Постанова

від 01.07.2020 по справі 905/60/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2020 р. Справа № 905/60/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Чернота Л. Ф. Білецька А.М., Радіонова О.О. Телеснюк І.В. не з`явились не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1328Д/3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року (повний текст рішення складено та підписано 25.03.2020 року) у справі за позовом до про№905/60/20 (суддя - Чернова О. В.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкольн» , м. Маріуполь, Донецька область Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область стягнення заборгованості у розмірі 108 081,51 грн., з яких 50 000,00 грн. - сума основного боргу, 18 081,51 грн. - інфляційні витрати та 40 000,00 грн. - штраф В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінкольн» , м. Маріуполь, Донецька область 28.12.2019 року звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 28.12.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 108 081,51 грн., з яких 50 000,00 грн. - сума основного боргу, 18 081,51 грн. - інфляційні витрати та 40 000,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач у добровільному порядку не сплачує суму заборгованості вартості дизпалива у розмірі 50 000 грн. У зв`язку з несвоєчасною оплатою поставки, тобто, несвоєчасним виконанням зобов`язання ТОВ Азов Трак виникають правові наслідки передбачені умовами договору, зокрема, це штраф, інфляційні втрати, тощо. В підтвердження позовних вимог останнім надано копію договору поставки №7 від 06.10.2016 р., видаткової накладної №91 від 31.05.2017 та рахунку на оплату №72 від 31.05.2017.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

До суду першої інстанції відповідачем, який був обізнаний про розгляд даної справи, не було надано відзив на позов із викладенням відповідної правової позиції з приводу заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю Лінкольн позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2020 позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/60/20.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Лінкольн , м. Маріуполь Донецької області б/н від 28.12.2019р. про забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти, які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Трак , м. Маріуполь Донецької області в межах суми позову у розмірі 108 081,51 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року (повний текст рішення складено та підписано 25.03.2020 року) у справі №905/60/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкольн» , м. Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 108 081,51 грн., з яких 50 000,00 грн. - сума основного боргу, 18 081,51 грн. - інфляційні витрати та 40 000,00 грн. - штраф, задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкольн» , м. Маріуполь, Донецька область заборгованість у розмірі 98 696,20 грн., з яких 50 000,00 грн. - сума основного боргу, 8 696,20 грн. - інфляційні витрати та 40 000,00 грн. - штраф, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 754,26 грн.

Рішення обгрунтоване тим, що відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 ГПК України належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором поставки №7 від 06.10.2016 утворилась та має місце заборгованість останнього в сумі 50 000,00 грн., яка підлягає задоволенню в повному обсязі. Крім того, сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, а саме, стягнення з відповідача штрафу у розмірі 40 000,00 грн. та інфляційні витрати за період з липня 2017 по листопад 2018 та за період з січня 2019 по серпень 2019 включно в сумі 8 696,20 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область 29.04.2020 року звернулось до суду з апеляційною скаргою б/н від 28.04.2020 року, в якій просить суд:

- визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року у справі №905/60/20;

- відкрити апеляційне провадження;

- скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року у справі №905/60/20 та відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі;

- стягнути судові витрати на користь Відповідача.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року по справі №905/60/20 було отримане Відповідачем лише 20.04.2020.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до ч.11 ст.242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, директор ТОВ Азов Трак не міг отримати вказано листа у зв`язку із тим, що перебував на самоізоляції. Водночас, жодна інша посадова особа Відповідача не отримувала вищевказаного листа. Згідно пояснень ДП Укрпошта , у зв`язку із загрозою коронавірусної інфекції усі листи перенаправляються із ЦПВ поштою у поштові скриньки отримувачів без будь-яких повідомлень про вручення та у інформаційній системі відстеження поштового відправлення проставляється дата та оримання листа саме ЦПВ Укрпошта. Звертає увагу суду на те, що в рішенні господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року по справі №905/60/20 відсутні відомості, що на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, суд направляв ухвали/рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача.

Відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року (зі змінами) Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно- екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. на усій території України карантин. У зв`язку з тим, що на час карантину умови та режим роботи відділень АТ Укрпошта змінились, Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що лише 17.04.2020 виявив у поштовій скрині лист Господарського суду Донецької області, що на його думку суперечить Правилам надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270.

Також, скаржник звертає увагу суду, що Відповідачем взагалі не було отримано ані позовної заяви, ані жодної ухвали по вказаній справі, у зв`язку з чим Відповідач взагалі не знав про наявність відносно нього судової справи та був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді справи №905/60/20. Зазначене, на переконання відповідача, свідчить про порушення судом першої інстанції дотримання принципу змагальності та рівності судового процесу.

ТОВ Азов Трак з прийнятим рішенням не погоджується, вважає його таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, відзначає, що в рішенні Господарського суду Донецької області від 23.03.2020 року взагалі відсутнє посилання на інформацію, чи звертався Позивач до Відповідача з відповідною претензією на суму 50 000 грн. В свою чергу, відповідач повідомив, що Позивачем взагалі, за період з жовтня 2016 року по грудень 2019 року, не було пред`явлено жодної претензії.

Відповідач наголошує, що позивач навмисно ввів суд в оману, оскільки відповідач повністю розрахувався із ним за поставлений товар. Звертає увагу суду на те, що позивач не надав повний перелік розрахунків між сторонами за договором.

Крім того, скаржник вважає, що суд порушив вимоги процесуального права, не перевірив обставини справи, не зобов`язав позивача надати ані акт звіряння розрахунків, ані претензії або листування із відповідачем, щоб підтверджували наявність заборгованості між сторонами.

Відзначає, що в даному випадку, позивачем не надано належних та достовірних доказів. Які свідчать про порушення його прав чи законних інтересів, господарський суд зобов`язаний був перевірити обставини та зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю Лінкольн надати акт звіряння розрахунків.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.05.2020 року сформовано колегію суддів у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року у справі №905/60/20 залишено без руху та зобов`язано заявника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання ухвали, встановлені при зверненні з апеляційною скаргою недоліки шляхом надання доказів доплати 250,50 грн. судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

21.05.2020 року (в межах встановленого процесуального строку) на адресу суду від апелянта надійшло клопотання б/н від 18.05.2020 року про усунення недоліків з доданим платіжним дорученням №1628 від 15.05.2020 року про сплату судового збору на суму 250,50 грн.

На виконання положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» , Східним апеляційним господарським судом перевірено у програмі «Діловодство спеціалізованого суду «ДСС» та встановлено, що судовий збір у сумі 250,50 грн., сплачений за платіжним дорученням №1628 від 15.05.2020 року зараховано до державного бюджету України, що підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 15.05.2020 року.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область усунуто недоліки поданої апеляційної скарги у визначений судом строк.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року (повний текст рішення складено та підписано 25.03.2020 року) у справі №905/60/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року у справі №905/60/20; встановлено учасникам справи строк до 10.06.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань (у разі наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» із доказами надсилання їх копій іншим учасникам справи; зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року у справі №905/60/20.

Станом на 10.06.2020 року відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

За приписами ч.ч.1,3 статті 263 ГПК України унормовано, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

09.06.2020 року на електронну адресу суду від апелянта надійшло клопотання б/н від 08.06.2020 року, за змістом якого останній повідомляє, що відзив на апеляційну скаргу на його адресу не надходив. Крім того, враховуючи принципи господарського судочинства, просить суд відкласти розгляд справи та надати додатковий строк для подачі заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Зубченко І. В., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/60/20, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Радіонова О. О., Білецька А. М.

Розглянувши подане Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1, 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Так, надання додаткового строку для подання заяв та клопотань не передбачено нормами чинного Господарського процесуального кодексу України та необгрунтовано підстави надання таких клопотань.

Крім того, посилання заявника на можливість відкладення розгляду справи є помилковим, оскільки, у даному випадку, апеляційна скарга ще не була призначена до розгляду.

Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції повинна розглядатись в межах строків, визначених статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2020 року, керуючись ст.ст. 234, 235, 268, 270, 273 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трак» , м. Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року (повний текст рішення складено та підписано 25.03.2020 року) у справі №905/60/20 призначено на "01" липня 2020 р. о 14:00 год.

Учасники справи в судове засідання 01.07.2020 року не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 08.06.2020 року, в якому останній просить відкласти розгляд справи та надати додатковий строк для подання до Східного апеляційного господарського суду відповідних заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Трак на рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року усправі №905/60/20.

Від позивача будь-яких клопотань, зокрема, щодо відкладення розгляди справи на електронну та поштову адреси суду не надходило.

Крім того, слід зауважити на тому, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2020 року явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах « Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, « Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України від 16 березня 2020 року №9рс-186/20 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантинних заходів, які передбачають у тому числі можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", рекомендації ради Суддів України щодо карантинних заходів, метою яких є збереження здоров`я працівників та мінімізація негативного впливу на здійснення трудових обов`язків, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами.

Відповідно 223 ГПК України, складено протокол судового засідання.

30.06.2020 року від позивача надійшла заява б/н, від 05.06.2020 року, за змістом якої останній просить прийняти та долучити дійсну заяву до матеріалів справи №905/60/20. Повідромляє, що у зв`язку з ненаправленням копії апеляційної скарги на адресу ТОВ Лінкольн та відсутності доказів такого направлення - залишити апеляційну скаргу ТОВ Азов Трак без руху.

Розглянувши вищенаведену заяву, судом встановлено, що при зверненні з апеляційною скаргю, відповідачем було направлено копію апеляційної скарги на адресу позивача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та експрес накладною (а.с. 107-108).

Крім того, учасники справи відповідно до вимог ст. 42 ГПК України, мали право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Вимоги позивача, викладені у заяві є необгрунтованими, тому, залишаються без розгляду.

30.06.2020 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Судова колегія розглянувши вишенаведені копії дрокументів зазначає наступне.

Прийнявши нові докази у справі, суд апеляційної інстанції задля дотримання принципу рівності та змагальності сторін повинен надати оцінку поясненням та доводам позивача щодо нових доказів.

Частиною 3 ст. 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього .

Мотивів ненадання вищевказаних документів в апеляційній скарзі взагалі не наведено.

Судова колегія дійшла висновку про відхилення клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів з тих підстав, що відповідач не обґрунтував неможливість подання такого клопотання до місцевого господарського суду та не заявляв клопотання про поновлення судом строку на подання стороною нових доказів у справі на стадії апеляційного перегляду спору.

Суд апеляційної інстанції вважає, що нові докази були подані відповідачем лише на стадії апеляційного провадження, а тому судом першої інстанції не могли досліджуватись, як наслідок, у останього не могло виникнути права на подання відповідного клопотання, оскільки цих доказів під час розгляду справи судом першої інстанції у матеріалах справи не містилось.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

06 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лінкольн (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Азов Трак (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №7 (далі - Договір), за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві паливно-мастильні матеріали (далі - товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та своєчасно оплатити цей товар.

Ціна, асортимент, кількість (об`єм) та порядок поставки кожної партії товару погоджується сторонами та відображаються у рахунку-фактурі, видаткових накладних. Доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні та/або видаткові накладні, та/або додаткові угоди до договору, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, та/або акти приймання - передачі товару), згідно п.1.2.,1.3. договору.

За умовами п.3.1. договору покупець купує товар за договірною ціною, діючою на момент відвантаження з урахуванням акцизного збору на світлі нафтопродукти та податку на додану вартість.

Відповідно до п.4.1. договору покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом 2 (двох) календарних днів, з дня передачі товару від постачальника до покупця. Термін оплати може бути змінений за взаємною домовленістю сторін, в цьому випадку бажаний термін оплати покупець вказує в заявці. Днем передачі товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Сторони у п.7.2. договору погодили, що у випадку прострочення оплати товару на строк, зокрема, понад шістдесят календарних днів - покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 40% від вартості неоплаченого товару.

Позовна давність у зв`язку зі стягненням з покупця штрафу та річних за цим договором встановлюється строком три роки , згіднро умов п.7.9. договору.

Умовами пункту 9.1. врегульовано, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року. У разі відсутності письмової заяви жодної зі сторін про припинення дії цього договору, поданої до моменту припинення договору, останній вважається продовженим на один рік. Кількість разів продовження дії цього договору є необмеженою.

Договір підписаний сторонами у встановленому чинним законодавством порядку.

На виконання умов договору, позивачем поставлено на користь відповідача дизельне паливо ДТ-Л-К5 Євро-5 у кількості 5102 л. загальною вартістю 100 000,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №91 від 31.05.2017, яка міститься в матеріалах справи (а.с.34).

У подальшому, позивачем вставлено рахунок на оплату №72 від 31.05.2017 на суму 100 000,00 грн. (а.с.35).

Позивач зазначає, що відповідачем було частково оплачено поставлений товар у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №347 від 30.11.2018 на суму 10 000,00 грн., №353 від 05.12.2018 на суму 5 000,00 грн., №4078 від 13.12.2018 на суму 10 000,00 грн., №4082 від 14.12.2018 на суму 10 000,00 грн., №363 від 20.12.2018 на суму 10 000,00 грн., №368 від 21.12.2018 на суму 5 000,00 грн. (а.с.42-47).

Зазначене також підтверджується звітом про дебетові та кредитні операції по рахунку позивача №26008054004950, відомостями з оборотно-сальдової відомості за січень 2017 - червень 2019. Відтак несплачена сума заборгованості становить 50 000, 00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №7 від 06.10.2016р. у розмірі 50 000,00 грн., внаслідок чого позивачем нараховані інфляційні витрати та штраф, позивач звернувся до господарського суду донецької області із відповідним позовом.

На час прийняття рішення, доказів оплати товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

Щодо правовідносин сторін:

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.

Щодо суми основного боргу:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 4.1 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у даній справі обов`язково повинен був бути підписаний акт звіряння взаєморозрахунків, який саме, підтверджував би наявність заборгованності в сумі, щодо якої виник спір, письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу, та інше.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. До первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші. Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Також згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Щодо підтвердження господарської операції:

З 03.01.2017 року, з введенням в дію змін до Закону України Про бухгалтерський облік та фінаснсову звітність в Україні від 16.07.1999 №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, первинний документ вже не підтверджує здійснення господарської операції, а лише містить відомості про неї.

Водночас, як і раніше, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (п.2.2 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88).

Також п. 44.1 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В матеріалах справи міститься копія податкової накладної від 31.05.2017 №39, в якій зафіксована загальна сума коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 100 000,00 грн. за Дизельне паливо ДТ-Л-К5 Євро-5-ВОЗ III (код УКТ ЗЕД 2710194300 (а.с.36).

Крім того, наявна оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за січень 2017 р. - червень 2019 р. (а.с.31-40) та звіт про дебетові та кредетові опереції за рахунком №26008054004950 ЛІНКОЛЬН ТОВ від 30.11.2018 по 31.12.2018 (а.с.41).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тому, крім обставин оформлення первинних документів, слід дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №916/922/19.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 4.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Відповідно до вимог вищевказаного абз.9 ч.2 ст.9 закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні видаткова накладна №91 від 31.05.2017 містить обов`язкові реквізити, дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі від постачальника та отримав , засвідчення цих даних відтиском печаток сторін.

У даному випадку, встановлена наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та враховуючи, тому, відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, та інших документах.

Відповідачем не було зазначено обставин, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволяє максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі). Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 6.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 5.12.2018 у справі №915/878/16.

Видаткова накладна, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 ВС.

Місцевим господарськими судом досліджено, що наявність між сторонами договірних відносин підтверджується укладеним договором поставки товарів №7 від 06.10.2016 р., фактом отримання підприємцем товару та виникнення грошового зобов`язання у відповідача з оплати товару на підставі підписаних сторонами видаткових накладних, які є первинними, а відтак, належними та достовірними документами, що підтверджують здійснену постачальником та покупцем в межах правовідносин за договором поставки господарську операцію.

Окрім цього судом досліджено, що відповідачем не надано доказів сплати боргу у повному обсязі. Також, не спростовано належними доказами факт отримання товару чи неналежного виконання позивачем зобов`язання по поставці товару.

З матеріалів справи вбачається, що з боку відповідача мало місце схвалення спірних видаткових накладених, яке полягало у частковій оплаті позивачу за поставлений товар (копії платіжних доручень на загальну суму 50 000, 00 грн. - а.с. 42-47). Відтак, відповідач сам підтвердив факт отримання палива від позивача.

Частинами 1 та 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на суму 100 000, 00 грн. та отримання останнім цього товару без заперечень (копія видаткової накладної №91 від 31.05.2017 р. - а.с.34, копія рахунку на оплату №72 від 31.05.2017 р. на суму 100 000,00 грн. - а.с.35).

Частинами 1 та 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на суму 100 000,00 грн. та отримання останнім цього товару без заперечень.

Отже, укладений між позивачем та підповідачем договір поставки нафтопродуктів №7 від 06.10.2016 є належною підставою для виникнення у останнього зобов`язань з поставки товару у строк, визначений його умовами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку з поставки товару в строк, узгоджений сторонами у договорі нафтопродуктів №7 від 06.10.2016, а саме протягом 2 (двох) календарних днів з дня передачі товару у відповідності до п.4.1.договору.

Таке невиконання грошових зобов`язань кваліфікується як порушення згідно вимог статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача про стягнення основного боргу у розмірі 50 000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, в тексті апеляційної скарги, відповідач, відзначає, що в рішенні Господарського суду Донецької області від 23.03.2020 року взагалі відсутнє посилання на інформацію, чи звертався Позивач до Відповідача з відповідною претензією на суму 50 000 грн. В свою чергу, відповідач повідомив, що Позивачем взагалі, за період з жовтня 2016 року по грудень 2019 року, не було пред`явлено жодної претензії.

Судова колегія вважає, дані твердження необґрунтованими, тому, як у даному випадку, сторонами передбачено вирішення даного питання відповідно до пункту 8.1, 8.2 договору поставки №7 від 06.10.2016 р.

Претензія є документом, призначеним для відновлення порушеного права та законних інтересів підприємства. Цей документ є основним інструментом досудового врегулювання господарського спору, передбаченим ГПК України, і до нього висуваються певні вимоги, яким він має відповідати.

Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами, а встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів та права на судовий захист (див. рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів)). Це означає, що сторона, право якої порушено, може звернутися за захистом своїх інтересів безпосередньо до суду, не дотримуючись процедури досудового врегулювання господарського спору.

Щодо суми штрафу :

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За змістом п.7.2. договору у випадку прострочення оплати товару на строк, зокрема, понад шістдесят календарних днів - покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 40% від вартості неоплаченого товару.

При цьому, у п.7.9. договору сторонами погоджено, що позовна давність у зв`язку зі стягненням з відповідача штрафу встановлюється строком три роки.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування штрафу у разі випадку прострочення оплати поставленого товару встановлено п.7.2. спірного договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у даному випадку дотримані.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано штраф у розмірі 40 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанцій погоджується з місцевим господарсьеим судом, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення штрафу у разі прострочення сплати поставленого товару, враховуючи період заборгованості відповідача (з 03.06.2017), позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 40 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо інфляційних витрат:

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України уномовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, правові підстави та період, судова колегія дійшла висновку, що дійсно, при нарахуванні позивачем інфляційних витрат за період з червня 2017 по листопад 2018 на суму 100 000,00 грн. та за період з січня 2019 по серпень 2019 включно, мала місце аріфметична помилка. Позивачем не враховано, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У даному випадку, позивачем нараховано інфляційні витрати з червня 2017 року, тоді, як належним початком періоду нарахування інфляційних витрат на суму 100 000,00 грн. повинно нараховуватись з липня 2017 року.

У зв`язку із цим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 8 696,20 грн. за період з липня 2017 по листопад 2018 на суму 100 000,00 грн. та за період з січня 2019 по серпень 2019 включно.

Щодо норм процесуального права :

В тексті апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Відповідачем взагалі не було отримано ані позовної заяви, ані жодної ухвали по вказаній справі, у зв`язку з чим Відповідач взагалі не знав про наявність відносно нього судової справи та був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді справи №905/60/20. Зазначене, на переконання відповідача, свідчить про порушення судом першої інстанції дотримання принципу змагальності та рівності судового процесу.

Дослідивши матерали справи, судова колегія дійшла синовку, що твердження відповідача є необґрунтованими, з огляду на таке.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Лінкольн відправив позовну заяву б/н - 28.12.2019 р., згідно конверту а.с.55. Господарським судом Донецької області отримано та зареєстровано позовну заяву 10.01.2020 року.

У пункті 18 додатків до позовної заяви зазначено, про квитанцію та опис вкладення до поштового відправлення про здійснення відправлення позову разом із доданими документами відповідачу (два предмети). Опис вкладення до листа з оголошеною цінністю на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Трак - 87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Михайла Грушевського, буд. 25, кв. 60 - а.с.11.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 13.01.2020 позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/60/20 (а.с. 58).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.02.2020 року було відкладено підготовче засідання на 02.03.2020 року о 10:20 год., у зв`язки із неявкою в судове засідання учасників справи, задля дотримання вимог п. 1 ч. 2 ст. 183 ГПК України (а.с.63).

У підготовчому судовому засіданні 02.03.2020 господарським судом Донецької області закрито підготовче провадження та призначено справу №905/60/20 до розгляду по суті на 25.03.2020 року о 10-30 год. (а.с.72).

Учасники справи в судове засідання 25.03.2020 року не з`явились. Позивач, через канцелярію господарського суду надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 68-69).

В матеріалах справи стосовно факту відправки кожної ухвали господарського суду Донецької області міститься список розсилки на адреси учасників справи (а.с.61, 64, 74). Також, наявні поштові повідомлення, які повернулись на адресу суду конверти, які свідчать про належним чином та своєчасне повідомлення про дату судового засідання (а.с.65-67, 75,78, 84-86).

Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статі 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі Делькур проти Бельгії від 17 січня 12970 року та пункт 65 рішення у справі Гофман проти Німеччини від 11 жовтня 2001 року.)

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

У даній справі судом першої інстанції було проведено три судових засідання. Відповідач у жодне з них не прибув, жодних клопотань не надсилав. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався. У той же час, кожна ухвала, якою суд призначав справу до розгляду завчасно направлялась на офіційну адресу місцезнаходження ТОВ Азов Трак , зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ЄДРПОУ 35841328 - 87514, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Михайла Грушевського, б. 25, кв. 60.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що ТОВ Нафтапетроліум було своєчасно обізнано про дату судового розгляду цієї справи. Ознайомлення зі змістом вказаних ухвал залежало виключно від волевиявлення самого відповідача, тобто мало суб`єктивний характер.

Господарський суд Донецької області не позбавляв ТОВ Азов Трак можливості подати клопотання, про які йдеться в тексті клопотанні від 09.06.2020 року, які останеній надіслав на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду, оскільки відповідач міг реалізувати своє передбачене ч.ч. 1, 2 ст. 182 ГПК України право у будь-якому як підготовчому засіданні, так і під час розгляду справи по суті.

Крім того. за змістом статті 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3).

Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що скаржником не надано доказів неможливості подання зазначених документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не приймає нові докази відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав:

Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав , передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

За умовами пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право , зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справі Dombo Beheer B.V. проти Нідерландів (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, п. 33, Series А № 274). Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу (див. рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пп. 17-20, від 6 лютого 2001 року).

Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Трак", м. Маріуполь, Донецька область не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року у справі № 905/60/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 236, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Трак , м. Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року у справі №905/60/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 25.03.2020 року у справі №905/60/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2020 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя А.М. Білецька

Суддя О.О. Радіонова