконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основного боргу у розмірі 50 000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Так, за змістом п.7.2. Договору у випадку прострочення оплати товару на строк, зокрема, понад шістдесят календарних днів - Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 40% від вартості неоплаченого товару.

При цьому, у п.7.9. договору сторонами погоджено, що позовна давність у зв`язку зі стягненням з відповідача штрафу встановлюється строком три роки.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування штрафу у разі випадку прострочення оплати поставленого товару встановлено п.7.2. спірного договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Таким чином, враховуючи період заборгованості відповідача (з 03.06.2017), позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 40 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Проте, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо інфляційних витрат за період з червня 2017 по листопад 2018 на суму 100 000,00 грн. та за період з січня 2019 по серпень 2019 включно, суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично не вірним, через допущення арифметичної помилки.

Крім того, позивачем не враховано, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, належним початком періоду нарахування інфляційних витрат на суму 100 000,00 грн. є з липня 2017 року, тоді як позивачем нараховано з червня 2017року.

З огляду на вищевикладене, здійснивши перерахунок інфляційних витрат за період з липня 2017 по листопад 2018 на суму 100 000,00 грн. та за період з січня 2019 по серпень 2019 включно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в частково в сумі 8 696,20 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лінкольн , м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Трак , м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 108 081,51 грн., з яких 50 000,00 грн. - сума основного боргу, 18 081,51 - інфляційні витрати та 40 000,00 грн. - штраф - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Трак (87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Михайла Грушевського, буд.25, кв.60; код ЄДРПОУ 35841328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лінкольн (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд.62, кв.73; код ЄДРПОУ 23422442) заборгованість у розмірі 98 696,20 грн., з яких 50 000,00 грн. - сума основного боргу, 8 696,20 грн. - інфляційні витрати та 40 000,00 грн. - штраф, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 754,26 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2020 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/