Рішення

від 16.03.2020 по справі 906/1145/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1145/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи підприємця Цюпа Геннадія Ростиславовича

до Фізичної особи підприємця Липка Юрія Анатолійовича

про стягнення 238 306,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 238 306,15 грн, з яких 200 000 грн, кошти сплачені за договором, 12 230,14 грн проценти за користування чужими коштами, 6 953,42 грн 3% річних, 19 122,59 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 3 від 12.03.2018 в частині поставки товару.

Рішенням господарського суду від 27.02.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Липка Юрія Анатолійовича на користь Фізичної особи підприємця Цюпа Геннадія Ростиславовича - 200 000 ,00 грн попередньої оплати та 3 000,00 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

03.03.2020 від ФОП Цюпа Г.Р. до канцелярії господарського суду Житомирської області надійшла заява про прийняття додаткового рішення про розподіл витрат на правову допомогу, в якій просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн. При цьому позивач зазначає, що заява відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України про надання доказів щодо розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення була ним подана суду до винесення рішення по даній справі.

Часиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткові рішення в порядку, передбаченому ст. 224 цього Кодексу.

Згідно ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ухвалою суду від 04.03.2020 прийнято до розгляду заяву ФОП Цюпа Г.Р. від 03.03.2020 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи та призначено розгляд заяви на 16.03.2020.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, місце та день розгляду заяви.

Розглянувши заяву ФОП Цюпа Г.Р. про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №906/1145/19, суд зазначає наступне:

Згідно з абз.абз.1, 2 ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що в порядку ч.8 ст.129 ГПК України заявник 03.03.2020 подав докази понесення судових витрат.

Враховуючи те, що заява від 03.03.2020, до якої долучено докази понесених у зв`язку із розглядом справи судових витрат, подано заявником 03.03.2020, а рішення у цій справі ухвалено 27.02.2020, то вищевказані докази подано в межах встановленого ч.8 ст.129 ГПК України строку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

В обґрунтування понесення витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано до суду копію договору № 8 від 28.10.2019 про надання правничої допомоги укладеного між адвокатським бюро "Дмитро Бородін та партнери" та Фізичною особою підприємцем Цюпа Геннадієм Ростиславовичем, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 645 від 12.04.2012 видане Бородіну Дмитру Вікторовичу, ордер на надання правової допомоги серія ЖТ №069804 від 28.10.2019 адвокатом Бородіним Дмитром Вікторовичем, копію акту виконаних робіт від 28.02.2020 на загальну суму 24 000,00 грн, копію протоколу погодження гонорару від 28.10.2019 підписаний клієнтом та адвокатським бюро, платіжне доручення № 202 від 20.11.2019 на суму 1 000, 00 грн та квитанція №5337667 від 03.03.2020 на суму 23 000,00 грн про оплату ФОП Цюпа Г.Р. адвокатському бюро "Дмитро Бородін та партнери" послуг по наданню професійної правничої допомоги на загальну суму 24 000,00 грн.

Частиною 4 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 2 укладеного 28.10.2019 договору про надання професійної правничої допомоги між адвокатським бюро "Дмитро Бородін та партнери" та ФОП Цюпа Г.Р. оплата за цим договором визначається і здійснюється відповідно до протоколу погодження гонорару та стандартними правилами надання правової допомоги.

В пункті 3.2 договору сторони погодили, що адвокат самостійно визначає перелік та обсяг юридичних дій, що мають бути виконані на виконання договору та в інтересах клієнта, якщо інше не передбачено цим договором.

Цей договір діє з моменту його підписання до 31.12.2025 включно, крім випадків припинення його за законодавством України, або за правилами надання правничої допомоги, які є невід`ємним додатком до цього договору ( п. 3.12 договору).

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В акті виконаних робіт від 28.02.2020 прийому передачі наданих послуг до договору про надання професійної правової допомоги, який містить опис виконаних робіт (наданих послуг), зазначено, перелік наданих послуг, їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 24 000,00 грн.

Так, з наданого суду акту виконаних робіт вбачається, що адвокатським бюро "Дмитро Бородін та партнери" було надано клієнту ФОП Цюпа Г.Р. наступні послуги:

- консультування клієнта усно, вартість - 2 000,00 грн;

- вивчення документів, наданих клієнтом по справі, вартість - 3 000,00 грн;

- опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, вартість - 4 000,00 грн;

- вивчення судової практики, вартість - 4 200,00 грн;

- узгодження правової позиції з клієнтом, вартість - 2 000,00 грн;

- написання позовної заяви, вартість - 2 000,00 грн;

- написання відповіді на відзив, вартість - 2 000,00 грн;

- судове засідання 03.12.2019, вартість - 700,00 грн;

- написання заяви про забезпечення позову, вартість - 2 000,00 грн;

- судове засідання 08.01.2020, вартість - 700,00 грн;

- судове засідання 31.01.2020, вартість - 700,00 грн;

- судове засідання 27.02.2020, вартість - 700,00 грн.

Також, позивачем надано суду протокол погодження гонорару від 28.10.2019 підписаний між клієнтом ФОП Цюпа Г.Р. та адвокатським бюро "Дмитро Бородін та партнери" відповідно до п. 1 якого гонорар за договором про надання правової допомоги від 28.10.2019 № 8 по справі за позовом клієнта до ФОП Липко Ю.А. є фіксованим та складає 24 000,00 грн.

Крім того, в п. 2 протоколу сторони погодили, що гонорар, вказаний в п. 1 цього протоколу, сплачується клієнтом на рахунок адвоката на протязі трьох днів з дня підписання сторонами цього протоколу.

На підтвердження сплати клієнтом гонорару в визначеному розмірі позивачем надано суду платіжне доручення № 202 від 20.11.2019 на суму 1 000,00 грн та квитанцію №5337667 від 03.03.2020 на суму 23 000,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на викладене, позивач згідно з положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України довів надання йому адвокатським бюро "Дмитро Бородін та партнери" в особі адвоката Бородіна Д.В., зазначених у акті виконаних робіт від 28.02.2020 послуг у сумі 24 000,00 грн.

За змістом статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 3 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 у справі №906/1145/19 позов задоволено частково, то понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги в сумі 20 142,16 грн.

Керуючись статтями 123,129 ,221, 233, 236 - 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Заяву Фізичної особи підприємця Цюпа Геннадія Ростиславовича про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1145/19 задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця Липка Юрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи підприємця Цюпа Геннадія Ростиславовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) - 20 142,16 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. У решті в стягненні відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено: 25.03.20

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1 в справу

2-3 сторонам ( рек. з повід.)