Постанова

від 25.03.2020 по справі 620/3279/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3279/19 Суддя першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Шурка О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на проголошене о 11 годині 38 хвилин рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, повний текст якого складено 21 січня 2020 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шермі до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Шермі (далі - Позивач, ТОВ Шермі ) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС (далі - Відповідач, Чернігівська митниця) про визнання протиправними та скасування:

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA102000/2019/000094/2 від 17.09.2019 року;

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102150/2019/00214.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем надані всі належні основні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору, у той час як належних та допустимих доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом з огляду на недостатність поданих документів чи наявність об`єктивного сумніву у достовірності наданої інформації Відповідачем не наведено. Крім того, суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується відсутність між сторонами контракту домовленості щодо попередньої оплати товару, а відтак надання розрахункових документів на час митного оформлення було об`єктивно неможливим. Поряд з цим, суд підкреслив, що положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України експертний висновок не віднесено до переліку документів, обов`язкових для підтвердження митної вартості.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Північна митниця Держмитслужби (далі - Апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції не були враховані доводи митного органу щодо наявності сумнівів у заявлені митній вартості через відсутність документів про сплату коштів за товар, відмінності вартості товару у митних деклараціях, а також недоліках прайс-листа і експертного висновку. Окремо звертає увагу не неврахування судом факту спрацювання під час митного оформлення спірного товару системи управління ризиками. Стверджує про обґрунтованість коригування митної вартості товару за резервним методом.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.03.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Шермі просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, Апелянтом не наведено жодних конкретних обставин, які не дослідив суд першої інстанції, по-друге, Відповідачем не було обґрунтовано, чому митна вартість була скоригована лише щодо одного товару за умови подання аналогічного пакету документів ще до чотирьох, по-третє, судом вірно відхилено посилання митного органу на ряд недоліків документів, які, на його переконання, свідчать про існування сумнівів у самостійно визначеній декларантом митній вартості товару.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, на адресу суду направили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 14.02.2019 року між компанією RENA Textile Agency Renata Lukowicz (Продавець) та ТОВ Шермі (Покупець) було укладено контракт № 4, за умовами якого Постачальник зобов`язався продати, а Покупець прийняти у власність товар - волокно віскозне, вовна регенерована (а.с. 20-23).

09.09.2019 року між сторонами було підписано специфікацію № 3 до контракту № 4 від 14.02.2019 року, в якій зафіксована кількість товару та його ціна (а.с. 24).

Також відповідно до умов вказаного контракту (статті 3, 5) поставка товару покупцю здійснюється на умовах FCA м. Ульм, Німеччина, на умовах Інкотермс-2010 . Повна сплата коштів за товар здійснюється на основі комерційного рахунку-фактури (інвойс) після отримання товару на склад Покупця, а також можлива передплата.

Згідно фактури № VAT FS 67/2019 від 09.09.2019 року Позивачу був поставлений товар, а саме: віскоза субстандарт (некондиційна) 1308 кг, віскоза відновлена (регенерована) 8729,4 кг; віскоза субстандарт біла (некондиційна) 5220,5 кг; віскоза субстандарт кольорова (некондиційна) 275,8 кг, вовна відновлена (регенерована) 4004,8 кг, на загальну суму 21 906,86 євро (а.с. 25-26).

Товар, визначений фактурою №VAT FS 67/2019 від 09.09.2019 року, було передано перевізнику - ТОВ Сівертранс , що підтверджується заявкою-договором № 01/09 від 01.09.2019 року та довідкою про транспортні витрати № 1 від 16.09.2019 року (а.с. 29, 30). При цьому, у заявці-договорі № 01/09 від 01.09.2019 року вказано, що повна оплата товару буде здійснена по факту відвантаження вантажу, при наданні оригіналів документів.

Кім того, ТОВ Салті-Брок-2000 з яким ТОВ Шермі укладено договір, 16.09.2019 року до Чернігівської митниці ДФС була подана електронна митна декларація № UA102150/2019/204552 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено Позивачу. Згідно вказаної декларації ТОВ Шермі заявлено митну вартість товару за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (а.с. 103-104).

До вищевказаної декларації було додано наступні документи: контракт № 4 від 14.02.2019, специфікацією № 3 від 09.09.2019 року; рахунок - фактура (інвойс) №VAT FS № 67/2019 від 09.09.2019 року з перекладом на російську мову та додатком (CMR № 67/2019 та прайс-листом виробника від 09.09.2019року); договір № 01/09 від 01.09.2019 року про надання транспортних послуг; сертифікати якості від 09.09.2019 року; висновок ДП Держзовнішінформ про вартісні характеристики товару № 21/64 від 13.09.2019 року; копію митної декларації країни відправлення 19PL412020E0526130 від 10.09.2019 року (а.с. 20-23, 24, 25, 26, 27, 28, 30, 31-32, 33-40, 41).

На вимогу Відповідача в електронному повідомленні від 17.09.2019 року (а.с. 89) Позивачем було надано документи про закупівлю товару відправником (RENA Textile Agency Renata Lukowicz Польща) у виробника (GLAESER textil Німеччина), в яких вказано ціну продажу (1 евро) та платіжні доручення від 06.05.2019 року по оплаті товару за митною декларацією від 22.02.2019 року № UA 102150/2019/201360 (а.с. 90, 42-46).

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару з використанням інформації ЄАІС ДФС України посадовою особою Чернігівської митниці ДФС встановлено, що по товару наявна цінова інформація на подібні товари згідно митної декларації від 22.02.2019 року № UA102150/2019/201360 - 2,51USD/кг (для товару № 1) та 1,96 USD/кг (для товару № 2).

Після отримання додаткового направлених Позивачем документів Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2019/000094/2 від 17.09.2019 року (а.с. 47-49). Крім того, Чернігівською митницею було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2019/00214, якою ТОВ Шермі відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття Відповідачем митної декларації (а.с. 50-52).

Згідно митної декларації від 18.09.2019 року №UA102150/2019/204583 товар було випущено у вільний обіг (а.с. 53-55).

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 8, 51, 52, 53, 54, 57, 58, 246, 248, 257 МК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість застосування Чернігівською митницею другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого ТОВ Шемрі товару, оскільки доказів наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості та неподання Позивачем необхідних додаткових документів для визначення такої вартості матеріали справи не містять.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Надаючи оцінку висновкам Чернігівської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки:

- відповідно до пункту 5.3 розділу 5 Платеж контракту від 14.02.2019 року № 4, укладеного між ТОВ Шермі (України) та RENA Textile Agency Renata Lukowicz (Польща), сплата коштів за товар здійснюється на основании коммерческого счет-фактуры (инвойс) после получения товара на склад Покупателя, а также возможна предоплата . Відповідно до рахунка-фактури від 09.09.2019 року № VAT FS 67/2019 кошти за товар необхідно сплатити до 09.10.2019 року, що не дає можливості органу доходів і зборів упевнитись в правильності заявленої митної вартості товарів та перевірити їх числове значення;

- до митного оформлення було подано копію митної декларації країни відправлення від 10.09.2019 року № 19PL412020E0526130, в якій відсутні умови поставки, а митна вартість товарів вище за ту, що заявлена за митною декларацією від 16.09.2019 року № UA102150/2019/204552;

- до митного оформлення було надано висновок ДП Держзовнішінформ від 13.09.2019 року № 21/64, який не може бути використаний при перевірці заявленого рівня митної вартості товарів, оскільки сайти мережі Інтернет, які використовувалися експертом при аналізі, стосуються, в основному, ринку Азії (в той час як виробником товару є країна Європи - Німеччина), а деякі Інтернет-ресурси містять лише аналітичну та узагальнюючу інформацію, а також експертом не було наведено конкретні цінові пропозиції інших постачальників на подібну продукцію;

- у прайс-листі постачальника RENA Textile Agency Renata Lukowicz ціни на товар вказуються без зазначення умов поставки.

Крім того, у рішенні зазначено, що оскільки у митного органу наявна цінова інформація ЄАІС ДФС - митна декларація від 22.02.2019 року №UA102150/2019/201360 - 2,51 долара США/кг (для товару №1) та 1,96 доларів США/кг (для товару №2), то митну оцінку було здійснено за резервним методом з розрахунку 2,51 доларів США/кг (для товару №1) та 1,96 доларів США/кг (для товару №2). Метод вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосований, оскільки наявні розбіжності у документах, а також відсутня можливість в органу доходів і зборів упевнитись в правильності заявленої митної вартості товарів; відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України використані декларантом відомості про товар не є достовірними та не підтверджені документально. Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовано у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари. Метод за ціною договору щодо подібних товарів не застосовано через відсутність інформації на подібні товари. Методи на основі віднімання (додавання) вартості не застосований внаслідок відсутності основи для віднімання (додавання).

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Чернігівської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Щодо посилання Апелянта на неможливість упевнитися у правильності заявленої митної вартості та перевірити її числове значення у зв`язку з тим, що не було надано документ про оплату товару, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

У відповідності до положень статей 3, 5 контракту від 14.02.2019 року № 4 поставка товару покупцю здійснюється на умовах FCA м. Ульм, Німеччина за правилами Інкотермс-2010 . Повна сплата коштів за товар здійснюється на основі комерційного рахунку-фактури (інвойс) після отримання товару на склад Покупця, а також можлива передплата.

Зі змісту фактури № VAT FS № 67/2019 від 09.09.2019 року вбачається, що попередня оплата за даною поставкою не погоджувалась та не проводилась, а кінцевий строк оплати 21 906,86 євро визначений 09.10.2019 року.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки на час митного оформлення товару (17.09.2019 року) строк його оплати не настав, у зв`язку з чим у Позивача був відсутній обов`язок щодо надання банківських документів з метою підтвердження фактичної оплати за імпортований товар.

Щодо твердження митного органу про те, що до митного оформлення було подано копію митної декларації країни відправлення від 10.09.2019 року № 19PL412020E0526130, в якій відсутні умови поставки, а митна вартість товарів вище за ту, що заявлена за митною декларацією від 16.09.2019 року № UA102150/2019/204552, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, по-перше, умови поставки товару викладені у контракті від 14.02.2019 року №4, а Відповідачем не доведено, що митна декларація країни відправлення повинна обов`язково включати у себе відповідні відомості, по-друге, вартість товару у декларації від 10.09.2019 року № 19PL412020E0526130 наведена у польських злотих, а не в євро, чим пояснюється відмінність цифрової вартості товарів.

Щодо посилання Відповідача на те, що висновок ДП Держзовнішінформ від 13.09.2019 року № 21/64 не може бути використаний при перевірці заявленого рівня митної вартості товарів, оскільки сайти мережі Інтернет, які використовувалися експертом при аналізі, стосуються, в основному, ринку Азії (в той час як виробником товару є країна Європи - Німеччина), а деякі Інтернет-ресурси містять лише аналітичну та узагальнюючу інформацію, а також експертом не було наведено конкретні цінові пропозиції інших постачальників на подібну продукцію, та те, що у прайс-листі постачальника RENA Textile Agency Renata Lukowicz ціни на товар вказуються без зазначення умов поставки судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, а також висновків щодо цінової пропозиції. Крім того, ч. 2 ст. 53 МК України до переліку обов`язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист та висновок щодо цінової пропозиції.

Судовою колегією відхиляються посилання, що надані додатково на вимогу органу доходів і зборів документи про закупівлю товарів відправником у виробника та платіжні доручення від 06.05.2019 року №59JBKLJ0 та від 23.07.2019 року 123JBKLJ0 не можуть підтвердити правильність заявленої митної вартості, оскільки, по-перше, сплата коштів за товар, які повинні були бути сплачені до 14.03.2019 року, здійснена лише у травні та липні 2019 року, по-друге, банком одержувачем є AS PrivatBank (Латвія), а не банк постачальника чи банк кореспондент.

Так, на переконання судової колегії, своєчасність проведення розрахунків між контрагентами у рамках виконання контракту від 14.02.2019 року №4 щодо іншої митної декларації не може бути предметом розгляду даної справи. Крім того, у платіжних дорученнях від 06.05.2019 року №59JBKLJ0 та від 23.07.2019 року 123JBKLJ0 (а.с. 95) вказані банківські реквізити Продавця - RENA Textile Agency Renata Lukowicz - PL 15 1240 1170 1978 0010 0599 7412, які збігаються з реквізитами, зафіксованими у контракті.

Посилання Апелянта на неврахування судом першої інстанції факту спрацювання автоматизованої системи управління ризиками в якості підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів судова колегія оцінює критично, оскільки спрацювання такої системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 року у справі № 260/718/19.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ Для відміток митного органу . На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил).

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З наведеного випливає, що Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Чернігівського окружного адміністративного суду про відповідність поданих документів положенням МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов`язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.

Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання Чернігівською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у Відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ Шермі товару за першим методом - за ціною договору.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 25 березня 2020 року.